ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/27065/23
адміністративне провадження № К/990/20415/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 1. У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 9 жовтня 2023 року.
2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 12 січня 2024 року позов задовольнив.
Визнав протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14 листопада 2023 року №172350004353 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII.
Зобов`язав ГУ ПФУ в Рівненській області призначити з 16 липня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 травня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на 1 січня 1993 року позивач не проживав, і не працював у зоні гарантованого добровільного відселення терміном не менше 3 років, і як наслідок відповідачі дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для зменшення пенсійного віку позивача та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
При цьому суд зазначив, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є тією обставиною, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням названої норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".
4. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
4.1 За даними посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія).
4.2 Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 55 Закону № 796-XII.
4.3 ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 14 листопада 2023 року № 172350004353 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою зазначено - період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року менше 3 років, зокрема 1 рік 07 місяців 7 днів.
Зазначено, що відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 15 березня 1990 року по 31 грудня 1991 року (оскільки відсутня інформація про відпрацьовані трудодні та довідка про перейменування колгоспу) та за період роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року по 10 вересня 1993 року (оскільки російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав держав- учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
Не враховано період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 13 січня 1990 року по 10 вересня 1993 року, оскільки в зазначений період позивач працював в Курській області.
4.4 Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до цього ж суду.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що має право на призначення пенсії за зниженим віком, а наявність у нього такого права підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 18 червня 2024 року доставлено до електронного кабінету 18 червня 2024 року о 20.55.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із такого.
8. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
9. Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
10. Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 9 березня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
11. Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
12. Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
13. Згідно статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
14. Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
15. Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
16. Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV, (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
17. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
*Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
18. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення на 1 січня 1993 роки не менше 3 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і Закону №796-XII.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 1 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 1 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
19. За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 6 років.
20. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
21. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1).
22. Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
23. Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
24. Як встановили суди попередніх інстанцій згідно довідки Зарічненської селищної Ради Рівненської області убачається, що позивач був зареєстрований в с. Зелена Діброва, Рівненської області з 26 квітня 1986 року по 2 грудня 1987 року, з 13 січня 1990 року по 6 травня 2003 року, з 18 листопада 2021 року по час розгляду справи у суді.
25. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с. Зелена Діброва, Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
26. Суди встановили також, що позивач з моменту аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року по 2 грудня 1987 року був зареєстрований та проживав в зоні добровільного відселення- в с. Зелена Діброва, Рівненської області.
Що ж стосується періоду реєстрації місця проживання позивача в с. Зелена Діброва, Рівненської області з 13 січня 1990 року по 10 вересня 1993 року, то за даними долученої до матеріалів справи трудової книжки позивач у зазначений період фактично працював в курській області рф, що виключає можливість його фактичного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення- в с. Зелена Діброва, Рівненської області, Україна.
27. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що станом на 1 січня 1993 року позивач не проживав, і не працював у зоні гарантованого добровільного відселення терміном не менше 3 років, тому правових підстав для зменшення пенсійного віку позивача та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII він не мав.
28. Наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".
29. Ураховуючи наведене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
30. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -