ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 300/6853/23
адміністративне провадження № К/990/6673/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя Бобров Ю.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Мікула О.І., Качмар В.Я.) у справі № 300/6853/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 1200 від 15 вересня 2023 року "Про демонтаж самовільно встановлених об`єктів",
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
04 вересня 2023 року адвокат Савчук В.Р. в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:
зупинити дію рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1200 від 15 вересня 2023 року "Про демонтаж самовільно встановлених об`єктів" до набрання законної сили судовим рішення у цій справі;
заборонити Івано-Франківській міській раді, Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, Комунальному підприємству "Муніципальна інспекція "Добродій" та будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1, тимчасової споруди на АДРЕСА_2; засобу обмеження дорожнього руху (шлагбаум) на АДРЕСА_1, засобу обмеження дорожнього руху (шлагбаум) на АДРЕСА_2, які використовуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року заяву представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1200 від 15 вересня 2023 року "Про демонтаж самовільно встановлених об`єктів" - до набрання законної сили судовим рішення у цій справі.
Заборонено виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, комунальному підприємству "Муніципальна інспекція "Добродій" та будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж: тимчасових споруд на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2, засобів обмеження дорожнього руху (шлагбаумів) на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2, - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 залишено без змін.
21 лютого 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 15 вересня 2023 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення за № 1200 "Про демонтаж самовільно встановлених об`єктів", яке заявник планує оскаржувати.
Вказане рішення вважає незаконним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, оскільки терміни, які встановлені у винесених приписах про демонтаж тимчасових споруд, є надто короткими. Водночас зазначає, що на виконання вимог приписів надавалися дозвільні документи.
Стверджує, що демонтаж вказаних споруд унеможливить виконання рішення суду, а поновити порушені права позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, буде неможливо, оскільки демонтаж та відключення від електроенергії тимчасових споруд завдасть істотної шкоди інтересам позивача.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди погодилися з викладеними представником позивача обставинами щодо необхідності забезпечення позову, оскільки реалізація вказаного вище рішення може призвести до негативних наслідків для позивача після демонтажу тимчасових споруд та шлагбаумів.
На переконання судів попередніх інстанцій, реалізація виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення про демонтаж тимчасових споруд може істотно ускладнити виконання судового рішення.
Водночас зауважено, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено, яка саме господарська діяльність позивача буде під загрозою внаслідок дій відповідача, чим порушено вимоги статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
Скаржником зауважено, що зупиняючи дію оскаржуваного рішення щодо демонтажу самовільно встановлених споруд, суди фактично дозволили розміщувати майданчик для паркування без укладання договору на утримання місць для паркування з порушенням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, Правил благоустрою Івано-Франківської міської територіальної громади.
Водночас зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав та інтересів позивача.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Одночасно колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, ко