ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 697/2102/22
провадження № 61-2619св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2,
в інтересах яких діє адвокат Дворцов Владислав Ігорович, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Євтушенко Б. В., від 10 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І.,
Сіренка Ю. В., від 16 січня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури О. Сидор в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права приватної власності.
2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради" (далі - Розпорядження) вилучено із земель запасу Бобрицької сільської ради та передано у приватну власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 61,8398 га.
3. Відповідно до додатку 1 Розпорядження для ведення особистого селянського господарства надано у власність земельні ділянки, загальною площею 39,6309 га, двадцяти двом громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 .
4. Відповідно до додатку 3 Розпорядження для ведення особистого селянського господарства надано у власність п`ятнадцяти громадянам земельні ділянки, загальною площею 21,1289 га: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,
ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36,
ОСОБА_37, ОСОБА_38 .
5. 15 лютого 2005 року на підставі Розпорядження вказані громадяни отримали державні акти на право приватної власності на землю в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7122081100:01:002:0224, 7122081100:01:002:0200, 7122081100:01:002:0218, 7122081100:01:002:0209, 7122081100:01:002:0210, 7122081100:01:002:0222, 7122081100:01:002:0223, 7122081100:01:002:0204, 7122081100:01:002:0205, 7122081100:01:002:0211, 7122081100:01:002:0206, 7122081100:01:002:0207, 7122081100:01:002:0208, 7122081100:01:002:0201, 7122081100:01:002:0202, 7122081100:01:002:0203, 7122081100:01:002:0219, 7122081100:01:002:0220, 7122081100:01:002:0221, 7122081100:01:002:0215, 7122081100:01:002:0216, 7122081100:01:002:0217, 7122081100:01:002:0212, 7122081100:01:002:0213, 7122081100:01:002:0214, 7122081100:01:002:0225, 7122081100:01:002:0226, 7122081100:01:002:0227, 7122081100:01:002:0197, 7122081100:01:002:0198, 7122081100:01:002:0199, 7122081100:01:002:0194, 7122081100:01:002:0195,7122081100:01:002:0191, 7122081100:01:002:0192, 7122081100:01:002:0193, 7122081100:01:002:0196.
6. У подальшому вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу були набуті у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
7. Частина земельних ділянок, на які набув право власності ОСОБА_1, частково були об`єднані з присвоєнням інших кадастрових номерів, а щодо іншої частини кадастрові номери було змінено.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельним ділянкам присвоєно нові кадастрові номера:
7122081100:01:001:0588, 7122081100:01:001:0589, 7122081100:01:001:0592, 7122081100:01:001:0596, 7122081100:01:001:0598, 7122081100:01:001:0600, 7122081100:01:001:0601, 7122081100:01:001:0602, 7122081100:01:001:0605, 7122081100:01:001:0606, 7122081100:01:001:0607, 7122081100:01:001:0608, 7122081100:01:001:0609, 7122081100:01:001:0610, 7122081100:01:001:0611.
8. ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081100:01:001:0196.
9. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 697/1638/16-к від 11 серпня 2016 року завершено розгляд кримінального провадження № 12013250020000275 від 02 квітня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_39 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
10. Постановою Черкаського апеляційного суду у справі № 697/2434/16-ц від 19 грудня 2019 року задоволено частково позов заступника прокурора Черкаської області, визнано недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради" у частині вищевказаних громадян у додатках № 1 та 3; витребувано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави спірні земельні ділянки.
11. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року залишено без змін постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року щодо визнання недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 у частині громадян, зазначених в додатках № 1 та № 3. У частині витребування земельних ділянок постанову апеляційного суду скасовано, постановлено нове судове рішення про відмову в позові через неправильно обраний спосіб захисту порушеного права держави .
12. За результатами розгляду справи № 697/2434/16-ц судом касаційної інстанції підтверджено обґрунтованість вимог прокурора, оскільки спірні земельні ділянки, загальною площею понад 60 га, відведені у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення, які мали бути передані в управління уповноваженого органу в процесі роздержавлення земель КСП
ім. Шевченка.
13. Посилаючись на викладене, прокурор, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 вересня 2022 року у справі
№ 697/2434/16-ц, просив суд усунути перешкоди Черкаській обласній військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7122081100:01:001:0588, 7122081100:01:001:0589, 7122081100:01:001:0592, 7122081100:01:001:0596, 7122081100:01:001:0598, 7122081100:01:001:0600, 7122081100:01:001:0601, 7122081100:01:001:0602, 7122081100:01:001:0605, 7122081100:01:001:0606, 7122081100:01:001:0607, 7122081100:01:001:0608, 7122081100:01:001:0609, 7122081100:01:001:0610, 7122081100:01:001:0611, 7122081100:01:001:0196, розташованими в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, набутими всупереч закону, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 повернути вказані земельні ділянки на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та скасування
державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на них.
14. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області
від 30 березня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору, залучено Черкаську районну державну адміністрацію Черкаської області.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
15. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області
від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов прокурора задоволено.
Усунуто перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації в користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 7122081100:01:001:0588, 7122081100:01:001:0589, 7122081100:01:001:0592, 7122081100:01:001:0596, 7122081100:01:001:0598, 7122081100:01:001:0600, 7122081100:01:001:0601, 7122081100:01:001:0602, 7122081100:01:001:0605, 7122081100:01:001:0606, 7122081100:01:001:0607, 7122081100:01:001:0608, 7122081100:01:001:0609, 7122081100:01:001:0610, 7122081100:01:001:0611, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути їх на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.
Усунуто перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7122081100:01:001:0196 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Вирішено питання розподілу судових витрат.
16. Суди попередніх інстанцій врахували, що у справі № 697/2434/16-ц встановлено факт незаконності розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради", яким вилучено із земель лісового фонду і передано у власність громадянам земельні ділянки, які становлять єдиний лісовий масив, загальною площею 61,8398 га. Крім того, у справі № 697/2434/16-ц Верховний Суд вказав, що порушене право держави має бути захищено шляхом пред`явлення позову про повернення земельних ділянок.
17. Суди вважали, що повернення у цій справі земельних ділянок її власнику - державі, відповідає принципу законності, не суперечить критеріям правомірного втручання у право відповідачів на мирне володіння майном, передбаченим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
18. У касаційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2,
в інтересах яких діє адвокат Дворцов В. І., просять рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. 21 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Дворцов В. І. подав касаційні скарги на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі № 697/2102/22.
20. Ухвалами Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 05 липня 2023 року у справі
№ 912/2797/21, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 911/1293/22,
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Крім того, вказують на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Зауважують, що за ними зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, а тому подання прокурором негаторного позову є неналежним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки за таких обставин справі ефективним способом захисту може бути лише витребування земельних ділянок, тобто подання віндикаційного позову.
25. Вважають помилковими висновки суду першої інстанції про те, що набуття права власності на спірні земельні ділянки є неможливим, оскільки чинним законодавством на момент передачі земельних ділянок у приватну власність допускалась можливість вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності, зокрема площею 10 га, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.
26. Стверджують, що у позові прокурор посилався на постанову Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц стосовно того, що правильним способом захисту у спірних правовідносинах є усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов), однак ці висновки не є обов`язковими для судів у інших справах, оскільки становлять правову оцінку правовідносин сторін і суперечать іншим актуальним висновкам Верховного Суду.
27. Не погоджуються із твердженням суду першої інстанції про неможливість повторного звернення прокурора до суду з позовом про витребування спірних ділянок через наявність судових рішень у справі
№ 697/2434/16-ц, оскільки віндикаційний позов не буде задоволений через пропуск прокурором строку позовної давності.
28. Вказують, що у цій справі не дотримано розумного балансу між суспільним інтересом, на захист якого поданий цей позов, і інтересами відповідачів, а запропонований захід втручання держави у мирне володіння відповідачами майном є непропорційним та суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Звернення прокурора до суду обумовлене допущеними порушеннями самою державою, а відповідачі не мають стосунку до факту вибуття спірних земельних ділянок із власності держави.
29. Договори купівлі-продажу, на підставі яких відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки, є дійсними, прокурором не було доведено порушень при їх укладенні.
30. Під час розгляду справи прокурор не вказав на будь-які видимі природні властивості спірних земельних ділянок, які мали очевидно підтверджувати їх перебування у складі земель лісового фонду. Апеляційний суд, пославшись на те, що такими властивостями земельних ділянок є наявність лісової (деревної) рослинності, не навів доказів, що підтверджують наявність цих властивостей станом на грудень 2005 року, зокрема кількості дерев, їх віку тощо.
31. Зазначають, що державою не виконано свого обов`язку діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб, оскільки після передачі у 2005 році земельних ділянок у приватну власність упродовж наступних 8 років державою не вчинялось жодних дій з усунення допущених Канівською районною державною адміністрацією порушень. Лише у 2013 році було відкрите відповідне кримінальне провадження щодо службових осіб Канівського районного відділу земельних ресурсів, у 2016 році прокурором подано позов у справі № 697/2434/16-ц і лише у 2022 році - позов у розглядуваній справі.
32. Вважають, що метою цього позову є не захист прав держави, а задоволення особистих інтересів прокурора.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли
Обставини справи, встановлені судами
33. Розпорядженням Канівської районної державної адміністрації
від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам в приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради" вилучено і передано у власність земельні ділянки із земель запасу Бобрицької сільської ради громадянам, загальною площею 61,8398 га, для таких потреб: для ведення особистого селянського господарства площею 39,6309 га (згідно з додатком 1), для ведення садівництва площею 1,08 га (згідно з додатком 2), для ведення особистого селянського господарства площею 21,1289 га (згідно з додатком 3).
34. В подальшому на підставі Розпорядження (додаток 1) 22-м громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також на підставі Розпорядження (додаток 3) 15-м громадянам: ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_40 надані у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
35. 23 грудня 2005 року ОСОБА_6 відчужила земельну ділянку, площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196, ОСОБА_2 .
36. Решта вказаних осіб відчужила належні їм земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 .
37. ОСОБА_1 окремі з цих ділянок об`єднав та отримав державні акти на земельні ділянки з новими кадастровими номерами: 7122081100:01:001:0601; 7122081100:01:001:0596; 7122081100:01:001:0602; 7122081100:01:001:0589; 7122081100:01:001:0600; 7122081100:01:001:0607; 7122081100:01:001:0588; 7122081100:01:001:0592; 7122081100:01:001:0598; 7122081100:01:001:0605; 7122081100:01:001:0606; 7122081100:01:001:0608; 7122081100:01:001:0609; 7122081100:01:001:0610; 7122081100:01:001:0611.
38. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 з 27 січня 2006 року зареєстровано право власності на земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької сільської ради:
ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0607, ділянка площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0600, ділянка площею 1,7358 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0589, ділянка площею 5,2074 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0602, ділянка площею 3,4680 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0596, ділянка площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0601, ділянка площею 5,2076 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0608, ділянка площею 5,4249 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0609, ділянка площею 3,6132 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0610, ділянка площею 5,4153 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0611, ділянка площею 1,8367 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0588, ділянка площею 1,7293 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0592, ділянка площею 3,5725 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0598, ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0605, ділянка площею 5,5101 га - кадастровий номер 7122081100:01:001:0606.
39. Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради.
40. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 697/2434/16-ц частково задоволено позов заступника прокурора Черкаської області, визнано недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради" в частині зазначених у додатках 1, 3, витребувано у
ОСОБА_1 на користь держави земельні ділянки за кадастровими номерами: 7122081100:01:001:0607, площею 3,6734 га, 7122081100:01:001:0600, площею 5,2074 га, 7122081100:01:001:0589, площею 1,7358 га, 7122081100:01:001:0602, площею 5,2074 га, 7122081100:01:001:0596, площею 3,4680 га, 7122081100:01:001:0601, площею 5,2076 га, 7122081100:01:001:0608, площею 5,2076 га, 7122081100:01:001:0609, площею 5,4249 га, 7122081100:01:001:0610, площею 3,6132 га, 7122081100:01:001:0611, площею 5,4153 га, 7122081100:01:001:0588, площею 1,8367 га, 7122081100:01:001:0592, площею 1,7293 га, 7122081100:01:001:0598, площею 3,5725 га, 7122081100:01:001:0605, площею 5,5101 га, 7122081100:01:001:0606, площею 5,5101 га, витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку, площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196.
41. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року залишено без змін постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року щодо визнання недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 в частині зазначених в додатках
№ 1 та № 3. В частині витребування земельних ділянок постанову апеляційного суду скасовано, постановлено нове судове рішення про відмову в позові через неправильно обраний спосіб захисту порушеного права держави.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
45. Згідно зі статтею 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
46. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
47. За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
48. Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
49. Відповідно до частини першої статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
50. Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України в редакції, чинній на момент надання спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
51. Відповідно до пункту 2 Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 27 липня 1995 року № 557, що був чинним на момент надання спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб, до першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, а також ліси на територіях природно-заповідного фонду, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження, субальпійські деревні та чагарникові угруповання.
52. Охорона земель включає, зокрема захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
53. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
55. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 697/2434/16-ц задоволено частково позов заступника прокурора Черкаської області.
Визнано недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради" в частині зазначених у додатках № 1, № 3.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельні ділянки за кадастровими номерами: 7122081100:01:001:0607, площею 3,6734 га, 7122081100:01:001:0600, площею 5,2074 га, 7122081100:01:001:0589, площею 1,7358 га, 7122081100:01:001:0602, площею 5,2074 га, 7122081100:01:001:0596, площею 3,4680 га, 7122081100:01:001:0601, площею 5,2076 га, 7122081100:01:001:0608, площею 5,2076 га, 7122081100:01:001:0609, площею 5,4249 га, 7122081100:01:001:0610, площею 3,6132 га, 7122081100:01:001:0611, площею 5,4153 га, 7122081100:01:001:0588, площею 1,8367 га, 7122081100:01:001:0592, площею 1,7293 га, 7122081100:01:001:0598, площею 3,5725 га, 7122081100:01:001:0605, площею 5,5101 га, 7122081100:01:001:0606, площею 5,5101 га.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку, площею 1,8066 га, кадастровий номер 7122081100:01:001:0196.
56. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі
№ 697/2434/16-ц залишено без змін постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року щодо визнання недійсним розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34
в частині зазначених в додатках № 1 та № 3. У частині позовних вимог прокурора про витребування земельних ділянок відмовлено.
57. У справі № 697/2434/16-ц встановлено, що розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34 "Про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Бобрицької сільської ради", яким вилучено із земель лісового фонду і передано у власність громадянам земельні ділянки, які становлять єдиний лісовий масив, загальною площею 61,8398 га, є незаконним, прийнятим за відсутності волевиявлення власника - держави, яке не було висловлено у передбаченому законом порядку. Рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок власником не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства не надавало згоди на вилучення та переведення до сільськогосподарської категорії лісових земель, загальною площею
61,8398 га, розташованих в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області. Процедура вилучення земельної ділянки не відповідає вимогам закону та була порушена Канівською районною державною адміністрацією.
58. Отже, у справі № 697/2434/16-ц встановлено належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та підтверджено факт їх незаконної передачі у приватну власність на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2005 року № 34.
59. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,
у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
60. За цих обставин суди попередніх інстанцій, врахувавши факт незаконної передачі спірних земельних, що становлять єдиний лісовий масив, загальною площею 61,8398 га, у приватну власність фізичних осіб, які не мали права їх відчужувати на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод державі в особі територіальної громади у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом їх повернення державі та скасування реєстрації права приватної власності.
61. Колегія суддів відхиляє доводи заявників щодо обрання прокурором у цій справі неналежного способу захисту прав держави.
62. З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Канівської районної державної адміністрації від 04 квітня 2003 року № 160 було затверджено проєкт приватизації земель КСП ім. Шевченка, відповідно до якого землі вказаного КСП складали 1 992,3 га, з них приватизації підлягали 880 га, решта 1 112,3 га залишались у державній власності, у тому числі
663,1 га земель лісового фонду, які не підлягають приватизації.
63. Належність спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджено проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, зокрема і кадастровими планами ділянок, в яких зазначено, що вони за видом угідь віднесені до І групи лісів.
64. Отже, ще під час розпаювання земель КСП ім. Шевченка спірні земельні ділянки були визначені як такі, що не підлягають приватизації і мають залишатися у державній власності.
65. У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц Верховний Суд, встановивши факт незаконності передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та відмовивши у задоволенні вимог прокурора про їх витребування, вказав, що порушене право держави має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірних ділянок на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
66. Відповідно до частини третьої статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
67. Звертаючись до суду у цій справі з негаторним позовом, прокурор, діючи в інтересах держави, фактично керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц.
68. Відповідно до статті 13 Конституції України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
69. Держава, як учасник цивільної справи не має будь-яких преференцій перед фізичними чи юридичними особами з огляду на принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України).
70. Водночас вказаний принцип, як і завдання цивільного судочинства визначене у частині першій статті 2 ЦПК України, передбачає, що держава, так само як і фізичні чи юридичні особи має право на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту своїх законних інтересів.
71. Відмова у цій справі у позові прокурора через те, що обраний ним спосіб захисту (негаторний позов) є неефективним, за наявності постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц із протилежними висновками, призведе до ухвалення Верховним Судом суперечливих судових рішень в межах фактично одного правового спору, який залишиться невирішеним з формальних міркувань.
72. Доводи заявників щодо пропуску прокурором позовної давності є необґрунтованими.
73. У справі № 697/2434/16-ц Верховний Суд постановою від 05 червня 2019 року скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову прокурора через сплив позовної давності. При цьому Верховний Суд вважав, що правове значення для переходу права власності на спірні земельні ділянки має рішення уповноваженого органу держави здійснювати відповідні функції у цих правовідносинах, а Кабінет Міністрів України відповідного рішення не приймав.
74. Апеляційний суд, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2019 року, у своїй постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 697/2434/16-ц з приводу пропуску позовної давності зазначив таке:
- заяву про застосування строку позовної давності заявив лише представник ОСОБА_1 - адвокат Сімчук В. І. та в апеляційній інстанції така заява була подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Зайома О. А. Інші відповідачі, в судове засідання не з`являлися, розглядом судової справи не цікавилися, проти позову не заперечували, про застосування позовної давності не заявляли;
- Кабінет Міністрів України та Черкаська обласна державна адміністрація про факт порушення державної власності дізнались після оприлюднення Канівським міськрайонним судом ухвали від 11 серпня 2016 року у справі
№ 697/1638/16-к про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_39 та повідомлення прокурора, що підтверджено листами
від 26 вересня 2016 року № 14884/0/2-16 та від 20 вересня 2016 року
№ 16-10/133, а відтак строки позовної давності не пропущені, оскільки до суду позови подані у 2016 році;
- доводи представників відповідачів, що позивачі могли довідатись про спірні правовідносини з часу внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки такі відомості вносились підзвітним та підконтрольним органом, є необґрунтованим з огляду на таємницю слідства (стаття 222 КПК України) та обмежений доступ до вказаного реєстру, а вимога закону щодо інформування головою районної державної адміністрації про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій не підтверджує виконання вимог закону і як наслідок обізнаності про зазначені факти обласною державною адміністрацією;
- сама по собі доступність до відповідних реєстрів, в тому числі до єдиного державного реєстру судових рішень, не може засвідчувати факт обізнаності або можливість бути обізнаним про порушене право, оскільки вказана обставина, є підставою для відрахування строку позовної давності в сукупності з фактом обізнаності власника про вирішення питання відчуження власності або намір такого, і як наслідок про порушення права власності, так як доступність до реєстру дає можливість достовірно встановити такий факт або його спростувати;
- звернення прокурора до суду з аналогічними позовами в 2013, 2014, 2015 роках не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в зазначених справах не брали участі позивачі Кабінет Міністрів України та Черкаська обласна державна адміністрація.
75. Зазначене спростовує твердження заявників про те, що у задоволенні позову прокурора про витребування спірних земельних ділянок було б відмовлено через пропуск позовної давності.
76. Повернення державі спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок, як земель лісового фонду.
77. Ведення особистого селянського господарства на землях лісового фонду, площею понад 60 га, суперечитиме суспільним інтересам, зокрема, у безпечному довкіллі.
78. Належність земельних ділянок, які становлять єдиний лісовий масив площею понад 60 га, до земель лісового фонду була встановлена як у розглядуваній справі, так і у справі № 697/2434/16-ц, в якій суди констатували можливість відповідачів знати, що спірні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення на підставі зовнішніх, об`єктивних природних ознак.
79. Крім того, про належність спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення вказано у проєктах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність.
80. Посилання судів на те, що відповідачі могли знати про належність спірних земельних ділянок до лісового фонду, наведені виключно у контексті можливості розуміння ризику повернення цих ділянок на користь держави.
81. Колегія суддів зауважує, що за відомостями Бобрицької сільської ради, викладеними у листі від 28 жовтня 2022 року № 1042, спірні земельні ділянки не використовуються в цілях будівництва чи інших цілях, а у касаційних скаргах заявники вказали, що у жовтні 2022 року вони самі звертались до Бобрицької сільської ради з пропозицією безкоштовної передачі права власності на спірні земельні ділянки на користь територіальної громади.
82. Заявниками не доведено того, що метою цього позову є не захист прав держави, а задоволення особистих інтересів прокурора. Натомість прокурор послідовно, упродовж тривалого часу, вчиняв дії щодо повернення спірних ділянок державі.
83. У розглядуваній справі не заявлялись і судами не вирішувались питання компенсації понесених відповідачами витрат на придбання спірних земельних ділянок.
84. З огляду на фактичні обставини, встановлені у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня
2023 року у справі № 911/1293/22, від 20 березня 2019 року у справі
№ 521/8368/15, на які заявники посилаються у касаційних скаргах.
85. Доводи касаційних скарг про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказам в межах своєї компетенції відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
86. Інші доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
87. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
88. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
89. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
90. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права.
91. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду