iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 754/11618/20

провадження № 61-7433св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,

відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

треті особи: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Ангеліним Іваном Ігоровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У вересні 2020 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"), Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року у справі № 754/14094/17 у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року, у справі № 754/14094/17 апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,4 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 644401480364.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вказувала, що, розглядаючи справу № 754/14094/17, суди з`ясували, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101030000043 від 14 квітня 2017 року, місцевою прокуратурою встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, вибула з володіння власника без його волі.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 законного наймача вказаної квартири - ОСОБА_4 та смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 члена її сім`ї - ОСОБА_5 на підставі підробленого рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у справі № 2-5397 було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6 .

У подальшому спірна квартира неодноразово відчужувалася та ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим № 4177.

Крім того, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року у справі № 754/14094/17 задоволено заяву заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 .

У подальшому розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 липня 2019 року № 1307 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації спірну квартиру, а 13 березня 2020 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за Територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради. Ордер на вселення у спірну квартиру відповідачам не видавався.

29 липня 2020 року Житлово-експлуатаційною дільницею № 303 Комунального підприємства "Керуюча компанія" Деснянського району м. Києва проведено обстеження вказаної квартири АДРЕСА_1, за результатами якого встановлено, що у вказаній квартирі проживають: ОСОБА_1 (власник), яка зареєстрована у квартирі, а також без реєстрації проживають ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (онука).

Позивач зазначав, що, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, не мають законних підстав для проживання у квартирі АДРЕСА_1, без будь-яких правових підстав займають спірне житло, так як судовим рішенням квартиру у них витребувано, тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Ураховуючи наведене, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація просила суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з безпідставно займаного жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У серпні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулися до суду із зустрічним позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов`язання надати жиле приміщення.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим № 4177, в яку вона вселилася разом з членами сім`ї ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (онука).

Вказували, що постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 754/14094/17, яке набрало законної сили,встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_1 як добросовісним набувачем, а постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у вказаній справі підтверджено добросовісність набуття нею спірного майна, хоча і витребувано у них квартиру.

Зазначали, що спірна квартира є їхнім єдиним житлом, а виселення їх без надання іншого приміщення призведе до того, що вони будуть позбавлені єдиного місця проживання.

Ураховуючи добросовісне набуття спірної квартири та вселення до неї на законних підставах у 2016 році, вважали, що на підставі статті 109 ЖК України мають право на отримання іншого жилого приміщення у межах адміністративно-територіальної одиниці, в якій розташоване майно, з якого вони можуть бути виселені - Деснянський район м. Києва.

Також при визначенні місцезнаходження іншого жилого приміщення просили враховувати інтереси малолітньої дитини, вимоги статті 13 Закону України "Про освіту", оскільки на даний час місце проживання ( АДРЕСА_2 ) та місце навчання малолітньої ОСОБА_3 знаходяться поруч ( АДРЕСА_3 - адреса навчального закладу).

Вважали, що у разі задоволення первісного позову про виселення, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація має надати житло їм, яке відповідає вимогам статей 47, 50 ЖК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просили суд зобов`язати Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію надати їм інше постійне жиле приміщення замість житла, з якого вони виселені, а саме - квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року позов Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року у складі судді Саламон О. Б. у задоволенні позову Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2016 року. Під час розгляду справи № 754/14094/17 судами було встановлено наявність підстав для витребування спірного майна від добросовісного набувача, тобто відповідно з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Отже, відповідачами спірну квартиру було зайнято на законних підставах, відтак посилання Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на положення статей 99, 116 ЖК України є необґрунтованими та безпідставними.

Судом також враховано інтереси малолітньої ОСОБА_3, зокрема, щодо відповідності вимогам статті 13 Закону України "Про освіту", згідно з якою кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти, що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що виселення відповідачів включно з малолітньою дитиною суперечитиме пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Суд вважав, що виселення відповідачів зі спірного житла не відповідатиме пропорційності переслідуваній легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції, не є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки кожній особі, крім інших прав, гарантується право на повагу до її житла, що охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, районний суд виходив із того, що позивачами не доведено та не обґрунтовано вимоги щодо надання Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією жилого приміщення, зважаючи на прохальну частину позовної заяви. Ураховуючи те, що у задоволенні позову Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено, суд не знайшов підстав для задоволення вимог зустрічної позовної заяви.

Короткий змістсудового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_7, виходив із того, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 припинено 13 березня 2020 року, оскільки право власності на спірну квартиру було зареєстроване за Територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради, отже ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всупереч волі власника та без будь-яких правових підстав займають спірне житло.

Оскільки судовим рішенням у справі № 754/14094/17, яке набрало законної сили, спірна квартира була витребувана у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва, тому правові підстави для проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі відпали, а відповідачі підлягають виселенню зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним та таким, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17, висновок районного суду про неможливість виселення відповідачів зі спірної квартири з огляду на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки повернення у власність територіальної громади комунального майна (квартири), яке незаконно вибуло з власності територіальної громади на підставі підробленого судового рішення, передбачає можливість здійснення власником усіх правомочностей, визначених статтею 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Апеляційний суд вказав, що у разі виселення неповнолітньої ОСОБА_3 зі спірної квартири права дитини не будуть порушені з огляду на те, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками. Разом з тим, ОСОБА_1, право власності якої було припинене у зв`язку із витребуванням у неї спірної квартири, не є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 . При цьому самостійного права користування спірною квартирою ні ОСОБА_2, ні неповнолітня ОСОБА_3 не набували.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), оцінив втручання у право відповідачів на житло на предмет пропорційності такого втручання переслідуваній легітимній меті та зазначив, що виселення відповідача зі спірного житла є таким, що відбувається на підставі закону, з легітимною метою та є пропорційним заходом втручання.

Судом також ураховано, що в постанові Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17, було вказано, що ОСОБА_1, яка є добросовісним набувачем, не позбавлена можливості відновити свої права на підставі статті 661 ЦК України шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири.

У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року не оскаржено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року.

Отже, судові рішення у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2,не переглядаються в касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Ангеліним І. І., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у задоволенні клопотання заявника про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги відмовлено та ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2024 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано цивільну справу із суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу; клопотання заявника про зупинення дії судового рішення задоволено частково та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Ангеліним І. І., мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки тому, що судовими рішеннями у справі № 754/14094/17 встановлено добросовісність набуття нею права власності на спірну квартиру.

Вважає, що при вирішенні спору апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 109, 116 ЖК України та постановлено рішення про виселення відповідачів з єдиного житла без надання іншого житлового приміщення.

Зазначає, що апеляційний суд допустив формальну участь органу опіки та піклування, оскільки Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та не здійснила належний захист прав та інтересів дитини.

Посилається на рішення ЄСПЛ у справі "Olkhovskiy v. russia" від 09 липня 2019 року в контексті порушення гарантій, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо відповідності витребування майна у його добросовісного набувача.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І. І. вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 592/152/17 (провадження № 61-17115св18) та від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17 (провадження № 61-5800св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І. І. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2016 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим № 4177, відповідно до умов якого продавці передають, а покупець приймає у власність належну продавцям на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,4 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м (том 1, а. с. 38).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року у справі № 754/14094/17 у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено (том 1, а. с. 19 зворот-21).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (касаційне провадження № 61-5800св19) (том 1, а. с. 22-36).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 липня 2019 року № 1307, ураховуючи постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 754/14094/17, прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,4 кв. м. Зобов`язаноДеснянську районну в м. Києві державну адміністрацію вжити заходів щодо реєстрації права власності територіальної громади м. Києва на вказане нерухоме майно (а. с. 9).

13 березня 2020 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 754/14094/17 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, форма власності - комунальна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 серпня 2020 року № 221007234 (том 1, а. с. 11-14).

Відповідно до акту від 29 липня 2020 року, складеного головним інженером Житлово-експлуатаційної дільниці № 303 Комунального підприємства "Керуюча компанія" Деснянського району м. Києва ОСОБА_11, заступником начальника Житлово-експлуатаційної дільниці № 303 Комунального підприємства "Керуюча компанія" ОСОБА_12, майстрами технічних дільниць № 3, № 4 ОСОБА_13, ОСОБА_14, було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1, за результатами якого встановлено, що у вказаній квартирі проживають: ОСОБА_1 (власник), яка зареєстрована у квартирі, а також без реєстрації проживають ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (онука) (том 1, а. с. 37).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 07 вересня 2020 року ОСОБА_1, 1949 року народження, зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 02 травня 2018 року (том1, а. с. 17).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09 вересня 2020 року місце проживання ОСОБА_2, 1974 року народження, у період з 08 липня 2014 року до 02 липня 2018 року було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 (том 1, а. с. 45).

У висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 січня 2021 року щодо розв`язання спору про виселення встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_3, 2009 року народження, є ОСОБА_10 та ОСОБА_2, які офіційно в шлюбі не перебувають. Малолітня ОСОБА_3 з моменту народження державної реєстрації не мала, станом на 25 вересня 2020 року у м. Києві зареєстрованою не значиться. Мати малолітньої ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том 1, а. с. 81-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Ангеліним І. І., задоволенню не підлягає.

................

Перейти до повного тексту