ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025року
м. Київ
справа № 990/11/25
провадження № 11-37заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2025 року (судді Шишов О. О., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л., Яковенко М. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати ухвалу Третьої дисциплінарної палати ВРП від 11 грудня 2024 року № 3591/3дп/15-24 (далі - Спірне рішення) про відмову відкрити дисциплінарну справу за скаргою з доповненнями до неї ОСОБА_1 від 08 листопада 2024 року № К-5222/0/7-24, від 13 листопада 2024 року № К-5222/1/7-24, від 15 листопада 2024 року № К-5222/2/7-24 щодо суддів Верховного Суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути дисциплінарну скаргу від 08 листопада 2024 року № К-5222/0/7-24, доповнення до неї від 13 листопада 2024 року № К-5222/1/7-24, від 15 листопада 2024 року № К-5222/2/7-24 та додаткові пояснення ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року вх. № К-5222/3/7-24 щодо суддів Верховного Суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 січня 2025 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження.
Цей суд дійшов висновку, що заявлений предмет спору, в якому фактично оскаржується рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що за законом не оскаржується, а звідси - на перегляд якого не поширюється адміністративний судовий контроль, дає підстави вважати, що законних підстав для відкриття провадження у справі в частині оскарження цього рішення нема.
3. ОСОБА_1 не погодився із таким судовим рішенням та подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Вважає таке рішення незаконним і необґрунтованим, позаяк суд не зважив, що відмова позивачу в оскарженні рішення ВРП суперечить фундаментальним приписам Основного Закону України.
З покликанням на норми Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України та рішення Конституційного Суду України зазначає, що Спірне рішення підлягає оскарженню.
Далі вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що він не має права на оскарження рішення дисциплінарного органу, позаяк він є скаржником, а імперативні норми Конституції України забезпечують йому таке право на оскарження.
Відзив від Ради не надходив.
4. Велика Палата заслухала суддю-доповідача, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС УкраїниВерховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАСУкраїни.
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункт 4 частини першої статті 266 КАС України).
Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).
Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді. Відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) та з урахуванням вимог цього Закону.
За правилами статті 42 Закону № 1798-VІII дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Ради рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Радою відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
У першочерговому (пріоритетному) порядку здійснюються дисциплінарні провадження: 1) розпочаті на підставі звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) розпочаті стосовно судді, стосовно якого ВРП розглядається питання про переведення його з одного суду до іншого за результатами конкурсу.
ВРП може встановити інші критерії першочергового (пріоритетного) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів у регламенті Ради.
Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 1798-VІII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону право на оскарження до суду рішення Ради, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIІІ.
5. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, реалізуючи своє право, звернувся до ВРП зі скаргою на дії суддів Верховного Суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які, з позиції позивача, вчинили дисциплінарний проступок.
11 грудня 2024 Третя Дисциплінарна палата ВРП винесла спірну ухвалу про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно названих суддів Верховного Суду.
З цієї ухвали видно, що відмова у відкритті справи ухвалена за наслідками розгляду дисциплінарної скарги та доповненнями до неї ОСОБА_1 від 08 листопада 2024 року за вх. № К-5222/0/7-24, від 13 листопада 2024 року № К-5222/1/7-24, від 15 листопада 2024 року № К-5222/2/7-24, оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIІІ).
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1798-VІII рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалює Дисциплінарна палата, таке рішення палати не підлягає оскарженню.
6. Велика Палата погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач, хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отож Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений предмет спору, в якому фактично оскаржується рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, є видом правовідносин, в яких особа, яка не згідна з рішенням дисциплінарного органу ВРП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судд(ів)і, за спеціальним законом не може оскаржити таке рішення, бо знову-таки за законом таке рішення з боку скаржника (не судді) не підлягає оскарженню до компетентного органу. Якщо не підлягає оскарженню означене рішення дисциплінарного органу ВРП, то нема причин поширювати адміністративний судовий контроль на їхній перегляд. Своєю чергою це дає привід вважати, що законних підстав для відкриття провадження у справі в частині оскарження цього рішення нема.
7. Велика Палата також погоджується з тим, що суд першої інстанції безпомильно (видимо) не зазначив, до юрисдикції якого суду віднесено вирішення цього спору, позаяк виходив з того, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" треба тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Велика Палата нагадує, що у цій категорії спорів вже неодноразово висловлювала свою подібну позицію [у постановах від 06 грудня 2018 року справа № 9901/756/18 (провадження № 11-1062заі18), від 04 квітня 2019 року справа № 9901/25/19 (провадження № 11-63заі19), від 07 листопада 2024 року справа № 990/184/24 (провадження 11-211заі24)]; судова практика стосовно поширення судового контролю на перегляд рішень дисциплінарного органу ВРП, які за законом не оскаржуються, є сталою, підстав для відступів від неї автор скарги не навів, не побачила цих підстав і Велика Палата.
8. Щодо доводів скарги про те, що норми Конституції України, які є нормами прямої дії, гарантують звернення до суду, то Велика Палата звертає увагу, зокрема, на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
9. У контексті мовленого не можна погодитися з доводами скаржника й про те, що суд обмежив його право на доступ до суду. Судове рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті позовного провадження зумовлене не небажанням суду з якихось причин розглядати позовні вимоги ОСОБА_1, а тим, що автор цих вимог не дотримався установлених законом порядку та умов звернення до суду за захистом порушеного права. У цілому право позивача на звернення до суду ніким не було обмежене.
10. Інші доводи та міркування позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо відмови у відкритті провадження, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду