ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 520/25547/21
касаційне провадження № К/990/561/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року (головуючий суддя - Супрун Ю.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді - Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.)
у справі № 520/25547/21
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2021 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2021 року № 225/35-00-04-01 у частині визначення штрафу в розмірі 17159267,57 грн.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13 лютого 2023 року позовну заяву задовольнив у повному обсязі.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПМУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що КП "Харківські теплові мережі" вчинено умисно повторно протягом 1095 календарних днів несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 41670166,00 грн, а відтак контролюючим органом за вчинене правопорушення правомірно розраховано штрафну санкцію, визначену пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), в розмірі 20835083,00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПМУ ДПС по роботі з ВПП.
01 лютого 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку КП "Харківські теплові мережі" з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за звітні періоди: лютий 2021 року від 22 березня 2021 року № 9057772548; березень 2021 року від 20 квітня 2021 року № 9091554746; квітень 2021 року від 19 травня 2021 року № 9131161020; травень 2021 року від 22 червня 2021 року № 9164733117, а також за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2021 року від 18 червня 2021 року № 9163887323, за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2021 року № 397/35-00-04-01-12.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України у зв`язку із затримкою сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року та за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2021 року.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2021 року № 225/35-00-04-01, згідно з яким визначено штраф у розмірі 20835083,00 грн.
Позивач проти висновків акта перевірки про порушення ним строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказаними деклараціями та уточнюючим розрахунком не заперечував, але вказав, що згідно з додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із загальної суми несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 41670166,00 грн: 9824023,48 грн сплачено із затримкою менше 30 календарних днів; 31846142,52 грн сплачено із затримкою більше 30 календарних днів. За таких обставин до суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання в розмірі 9824023,48 грн повинен бути застосований штраф на рівні 5 %, а до суми в розмірі 31846142,52 грн - 10 %. Відтак, загальна сума штрафу, яка повинна бути нарахована згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19 листопада 2021 року № 225/35-00-04-01, становить 3675815,43 грн (491201,17 грн + 3184614,25 грн) замість застосованих 20835083,00 грн на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 112.1, 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.
ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені в пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України, та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Уважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.
Тобто, обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
У всіх інших випадках, визначених