УХВАЛА
03 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 826/15959/18
Провадження № 11-35апп25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
під час проведення підготовчих дій для касаційного розгляду Великою Палатою Верховного суду справи за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України (далі - ВС України), Верховного Суду (далі - ВС), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(далі - ВККС), про перерахунок посадового окладу та
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- зобов`язати ВС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати (щомісячного довічного грошового утримання), ураховуючи пункт 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), у повному обсязі з урахуванням премій, та інших надбавок, визначених Законом України у період з 01 січня 2017 року, по теперішній час;
- виплатити належну йому заробітну плату (щомісячне довічне грошове утримання);
- зобов`язати ВС провести необхідне фінансування видатків на забезпечення перерахунку його заробітної плати.
Прохання мотивує тим, що, він обраний суддею ВС України, відповідно до якого ВККС не винесла рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у ВС України з незалежних від позивача причин, тобто держава де-факто підтвердила здатність останнього здійснювати правосуддя у найвищій судовій інстанції. У зв`язку з цим, на думку позивача, розмір його посадового окладу, починаючи з 01 січня 2017 року, має обчислюватися з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII), тобто у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, позов задовольнив частково.
Зобов`язав ВС України здійснити перерахунок заробітної плати, під час якого застосувати правила пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі з урахуванням премій та інших надбавок, визначених законом за період з 01 січня 2017 року й дотепер, належну йому, позивачу, заробітну плату. У іншій частині позову відмовив.
2. ВС України в особі голови Ліквідаційної комісії Соловйової Л. В. не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення в частині задоволення позовних вимог. Вважає, що у цій справі необхідно зважити на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах ВС від 01 серпня 2018 року у справі № 826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі № 826/12993/17, від 03 червня 2020 року у справі № 826/14879/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17, відповідно до яких розмір суддівської винагороди визначається пунктом 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ).
Стверджує, що оскільки позивач є суддею ВС України, до штату ВС не зарахований, а отже, нема підстави для виплати йому суддівської винагороди, яка передбачена для суддів ВС відповідно до пункту 3 частини третьої статті 135, пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. Згідно з правилами пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (які є чинними і неконституційними не визнавалися) до припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів ВС України визначаються Законом № 2453-VІ.
Вважає, що зобов`язання ВС України здійснити перерахунок заробітної плати позивачу, починаючи з 01 січня 2017 року, є безпідставними, оскільки днем початку роботи ВС визначено 15 грудня 2017 року і саме з цієї дати судді цього суду, зараховані до його штату, почали отримувати суддівську винагороду у визначеному Законом № 1402-VІІІ розмірі.
Зазначає, що набуття суддею ВС права на суддівську винагороду у розмірі, визначеному пунктом 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, перебувало у взаємозв`язку не з первинним кваліфікаційним оцінюванням судді для підтвердження здатності здійснювати правосуддя, а з призначенням судді ВС за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону, та зарахування його до штату цього суду.
При цьому скаржник посилається на те, що нема висновку ВС щодо питання застосування норми права у правовідносинах, предметом яких є визначення розміру суддівської винагороди безпосередньо суддям ВС України на підставі статті 135, пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначає, що посилання скаржника на брак факту зарахування позивача у штат ВС є посиланням на бездіяльність законодавця, який не врегулював питання порушених прав суддів ВС України, констатованого рішеннями Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Дії чи бездіяльність держави, окремих її органів не повинні порушувати прав особи, гарантованих Конституцією України, законами України та міжнародними нормативно-правовими актами, ратифікованими Україною, зокрема, щодо гідного матеріального забезпечення.
Виконувач обов`язків Голови ВС України Гуменюк В. І. у відзиві на касаційну скаргу, поданому від імені ВС України, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для перерахунку суддівської винагороди позивачу, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого Законом № 1402-VІІІ. Посилається на висновки Конституційного Суду України у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 і вважає, що ВС України, який лише змінив свою назву, входить до системи судоустрою і його діяльність регламентується нормами Закону № 1402-VІІІ.
ВС подав відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить про її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову з винесенням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Наголошує, що оскільки ОСОБА_1 є суддею ВС України, не здійснює правосуддя у ВС та не зарахований до його штату, підстав для виплати позивачу суддівської винагороди, яка передбачена для суддів ВС, нема. Зазначає, що триваюча процедура припинення ВС України, виконання рішення суду першої інстанції, яким ВС України зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити позивачеві кошти, безпосередньо зачіпає інтереси ВС як головного розпорядника бюджетних коштів, оскільки призведе до зміни затверджених планів їх використання, що, водночас, вплине на фінансове забезпечення.
ВККС направила до ВС лист від 01 грудня 2021 року № 19-1278/21, у якому остання зазначила, що на сьогоднішній день нового складу Комісії не сформовано, а тому представництво та самопредставництво інтересів ВККС в судах та інших органах влади відповідними працівниками секретаріату не є можливим.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) ухвалою від 25 листопада 2021 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ВС України в особі голови Ліквідаційної комісії Соловйової Л. В. на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року.
Цей же суд ухвалою від 16 січня 2025 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
КАС ВС рішення передати справу № 826/15959/18 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду мотивував необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у правовідносинах щодо питання наявності (відсутності) підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди відповідно до пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. Зазначив, що виключна правова проблема у спірних правовідносинах полягає у неоднозначності (суперечливості) чинного законодавства, що об`єктивно призводить до широкого правозастосовного розсуду (а саме щодо моменту визначення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок суддівської винагороди, відповідно до пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, який був обраний до ВС України безстроково, не призначений суддею ВС за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону, а був переведений на посаду судді ВС у зв`язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
4. Велика Палата ухвалою від 19 лютого 2025 року прийняла до розгляду зазначену справу.
Відповідно до частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
За частиною третьою цієї статті учасники справи повідомляються про дату, час та місце судового засідання, якщо вони подали відповідне клопотання про участь у судовому засіданні або суд визнав необхідним їх виклик для надання пояснень у справі.
Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі. Подібного змісту клопотань не надходило й від сторін та інших учасників справи. Проте, суд визнає за потрібне викликати їх до суду для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 340, 344-346 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду