ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 761/2742/19
Провадження № 51-3776 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100007205 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 27 травня 2015 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст.186, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;
- 05 травня 2020 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 05 жовтня 2023 року.
Також ОСОБА_7 зрахувано у строк покарання частину відбутого покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року з 13 жовтня 2018 року по 05 жовтня 2023 року та строк попереднього ув`язнення з 23 липня 2018 року по 24 липня 2018 року з розрахунку день за день.
Згідно з вироком 30 червня 2018 року в період з 01:00 по 05:00 ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті, на ґрунті особистих неприязних відносин завдав ОСОБА_8 удар ножем в шию та не менше двох порізів лівого передпліччя і спинки носа.
Відповідно до висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи смерть ОСОБА_8 настала від різаної рани шиї, що не проникає в порожнину гортані. Між спричиненою різаною раною шиї й настанням смерті ОСОБА_8 вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вбачає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги сторони захисту й безпідставно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без зміни.
Зокрема указує, що в апеляційній скарзі зазначалося про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України; про сумнівність висновку повторної комісійної експертизи щодо причин смерті потерпілого; про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; про відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 вчинив вбивство. Однак судом апеляційної інстанції зазначені доводи не розглядалися.
Вказує, що винуватість його підзахисного не доведено поза розумним сумнівом, а в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Замість переконливих мотивів відхилення доводів апеляційної скарги сторони захисту та наведення таких мотивів, суд апеляційної інстанції дійшов до безпідставного висновку про відсутність будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України, які є безумовними підставами для скасування ухваленого по справі судового рішення.
Вказує, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у повторному досліджені висновку експерта від 25.07.2018 року № 141/2125 та у повторному допиті експерта ОСОБА_9, що унеможливило та перешкодило встановленню обставин, які мали суттєве значення для розгляду кримінального провадження.
По суті апеляційна скарга захисника розглядалась формально, викладені у скарзі доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції взагалі не перевірялися, жодні докази не досліджувались попри наявність у прохальній частині відповідних клопотань про необхідність такого дослідження.
На думку сторони захисту, оскаржувана ухвала постановлена з недотриманням вимог ст.419 КПК України, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у розумінні положень ст.412 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки судом апеляційної інстанції.
Відповідно до змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, послався на дані протоколу слідчого експерименту від 23.07.2018 за участю ОСОБА_7, згідно з яким останній детально розповів про мотиви та обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_8, зокрема розповів та показав механізм нанесення ОСОБА_8 ножового поранення в шию, що узгоджується з даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 95-96).
Відповідно до даних, які містяться у протоколі перегляду відеозапису від 23.07.2018 слідчого експерименту від 23.07.2018, слідчим було надано для ознайомлення відеозапис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 самому підозрюваному та учасникам слідчої дії після його перегляду, заяв та зауважень не надходило (т. 2 а.п. 97-98).
Також суд, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, послався на показання свідка-очевидця ОСОБА_10, який указав, що, прибувши до квартири ОСОБА_7, він, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 почали розпивати вино, увімкнули телевізор. ОСОБА_11 та обвинувачений, який не проявляв ознак агресії, сиділи поруч нього на дивані та спілкувались між собою. В якийсь момент він помітив, як ОСОБА_7, який сидів на дивані між ним та ОСОБА_11, дістав з кишені складний ніж. Після чого він побачив, як ОСОБА_11 впав на підлогу почав хрипіти та затих, а тому він вирішив, що ОСОБА_11 мертвий. Також він побачив з правої сторони шиї потерпілого різану рану, з якої текла кров. Він розгубився та не знав, що робити. Одночасно із цим ОСОБА_7 сів поруч та комусь зателефонував, після чого сказав, що повідомить, що це зробив він - ОСОБА_10 . Потім сказав, що скаже, що це зробили вони вдвох, а потім сказав, що повідомить, що це зробив він сам. Після цього ОСОБА_7 ліг на диван, закрив очі та ніби заснув. Він, розгубившись, вийшов з квартири, автоматично захопивши з собою ключі від вхідних дверей та пішов у бік магазину "Сільпо".
Ці показання узгоджуються із даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.07.2018 з двома DVD-R дисками до нього за участю свідка ОСОБА_10, під час якого свідок ОСОБА_10 детально показав та розповів про обставини, які відбувались в кінці червня 2018 року щодо нанесення ОСОБА_8 . ОСОБА_7 тілесних ушкоджень із застосуванням ножа, й за допомогою макету показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (т. 2 а.п. 79-86).
Відповідно до висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи, який був безпосередньо досліджений судом, смерть ОСОБА_8 настала від різаної рани шиї, що не проникає в порожнину гортані, яка розташована в нижній третині з ушкодженням з більшою долею вірогідності нижньої щитоподібної артерії, щитоподібного хряща в даній анатомічній ділянці, яка призвела до гострої крововтрати. Це ушкодження має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, супроводжувалось розтягнутою в часі масивною крововтратою, яка і зумовила настання смерті. Висновок підтверджений даними розтину трупа, результатами проведеного в ході експертизи судово-гістологічного дослідження (т. 2 а.п. 151-167).
Також судом був досліджений первинний висновок експерта ОСОБА_9 № 141/2125 від 25.07.2018, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 була хронічна ішемічна хвороба серця (т. 2 а.п. 141-147).
В судовому засіданні були безпосередньо допитані експерти ОСОБА_9, який проводив експертне дослідження № 141/2125 від 25.07.2018 та експерт ОСОБА_12, яка була у складі комісії при проведенні судово-медичної (комісійної) експертизи № 123-2018/о від 14.12.2018, які підтвердили свої висновки щодо причини смерті потерпілого.
При цьому експерт ОСОБА_9 вказав, що під час визначення причини смерті ОСОБА_8 користувався методом виключення, зокрема враховував характер тілесних ушкоджень; рану, яка не зачепила великі сосуди та не призвела до великої крововтрати, яка могла б бути небезпечною для життя людини. Повідомив, що не користувався висновками гістологічних та лабораторних досліджень під час проведення експертизи, оскільки не було у них необхідності, адже він особисто робив розтин трупу та впевнений, що причиною смерті є саме серцева недостатність. Він висновки гістологічної експертизи отримав вже після свого заключення.
Експерт ОСОБА_12 пояснила, що судово-медична (комісійна) експертиза була проведена з урахуванням гістологічного дослідження, яке не було наявне у експерта ОСОБА_9, який проводив попередню експертизу. Смерть ОСОБА_11 наступила внаслідок різаної рани, яка призвела до гострої крововтрати, про що і свідчить результати гістологічного дослідження.
Суд, надавши оцінку висновку експерта № 141/2125 від 25.07.2018, висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи, врахувавши пояснення експертів, дійшов висновку про те, що експертом ОСОБА_9 при дослідженні не враховувались дані гістологічного дослідження, яке було проведено в межах проведення експертизи № 123-2018/о від 14.12.2018, що і вплинуло на достовірність його висновку.
Тому суд вважає доведеним, що смерть ОСОБА_8 наступила за 4 доби до моменту розтину тіла о 02:20 год 03.02.2018 від різаної рани шиї, заподіяної ОСОБА_7, внаслідок масивної крововтрати, що перебуває в прямому причинно- наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_8, про що вказано у висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи.
Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Щодо тверджень захисника про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводів його апеляційної скарги, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими з таких підстав.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту щодо неправильного встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, неправильної оцінки доказів, щодо недоведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви ухваленого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
Також апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що експертиза № 123-2018/о від 14.12.2018 була проведена з обвинувальним ухилом, й з неї не зрозуміло, від чого настала смерть потерпілого.
Згідно з положенням ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, за клопотанням слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2018 про доручення проведення судово- медичної (комісійної) експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018100100007205.
Проведення експертизи було доручено:
голові - заступнику начальника з експертної роботи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, лікарю судово-медичному експерту вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_13, який має вищу медичну освіту, за кваліфікацією судовий експерт з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю "судово-медична експертиза", з вищим кваліфікаційним класом судово-медичного експерта, зі стажем роботи більше 30 років;
члену комісії - тимчасово виконуючому обов`язки завідувача відділом комісійних судово-медичних експертиз, лікарю судово-медичному експерту вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_14, який має вищу медичну освіту, за кваліфікацією судовий експерт з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю "судово-медична експертиза", з першим кваліфікаційним класом судово-медичного експерта, зі стажем роботи з 1995 року;
члену комісії - лікарю судово-медичному експерту першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_12, яка має вищу медичну освіту, за кваліфікацією судовий експерт з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю "судово-медична експертиза", з другим кваліфікаційним класом судово-медичного експерта, зі стажем роботи з 1992 року.
Всі експерти були попереджені про кримінальну відповідальність.
На вирішення комісії експертів ставилося питання: чи є тілесні ушкодження у ОСОБА_8 ; якщо так, то яка їх локалізація, характер, механізм виникнення, ступінь тяжкості, давність, спричинення, послідовність, прижиттєвість, посмертність їх спричинення; яка причина смерті; чи є причинно-наслідковий зв`язок між ушкодженням, спричиненим гострим предметом з ріжучими властивостями, та смертю ОСОБА_8 .
На дослідження були надані матеріали кримінального провадження, а саме: протокол огляду трупа від 02.07.2018; протокол пред`явлення трупа для впізнання за фотознімками від 09.08.2028; висновок експертного дослідження № 2125; висновок експерта № 141/2125 від 25.07.2018, який був складений експертом ОСОБА_9, та висновок експертного дослідження № 33-К від 03.12.2018 за результатними проведення судово-гістологічного дослідження.
Як було зазначено вище, висновком експертів № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи було встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від різаної рани шиї, що не проникає в порожнину гортані, яка розташована в нижній третині з ушкодженням з більшою долею вірогідності нижньої щитоподібної артерії, щитоподібного хряща в даній анатомічній ділянці, яка призвела до гострої крововтрати. Експертиза була проведена з урахуванням гістологічного дослідження (т. 2 а.п. 151-167).
Експерт ОСОБА_12 підтвердилау судовому засіданні висновок, пояснивши, що судово-медична (комісійна) експертиза була проведена з урахуванням гістологічного дослідження, яке не було наявне у експерта ОСОБА_9, який проводив попередню експертизу. Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок різаної рани, яка призвела до гострої крововтрати, про що і свідчить результати гістологічного дослідження.
Враховуючи це, вважати, що судово-медична (комісійна) експертиза була проведена із обвинувальним ухилом, підстав немає.
З огляду на це апеляційний суд обґрунтовано погодився з оцінкою суду першої інстанції, яка була надана висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 в аспекті положень ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності; іншої оцінки йому не надав та дійшов обґрунтованої думки, що вказаний висновок експерта у сукупності із іншими доказами у цьому кримінальному провадженні є допустимим, належним та достовірним доказом.
Також колегія суддів не вбачає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог КПК України, що є підставою для скасування судового рішення, оскільки повторно не дослідив докази, про які захисник просив у апеляційній скарзі.
Положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник у прохальній частині апеляційної скарги просив повторно дослідити докази, а саме висновок експерта від 25.07.2018 року № 141/2125 та у повторно допитати експерта ОСОБА_9 .
Згідно з технічним носієм, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції від 23.04.2024, захисник підтримав своє клопотання щодо необхідності повторного дослідження доказів, оскільки він вважав, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку вказаному висновку й не взяв його до уваги, а надав перевагу висновку експерта № 123-2018/о від 14.12.2018 за результатами проведення судово-медичної (комісійної) експертизи щодо причин встановлення смерті потерпілого.
Апеляційний суд, вислухавши думку учасників щодо клопотання сторони захисту про повторне дослідження вказаних доказів, обґрунтовано не визнав доцільним повторно досліджувати зазначені докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки аргументи щодо необхідності їх повторного дослідження зводилися до незгоди з оцінкою цих доказів судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника, належно проаналізував доводи його апеляційної скарги, надав на них відповіді згідно з вимогами КПК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, під час розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд