ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 953/10671/21
провадження № 51-3470км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), на вирок Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221130000045 стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про зміну оскаржуваних судових рішень в частині призначеного покарання, а саме: призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Свої доводи прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 01 лютого 2022 року скасував вирок місцевого суду і призначив новий розгляд в суді першої інстанції виключно з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не розглянувши доводів прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 більш суворого покарання, та обмежившись формальною вказівкою, що обставини кримінального провадження мають бути перевірені при новому розгляді судом першої інстанції.
Вказує, що при новому розгляді кримінального провадження як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, були позбавлені можливості застосувати стосовно ОСОБА_6 більш суворе покарання ніж призначене за вироком Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року, однак місцевий суд при новому розгляді призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Зазначає, що вказане порушення залишилося поза увагою апеляційного суду.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього його особистого майна.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. постановлено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік постановлено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено обчислювати з дня його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
Як установили суди, ОСОБА_6, будучи раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та період часу, але не пізніше 27 лютого 2021 року, став на шлях вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежений "амфетамін".
При цьому ОСОБА_6, будучи працездатним, але ніде не працюючи та, не маючи постійного джерела доходів, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, всупереч урегульованим законами суспільним відносинам у сфері обігу в Україні психотропних речовин, маючи прямий умисел на вчинення дій, пов`язаних з незаконним обігом психотропної речовини "амфетамін", а саме на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту, обіг якої обмежений, згідно з чинним законодавством України, визначив для себе вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним обігом психотропної речовини, як джерело доходів.
При цьому ОСОБА_6, маючи умисел на вчинення незаконного придбання та зберігання психотропної речовини "амфетамін" обіг якої обмежений, з метою збуту, зі свого мобільного телефону здійснив замовлення вказаної речовини через месенджер "Telegram" у адміністратора інтернет-магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", особу якого процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе.
В подальшому 27 лютого 2021 року за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та період часу, ОСОБА_6 отримав від адміністратора інтернет-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", особу якого процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, на мобільний телефон повідомлення в месенджері "Telegram", щодо місця знаходження схрону із замовленою ним психотропною речовиною, а саме: фотографію місця схрону з описом та координатами.
Після цього ОСОБА_6, бажаючи довести задуманий ним злочин до кінця, 27 лютого 2021 року, перебуваючи за вказаною в повідомленні адресою, відшукав схрон та забрав його з метою подальшого збуту психотропної речовини "амфетамін" обіг якої обмежений.
У подальшому ОСОБА_6, з метою подальшого збуту розкладав отримані від адміністратора інтернет-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", полімерні згортки до схронів, та направляв останньому смс-повідомлення з адресами їх місця знаходження.
Так, 27 лютого 2021 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 реалізуючи свій єдиний умисел перебуваючи поряд з будинком № 17, по вул. М. Манойла в м. Харкові, поряд із залізо-бетонним парканом, прикопав в землі згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, тим самим залишив його у схроні.
В подальшому 27 лютого 2021 року, у період часу з 17:00 до 18:00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій єдиний умисел, перебуваючи поряд з будинком № 2, по вул. Могилевській в м. Харкові, поряд з узбіччям дороги, прикопав в землі згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, на клумбі, прикопав в землі, 2 згортки з ізолюючої стрічки чорного кольору, поряд з каменем, прикопав в землі згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, поряд з металевим парканом жовтого кольору, прикопав в землі під скляною пляшкою, згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, поряд з бетонним парканом, прикопав в землі, згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, поряд з парканом, прикопав в землі, 2 згортки з ізолюючої стрічки чорного кольору, під парканом поряд з кущем, прикопав в землі, згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, тим самим залишив 9 згортків у схронах, а також перебуваючи поряд з будинком № 44, по провулку Унецькому в м. Харкові, в землі, під парканом, прикопав, згорток з ізолюючої стрічки чорного кольору, тим самим залишив його у схроні.
В подальшому ОСОБА_6 направляв адміністратору інтернет-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" повідомлення з адресами їх місця знаходження.
Протиправні, злочинні дії ОСОБА_6, пов`язані з незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом, вищевказаної психотропної речовини, були припинені 01 березня 2021 року співробітниками поліції, які зупинили ОСОБА_6 поблизу буд. № 17 по вул. М. Манойла в м. Харкові, та в ході проведення огляду місця події ОСОБА_6 вказав на місце знаходження схрону з психотропною речовиною, а саме: в землі поряд із залізобетонним парканом виявлено та вилучено полімерний пакунок зеленого кольору, що був обмотаний ізолюючою стрічкою чорного кольору, всередині якого знаходилась речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта, в своєму складі містить психотропну речовину обіг якої обмежений - "амфетамін", маса "амфетаміну" складає 1,3553 грам.
В подальшому 01 березня 2021 року за участю ОСОБА_6 проведено огляд місця події за адресою: м. Харків, вул. Могилевська, 2, в ході проведення якого останній вказав на місця знаходження 9 схронів з психотропною речовиною, а саме: 1 поряд з узбіччям дороги в землі, 2 на клумбі в землі, 1 поряд з каменем в землі, 1 поряд з металевим парканом жовтого кольору в землі під скляною пляшкою, 1 поряд з бетонним парканом в землі, 2 поряд з парканом в землі, 1 під парканом поряд з кущем в землі, а також перебуваючи поряд з будинком № 44, по провулку Унецькому в м. Харкові, 1 в землі під парканом, де виявлено та вилучено 10 прозорих полімерних пакунків, що були обмотані ізолюючою стрічкою чорного кольору, всередині яких знаходилась речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта, в своєму складі містить психотропну речовину обіг якої обмежений - "амфетамін", маса "амфетаміну" складає 0,6344 г, 0,5870 г, 0,5807 г, 0,6137 г, 0,6351 г, 0,6230 г, 0,6399 г, 0,6036 г, 0,5630 г, 0,6916 г. Загальною масою психотропної речовини обіг якої обмежений - "амфетамін" - 7,5273 г.
Таким чином ОСОБА_6, всупереч вимогам Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, та зловживання ними", Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів", діючи умисно, незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув психотропну речовину- "амфетамін", обіг якої обмежений відповідно до "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року.
ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме - за незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини у великих розмірах.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримала подану касаційну скаргу, просила оскаржені судові рішення змінити. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явились.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження надійшло до суду за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. За результатами судового розгляду Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього його особистого майна.
Зазначений вирок був оскаржений прокурором у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, та захисником обвинуваченого з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через суворість.
Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього його особистого майна.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено, вказаний вирок було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції тільки з підстав істотного порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а саме: неправильного формулювання неправомірних дій обвинуваченого, та неправильної вказівки про необхідність виконання вироку Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року самостійно, який вже було виконано.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
За результатами нового розгляду, вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. З указаним рішенням погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Разом з тим Суд, перевіривши доводи касаційної скарги прокурора вважає їх слушними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - такими, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в місцевому суді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду, крім випадків, прямо передбачених законом.
Питання застосування приписів ч. 2 ст. 416 КПК України досліджувались об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2019 року провадження № 51-7543кмо18 (справа № 728/2724/16-к), яка сформувала висновки щодо застосування норм права.
Об`єднана палата звернула увагу на те, що ч. 2 ст. 416 КПК України розташована в тексті кримінального процесуального закону одразу після норми, що визначає підстави для скасування апеляційним судом вироку чи ухвали суду й призначення нового розгляду в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 415 КПК України), а також норми, що забороняє апеляційному суду при призначенні нового розгляду у суді першої інстанції вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Таке розташування вказаних правових норм указує на те, що законодавець свідомо сформулював їх саме в такій, а не іншій редакції. Відтак положення ч. 2 ст. 416 КПК України в чинній редакції мають тлумачитися буквально, зокрема, як такі, що відображають чіткий намір законодавця визначити вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила, оскільки законодавець мав можливість (якщо б мав такий намір) включити в текст ч. 2 ст. 416 КПК України вказівку на те, що застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення при новому розгляді в місцевому суді можливе, також, у випадку скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції з підстав, передбачених у ст. 415 КПК України.
Отже, системне тлумачення цих норм указує на те, що навіть у разі встановлення апеляційним судом таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 416, ст. 419 КПК України він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.
Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції повинен формулювати свої висновки та вказівки лише в такій формі, щоб це не призводило до вирішення наперед указаних в цій нормі питань, але водночас давало б достатні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення у випадку, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні відповідного злочину буде доведено в установленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції скасував вирок місцевого суду від 09 грудня 2021 року і призначив новий розгляд в суді першої інстанції виключно з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому він взагалі не розглядав доводів прокурора щодо необхідності застосування закону про більш тяжке правопорушення, обмежившись формальною вказівкою, що інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають перевірці при новому розгляді. Разом із тим, апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив як одну із підстав скасування вироку суду - неправильне застосування судом першої інстанції.
Крім того, відповідно до правового висновку щодо застосування ч. 2 ст. 416 КПК України, висловленого у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа № 414/1217/14-к, провадження № 51- 3753км18) згідно з ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Вживаючи у тексті вказаної норми термін "новий судовий розгляд", законодавець не пов`язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв`язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд.
А тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на усі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції), незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні.
Таким чином, при новому розгляді кримінального провадження як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, були позбавлені можливості застосувати стосовно ОСОБА_6 норми закону про більш тяжке кримінальне правопорушення.
Усупереч цьому та в порушення вимог ст. 416 КПК України суд першої інстанції при новому розгляді визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, що призвело до погіршення становища обвинуваченого.
Зазначене порушення вимог ст. 416 КПК України залишилося й поза увагою апеляційного суду.
З огляду на зазначене, рішення судів першої та апеляційної інстанції є такими, що постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та підлягають зміні, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
Суд вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення та пом`якшити призначене ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання до 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд