ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5268/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Кісілевича Є.Є. (адвокат),
відповідача - Миткалика Є.В. ( в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Ліпинський О.В.)
від 08.02.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Мороз В.Ф., судді - Іванов О.Г., Чередко А.Є.)
від 03.10.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
до Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Центральні тепломережі"
про стягнення заборгованості в розмірі 31 065 767,37 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Центральні тепломережі" (далі - КП КМР "Центральні тепломережі", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 31 065 767,37 грн, з яких: 10 662 138,58 грн за послуги з підготовки і передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води, 2 484 826,08 грн збитки за перевищення замовлених обсягів підживлювальної води, 11 291 419,04 грн пеня, 1 026 071,00 грн 3% річних, 5 516 312,67 грн інфляційні витрати, 85 000,00 грн штраф.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної води та технічної води № 00.08.0138 від 16.10.2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 16.10.2020 року позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником) укладено договір про надання послуг з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної води та технічної води № 00.08.0138 (надалі - Договір).
4. Згідно з пунктом 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної води та послуги з передачі в разі виникнення аварійних випадків в системі теплопостачання Замовника технічної води (далі по тексту Договору - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та сплатити їх вартість.
5. Відповідно до пункту 2.1. Договору в період з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року Виконавець зобов`язується підготовити та передати в теплову мережу Замовника 560 520 т підживлювальної води, в тому числі по місяцях: в жовтні 2020 року - 42 120 т, в листопаді - 97 200 т, в грудні 2020 року - 100 440 т, в січні 2021 року - 100 440 т, в лютому 2021 року - 90 720 т, в березні 2021 року - 100 440 т, в квітні 2021 року - 29 160 т.
6. Надання послуг здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Технічною угодою, яка є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 2.3. Договору).
7. Пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що послуги вважаються наданими Замовникові в момент передачі підживлювальної/технічної води на межі встановлення лічильника(ів), що знаходяться за адресою: м. Кам`янське, вул. Заводська, 2 та схематично позначені на схемі, наведеній в додатку № 2 до Технічної угоди. Всі втрати підживлювальної води після межі встановлення лічильника(ів) підживлювальної/технічної води відносяться до витрат Замовника
8. Відповідно до пункту 2.6 Договору, облік кількості наданих Замовнику послуг здійснюється в порядку та на умовах визначених в Технічній угоді.
9. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг з підготовки та передачі в теплову мережу Замовника підживлювальної води, на момент укладання Договору, становить 8,95 грн/1т, крім того ПДВ 1,79 грн/1т, разом-10,74 грн/1т. З 01 січня 2021 року вартість послуги становить 10,52 грн/1т, крім того ПДВ 2,10 грн/1т, разом - 12,62 грн./1т. Розрахунок вартості послуг наведена в Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного договору.
10. Згідно з пунктом 3.2 Договору, вартість послуг з передачі в теплову мережу технічної води (Втв) розраховується за формулою Втв = Впв х коеф. 0,86 де Впв - вартість 1т підживлювальної води. Загальна вартість Договору складає 5 520 247,20 грн, крім того ПДВ 1 104 049,44 грн, а разом 6 624 296,64 грн (пункт 3.3 Договору).
11. В разі зміни вартісних показників складових розрахунку вартості послуг з передачі підживлювальної води відповідно до умов чинного законодавства, за домовленістю сторін, оформленою додатковою угодою до цього Договору, вартість послугу може бути змінена (пункт 3.4 Договору).
12. Відповідно до пункту 3.5 Договору оплата вартості послуг здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості планового місячного обсягу підживлювальної/технічної води протягом місяця, в якому надаватимуться послуги. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється після підписання сторонами акта надання послуг, не пізніше 25-го числа місяця наступного за розрахунковим. Акт надання послуг складається в порядку, передбаченому Технічною угодою (пункт 3.6 Договору).
13. Надання послуг з передачі технічної води здійснюється виключно в разі виникнення аварійних ситуацій в тепловій мережі Замовника та на підставі письмового повідомлення про початок аварійного використання технічної води. Облік кількості останньої та умови передачі аналогічні умовам, встановленим для передачі підживлювальної води та регулюються Технічною угодою (пункт 2.4. Договору).
14. 16.10.2020 року позивачем (Теплогенеруюча організація) та відповідачем (Замовник) підписана Технічна угода № 00.08.0139 на здійснення контролю обліку і надання послуг з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води (далі Технічна угода).
15. За визначення термінів, наведених в Технічній угоді, підживлювальною водою, є хімічно очищена деарована вода, призначена для підживлення теплових мереж, технічною водою, є вода забрана з водних об`єктів, чи частково очищена стічна вода, яка за своїми санітарно-технічними властивостями може бути використана для технічних потреб.
16. Згідно з пунктом 1.1. Технічної угоди предметом угоди є контроль обліку і надання послуг з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води. Технічна угода доповнює та є невід`ємною частиною укладеного між Сторонами договору на надання послуг з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води (пункт 1.2. Технічної угоди).
17. Пунктом 2.1. Технічної угоди встановлено, що для обліку підживлювальної води застосовуються прилади, які внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, мають свідоцтва про метрологічну атестацію. Вузли обліку пломбуються у встановленому порядку за участі уповноважених представників Теплогенеруючої організації і Замовника.
18. Фактична кількість переданої у розрахунковому місяці підживлювальної води визначається за допомогою приладів комерційного обліку, які встановлені на підживлювальних трубопроводах підживлювальної та технічної води (пункт 2.7. Технічної угоди).
19. З метою фіксації кількості спожитої підживлювальної та технічної води, сторони щомісячно за участю уповноважених представників сторін знімають дані з вузла комерційного обліку. Контактним розрахунковим часом є 00 год 00 х. дня, наступного за останнім днем кожного розрахункового місяця (пункт 2.9. Технічної угоди).
20. За змістом пункту 2.10. Технічної угоди, про зняття даних вузла комерційного обліку складаються акти встановлення загальної кількості підживлювальної та технічної води, в яких зазначається кількість підживлювальної та технічної води (в разі її передачі протягом місяця). Відповідальними особами для складання акта встановлення загальної кількості підживлювальної та технічної води, від Теплогенеруючої організації визначено - Полончук Людмилу Михайлівну, від Замовника - Буніч Олександра Федоровича.
21. Пунктом 2.11 Технічної угоди сторони визначили, що передача підживлювальної води, технічної води щомісячно оформляється актом надання послуг, який складається на підставі акту про встановлення загальної кількості підживлювальної та технічної води.
22. Згідно з пунктом 2.13 Технічної угоди, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Теплогенеруюча організація на основі даних про фактичну кількість використаної підживлювальної і технічної води надає Замовнику по два примірника акта надання послуг, в яких має бути зазначено кількість та вартість підготовленої та переданої підживлювальної та технічної води. Замовник зобов`язаний до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути підписаний уповноваженою особою один примірник акта надання послуг, або в той самий строк надати Теплогенеруючій організації письмову мотивовану відмову від підписання вказаного акта (пункт 2.14 Технічної угоди). У разі ухилення Замовником від підписання акта надання послуг підживлювальної і технічної води за звітний місяць або не підписання його у обумовлений вище строк, він вважається дійсним за підписом Теплогенеруючої організації (пункт 2.15. Технічної угоди).
23. Відповідно до пункту 10.1 Технічної угоди, вона вважається укладеною і набуває чинності з 16.10.2020 року та діє до 30.04.2021 року, а в частині можливих взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Додатком № 2 до Технічної угоди сторони погодили принципову схему обліку підживлювальної води, з визначенням місць розташування витратомірів хімічно очищеної та технічної води.
24. 15.10.2020 року, відповідно до умов пункту 2.1. Технічної угоди, уповноваженими представниками сторін було опломбовано прилади обліку, встановлені на трубопроводі хімічно очищеної води (зав. № приладу обліку 591016) та трубопроводі технічної води (зав. № приладу обліку 591116), про що складено відповідний акт (том 1, а.с. 186). Зазначені вище прилади обліку мають свідоцтва про прийомку, з відміткою про проходження періодичної повірки в травні 2020 року (том 1, а.с.188-191).
25. В період з жовтня 2020 по березень 2021 року представниками сторін були складені акти про встановлення кількості переданої підживлювальної води за Технічною угодою № 00.08.0139 від 16.10.2020 року.
26. За змістом наведених актів, згідно з даними приладів комерційного обліку, позивач виробив та передав на межі балансового розмежування, а відповідач прийняв підживлювальну воду в таких обсягах:
- у жовтні 2020 - 155362 т, в тому числі: 8573 т хімічно очищеної деаерованої води, 146789 т технічної води;
- у листопаді 2020 - 212405 т, у тому числі: 23273 т хімічно очищеної деаерованої води, 189132 т технічної води;
- у грудні 2020 - 152297 т, у тому числі: 26106 т хімічно очищеної деаерованої води, 126191 т технічної води;
- у січні 2021 - 157772 т, у тому числі: 46690 т хімічно очищеної деаерованої води, 111082 т технічної води;
- у лютому 2021 - 171078 т, у тому числі: 54577 т хімічно очищеної деаерованої води, 116501 т технічної води;
- у березні 2021 - 181870 т, у тому числі: 25377 т хімічно очищеної деаерованої води, 156493 т технічної води.
Для оформлення передачі підживлювальної води, позивачем складені та надані для підписання відповідачу акти надання послуг на загальну суму 10 662 138,58 грн, в тому числі: № 285 від 31.10.2020 на суму 1 448 404,38 грн; № 451 від 30.11.2020 на суму 1 997 531,70 грн; № 915 від 31.12.2020 на суму 1 446 383,28 грн; № 31 від 31.01.2021 на суму 1 795 765,08 грн; № 602 від 28.02.2021 на суму 1 954 180,91 грн; № 1040 від 31.03.2021 на суму 2 019 873,23 грн.
Акт надання послуг № 295 від 31.10.2020 року підписаний та затверджений уповноваженими особами відповідача (Замовника). Решту актів відповідач не підписав.
27. Відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з підготовки і передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10 662 138,58 грн, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
28. Судами враховано, що відповідач визнавав зазначений борг, про що свідчать акт звіряння розрахунків за період з 01.03.2022 року по 30.06.2022 року, а також помісячно складені акти звірки розрахунків між сторонами у справі за періоди: з 01.04.2021 по 30.04.2021; з 01.05.2021 по 31.05.2021; з 01.06.2021 по 30.06.2021; з 01.07.2021 по 31.07.2021; з 01.08.2021 по 31.08.2021; з 01.09.2021 по 30.09.2021; з 01.10.2021 по 31.10.2021; з 01.01.2022 по 31.01.2022; з 01.02.2022 по 28.02.2022, де серед інших договорів рахується й заборгованість за Договором від 16.10.2020 року № 00.08.0138. Всі перелічені акти наявні в матеріалах справи, підписані сторонами та мають відбиток їх печаток.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
29. 08.02.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 10 662 138,58 грн за послуги з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води, 9 151 800,70 грн пені, 830 779,00 грн 3% річних, 4 327 825,39 грн інфляційних втрат, 85 000,00 грн штрафу, 375 863,16 грн витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовив.
03.10.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
30. Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 10 662 138,58 грн за послуги з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної та технічної води. Здійснивши перевірку розрахунків штрафу та пені за порушення строків оплати послуг з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної води, суд дійшов висновку, що нарахування проведено позивачем арифметично правильно, тому з відповідача підлягає стягненню 9 151 800,70 грн пені та 85 000,00 грн штрафу. Так, здійснивши перевірку розрахунків позивача інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних є арифметично вірним, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 4 327 825,39 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 2 484 826,08 грн, а також пені, три проценти річних та інфляційних втрат, що нараховані на відповідну суму грошового зобов`язання, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитків та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
31. 27.11.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог (стягнення збитків за перевищення замовлених обсягів підживлювальної води в сумі 2 484 826,08 грн, пені - 2 139 618,34 грн, 3% річних - 195 292,00 грн, інфляційних витрат - 1 188 487,28 грн), ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.
32. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
33. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 6, 22, 611, частини першої статті 627, частини другої статті 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у справі нового рішення.
34. Скаржник зазначає, що наявність якісно відмінних ознак збитків, які передбачені договором та Технічною угодою, виключають застосування до спірних правовідносин лише загальних норм, що регулюють стягнення збитків як - то частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, яка покладає на кредитора обов`язок доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: нарахування та стягнення збитків за перевищення замовленого обсягу підживлювальної води передбачених укладеними між сторонами договором та технічною угодою, якою враховуються умови Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Скаржник також стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем є неправильним, при цьому, в разі здійснення перерахунку мали б вказати в судових рішеннях мотиви здійснення перерахунку та обраної ними методики з посиланням на допущені помилки в розрахунках, в тому числі за відсутності контррозрахунку відповідача, і не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, про наявність не єдиного методу до визначення інфляційних збитків в кожному конкретному випадку (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
35. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги. Крім того просить Суд скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій в повному обсязі та ухвалити нове про відмову у позові.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
36. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності відмови судами попередніх судових інстанцій у задоволенні позову в частині стягнення збитків за перевищення замовлених обсягів підживлювальної води у сумі 2 484 826,08 грн, пені - 2 139 618,34 грн, 3% річних - 195 292,00 грн, інфляційних витрат - 1 188 487,28 грн.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
40. Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 2 484 826,08 грн, а також пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, що нараховані на відповідну суму грошового зобов`язання. Вимоги у відповідній частині позивач мотивував тим, що в період з жовтня 2020 по березень 2021, фактичний обсяг переданої відповідачу підживлювальної та технічної води, перевищив замовлені обсяги, що є підставою для відшкодування збитків, розмір яких визначається за правилами пункту 6.8 Технічної угоди.
41. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суди дійшли висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.
42. У доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що суди при розгляді цієї справи застосували загальні норми законодавства щодо нарахування, доказування та стягнення збитків за порушення зобов`язань. Водночас, на думку скаржника, в даному випадку слід застосовувати не тільки загальні норми, які регулюють стягнення збитків, а і умови укладеного між сторонами Договору та Технічної угоди до нього, а також Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж. З огляду на викладене, скаржник стверджує, що суди неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, а саме статті 6, 22,611, частину першу статті 627, частину першу статті 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України). При цьому вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: нарахування та стягнення збитків за перевищення замовленого обсягу підживлювальної води передбачених укладеними між сторонами договором та технічною угодою, якою враховуються умови Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж.
43. В контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
44. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
45. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарської санкцій як відшкодування збитків.
При цьому, статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).
Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
Верховний Суд зауважує, що у відповідності до положень статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 тощо).
46. Обґрунтовуючи наявність збитків позивач зазначав, що його підприємство є первинним споживачем води, кількість якої визначається відповідним дозволом на водозабір. Відбір води та затрати на її хімочищення є витратами позивача, а отже, у разі перевищення відповідачем замовлених обсягів підживлювальної та технічної води, пропорційно збільшуються і витрати позивача, які підлягають відшкодуванню.
47. Судами встановлено, що умовами пункту 2.1. Договору сторони погодили помісячні замовлені обсяги з передачі підживлювальної води. Відповідно до пункту 6.8. Технічної угоди, якщо фактичний об`єм підживлювальної та технічної води буде перевищувати замовлений обсяг за звітний період (пункту 2.1. Договору про надання послуг) більш ніж 5%, Замовник повинен відшкодувати Теплогенеруючий організації збитки.
Разом з тим, суди вірно вказали на те, що наявність передбаченого пунктом 6.8.Технічної угоди обов`язку Замовника відшкодувати збитки, не вказує на безумовну можливість стягнення їх суми в розмірі, якій розраховано на підставі відповідного пункту угоди. Вказане право на стягнення збитків із Замовника (відповідача) не звільняє Теплогенеруючу організацію (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України. Тобто, в контексті спірних правовідносин для підтвердження відповідних збитків, позивач мав довести не лише факт перевищення замовленого обсягу підживлювальної води, а і те, що внаслідок цього він зазнав відповідних втрат.
Здійснивши оцінку зазначених доводів позивача, суди вказали на те, що витрати позивача з рентної плати за спеціальне водокористування, а також інші виробничі витрати, включені до вартості підготовки та передачі в теплову мережу замовника однієї тони підживлювальної води (додатки № 1, № 2 до Договору), і підлягають відшкодуванню в межах плати за фактичні обсяги наданих послуг. Тож наведені вище витрати позивача покриваються вартістю послуги з підготовки та передачі в теплову мережу підживлювальної води та не являються додатковими витратами, які пов`язані з перевищенням відповідачем замовлених обсягів.
Апеляційним судом додатково зазначено, що позивачем не надано суду доказів заподіяння йому збитків понад ті витрати, які він здійснив для покриття перевищених відповідачем замовлених обсягів підживлювальної та технічної води. При цьому усі витрати, пов`язані з підготовкою та передачею в теплову мережу замовника понаднормованої кількості підживлювальної води, тобто, більшої за обумовлену договором, включені у відповідні акти наданих послуг. Судом ці витрати визнані обґрунтованими та стягнуті з відповідача. Про наявність інших непередбачуваних витрат, які не були включені у вартість забезпечення покриття перевищення КП КМР "Центральні тепломережі" замовлених обсягів підживлювальної та технічної води, позивач не зазначив, як і не навів розміру таких збитків, що не були включені в акти наданих послуг.
48. З урахуванням наведених вище обставин, суд першої та апеляційної інстанцій сформував вірний висновок, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог. У зв`язку з відмовою в задоволення позову в частині стягнення збитків, суди попередніх судових інстанцій правомірно відмовили і у задоволенні позовних вимог щодо нарахованих на відповідну суму грошового зобов`язання пені, три проценти річних та інфляційні втрати.
Отже, зі змісту судових рішень вбачається, що суди при вирішенні цього спору дослідили та оцінили, за правилами статті 86 ГПК України, всі зібрані у справі докази у їх сукупності з урахуванням встановлених конкретних обставин справи та дійшли заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
49. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, встановив відсутність неправильного застосування судами попередніх судових інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
50. Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, які склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх судових інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
51. Враховуючи викладене, підстава касаційного оскарження, а саме пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.
52. Суд не приймає доводи скаржника про неврахування висновку, викладеного у постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, оскільки зі змісту постанови апеляційного господарського суду вбачається, що останнім враховано вказаний висновок.
53. Так, апеляційний господарський суд, з посиланням на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказав, що підставою для відмови у стягненні з відповідача 137 203,37 грн інфляційних втрат став неправильно виконаний позивачем розрахунок, який (розрахунок) був перерахований місцевим судом та встановлено, що до стягнення підлягає сума 4 327 825,39 грн.
Крім того, такі ж самі доводи скаржника були зазначені ним в апеляційний скарзі та з урахуванням цих доводів суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення місцевого суду. Тобто суд апеляційної інстанції вже надав оцінку вказаним доводам позивача.
54. Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
55. Враховуючи викладене, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.