ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2025 року
м. Київ
справа № 127/2-2509/09
провадження № 61-6768св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - акціонерне товариство "УкрСиббанк",
заінтересовані особи: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинський Юрій Іванович, Перший відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року у складі судді Вохмінова О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
у справі за скаргою акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Макушинського Юрія Івановича та посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), скасування постанови про закінчення виконавчого провадження і зобов`язання вчинити дії.
Короткий зміст заявлених вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
В лютому 2023 року акціонерне товариство "УкрCиббанк" (далі - АТ "УкрCиббанк") звернулось до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Вінниці) Макушинського Ю. І., на дії посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Перший ВДВС у м. Вінниці) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 березня 2018 року і зобов`язання вчинити дії.
Скарга мотивована тим, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснювалось примусове виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 05 жовтня 2010 року у справі № 127/2-2509/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитними договорами від 26 червня 2007 року в сумі 706 025,85 грн, від 02 серпня 2007 року в сумі 282 040,07 грн, витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення.
При здійсненні виконавчого провадження було встановлено, що боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим державний виконавець звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження і просив замінити боржника ОСОБА_2 його спадкоємцем - ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року у справі № 127/2-2509/09 подання державного виконавця задоволено та замінено сторону виконавчого провадження.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2018 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року скасовано, подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення, оскільки матеріали подання не містили доказів, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця від 29 березня 2018 року було закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю боржника (заявником надано копію постанови та інформацію з АСВП про виконавче провадження).
09 липня 2018 року до АТ "УкрСиббанк" надійшла вимога державного виконавця від 05 липня 2018 року про те, що постанову від 29 березня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано, виконавче провадження відновлено та вказано на необхідність направити до Першого ВДВС у м. Вінниці оригінал виконавчого листа для продовження примусового виконання судового рішення. Вказана вимога долучена до матеріалів виконавчого провадження.
В заяві від 24 липня 2018 року банк повідомив державного виконавця про те, що оригінал виконавчого листа до банку не надходив. Вказану заяву Перший ВДВС у м. Вінниці отримав 27 липня 2018 року.
21 січня 2021 року Перший ВДВС у м. Вінниці отримав запит АТ "УкрСиббанк" щодо стану примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, однак відповіді надано не було.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року у справі № 127/2-2509/09 заяву АТ "УкрСиббанк" задоволено та замінено боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на його спадкоємця ОСОБА_1
22 жовтня 2021 року АТ "УкрСиббанк" поштою звернулось до Центрального ВДВС м. Вінниці із заявою про продовження примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Вказана заява отримана 28 жовтня 2021 року, однак відповіді банк не отримав.
08 листопада 2021 року АТ "УкрСиббанк" звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою на бездіяльність Центрального ВДВС м. Вінниці у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року скасовано та постановлено нову. Замінено боржника ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці в цивільній справі № 127/2-2509/09.
Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року (надійшла на електронну адресу банку 16 вересня 2022 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року скасовано та постановлено нову. В задоволенні заяви АТ "УкрСиббанк" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 постановою від 29 березня 2018 року було завершене, а на момент розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження закінчене та знищене.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року у справі № 127/2-2509/09 відмовлено в задоволенні скарги АТ "УкрСиббанк" на бездіяльність Першого ВДВС у м. Вінниці щодо продовження примусового виконання рішення суду. Судом було встановлено, що згідно інформації про виконавче провадження від 08 листопада 2021 року № НОМЕР_1 вказане виконавче провадження завершене постановою від 29 березня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", інформація щодо скасування постанови від 29 березня 2018 року відсутня.
Банк вважає неправомірним закінчення 29 березня 2018 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 та вважає вимогу державного виконавця, що надійшла до банку 09 липня 2018 року такою, що ввела в оману стягувача, оскільки у вимозі було повідомлено про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та запропоновано направити до ВДВС оригінал виконавчого листа для продовження примусового виконання.
Звертаючись до суду із цією скаргою заявник також просив поновити строк на звернення, оскільки про порушення своїх прав та законних інтересів постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 березня 2018 року банк дізнався 14 листопада 2022 року, отримавши ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року, а до цього часу користувався інформацією, що була викладена у вимозі державного виконавця від 05 липня 2018 року щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Крім того, одразу після отримання копії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року, банк не мав можливості звернутись до суду з даною скаргою через військову агресію російської федерації проти України, оскільки воєнний стан оголошено з 05:30 год 24 лютого 2022 року і він діє станом на даний час. Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, викликані військовою агресією проти України. Така ситуація змусила співробітників та представників банку, зокрема, евакуюватись з місць проживання, що призвело до припинення роботи частини підрозділів, існує загроза життю та здоров`ю, зокрема, у зв`язку з оголошенням повітряних тривог.
Зазначені обставини представник банку вважає форс-мажорними, невідворотними, такими, настання та існування яких не залежало від волі банку і такими, що суттєво вплинули, унеможливили оскарження банком дій/рішень посадової особи органу ДВС у встановлений законом строк.
Відповідно до вказаного, АТ "УкрСиббанк" просило суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниці Макушинського Ю. І. щодо винесення постанови від 29 березня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасувати вказану постанову;
- визнати неправомірними дії посадових осіб Першого ВДВС у м. Вінниці щодо введення АТ "УкрСиббанк" в оману щодо стану примусового виконання рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 шляхом надання стягувачу інформації, що не відповідає дійсності;
- зобов`язати посадових осіб ВДВС проводити виконавчі дії для примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці у справі № 127/2-2509/09.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 23 лютого 2023 року, яку Вінницький апеляційний суд постановою від 06 квітня 2023 року залишив без змін, скаргу АТ "УкрСиббанк" залишив без розгляду.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що станом на час звернення заявника до суду (20 лютого 2023 року) закінчився строк для звернення зі скаргою, визначений у статті 449 ЦПК України, а клопотання про поновлення такого строку не містить поважних причин його пропуску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, АТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Вінницького міського суду Вінницької області.
26 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що залишивши скаргу без розгляду, позбавили АТ "УкрСиббанк"можливості захисту своїх прав та інтересів, що були порушені органом примусового виконання рішень.
Предметом вказаної скарги є бездіяльність органу ДВС, яка має триваючий характер та існує до початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності, а тому може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, на відміну від дій.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив Верховний Суд повернув без розгляду ухвалою від 19 червня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною другою статті 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 зазначено, що строки на подання скарги є процесуальними можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Заявник, подаючи скаргу до суду, обґрунтовував необхідність поновлення строку на її подання тим, що лише 14 листопада 2022 року він дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів, спричинене постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 березня 2018 року. Відповідна інформація стала йому відома з тексту ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року.
До цього часу заявник був переконаний, що виконавче провадження не було остаточно припинене, оскільки брав до уваги вимогу державного виконавця від 05 липня 2018 року, якою було ініційовано питання про скасування вказаної постанови. Виходячи з цього, заявник вважав, що виконавче провадження продовжує діяти, а його права та законні інтереси залишаються захищеними.
Лише отримавши зазначену ухвалу суду, банк усвідомив остаточний характер припинення виконавчого провадження, що, на його думку, і стало підставою для поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно із відомостями, які містяться в матеріалах справи, стягувач знав про закінчення виконавчого провадження. Це підтверджується тим, що 12 листопада 2021 року він звертався до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою на бездіяльність Першого ВДВС у м. Вінниці, вимагаючи продовження примусового виконання судового рішення.
У своїй скарзі стягувач зазначав, що станом на 08 листопада 2021 року, всупереч вимогам частини п`ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішення суду у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 не здійснюється. Це пов`язувалося з тим, що після заміни боржника його правонаступником виконання рішення не було поновлено. До матеріалів справи було долучено інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_1 станом на 08 листопада 2021 року, згідно з якою виконавче провадження було завершене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а відомості щодо скасування постанови від 29 березня 2018 року в ньому були відсутні.
Ці обставини також встановлені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року у справі № 127/2-2509/09, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиційний характер і не потребує повторного доказування.
Крім того, з червня 2021 року суди різних інстанцій неодноразово розглядали заяву АТ "УкрСиббанк" про заміну сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, зокрема щодо заміни боржника ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 . Верховний Суд у своїй постанові від 10 серпня 2022 року також зазначив, що згідно з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень провадження № НОМЕР_1 було завершене постановою від 29 березня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", а інформація про його поновлення або скасування цієї постанови відсутня.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками місцевого суду та апеляційного суду щодо безпідставності та необґрунтованості тверджень заявника про те, що стягувач дізнався про порушення свого права лише 14 листопада 2022 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року у справі № 127/2-2509/09. Натомість матеріали справи свідчать, що стягувач мав достовірну інформацію про закінчення виконавчого провадження значно раніше, зокрема у зв`язку з його зверненням до суду ще у 2021 році.
Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, посилання заявника на неможливість звернення зі скаргою на дії ВДВС у строк, встановлений ЦПК України, через запровадження воєнного стану є необґрунтованим. Заявник не навів конкретних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали або створювали реальні перешкоди для своєчасного подання відповідної скарги. Відсутність належних доказів про існування таких перешкод свідчить про безпідставність відповідних доводів та виключає можливість задоволення його вимог на цій підставі.
Доводи касаційної скарги про те, що предметом даного спору є бездіяльність органу ДВС, яка має триваючий характер і може бути оскаржена протягом усього періоду її існування, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно з правовою природою бездіяльності, вона полягає у невчиненні органом або посадовою особою ДВС певних дій, які мали бути вчинені відповідно до закону. Однак зі змісту поданої скарги випливає, що АТ "УкрСиббанк" фактично оскаржує не бездіяльність, а конкретні дії головного державного виконавця, а саме винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та дії посадових осіб Першого ВДВС у м. Вінниці, які, на думку скаржника, ввели його в оману щодо стану примусового виконання рішення у виконавчому провадженні.
Крім того, вимога про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження стосується наслідків вчиненої дії, а не бездіяльності, що свідчить про помилковість тверджень скаржника щодо незастосування до цього випадку строків, встановлених частиною першою статті 449 ЦПК України. Отже, посилання на триваючий характер бездіяльності не ґрунтується на нормах законодавства та не може бути підставою для поновлення строку на подання скарги.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.