ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/444/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Хотенець П.В.)
від 14.05.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Істоміна О.А., Радіонова О.О.)
від 12.08.2024
у справі № 922/444/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради
про стягнення 2 116 244,56 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Литвин П.В.
відповідача - Валяєва Ю.Г.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 2 116 244,56 грн у тому числі: основний борг у сумі 1 448 145,34 грн, пеню у сумі 285 874,20 грн, 3% річних у сумі 72 860,10 грн та інфляційні витрати у сумі 309 364,92 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №19-1117/21-БО-Т від 10.11.2021, не здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі № 922/444/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 154 682,46 грн інфляційних. У решті позову відмовлено.
2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 448 145,34 грн. Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними розрахунки, здійснені позивачем, 3% річних, інфляційних та пені. Водночас, дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 95%, а розміру 3% річних та інфляційних - на 50%.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі № 922/444/24 скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 309 364, 92 грн інфляційних. У решті позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/444/24 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі оскарження, погодився із висновками місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені на 95 %, а саме до суми 14 293,71 грн, з огляду на окупацію Кіндрашівської громади Харківської області. Також погодився із висновком щодо доцільності зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05, застосовуючи при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції стосовно можливості зменшення розміру інфляційних втрат на 50%, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 922/444/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені 271 580,49 грн та 3% річних в розмірі 36 430,05 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.
3.2. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- з питання щодо зменшення пені (застосування статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України) постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19;
- з питання щодо зменшення 3% річних (застосування статті 625 Цивільного кодексу України) постанови Верховного Суду від 18.03.2020 № 902/417/18, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 15.06.2023 № 921/94/21, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції при винесені оскаржуваної постанови в частині відмовлених вимог неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 233 Господарського кодексу України, статті 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та норми процесуального права, а саме: статті 236, 282 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови, порушено принципи справедливості та рівності учасників перед законом.
3.5. Відділ освіти, культури, молоді та спорту у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи його тим, що оскаржувані рішення в частині зменшення пені та відсотків річних не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справах, на які посилається скаржник.
3.6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 922/444/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що існує загальна проблема щодо підстав зменшення саме 3% річних, а тому ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою від 13.11.2024 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 дійшла висновку про необхідність повернення для розгляду справи № 922/444/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з того, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. До того ж, як зазначено в ухвалі, сама колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що така позиція не може бути застосована судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.
Ухвалою від 05.02.2025 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, мотивуючи необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 21.02.2025 у справі №922/444/24 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила справу повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки поставлені скаржником у касаційній скарзі питання щодо правильного / неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 625 Цивільного кодексу України у вирішенні питання щодо зменшення 3 % річних, в межах повноважень, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.
Також об`єднана палата звернула увагу, що фактично питання, порушені колегією суддів, стосуються можливості / неможливості зменшення процентів річних, нарахованих за статтею 625 Цивільного кодексу України. Однак ці питання не можуть бути підставою для відступу від усталеної практики застосування означених норм та не є такими, які потребують узагальнення судової практики.
Об`єднана палата зазначила, що зменшення розміру штрафних санкцій та/або відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України обумовлено індивідуальним характером правовідносин. У кожній конкретній справі, де постає питання про зменшення відсотків річних, суд має враховувати унікальні обставини, що супроводжують невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому питання про зменшення процентів не підлягає узагальненню через свою індивідуальну природу. Для формування єдиної практики зазвичай розглядаються питання, які мають спільні риси в багатьох судових справах. У випадку зі штрафними санкціями та відсотками, кожен спір має унікальні фактичні обставини, що унеможливлює вироблення універсального підходу.
При цьому у вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру відсотків річних правовідносини у кожному спорі про їх стягнення є відмінними. Кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних фактичних обставин, які встановлені у справі та якими обумовлене таке зменшення і які підлягають дослідженню та оцінці судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальником) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради (споживачем) 10.11.2021 укладено договір постачання природного газу № 19-1117/21-БО-Т.
Відповідно до пункту 1.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 322,2 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (розрахункові періоди): листопад 2021 - 40,0 тис. куб. метрів; грудень 2021 - 42,0 тис. куб. метрів; січень 2022 - 51,50 тис. куб. метрів; лютий 2022 - 48,50 тис. куб. метрів; березень 2022 - 26,10 тис. куб. метрів; жовтень 2022 - 32,20 тис. куб. метрів; листопад 2022 - 36,90 тис. куб. метрів; грудень 2022 - 42,30 тис. куб. метрів.
У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (пункт 2.4 договору).
Порядок та умови передачі природного газу погоджені сторонами в розділі 3 договору.
Відповідно до пункту 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу.
Згідно з підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС споживач готує та надає постачальнику два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником споживача.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3 договору).
За умовами підпункту 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 договору.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 4 444 749,00 грн, крім того ПДВ - 888 949,80 грн, разом з ПДВ - 5 333 698,80 грн (пункт 4.3 договору).
Порядок та умови проведення розрахунків погоджені сторонами в розділі 5 договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідальність сторін визначена в розділі 7 договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, визначених законодавством і цим договором (пункт 7.1 договору).
Згідно з пунктом 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами пункту 13.1 даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
На виконання умов договору протягом листопада 2021 - серпня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 861 596,79 грн згідно з актами приймання - передачі природного газу, зокрема:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, обсяг переданого газу: 25,00953 тис.куб.м, вартістю: 414 007,63 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 60,37478 тис.куб.м, вартістю: 999 443,82 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 60,15599 тис.куб.м, вартістю: 995 821,97 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 18,35365 тис.куб.м, вартістю: 303 826,24 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 та Коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, обсяг переданого газу: 8,97800 тис.куб.м, вартістю: 148 488,00 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу: 0,00013 тис.куб.м, вартістю: 2,16 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 0,00014 тис.куб.м, вартістю: 2,32 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу: 0,00013 тис.куб.м, вартістю: 2,16 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу: 0,00014 тис.куб.м, вартістю: 2,32 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу: 0,00001 тис.куб.м, вартістю: 0,17 грн.
На виконання підпункту 3.5.2 договору постачальником направлялись споживачу примірники актів приймання-передачі за період листопад 2021 - серпень 2022, підписані уповноваженим представником постачальника. Однак, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу.
За твердженнями позивача, відповідач оплату за отриманий природний газ здійснив лише частково на суму 1 413 451,45 грн (за листопад, грудень 2021).
Заборгованість Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради перед позивачем складає 1 448 145,34 грн. Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Означене стало підставою звернення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з позовом до суду.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення вимоги Відділу освіти, культури, молоді та спорту про зменшення розміру пені та відсотків річних від заявлених у позові сум.
5.4. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
5.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
5.6. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.7. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
5.8. У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
5.9. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.10. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи відповідач за змістом відзиву на позовну заяву просив відмовити у стягненні нарахованих позивачем сум пені, річних та інфляційних та звертав увагу на те, що 27.02.2022 російськими військовими незаконно окуповано Кіндрашівську громаду Харківської області. Відповідач об`єктивно, через збройну агресію Російської Федерації, був позбавлений можливості здійснювати будь-яку діяльність на території Кіндрашівської громади під час окупації та безпосередньо виконувати умови укладеного між позивачем та відповідачем договору №19-1117/21-БО-Т від 10.11.2021. Після здійснення необхідних юридичних процедур з 05.01.2023 було відновлено роботу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради. Оскільки бюджетний період становить один календарний рік, а відповідач є бюджетною організацією, відтак сплатити борг після деокупації відповідач не мав змоги, оскільки відповідача юридично не існувало.
Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Кіндрашівська сільська територіальна громада:
включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України: дата початку тимчасової окупації - 24.02.2022; дата завершення тимчасової окупації - 11.09.2022;
включена до переліку територій можливих бойових дій: дата виникнення можливих бойових дій - 11.09.2022; дата припинення можливих бойових дій - 01.07.2023;
включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси: дата початку бойових дій - 01.07.2023; дата завершення бойових дій - не встановлена.
Позивач, заперечуючи проти вимоги відповідача щодо відмови у задоволенні до стягнення пені, річних та інфляційних вказував на те, що позивач за 9 місяців 2023 року поніс збиток, що складає 10,4 млрд. грн, крім того відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань; зазначив про безпідставність вимоги відмову у стягненні інфляційних та річних, оскільки вони не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу; відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором із фактом військової агресії.
5.12. Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку доводам сторін в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи поведінку відповідача, інтереси обох сторін, дійшли висновку про можливе часткове задоволення заяви відповідача та зменшення нарахованої пені на 95% до розміру 14 293,71 грн.
5.13. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
5.14. Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
5.15. Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки не врахували висновки про застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що висновки у зазначених справах судами зроблено за наявності різних фактичних обставин, так у зазначених справах судами зроблено висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви про зменшення неустойки, тоді як у справі № 910/8698/19 з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суди дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення заяви.
5.16. Крім того, на думку скаржника судами першої та апеляційної інстанції неправомірно зменшено 3% річних до 1,5 % (на 50%), оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України визначено гарантований законом мінімальний розмір річних, які не можуть бути зменшені судом.
У силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.17. Як зазначалося вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.
5.18. Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про його зменшення з мотивів, викладених вище.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, наведених висновків не спростовують та ґрунтуються на помилковому тлумаченні правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Порушень у застосуванні судами цих норм матеріального права та процесуального права в контексті незгоди скаржника з мотивами та підставами для зменшення заявлених до стягнення відсотків річних скаржник у касаційній скарзі не доводить. Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди скаржника з самою можливістю зменшення судом розміру 3%, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду.