ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/223/24
провадження № 11-275заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Рибачук А. І., Берназюк Я. О., Шарапа В. М., Кравчук В. М., Бучик А. Ю.) від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП (далі - Друга ДП ВРП) від 07 лютого 2024 року № 353/2дп/15-24 "Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ";
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Другої ДП ВРП від 12 березня 2024 року № 726/0/15-24 "Про відмову в задоволенні заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р. А. від участі в розгляді об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1, відкритої за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя";
- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виразилась у нездійсненні розгляду заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 від 28 лютого 2024 року про відвід члена ВРП Бурлакова С. Ю. ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 04 червня 2024 року № 1703/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2024 року відмовив у відкритті провадження у справі № 990/223/24 в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною та скасування ухвали Другої ДП ВРП від 07 лютого 2024 року № 353/2дп/15-24 "Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ";
- визнання протиправною та скасування ухвали Другої ДП ВРП від 12 березня 2024 року № 726/0/15-24 "Про відмову в задоволенні заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р. А. від участі в розгляді об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1, відкритої за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя";
- визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у нездійсненні розгляду заяви судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 від 28 лютого 2024 року про відвід члена ВРП Бурлакова С. Ю. ;
- визнання протиправним та скасування рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Цією самою ухвалою відкрив провадження у справі за позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 04 червня 2024 року № 1703/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - Спірне рішення).
Вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що Спірне рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Воно не містить підстав, які стали підґрунтям для відповідних висновків про її звільнення.
Склад ВРП, який ухвалив Спірне рішення, не мав повноважень його ухвалювати, позаяк в її складі брав участь член ВРП, стосовно якого є обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Щодо цього зазначила, що член ВРП Маселко Р. А. задовго до винесення Спірного рішення сформував своє суб?єктивне негативне ставлення до неї, бо ще до його призначення на посаду члена ВРП, він як член Громадської організації "Автомайдан" (22 березня 2018 року) звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з повідомленням інформації про недостовірність (зокрема, й про неповноту) тверджень, які суддя Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 відобразила у декларації доброчесності судді за 2016 рік.
Члени ВРП Бурлаков С. Ю., Ковбій О. В. та Мельник О. П. всупереч вимогам частини третьої статті 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) 07 лютого 2024 року у складі Другої ДП ВРП ухвалили рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді, об`єднали цю справу з дисциплінарною справою, яку Друга ДП ВРП ухвалою від 14 червня 2021 року № 1330/2дп/15-21 відкрила за власною ініціативою, хоча не мала підстав для такого відкриття, оскільки було рішення Другої ДП ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи з власної ініціативи, яке вона ухвалила 24 січня 2024 року за результатами розгляду висновку члена Другої ДП ВРП Маселка Р. А. від 08 січня 2024 року про відкриття за власною ініціативою дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 . Своєю чергою це є свідченням того, що Друга ДП ВРП не мала підстав для повторного вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи, знову ініційованого членом ВРП Маселком Р. А. на підставі його висновку від 30 січня 2024 року супроти чинного рішення дисциплінарного органу про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Посилається на те, що ВРП не розглянула заяву про відвід члену ВРП Бурлакову С. Ю., яку вона подала 28 лютого 2024 року і просила відвести цього члена ВРП від розгляду поданої на неї дисциплінарної скарги з огляду на причини, передбачені статтею 33 Закону № 1798-VIII.
Гадає, що висновки Другої ДП ВРП про умисність та систематичність її дій, направлених виключно на "налагодження схеми розгляду справ з наперед визначеним результатом", спростовуються, зокрема, тим, що частина спорів з аналогічними позовними вимогами, які перебували на судовому розгляді під її головуванням, не отримали свого завершення по суті, оскільки заяви були залишені без розгляду.
3. Рада надала відзив на позовну заяву, в якому з покликанням на приписи Конституції України, Закону № 1798-VIII та Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) повідомила, що ВРП, коли ухвалювала Спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Це рішення Рада ухвалила повноважним складом, його підписали всі його члени, які брали участь у його ухвалені. У ньому містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Нагадує, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього закони № 1798-VIII і № 1402-VIII передбачають окрему самодостатню процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Але не встановлюють компетенції ВРП в межах процедури звільнення судді за особливими обставинами досліджувати і наново переоцінювати вже встановлені обставини дисциплінарного проступку.
Наголошує, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи стосовно судді (як-от мотиви ВРП, те, як Рада розцінила обставини, що стали підставою для винесення рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, чи окремі процедурні рішення цього органу).
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд виходив з того, що за сталою практикою Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата), зокрема у постановах від 14 травня 2020 року (справа № 9901/187/19, від 25 червня 2020 року (справа № 9901/103/19), від 06 червня 2023 року (справа № 990/86/22), рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а є тим видом рішення ВРП, яке вона ухвалює на підставі такого рішення. Це рішення ВРП по суті є кадровим рішенням. Тобто, ухвалюючи Спірне рішення, ВРП не вирішувала питання про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізовувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Дисциплінарною палатою ВРП.
Підставою для ухвалення такого рішення слугували допущені позивачкою порушення норм законодавства України під час розгляду впродовж 2019-2023 років справ, які вона розглядала в порядку окремого провадження. У цих справах іноземці для спрощеного набуття громадянства України зверталися до суду з вимогами встановити факти народження їхніх родичів на території України. Порушення норм законодавства України під час розгляду цих справ полягали в тому, що позивачка не дотрималась визначених процесуальним законом завдань цивільного судочинства щодо справедливого і неупередженого розгляду та вирішення цивільних справ, не здійснювала належних підготовчих дій для забезпечення повного, всебічного розгляду справ про встановлення факту, що має юридичне значення, не вживала заходів щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справ, не визначала предмет доказування, не перевіряла місце проживання (перебування) заявників, за відсутності належних та допустимих доказів ухвалювала рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, всупереч установленому законом порядку.
Відтак суд виснував, що доводи позивачки про те, що у Спірному рішенні нема обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, є безпідставними, через те що обставини вчинення позивачкою проступку були встановлені і відображенні в рішенні Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Правом на оскарження цього рішення в установленому законом порядку позивачка не скористалась. Тому правовідносини стали стабільними (безспірними), що також узгоджується з принципом leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить. Саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави ухвалення рішення про звільнення позивачки з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Суд виснував, що Спірне рішення містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Оцінюючи Спірне рішення ВРП на предмет його відповідності пункту 1 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII щодо повноважності складу ВРП, суд зазначив, що згідно з витягом з протоколу засідання ВРП від 04 липня 2024 року № 49 на засіданні ВРП з вирішення питання про звільнення позивачки з посади судді, брали участь 16 членів ВРП, які одноголосно проголосували за пропозицію члена ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Відводи членам ВРП не заявлялись.
Втім зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та її відповіді на відзив відповідача видно, що доводи позивачки про ухвалення Спірного рішення неповноважним складом ВРП стосувалися участі чотирьох членів ВРП, які мали бути відведені від розгляду дисциплінарної скарги щодо неї. Але у часі ці доводи вона заявила тоді, коли ВРП розглядала питання про звільнення її з посади судді за особливими підставами, хоча правильно [й доречно] мала би заявити у той час, коли відбувалося провадження з розгляду дисциплінарної справи (відповідною дисциплінарною палатою), зокрема, потім, коли оскаржувала дії дисциплінарного органу до самої ВРП. Саме в рамках процедури оскарження рішення дисциплінарного органу скаржниця мала право домагатися від ВРП несхвалення (осуду) легітимності складу дисциплінарного органу з наведених нею підстав, а оцінювати обґрунтованість, підставовість, правомірність дій членів Дисциплінарної палати, як і слушність її нарікань на дії окремих членів дисциплінарного органу мала би ВРП, як "суд, встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в межах власне процедури оскарження рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
У зв`язку із цим, з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та компетенційну складову в понятті "суд, встановлений законом" надання правової оцінки процедурним питанням, пов`язаним з розглядом дисциплінарної справи в межах розгляду спору, у якому переглядається "кадрове" рішення ВРП, суд першої інстанції підкреслив, що не є компетентним судом, який у межах процедури розгляду подання дисциплінарного органу про звільнення судді за особливими обставинами може і має з`ясовувати законність / незаконність складу ВРП, який здійснював свої повноваження в іншій процедурі - процедурі дисциплінарного провадження, в рамках якої мають й мають розв`язуватися питання законності складу ВРП.
Водночас суд зазначив, що навіть за умови відведення від ухвалення кадрового рішення чотирьох членів ВРП її склад на засіданні, яке відбувалось 04 червня 2024 року, становив би 12 членів, що відповідає вимогам статті 30 Закону № 1798-VIII та свідчить про повноважність складу ВРП під час розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді.
Суд виходив також з того, що Спірне рішення підписали всі члени Ради, які брали участь у його ухваленні, а склад ВРП мав на це повноваження.
5. Позивачка не погодилася із цим рішенням суду та звернулася до Великої Палати з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вважає, що оскаржене рішення підлягає скасуванню, бо фактичні обставини справи суд першої інстанції з`ясував неповно, залишив поза увагою обставини, що мають значення для справи. Суд не зважив на те, що значимі для справи обставини, на яких має основуватися судове рішення, є недоведеними.
На думку скаржниці, суд першої інстанції відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України не здійснив перевірку і не з`ясував, чи дотримався відповідач гарантій, закріплених частиною другою статті 19 Конституції України, за якими органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не заперечує, що суд першої інстанції в оскарженому рішенні навів підстави звільнення, але заперечує, що суд навів мотиви цього рішення. Відтак переконує, що висновки судового рішення, що Спірне рішення цілком (повною мірою) відповідає приписам пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII не ґрунтуються на обставинах справи.
Позивачка доводить, що якщо суд першої інстанції посилається на рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" та на зазначені у ньому обставини звільнення з посади судді у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, то не мав права відмовлятись від перевірки цих обставин на підставі частини четвертої статті 78 КАС України.
Надаючи в оскарженому рішенні оцінку наявності фактів допущення позивачкою ОСОБА_1 порушень, що призвели до її звільнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, суд першої інстанції мав би повно з`ясувати обставини, зазначені в рішенні Другої ДП ВРП. Але, як гадає суддя ОСОБА_1, суд цього не зробив, не здійснив повну і всебічну їхню перевірку і таким чином дійшов неправильного висновку про відповідність Спірного рішення вимогам законодавства.
Суд першої інстанції проігнорував наведені у позовній заяві істотні процесуальні порушення порядку проведення розгляду дисциплінарної справи, які допустила Друга ДП ВРП під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1, серед яких й ті, що стосувалися підстав для відводу / самовідводу, збору доказів поза межами скарги, яка розглядалася, відкриття провадження у дисциплінарній справі.
Доводить, що висновок суду першої інстанції про те, що Спірне рішення ВРП ухвалила повноважним складом, ґрунтується тільки на оцінці кількісного складу ВРП, без обґрунтування повноважності складу цього органу за умови підписання Спірного рішення членом ВРП, відносно якого була подана заява про його відвід, і така заява не була розглянута. Нагадує, що навіть за наявності на засіданні ВРП достатньої кількості осіб участь на такому засіданні неповноважних членів ВРП та беззастережне підписання ними ухваленого рішення свідчить про неповноважність усього складу ВРП, незважаючи на кількість інших членів у такому засіданні.
6. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21жовтня 2024 року - без змін. Стверджує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дослідив докази у справі, надав їм правильну юридичну оцінку і в аспекті наведеного ухвалив обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переконує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Зазначає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього судоустрійний закон і Закон № 1798-VIII передбачають процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Норми цих законів не передбачають права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.
З покликанням на постанови Великої Палати, зокрема від 23 січня 2020 року у справі № 9901/418/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/449/18, від 29 листопада 2018 року у справі № 9901/27/17, зазначає, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (з-поміж яких мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для ухвалення рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Велика Палата ухвалою від 18 грудня 2024 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 22 січня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 13 лютого 2025 року.
10 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 990SCGC/24/24 за її скаргою на ухвалу ВРП вад 01 жовтня 2024 року № 2872/0/15-24.
7. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі та у відзиві до неї доводи, перевірила матеріали справи й оскаржуване судове рішення і встановила таке.
8. Насамперед про обставини справи, які коротко можна викласти так.
Президент України 24 січня 2007 року видав Указ № 40/2007 "Про призначення суддів", яким, зокрема, ОСОБА_1 призначив на посаду судді Ржищевського міського суду Київської області строком на п`ять років.
Верховна Рада України 09 лютого 2012 року винесла постанову № 4375-VI "Про обрання суддів", якою, зокрема, ОСОБА_1 обрала на посаду судді Ржищевського міського суду Київської області безстроково.
У квітні 2021 року до ВРП надійшла скарга Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області щодо судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1
14 червня 2021 року Друга ДП ВРП постановила ухвалу № 1330/1дп/15-21 "Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1".
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 02 листопада 2023 року вказану дисциплінарну справу передано для розгляду члену Другої ДП ВРП Маселку Р. А.
07 лютого 2024 року Друга ДП ВРП постановила ухвалу № 353/2дп/15-24 "Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднання дисциплінарних справ", якою з власної ініціативи відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 та об`єднала її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої ДП ВРП від 14 червня 2021 року № 1330/2дп/15-21 стосовно цієї судді за скаргою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області.
За наслідками розгляду вказаних скарг Друга ДП ВРП 27 березня 2024 року ухвалила Рішення № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Це рішення в порядку і строки, визначені статтею 51 Закону № 1798-VIII, ОСОБА_1 не оскаржувала.
09 квітня 2024 року до ВРП надійшло подання Другої ДП ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а 04 червня 2024 року цей орган ухвалив Спірне рішення.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом (08 липня 2024 року).
01 жовтня 2024 року ВРП ухвалила рішення № 2872/0/15-24, яким відмовила у задоволенні клопотання судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 про поновлення строку для оскарження рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, а також залишила без розгляду та повернула судді ОСОБА_1 скаргу на згадане рішення Другої ДП ВРП.
Рішення про відмову задовольнити клопотання позивачки про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності судді має юридичну силу, воно не скасоване.
9. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги Велика Палата звертає увагу на те, що предметом цього спору є рішення ВРП про розгляд подання її Другої ДП про звільнення позивачки з посади судді.
У справах такої категорії Велика Палата сформувала сталу практику їх розгляду, викладену в багатьох постановах, і підстав для відступу від неї не бачить. Скаржниця у своїй скарзі не навела таких доводів, які б спонукали Велику Палату поглянути на них по-інакшому.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон 1402-VIII.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з положенням статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
Статтею 115 Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Відповідно до статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
10. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 04 липня 2024 року № 49 та копія Спірного рішення, свідчать про те, що на засіданні ВРП були присутні 16 її членів (тобто більшість від складу), які проголосували за звільнення позивачки з посади судді, проти - 0. Це рішення підписав повноважний склад ВРП, всі її 16 членів, які брали участь у його ухваленні.
У зв`язку із цим правильними є висновки суду першої інстанції про те, що нема визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оспореного рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів, Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що воно містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Підставою для звільнення позивачки слугувало рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" у якому наведені висновки цієї палати про вчинення суддею дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: умисне інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
До того ж у цьому рішенні є висновки про те, що дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1 здійснювалося з дотриманням процедури, установленої законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.
11. Ще раз слід нагадати, що відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ДП ВРП може бути оскаржене до ВРП і така процедура оскарження чітко регламентована приписами КАС України та Законом № 1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону № 1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Своєю чергою рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Велика Палата вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що на виконання вимог частини четвертої статті 78 КАС України факти допущення позивачкою порушень, які мали наслідком її звільнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, не потребують доказування, оскільки ці обставини встановлені під час ухвалення рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Також не можна не погодитись із висновком суду про те, що доводи позивачки про брак в оскаржуваному рішенні обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, є безпідставними, оскільки обставини вчинення позивачкою проступку були встановлені рішенням Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24 "Про притягнення судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", правом на оскарження в установленому порядку якого позивачка не скористалась. Тому правовідносини стали стабільними (безспірними). Саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави ухвалення рішення про звільнення позивачки з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Оцінюючи Спірне рішення на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
12. У відповідь на доводи апеляційної скарги про неповноважність складу ВРП під час ухвалення Спірного рішення Велика Палата звертає увагу, що за частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою.
За статтею 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно з приписами частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII Рада діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Вирішення питання про відвід члену ВРП є процедурним питанням, пов`язаним, зокрема, з розглядом дисциплінарної справи та матеріалів щодо звільнення судді з посади, у тому числі за особливими обставинами, та у разі неможливості члена ВРП брати участь в розгляді питання, яке вирішує ВРП, з підстав, визначених у статті 33 Закону № 1798-VIII, це безпосередньо впливає на кількісний склад ВРП та відповідно на його повноважність.
13. З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу від 04 червня 2024 року № 49 видно, що на засіданні ВРП, на якому вирішувалось питання про звільнення позивачки з посади судді, брали участь 16 членів ВРП, які одноголосно проголосували за пропозицію члена ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. На цьому засіданні також була присутня і позивачка, проте клопотань, відводів від неї не надходило (вона їх не заявляла).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та її відповіді на відзив видно, що її обґрунтування щодо ухвалення Спірного рішення неповноважним складом ВРП зводиться до вирішення чи невирішення питання про відвід чотирьом членам ВРП в процедурі розгляду дисциплінарної справи відповідною Дисциплінарною палатою, оцінка правомірності вирішення яких могла б надаватись "судом, встановленим законом" в розумінні статті 6 Конвенції в рамках процедури оскарження рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
14. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відтак слушним є висновок суду про те, що з огляду на норми КАС України та компетенційну складову у понятті "суду, встановленого законом" надання правової оцінки процедурним питанням, пов`язаним з розглядом дисциплінарної справи в межах розгляду спору, у якому переглядається рішення ВРП про звільнення судді за особливими обставинами, виходить за межі компетенції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
15. До того ж доводи апеляційної скарги здебільшого зводяться до незгоди із рішенням Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24, яке стало підставою для ухвалення Спірного рішення, проте правом на оскарження рішення Другої ДП ВРП позивачка скористалася лише 07 серпня 2024 року (із значним пропуском строку для його оскарження), і навіть на засіданні, де вирішувалася реалізація рішення Другої ДП ВРП, позивачка не вказувала на передчасність його ухвалення через бажання (намір) оскаржити рішення Другої ДП ВРП чи, до прикладу, вказати (заявити) на процесуальну неможливість брати участь у такому засіданні деяким членам ВРП через упередженість або інші обставини, які б унеможливлювали їхню присутність на такому засіданні, що, з погляду стороннього спостерігача, ставило б під сумнів таке рішення.
Такий (пасивний) спосіб реалізації свого права на перегляд рішення Другої ДП ВРП, яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, має юридичні наслідки - визнання (за замовчаною згодою) обставин та фактів, покладених в основу такого рішення. Відомостей, які б доводили, що позивачка обрала протилежний, активний спосіб захисту свого права від притягнення її до дисциплінарної відповідальності, який би привів до позитивних для неї юридичних наслідків, приміром, до поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 27 березня 2024 року № 911/2дп/15-24, у справі нема.
Підсумовуючи, Велика Палата вважає за необхідне нагадати, що під час перегляду рішення ВРП про звільнення судді за особливими обставинами суд не може давати оцінку обставинам та фактам, які були підставою для ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 990SCGC/24/24 за її скаргою на ухвалу ВРП від 01 жовтня 2024 року № 2872/0/15-24, то Велика Палата вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що 27 лютого 2025 року Велика Палата відмовила у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу ВРП.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
17. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, причин для втручання в нього нема.
Твердження апеляційної скарги не містять підстав чи суджень, що зобов`язували б поглянути на спірні відносини по-іншому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду