ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1681/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Орлов В. Г., Сподар А. В.,
відповідача 1 - ОСОБА_1,
відповідача 2 - Малишевський В. В.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Черногуза А. Ф.
від 09.02.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданова С. О., Євсіков О. О., Корсак В. А.
від 14.10.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа"
до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль"
про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі товариства, витребування частки,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" номінальною вартістю 1 478,14 грн, що становить 2,52631579% його статутного капіталу, за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023, укладеним між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" також просило суд стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" номінальною вартістю 1 478,14 грн, що становить 2,52631579% його статутного капіталу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" при укладенні договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 2004 року статутний фонд становив 58 510,00 грн, а учасниками товариства були: Акціонерне товариство закритого типу "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" з часткою 48% статутного фонду, ОСОБА_1 з часткою 47% статутного фонду та Виконавчий комітет Бориспільської міської ради з часткою 5% статутного фонду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу "Укртелемережа" (шляхом перетворення акціонерного товариства закритого типу на товариство з обмеженою відповідальністю) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України за кодом 24932850.
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 26.05.2020 № 5641-74-VII надано дозвіл Виконавчому комітету Бориспільської міської ради на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль".
Відповідно до наданої Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради копії заяви від 09.06.2020 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" ОСОБА_2 отримав рішення № 5641-74-VII.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа", в особі засновника ОСОБА_2, зверталося до Бориспільської міської ради з листами № 00006 від 15.06.2020 та № 3 від 23.09.2022 з повідомленням про бажання реалізувати своє переважне право на набуття частки та з проханням розглянути питання про передачу 5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль", які належать виконавчому комітету ради.
У відповідь на лист позивача Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, листом № 11.2-12-28-4890/2022 від 04.11.2022, повідомив, що питання буде винесено на розгляд депутатів на найближчому пленарному засіданні ради, про результати розгляду якого буде повідомлено додатково.
Листом № 21 від 22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль", в особі директора ОСОБА_1, звернулось до голови Бориспільської міської ради з проханням уступити частку Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (5%) в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" ОСОБА_1, як учаснику товариства з часткою 47% у статутному фонді і директору з дня створення підприємства (1998 рік). Витрати на проведення оцінки частки Виконавчого комітету Бориспільської міської ради у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" запропоновано покласти на ОСОБА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11.11.2022 № 2148-30- вирішено наступне:
- надати дозвіл Виконавчому комітету Бориспільської міської ради на продаж частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль", що відповідно до статуту товариства складає 5%, учаснику даного товариства ОСОБА_1 ;
- враховуючи клопотання ОСОБА_1, витрати на проведення оцінки частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" покласти на нього;
- після проведення оцінки Виконавчому комітету Бориспільської міської ради, в особі міського голови Борисенка Володимира Костянтиновича, здійснити укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль".
Згідно із договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" від 27.01.2023 Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (продавець) передав у власність покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" (код 25299589), а громадянин України ОСОБА_1 (покупець) прийняв та зобов`язується оплатити названу частку в порядку та на умовах, визначених у договорі.
У договорі зафіксовано, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" становить 58 510,00 грн (пункт 1.2.3), а розмір частки, що належить продавцю складає 5%, що становить 2 952,50 грн (пункт 1.3.1).
Відповідно до пункту 2.1 договору згідно із звітом про оцінку корпоративних прав від 21.11.2022, ринкова вартість корпоративних прав продавця складає 73 171,00 грн. За відступлення частки покупець сплачує продавцю номінальну вартість у сумі 73 171,00 грн на банківські реквізити продавця, вказані у цьому договорі.
В силу пункту 2.2 договору покупець сплачує вказану в пункті 2.1.1 цього договору суму повністю на момент підписання цього договору. Валютою платежу є національна валюта України гривня.
Згідно із пунктом 3.2 договору права та обов`язки продавця, як учасника підприємства, в розмірі 5% у статутному капіталі, переходять до покупця з моменту реєстрації змін до установчих документів підприємства.
Договір підписано міським головою Бориспільської міської ради Борисенко В. К. та ОСОБА_1, посвідчено приватним нотаріусом Науменко Л.Г.
З акта приймання - передачі частки у статутному капіталі, що датований 27.01.2023, вбачається, що Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, як продавець, передав свою частку у розмірі 5% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" ОСОБА_1 .
В акті вказано, що розмір частки у статутному капіталі Товариства, що передана: дорівнює 2 925,50 грн, що становить 5% статутного капіталу товариства. Зазначено, що новий учасник належним чином повідомлений про характер діяльності та про фінансовий стан справ товариства на момент укладення акта. Також в акті вказано, що частка в статутному капіталі Товариства відчужена на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія-Бориспіль" від 27.01.2023.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23 позовні вимоги задоволено частково. Переведено з ОСОБА_1 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" права і обов`язки покупця частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" у розмірі 2,526315789% його статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" від 27.01.2023, укладеним між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем. Витребувано з володіння ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль", що становить 2,526315789% його статутного капіталу, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа". Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. Присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позову відмолено.
Постановою від 14.10.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/1681/23.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- з огляду на положення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" будь-який учасник даного товариства зобов`язаний повідомляти усіх інших учасників про намір продажу частки та отримувати згоду учасників на такі дії, задля збереження можливості реалізації всіма учасниками їх переважного права придбання частки учасника який бажає її відчужити;
- матеріали справи не містять ні доказів погодження з позивачем продажу частки одним учасником іншому, ні доказів повідомлення позивача про ціну продажу та розмір частки, що відчужується;
- неповідомленням позивача про продаж частки, останній був позбавлений можливості, скористатися своїм переважним правом придбати частку пропорційно до розміру належної йому в той час частки відносно іншого учасника товариства;
- відповідачами порушено умови пункту 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" в частині продажу частки без згоди позивача та порушення переважного права позивача на придбання частки ради пропорційно до його частки у статутному капіталі;
- частка позивача в статутному капіталі становила 48%, відповідача ОСОБА_1, який є покупцем за договором, - 47%. Таким чином, співвідношення їх часток є наступним: 50,52631579% (позивач) до 49,47368421% (відповідач-1). З цього слідує, що частка у розмірі 5%, що відчужена відповідачем-2, після пропорційного розподілу між позивачем та відповідачем-1 має розподілятися у таких розмірах: 2,526315789 % - позивачу, а 2,473684211 % - ОСОБА_1 . З огляду на те, що позивач просив перевести права та обов`язки покупця на частку в розмірі 2,52631579%, а за розрахунком суду частка на яку претендує позивач становить - 2,526315789% - вказана вимога підлягає частковому задоволенню.
Оскаржувані рішення мотивовані положеннями статті 362 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 911/1681/23, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.03.2023 у справі № 904/1774/21 у подібних правовідносинах; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, чи є порушенням порядку відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (а саме відсутність згоди інших учасників) відчуження цієї частки за договором купівлі-продажу за умови, що статут товариства не передбачає наявності відповідної згоди інших учасників при поступленні, тобто безоплатному відчуженні, цієї частки.
15.01.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" - адвокатом Сподарем Андрієм Володимировичем направлено на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Колегія суддів залишає без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" на касаційну скаргу, поданий на офіційну електронну адресу Суду його представником, з огляду на таке.
За змістом статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".
Колегія суддів звертає увагу, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа", в тому числі, діючий в його інтересах в порядку представництва адвокат Сподар А. В., - можуть подавати процесуальні документи до суду через електронний кабінет в ЄСІТС або в паперовій формі.
Водночас, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" - адвокат Сподар А. В. при обранні ним можливості подання документу до Суду в електронному вигляді не було дотримано вимог щодо форми клопотання та порядку його подання.
Крім того, загальні вимоги до форми, змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань, а також спосіб звернення до суду з відповідними вимогами та наслідки їх недотримання визначені приписами статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення підписується заявником або його представником.
Враховуючи те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" - адвокат Сподар А. В. зареєстрував електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, проте відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" на касаційну скаргу подав не з використання вказаного сервісу, вказаний відзив не може вважатися таким, що підписаний у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на викладене, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" на касаційну скаргу у даній справі, поданий представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Укртелемережа" - адвокатом Сподарем А. В. підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Предметом даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для переведення з ОСОБА_1 на позивача прав і обов`язків покупця частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль".
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно із статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом (пунктом 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України).
Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права.
Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, встановлено статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Так, відповідно до вимог частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (частина 6 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль", затвердженого загальними зборами 01.03.2004, учасники товариства можуть за згодою інших учасників можуть поступитися своєю часткою (частиною вкладу) одному або декільком учасникам. За домовленістю учасників частка учасника може бути передана третій особі. Учасники користуються переважним правом придбання частки учасника, що ним поступається (пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства або в іншому розмірі, про які домовилися учасники).
Передбачене пунктом 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" поступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Тобто, поступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. Поступлення (відчуження) частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.
Отже, пунктом 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" передбачено, що відчуження частки (частини частки) допускається лише за згодою інших учасників (що відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" може бути передбачено в статуті), та встановлено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, а саме пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства або в іншому розмірі, про які домовилися учасники (що відповідає частині 6 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконавчий комітет Бориспільської міської ради частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" відчужив оплатно іншому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" - ОСОБА_1 .
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять ні доказів погодження з позивачем продажу частки одним учасником іншому, ні доказів повідомлення позивача про ціну продажу та розмір частки, що відчужується, з дотриманням вимог статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при укладенні договору купівлі - продажу частки відповідачами порушено умови пункту 8.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" щодо продажу частки без згоди позивача та порушено переважне право останнього на придбання частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія - Бориспіль" пропорційно до його частки у статутному капіталі.
Відтак, аргументи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підтвердилися.
Водночас, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що частка у розмірі 5%, що відчужена відповідачем-2, після пропорційного розподілу між позивачем та відповідачем-1 має розподілятися у таких розмірах: 2,526315789 % - позивачу, а 2,473684211 % - ОСОБА_1 .
З огляду на те, що позивач просив перевести права та обов`язки покупця на частку в розмірі 2,52631579%, а за розрахунком судів частка, на яку претендує позивач, становить - 2,526315789%, судами обґрунтовано позов задоволено частково.
Водночас пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає, що до внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою частиною 5 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", застосовуються такі правила:
1) позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду;
2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду;
3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.
Механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову, покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що спеціальним законом передбачено, що позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду ту грошову суму, що вже сплачена покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки, що обумовлюється особливостями правовідносин, меті запровадження цієї норми та відповідає сутності порушеного права з урахуванням принципів справедливості, рівності та співмірності (пропорційності).
Господарський суд Київської області, відповідно до вимог пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у своєму рішенні вирішив питання про перерахування грошових коштів у розмірі 36 970,61 грн, внесених на депозитний рахунок суду, ОСОБА_1 . Зазначена сума еквівалентна розміру частини частки щодо якої на позивача переведено права і обов`язки покупця.
Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2023 у справі № 904/1774/21, колегія суддів зазначає таке.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У справі № 904/1774/21, яка переглядалася Верховним Судом, судами попередніх інстанцій було встановлено, що статут Товариства з додатковою відповідальністю не містить положень про те, що відчуження частки учасником допускається лише за згодою інших учасників. Крім того, судами встановлено, що положення статуту Товариства з додатковою відповідальністю щодо переважного права купівлі частки учасником Товариства стосуються випадків продажу учасником частки третім особам, які не є учасниками товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.
Натомість, у справі, що переглядається, судами встановлено, що умовами статуту Товариства з обмеженою відповідальністю передбачено, що відчуження частки (частини частки) допускається лише за згодою інших учасників та передбачено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства і розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства.
Наведене свідчить, що правовідносини між сторонами спору у цій справі, та у справі № 904/1774/21 (на яку посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень) не є подібними за змістовим критерієм, оскільки відрізняються за встановленими судами фактичними обставинами спору, що сформували зміст спірних правовідносин та відповідно вплинули на прийняття судових рішень.
Відтак, наведена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.