ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 923/1351/21(916/1740/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" (вх. № 481/2025)
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025
у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю.- головуючого, Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
у справі № 923/1351/21 (916/1740/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича
до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса";
2) ОСОБА_1 ;
3) ОСОБА_2 ;
4) ОСОБА_3,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута,
ВСТАНОВИВ:
Перед Верховним Судом постало питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском скаржником строку на подання апеляційної скарги
Обставини справи
1. У провадженні Господарського суду Одеської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" (далі - ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", банкрут).
2. У квітні 2024 року ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Ляшко О. В. звернувся до цього суду із заявою про покладення на засновника банкрута - Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - ПСП "Каїсса", скаржник) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" у зв`язку з доведенням до банкрутства у розмірі 1 916 200,15 грн.
3. Ліквідатор позов мотивував тим, що у 2015 році ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" відчужило 98 % своїх необоротних активів та 96 % запасів, внаслідок чого припинило здійснення господарської діяльності. При цьому на користь ПСП "Каїсса" були відчужені нежитлові будівлі - олійно-переробний завод, який забезпечував ведення основної діяльності. Стверджував, що продаж необоротних активів ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" фактично було реалізацією рішення про припинення господарської діяльності боржника і призвів до втрати ним платоспроможності.
4. Надалі ліквідатор звернувся до суду із заявою, у якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута на ПСП "Каїсса" та трьох засновників останнього - фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
5. 11.09.2024 Господарський суду Одеської області ухвалив рішення, повний текст якого склав 30.09.20224, про часткове задоволення позову та стягнув з ПСП "Каїсса" на користь ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" 1 916 200,15 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ"; у частині позовних вимог до фізичних осіб відмовив.
Подання апеляційної скарги та короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
6. ПСП "Каїсса" оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказувало про отримання копії рішення лише 22.10.2024, необізнаність про розгляд справи, зупинення з 24.02.2022 господарської діяльності підприємства внаслідок активних бойових дій та окупації частини Херсонської області.
7. Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що останній день на подання апеляційної скарги на рішення суду припав на 21.10.2024. При цьому суд встановив, що рішення було вручено скаржнику 02.10.2024 через підсистему "Електронний суд", а тому останній мав право на поновлення відповідного строку до 22.10.2024, однак апеляційна скарга була подана лише 08.11.2024.
8. Тож, 05.12.2024 суд апеляційної інстанції ухвалою залишив апеляційну скаргу ПСП "Каїсса" без руху для усунення недоліків шляхом наведення інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 та подання доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи.
9. 15.01.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПСП "Каїсса" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі № 923/1351/21(916/1740/24).
10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені ПСП "Каїсса" обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними, а є виключно суб`єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі ПСП "Каїсса" просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 923/1351/21 (916/1740/24) та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
12. ПСП "Каїсса" зазначило про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 242, 256 (Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
13. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував наведені ПСП "Каїсса" обставини та докази, зокрема щодо відсутності доступу до електронного кабінету, відсутність обізнаності про розгляд справи та неотримання жодної кореспонденції від суду, зупинення діяльності підприємства в силу незалежних від нього обставин; відсутності діяльності та повідомлення всіх компетентних органів, в тому числі податкового і правоохоронних органу, банківських установ; а також інших обставин, що є істотними, з урахуванням перебування в окупації підприємства, в тому числі і на дату звернення до суду з цією скаргою, фактичного місцезнаходження основних засобів і фондів підприємства в окупації. Юридична адреса підприємства зазнала пошкоджень та затоплення внаслідок підриву військами Російської Федерації каховської дамби, хоча вона і перебуває на підконтроній Україні території, але не може використовуватись через затоплення, пошкодження та максимально близьке наближення до фронтової лінії та перебування в зоні постійних обстрілів.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
14. У відзиві арбітражний керуючий просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки вважає, що в ПСП "Каїсса" не довело наявності обставин, які унеможливили вчасне подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у цій справі.
15. Стверджує про хронологія подій, про які йде мова у касаційній скарзі, свідчить про те, що електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ПСП "Каїсса" зареєструвало через тривалий проміжок часу після деокупації міста Херсона та його підтоплення внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Тому ці обставини не могли вплинути на доступ до електронного кабінету, оскільки його було зареєстровано пізніше.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
16. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).
17. Відтак предметом касаційного дослідження є питання правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та неповажності причин такого пропуску.
18. Доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зводилися до: 1) необізнаності про розгляд справи; 2) обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації; 3) відсутність доступу до електронного кабінету через втрату зв`язку із юристом, відсутність відповідних навичок щодо користування електронним кабінетом у керівника та бухгалтера підприємства.
19. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
21. При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
22. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
23. За змістом частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
24. Господарський суду Одеської області ухвалив оскаржене ПСП "Каїсса" в апеляційному порядку рішення 11.09.2024, а його повний текст склав - 30.09.2024. Тому останній день звернення з апеляційною скаргою на таке рішення припав на 21.10.2024. Тоді як ПСП "Каїсса" звернулося з апеляційною скаргою лише 08.11.2024.
25. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина друга статті 256 ГПК України).
26. За загальним правилом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Обов`язок з доведення поважності причини пропуску покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України.
28. У клопотанні про поновлення строку не апеляційне оскарження ПСП "Каїсса" вказувало про надходження копії рішення на електронну пошту лише 22.10.2024, необізнаність про розгляд справи, зупинення з 24.02.2022 господарської діяльності підприємства внаслідок активних бойових дій та окупації частини Херсонської області.
29. Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету -рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
30. Суд апеляційної інстанції встановив, що ПСП "Каїсса" має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний" суд; дата реєстрації 18.10.2023. Також суд встановив, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції доставлене до електронного кабінету ПСП "Каїсса" у вівторок 01.10.2024 о 19:10.
31. Частиною шостою статті 242 ГПК України визначено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
32. Отже, як встановив суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції було вручене скаржнику 02.10.2024, що спростувало твердження скаржника про те, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 22.10.2024.
33. Звідси двадцятиденний строк на подання апеляційної скарги на рішення суду припав на 22.10.2024.
34. Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи ПСП "Каїсса" про необізнаність про розгляд цієї справи, оскільки встановив, що як сама заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, так і процесуальні рішення суду першої інстанції доставлялися до електронного кабінету цього підприємства. Окрім того, суд першої інстанції розміщував відповідні оголошення щодо розгляду цієї справи на офіційному веб-сайті Судової влади України.
35. Щодо посилання ПСП "Каїсса" на запровадження воєнного стану, тимчасову окупацію територій, апеляційний господарський суд зазначив про ненадання жодних доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану, об`єктивно унеможливило подання апеляційної скарги в межах передбачених ГПК України строків, зокрема й з огляду на те, що апелянт був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи у суді першої інстанції.
36. Наведене стало підставою для визнання наведених ПСП "Каїсса" причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду неповажними, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалою залишив апеляційну скаргу ПСП "Каїсса" без руху для усунення недоліків шляхом, зокрема, наведення інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
37. У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги зазначалося, що ПСП "Каїсса" перебувало і перебуває за адресою реєстрації, така реєстрація не змінювалась, проте, жодних поштових відправлень від Господарського суду Одеської області так і від арбітражного керуючого про розгляд справи цієї справи не надходило. Також повідомлення про виклик до суду не надходили і на телефон, вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
38. ПСП "Каїсса" наполягало на необізнаності про розгляд справи, що було зумовлено неналежним повідомленням, а також повним призупиненням діяльності підприємства, оскільки за наслідками збройної агресії Російської Федерації ПСП "Каїсса" втратило можливість здійснювати діяльність через окупацію основних засобів і фондів, перебування значної частини співробітників в окупації або поза межами країни, знищенням частини будівлі за місцем знаходження юридичної адреси з подальшим затопленням приміщення через підрив Каховської ГЕС де перебували архів, сервери та всі документи, про що повідомлено не лише правоохоронні органи, а й податковий орган з місцем перебування на обліку.
39. ПСП "Каїсса" зазначило, що у підприємства був відсутній доступ до електронного кабінету, оскільки його (електронного кабінету) реєстрація була здійснено юристом, з прив`язкою до електронної пошти lawyer1@kaissaoil.com. В силу призупинення діяльності підприємства та втрати зв`язку з юристом розпорядженням від 22.10.2024 було відновлено доступ до електронної пошти lawyer1@kaissaoil.com. Разом з тим, керівник і бухгалтер апелянта не володіли навиками користування електронним кабінетом, про наявність такого кабінету стало відомо лише при відновленні електронної пошти, що була прив`язана до електронного кабінету ЄСІКС.
40. Проте суд апеляційної інстанції вважав ці причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, у зв`язку з чим відмовив ПСП "Каїсса" у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції у цій справі.
41. Суд апеляційної інстанції повторно, з тих самих мотивів, що і в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, відхилив доводи скаржника щодо необізнаності про розгляд справи.
42. Також наголосив, що з 11.11.2022 місто Херсон, що є місцезнаходження скаржника, було деокуповано, а тому станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції та подання апеляційної скарги, місцезнаходження апелянта не перебувало в тимчасовій окупації. Крім того, скаржник з 18.10.2023 має зареєстрований електронний кабінет, а тому наявність/відсутність поштового зв`язку жодним чином не заважало реалізації скаржником своїх прав, зокрема й на своєчасне апеляційне оскарження.
43. З приводу посилання апелянта на те, що реєстрація електронного кабінету ЄСІКС було здійснено юристом, зв`язок з яким було втрачено, а також на те, що керівник і бухгалтер апелянта не володіли навиками користування електронним кабінетом ЄСІКС та доступ до кабінету було відновлено лише після відновлення доступу до електронної пошти, суд апеляційної інстанції зазначив, що ці обставини зводяться до внутрішньої організації роботи підприємства, мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
44. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
45. Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
46. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
47. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
48. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
49. З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
50. Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
51. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІКС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІКС (близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).
52. Як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник зареєстрував електронний кабінет 18.10.2023, в який скаржнику направлялися як заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, так і усі процесуальні рішення суду першої інстанції. Тож скаржник мав бути обізнаний про розгляд цієї справи та проявити розумну обачність з метою вчасного ознайомлення та апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
53. Необхідно зауважити, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
54. Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
55. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що запровадження воєнного стану об`єктивно унеможливило подання апеляційної скарги в межах передбачених ГПК України строків. Так, з 11.11.2022 місто Херсон, що є місцезнаходження скаржника, було деокуповано, а тому станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції та подання апеляційної скарги, місцезнаходження ПСП "Каїсса" не перебувало в тимчасовій окупації.
56. Колегія суддів погоджується із ліквідатором банкрута про те, що хронологія подій, про які йде мова у касаційній скарзі, свідчить про те, що електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ПСП "Каїсса" зареєструвало через тривалий проміжок часу після деокупації міста Херсона та його підтоплення внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС. Тому ці обставини не могли вплинути на доступ до електронного кабінету, оскільки його було зареєстровано пізніше.
57. Що ж стосується тверджень ПСП "Каїсса" реєстрація електронного кабінету була здійснено юристом, зв`язок з яким було втрачено, а також на те, що керівник і бухгалтер апелянта не володіли навиками користування електронним кабінетом, то колегія суддів зазначає, що ці обставини стосуються виконання працівниками підприємства своїх професійних обов`язків та зводяться до внутрішньої організації його роботи, тобто мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
58. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі підстави є неповажними.
59. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
60. Отже, суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому статтею 261 ГПК України.
61. Верховний Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
62. Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежене вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
63. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги погоджується з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.