П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 521/9656/23
провадження № 51-5433км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 22 травня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 22 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 111 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення із 29 жовтня 2022 року по день набрання вироком суду законної сили.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 був обізнаний про те, що на території України введений правовий режим воєнного стану у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, у березні-квітні 2022 року (більш точні дата, час та місце не встановлені) з власної ініціативи вийшов на зв`язок із представниками спеціальних служб російської федерації та почав виконувати їх завдання зі збору та передачі інформації щодо об`єктів критичної інфраструктури, дислокації та переміщення військових підрозділів й військової техніки, тобто здійснив інтелектуальний перехід на бік ворога. Так, ОСОБА_7 у період з квітня по травень 2022 року (більш точні дата та час не встановлені) здійснив об`їзд можливих місць дислокації військ та техніки ЗСУ на території м. Одеси та Одеської області та передав інформацію про місце дислокації військових у с. Дачне Одеського району Одеської області т.зв. "куратору" від спецслужби російської федерації з використанням мобільного додатку "Telegram". Надалі, у період з 01 травня 2022 року по 26 липня 2022 року (в різні періоди часу) ОСОБА_7 прибував до морських портів м. Одеси та м. Чорноморська Одеської області, де збирав інформацію щодо роботи портів, а також наявності на їх території військової техніки, яку передавав своєму т.зв. "куратору".
Далі, починаючи з вересня до 29 жовтня 2022 року, тобто до моменту його фактичного затримання, ОСОБА_7 уздовж залізничної колії поблизу Західного кладовища, яке розташоване у Малиновському районі м. Одеси, а також уздовж залізничної колії поблизу станції Куліндорове на виїзді з м. Одеси встановив "фотопастки" - GSM-камеру Suntek Trail Camera та GSM-камеру BolyGuard відповідно для відеозапису проїжджаючих потягів, фіксуючи таким чином номери потягів, дату та час переміщення, інтенсивність руху, об`єкти, які переміщуються, у тому числі і військову техніку, озброєння та особовий склад військовослужбовців ЗСУ. Інформацію з камер ОСОБА_7 передивлявся у мобільному додатку SuntekCam, доступ до якого передавав своєму "куратору" через мобільний додаток "Telegram".
Крім того, ОСОБА_7 придбав у невстановленої особи вибухові речовини та бойові припаси, які перемістив до напівзруйнованої закинутої будівлі в Малиновському районі м. Одеси у напрямку руху станцій "Одеса-Застава-1-Усатове" та неподалік Західного кладовища за координатами 46,49605 Пн, 30,65299 Сх. Під час проведення огляду місця події 29 жовтня 2022 року за вищезазначеною адресою у ОСОБА_7 серед іншого виявлено та вилучено: прямокутний предмет в червоній обгортці з маркуванням "Тротиловая шашка 200 г", який схожий на тротилову шашку, а також в середині закинутої будівлі виявлено камуфляжну дорожню сумку, в якій містяться предмети, які як встановлено є: корпусом протитанкової міни ТМ-62М з маркуванням "ТМ-62М 855-75 ТМ-62М 107-86-76-МС"; підривач МВС-62 з маркуванням "МВЧ-62 28-71"; шість тротилових шашок ТШ-200 з однаковим маркуванням "Тротиловая шашка 200 г"; одна тротилова шашка ТШ-200 з маркуванням "Тротиловая шашка …"; три тротилові шашки ТШ-400 з однаковим маркуванням "Тротиловая шашка 400 г"; одна тротилова шашка ТШ-400 з маркуванням "Тротиловая шашка 400 г с резьбой …"; чотири ЕДП; шість КД-8А.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вказує про істотне порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження щодо нього.
На обґрунтування касаційних вимог засуджений вказує про те, що:
- в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, оскільки вважає державу-агресора та її війська "друзями" українського народу, стверджує, що його дії були спрямовані "на благо всього братського народу", а тому вони не пов`язані із суспільно-небезпечними наслідками;
- в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК;
- судовий розгляд у суді першої інстанції за спрощеною процедурою був проведений усупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки місцевий суд здійснив часткове дослідження доказів та обставин справи шляхом його безпосереднього допиту та дослідження обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей, що характеризують особу засудженого та обтяжують чи пом`якшують покарання;
- місцевий суд під час призначення найсуворішої міри покарання порушив вимоги статей 50, 65 КК, попри позицію сторони обвинувачення, яка просила призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, призначив найбільш сувору міру покарання у виді довічного позбавлення волі, посилаючись лише на особу засудженого, його точку зору, політичні погляди та ідеї, чим перевищив свої повноваження і вийшов за межі, встановлені стороною обвинувачення, у бік погіршення його становища;
- суди попередніх інстанцій безпідставно визнали обставинами, що обтяжують покарання повторність та рецидив злочину, оскільки на момент інкримінованих йому дій у цьому кримінальному провадженні судимість за попереднім вироком місцевого суду була погашена.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважала вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК.
У поданій касаційній скарзі засуджений ставить питання про відсутність у його діях складів інкримінованих злочинів та про допущені місцевим судом істотні порушення вимог КПК, які залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції та які, на переконання ОСОБА_7, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття кримінального провадження.
Колегія суддів відхиляє вказані аргументи засудженого ОСОБА_7 з огляду на таке.
Щодо кваліфікації вчинених засудженим дій за ч. 2 ст. 111 КК.
Колегія суддів наголошує, що той факт, що засуджений вважав свої дії щодо надання допомоги представникам держави-агресора доцільними, покликаючись на незгоду із політикою України як держави, не означає, що в його діях відсутній склад державної зради. Свої політичні погляди громадяни України можуть висловлювати у передбачених законом формах. Натомість передання інформації, відомостей, вчинення інших дій, які безпосередньо впливають на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України у одній чи кількох формах, визначених диспозицією статті 111 КК, є складом державної зради.
Засуджений не заперечував суті й змісту вчинених ним дій. Таким чином, у колегії суддів немає сумніву у тому, що суди прийшли до правильних висновків про необхідність їх кваліфікації за ч. 2 ст. 111 КК.
Також суд відхиляє доводи про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Покликання засудженого на те, що до відповідальності не притягнуті учасники подій на Майдані, в яких була зброя, суд відхиляє, оскільки у кожному кримінальному провадженні слід виходити із дій конкретної особи, яка є фігурантом провадження і визначати чи в її діях є склад того чи іншого кримінального правопорушення.
У цьому провадженні факт наявності у засудженого вибухових речовин і бойових припасів під сумнів не ставляться. У вчинених засудженим діях суди правильно констатували наявність всіх ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Таким чином, твердження у касаційній скарзі ОСОБА_7 про відсутність в його діях складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК, і, як наслідок, наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо нього є безпідставними та такими, що суперечать висновкам судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, які ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих йому кримінально-караних діянь у повному обсязі.
Твердження у касаційній скарзі засудженого про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК під час здійснення судового розгляду справи є безпідставними.
Як встановлено в ході прослуховування відео-, звукозапису судового засідання місцевого суду від 04 травня 2023 року, цим судом за участю прокурора, засудженого та його захисника вирішувалося питання про порядок дослідження доказів і можливість розгляду справи у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Як убачається зі змісту журналу судового засідання від 04 травня 2023 року, а також встановлено шляхом перегляду та прослуховування відео-, аудіозапису ходу судового розгляду в суді першої інстанції, було визначено скорочений порядок розгляду справи з урахуванням позиції ОСОБА_7, який визнав свою винуватість у інкримінованих йому злочинах та наполягав на розгляді кримінального провадження за спрощеною процедурою, йому були роз`яснені наслідки такого порядку дослідження доказів, а також суд переконався у правильності його розуміння положень ч. 3 ст. 349 КПК.
При цьому в ході допиту ОСОБА_7 в суді першої інстанції з`ясовувалося його дійсне ставлення та розуміння пред`явленого обвинувачення. Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння учасниками судового розгляду тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, підставно визнав недоцільним дослідження доказів в повному обсязі й обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, що його характеризують.
Твердження ОСОБА_7 про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК, яке, на його думку, виразилося у частковому дослідженні обставин справи шляхом його допиту в судовому засіданні, колегія суддів вважає безпідставними, адже ч. 4 ст. 349 КПК визначає імперативний обов`язок суду здійснити допит обвинуваченого, за виключенням випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК.
Застосування ч. 4 ст. 349 КПК викликано необхідністю з`ясування дійсності визнання обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження, усвідомлення ним сутності цього обвинувачення, з`ясування факту доведеності обставин, визначених у ч. 1 ст. 91 КПК, внаслідок чого відпадає необхідність дослідження доказів у суді першої інстанції.
Вищенаведене свідчить про суворе дотримання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК та здійснення належної судової процедури розгляду кримінального провадження.
Сторона захисту (засуджений та захисник) чітко висловилися з приводу розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а тому доводи сторони захисту про порушення вимог кримінального процесуального закону в цій частині колегія суддів відхиляє.
Щодо призначеного судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 покарання.
Під час призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК покарання у виді довічного позбавлення волі місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, конкретні обставини його скоєння, характер та спосіб його вчинення і посткримінальну поведінку засудженого. Також суди послалися на існування таких обтяжуючих обставин як повторність та рецидив злочину.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК, із застосуванням статей 69, 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. 18 березня 2016 року звільнений з під варти у зв`язку з відбуттям покарання. Тобто ОСОБА_7 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів до покарання у виді позбавлення волі, яке відбув 18 березня 2016 року.
Злочини у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 почав вчиняти у березні 2022 року.
Таким чином, суди правильно констатували, що судимість за попередні злочини ще не була погашена відповідно до положень статей 89 і 90 КК.
Призначаючи засудженому покарання у вигляді довічного позбавлення волі суди врахували зміст, характер вчинених ОСОБА_7 діянь, його ставлення до вчинених ним дій. Зокрема наголосили на тому, що засуджений і надалі вважає вчинені ним діяння правильними, у ході судового засідання повідомив суду, що жалкує лише про те, що через його виявлення він не зміг і надалі надавати допомогу російським спецслужбам, які на його думку, діють правильно.
Колегія суддів погоджується, що той факт, що засуджений вчинював державну зраду в період воєнного стану, чітко усвідомлював факт повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, однак сам добровільно виявив бажання допомагати спецслужбам держави-агресора, свідчить про найвищий ступінь суспільної небезпечності вчинених ним діянь. Окрім того, засуджений не виявляє жалю з приводу вчиненого, і надалі переконаний у правильності і доцільності вчинених ним дій, жалкує лише з приводу того, що не може в цей час допомагати російським спецслужбам.
Суди правильно врахували той факт, що у цьому провадженні має місце шкода для такого об`єкта посягання як національна безпека України, діяння вчинені під час воєнного стану добре й чітко сплановані (організовано цілу автономну систему передання даних про переміщення військових підрозділів і військової техніки, роботу залізниці та портів в режимі реального часу безпосередньо російським спецслужбам), вчинювані тривалий період часу (з березня по жовтень 2022 року), суб`єкт злочину вживав засобів конспірації. Також враховано і той факт, що суб`єкт злочину народився в Україні, є громадянином України, має вищу юридичну освіту, працював у правоохоронних органах, а також суб`єктивне ставлення до вчиненого - прямий умисел й факт шкодування про неможливість продовження вчинення таких самих дій та диверсійних дій за наказом російських спецслужб. Саме сукупність цих даних свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого і необхідність призначення засудженому найсуворішої міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
З урахуванням наведеного колегія суддів констатує, що суди зробили правильний висновок про необхідність призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК покарання у виді довічного позбавлення волі, вважаючи, що покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк буде недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній аргументи, аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_7, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотного порушення вимог КПК, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд