ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 474/436/21
провадження № 51-2775км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2022 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12020150200000228, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в
АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що місцевий суд не встановив належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів учинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Указує, що показання свідків не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки жоден із них не був очевидцем події, а версія обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Захисник посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження та висновку експерта відсутні будь-які докази, що медичну картку експерту надав слідчий чи потерпілий, а тому вважає, що експерт отримав докази незаконним шляхом, що суперечить положенням ч. 4 ст. 69 КПК України.
Уважає, що поза увагою судів залишився протокол слідчого експерименту від
06 листопада 2020 року, складений за участю потерпілого та його законного представника. Він не був предметом безпосереднього дослідження судом, по суті є протоколом допиту, а тому не має в суді доказового значення з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України. Зазначає про відсутність у протоколі фототаблиці. Крім того, під час виконання вимог ст. 290 КПК України обвинуваченому не було відкрито відеозапису слідчого експерименту.
Указує, що протокол огляду місця події від 17 лютого 2021 року складено за участю громадянки ОСОБА_8, проте суди жодним чином не здійснили його аналізу, не дослідили належним чином та не надали об`єктивної оцінки цьому доказу, зокрема з точки зору того, які обставини він доводить і яке доказове значення має щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого злочину.
Матеріали справи не містять протоколу впізнання за участю будь-яких осіб, у тому числі за участю потерпілого, жоден зі свідків у своїх показаннях не указував саме на обвинуваченого.
На думку захисника, визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статей 370, 419 КПК України, не розглянув доводів апеляційної скарги захисника.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від
26 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 22 255,47 грн витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_9 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок - без зміни.
Як установили суди, ОСОБА_7 31 серпня 2020 року в проміжок часу із 07:00 до 08:00, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, знявши розпізнавальні знаки зі свого мотоцикла, одягнувши на обличчя пов`язку з тканини темного кольору і шолом для їзди на мотоциклі, виявив та наздогнав неповнолітнього
ОСОБА_9 на АДРЕСА_2, правою рукою умисно схопив його за ліву руку, потягнув на себе та, поваливши на землю обличчям до землі, став коліном правої ноги йому на спину. Далі, притиснувши потерпілого до землі та продовжуючи тримати його ліву руку, почав викручуючи її, при цьому одночасно іншою рукою умисно заподіяв йому два удари кулаком у ділянку плечової кістки лівої руки, після чого продовжив її викручувати, перевернув потерпілого на спину та сильно смикнув руку, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які належать до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що потягли за собою тривалий розлад здоров`я (більш ніж 21 добу).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги захисника, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення стосовно ОСОБА_7, дотрималися зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження, за результатом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність винуватості засудженого за пред`явленим обвинуваченням. Керуючись законом, суд оцінив кожний доказ
із точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме: показання потерпілого ОСОБА_9, законного представника потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_15, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31 серпня 2022 року, протокол проведення слідчого експерименту від 06 листопада 2020 року, висновок експерта від 26 жовтня 2020 року №578-М, висновок експерта від 23 листопада 2020 року №619-М,висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) від 19 лютого 2021 року №13-к, виписку з медичної карти амбулаторного хворого №7016/659, видану КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня".
При цьому районний суд критично оцінив показання ОСОБА_7 про його непричетність до подій, які мали місце 31 серпня 2020 року.
Дослідивши надані докази, суд першої інстанції установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено; суд правильно вирішив питання про належність і допустимість цих доказів, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, доводи в якій за змістом є аналогічними її доводам у касаційній скарзі, на виконання положень статей 404, 405, 407, 412-414
КПК України перевірив і проаналізував зазначені в ній вимоги, дав на них вичерпну відповідь, навівши в ухвалі достатні підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції, зваживши на конкретні обставини справи, погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції, з видом та розміром призначеного ОСОБА_7 покарання, належним чином умотивувавши свої висновки.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження та висновку експерта відсутні будь-які докази того, що медичну картку експерту надав слідчий чи потерпілий, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_16 звернувся до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області з клопотанням про тимчасовий доступ до історії хвороби №7016/659 ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зберігається в КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" МОР, і надання можливості ознайомитися з нею, зробити копії та вилучити.
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ухвалою від
13 жовтня 2020 року вказане клопотання слідчого задовольнив.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21 жовтня 2020 року було вилучено історію хвороби №7016/659 на 18 аркушах і 7 рентгенівських знімків.
Постановою слідчого від 23 жовтня 2020 року було призначено судово-медичну експертизу, для проведення якої надано медичну документацію на ім`я
ОСОБА_9 .
Отже, судово-медичні експерти дійшли відповідних висновків на підставі медичних документів потерпілого, наданих слідчим.
Також необґрунтованими є посилання сторони захисту в касаційній скарзі на те, що протокол слідчого експерименту від 06 листопада 2020 року, проведений за участю потерпілого та його законного представника, який не був предметом безпосереднього дослідження судом, по суті є протоколом допиту, а тому не має в суді доказового значення з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.Суд першої інстанції дослідив протокол слідчого експерименту від 06 листопада
2020 року та надав йому оцінку, визнавши належним і допустимим доказом, який поклав в основу вироку. З інформації, зафіксованої в зазначеному протоколі, та з відеозапису слідчого експерименту вбачається, що з метою перевірки й уточнення відомостей, для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий провів слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події злочину, з дотриманням вимог статей 104, 223, 240 КПК України. Потерпілий не тільки розповів про обставини, які мали місце 31 серпня 2020 року, а й показав механізм того, як він утікав, як опинився на подвір`ї домоволодіння, як відбувалася боротьба з обвинуваченим і яким чином були заподіяні тілесні ушкодження.
Що стосується доводів про відсутність у вказаному протоколі фототаблиці, то під час слідчого експерименту не було здійснено фотофіксацію, а проведено відеозапис, який додано до протоколу.
Посилання захисника на те, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України обвинуваченому не було відкрито відеозапису слідчого експерименту, колегія суддів уважає надуманими. З матеріалів кримінального провадження убачається, що 06 травня 2021 року ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_17 у приміщенні ВП №2 частково ознайомилися з 85 аркушами матеріалів досудового розслідування, після чого припинили ознайомлення. Ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2021 року було задоволено клопотання слідчого, встановлено строк для ознайомлення
ОСОБА_7 та його захисника з матеріалами досудового розслідування і роз`яснено, що після спливу вказаного строку вони вважатимуться такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження. Тому підстави вважати, що зазначений доказ не було відкрито для ознайомленнястороні захисту, відсутні.
Щодо доводів касаційної скарги про ненадання судами оцінки протоколу огляду місця події від 17 лютого 2021 року варто зазначити, що указаний протокол, складений за участю громадянки ОСОБА_8, не був покладений в основу вироку. Об`єктом огляду була територія домоволодіння, де сталася подія злочину.
Доводи захисника стосовно того, що матеріали справи не містять протоколу впізнання за участю будь-яких осіб, у тому числі за участю потерпілого,не спростовують факту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки цей факт підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів, що ретельно перевірені судом першої інстанції.
Твердження захисника, що визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом", є необґрунтованими.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, правильно керувався стандартом доведення поза розумним сумнівом, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у поданій касаційній скарзі не навела.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, за матеріалами справи не встановлено.
Отже, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд