ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 283/2682/19
провадження № 51-3109км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 липня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 червня
2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12019060080000432, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну судових рішень і звільнення ОСОБА_7 від відбуванняпокарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник стверджує, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у стані алкогольного сп`яніння, оскільки огляд на цей стан проведено з порушенням вимог ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме лише через 7 годин після події. Не враховано, що працівники поліції не вживали заходів на місці ДТП щодо перевірки ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння, а біологічні зразки крові в нього було відібрано примусово. Також у справі відсутні будь-які документи, які підтверджували б, що ОСОБА_7 фізично перешкоджав працівникам Національної поліції України доставляти його до медичного закладу для виявлення стану алкогольного сп`яніння. Зазначає, що відібрання біологічних зразків потребує попереднього дозволу суду (слідчого судді), проте у зв`язку з відмовою
ОСОБА_7 надати їх добровільно, ці зразки для експертного дослідження було відібрано всупереч вимогам ст. 241Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на підставі постанови прокурора, без ухвали слідчого судді. Указує, що в матеріалах провадження відсутній висновок експерта про дослідження зразків крові та підтвердження стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого, а наявна лише довідка про їх відібрання.
Посилається на те, що всупереч вимогам ст. 290 КПК Українистороні захисту не були відкриті довідка Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання від 16 вересня 2019 року №1159, постанова прокурора про відібрання зразків для експертного дослідження та протокол про відібрання зразків для експертизи від 17 липня 2019 року.
Стверджує, що постанову про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні винесено заступником керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області, а не безпосередньо її керівником, та не надано доказів відсутності керівника на момент прийняття указаної постанови.
Також захисник зазначає про відсутність у матеріалах провадження досудової доповіді, яка відповідно до вимог закону є обов`язковою.
Вважає призначене судом покарання занадто суворим і таким, що не відповідає особі обвинуваченого, який має на утриманні непрацездатну матір та бабусю похилого віку. Звертає увагу на позицію потерпілої, яка просила призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, та підтвердила здійснення їй виплат на відшкодування шкоди. Вказує на те, що ОСОБА_7 має вищу освіту, відзнаки за участь в АТО і позитивні службові характеристики.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто на її користь із ОСОБА_7 80 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 і ОСОБА_10 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь останніх 100 000 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди та шкоду, завдану смертю матері - ОСОБА_11, за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2021 року в розмірі
33 384 грнкожному. Також постановлено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 1391 грн кожному щомісячно, з 01 серпня
2021 року до повноліття ОСОБА_9, а саме до 08 липня 2026 року, і до повноліття ОСОБА_10, а саме до 17 липня 2028 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційні скаргипотерпілої ОСОБА_8, захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок - без зміни.
Як установили суди, ОСОБА_7 17 липня 2019 року близько 05:20, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21011 (д.н.з. НОМЕР_1 ), у салоні якого перевозив пасажира ОСОБА_11, порушуючи пп. "а" п. 2.9 та пп. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху, перебував у стані алкогольного сп`яніння і не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_7, рухаючись по вул. Шевченка в м. Малині Житомирської області, порушуючи п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і наїхав на колоди, які лежали на правому узбіччі дороги біля домоволодіння № 146, внаслідок чого автомобіль став некерованим. Надалі він продовжив рух по правому узбіччю вул. Шевченка та зіткнувся з парканом домоволодіння № 148. У результаті ДТП ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула.
Позиції учасників судового провадження
Захиснику судовому засіданні підтримав і просив задовольнитикасаційну скаргу.Прокурор заперечив доводи касаційної скарги захисника, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. Інших учасників судового провадженнябуло повідомлено про дату, час і місце касаційногорозгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2
ст. 286 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК України.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення стосовно ОСОБА_7, дотрималися зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Зміст доводів касаційної скарги захисника зводиться до того, що він ставить під сумнів наявність стану алкогольного сп`яніння в підзахисного під час вчинення ним ДТП, оскільки, на переконання захисника, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цього факту.
Разом із тим ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні та допиті в суді першої інстанції показав, що, перед тим як сів за кермо, випив 2 стакани вина, підібрав дівчину, у якої була пляшка шампанського, і з цією дівчиною потрапив у ДТП. Під час огляду автомобіля було виявлено та вилучено в тому числі пляшку
з-під шампанського і два стаканчики.
Доводи захисника про те, що працівники поліції не вживали заходів на місці ДТП щодо перевірки ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції перевірив та визнав необґрунтованими.
Відповідно до п. 8 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.Тобто згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв учасників ДТП є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК України, що регулює порядок освідування особи, та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків. Відповідну практику правозастосування сформував у своїх постановах Верховний Суд (справи №№ 601/1929/13-к, 678/1495/17, 730/52/22, 930/623/22).
Суд також погоджується з визнанням судом апеляційної інстанції необґрунтованими тверджень захисника щодо проведення огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння з порушенням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, оскільки такий огляд за межами двогодинного часу відбувся у зв`язку із затягуванням часу проведення дослідження обвинуваченим, який категорично відмовився від обстеження на виявлення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_7 одразу після ДТП, яка сталася о 05:20, для з`ясування обставин справи перебував під наглядом працівників поліції, оскільки брав участь в огляді місця ДТП з 06:35 до 07:25, а надалі в супроводі працівників поліції був доставлений до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння.
Також безпідставними є доводи захисника про те, що за очевидної необхідності призначення експертизи на підтвердження стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого, з урахуванням постанови прокурора про відібрання зразків крові, експертизу не було призначено. Апеляційний суд, надаючи відповідь на аналогічний довід апеляційної скарги, обґрунтовано звернув увагу, що в матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_7 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №27 від
17 липня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 категорично відмовився від обстеження на виявлення стану алкогольного сп`яніння, засвідчення його перебування у стані алкогольного сп`яніння даними довідки від 16 вересня 2019 року №1159, виданої в. о. директора Малинського МРТМО Житомирської області
ОСОБА_13, про виявлення у крові ОСОБА_7 0,81 % етанолу, не ставило під сумнів факт перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ДТП. Посилання захисника на те, що стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України не були відкриті довідка Малинського МТМО від 16 вересня 2019 року №1159, постанова прокурора про відібрання зразків для експертного дослідження та протокол про відібрання зразків для експертизи від 17 липня 2019 року, що відповідно є підставою для визнання цих доказів недопустимими, колегія суддів вважає надуманими. Як зазначив суд апеляційної інстанції, ці доводи спростовуються даними протоколу про надання підозрюваному доступу до матеріалів досудового розслідування, відповідно до якого ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_14 ознайомилися з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі в одному томі на 228 аркушах, що засвідчили особистими підписами. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно виснував про те, що відсутні підстави вважати, що стороні захисту не були відкриті зазначені матеріали досудового розслідування.
Доводи касаційної скарги сторони захисту про призначення групи прокурорів у цьому провадженні неуповноваженою особою також є безпідставними, оскільки за відсутності керівника Коростишівської місцевої прокуратури, його заступник
ОСОБА_15, виносячи постанову від 17 липня 2019 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, діяв у межах своїх повноважень.
Стосовно доводів про відсутність у матеріалах провадження досудової доповіді Суд уважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.
Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої в постановах від 07 червня 2018 року (справа № 534/2180/16-к) та від 21 грудня
2022 року (справа № 295/8690/21), досудова доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. Відсутність судової доповіді не є процесуальним порушенням, якщо вона не є обов`язковою чи про неї не клопотали сторони провадження.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував дані про його особу, те, що учасники судового провадження не заявляли клопотання про складання досудової доповіді, яка в цьому провадженні не є обов`язковою. За таких обставин Суд вважає, що відсутність досудової доповіді не вплинула на законність та обґрунтованість постановленого судового рішення.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного
ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість і про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_7 покарання, урахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу засудженого, який за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно; думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі. Обставиною, що пом`якшує покарання, визнано добровільне часткове відшкодування потерпілій заподіяної моральної шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання засудженому у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 КК України в мінімальному розмірі, визначеному в санкції вказаної частини статті, та не встановив підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданих апеляційних скарг потерпілої і захисників, погодилася з призначеним судом першої інстанції покаранням та теж не встановила підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, ураховуючи наслідки вчиненого злочину - смерть потерпілої, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчиненого злочину, намагання перекласти вину на загиблу особу та наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також звернула увагу на нехтування обвинуваченим правилами дорожнього руху.
Крім того, суд узяв до уваги думку потерпілої, яка просила призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, та підтвердила здійснення їй виплат на відшкодування шкоди, в сукупності з іншими обставинами, що не обмежило суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зважила на те, що ОСОБА_7 має вищу освіту, одружений, на його утриманні перебувають дитина та вагітна дружина, проте зазначила, що вказані обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо призначеного покарання.
З рішенням судів про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням погоджується і колегія суддів.
Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у поданій касаційній скарзі не навів.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, за матеріалами справи не встановлено.
Отже, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Що стосується посилання сторони захисту про перебування ОСОБА_7 на військовій службі з 03 серпня 2024 року, то вказана обставина є підставою для звернення засудженого до суду за місцем відбування покарання з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, як це регламентовано ст. 81-1 КК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд