ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 367/6134/19
Провадження № 61-12301св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проскурні Тетяни Володимирівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2024 року в складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року в складі Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Скрипчука Микити Євгеновича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2024 року в складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року в складі Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук Інна Василівна, про визнання недійсним договору в частині покупця, витребування майна та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що в липні 2017 року вона за допомогою ріелтора знайшла будинки у котеджному містечку в м. Бучі Київської області. 16 липня 2017 року разом з ріелтором та цивільним чоловіком ОСОБА_6 вона зустрілася з продавцем, оглянула будинок та домовилась про усі істотні умови майбутніх договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, дала продавцю завдаток та домовилась укласти угоду купівлі-продажу через декілька днів, оскільки у позивачки з чоловіком на 19 липня 2017 року була запланована поїздка та заброньовані квитки до м. Риги, Латвія.
Приватний нотаріус Іщук І. В. оглянула всі документи та призначила укладення правочину на наступний день - 17 липня 2017 року о 12 год. Позивачка поїхала до м. Кривого Рогу за грошовими коштами та в призначений день і час була присутня у нотаріуса. Оскільки паспорта громадянина України у позивачки з собою не було, вона попросила сина підписати договори з боку покупця, домовившись одразу про майбутнє оформлення нерухомості на ім`я позивачки.
Позивачка разом з чоловіком особисто за власний рахунок до грудня 2017 року займалися ремонтом будинку та благоустроєм земельної ділянки, обладнали будинок сучасними меблями та технікою.
Син позивачки в реконструкції та ремонті будинку жодної участі не приймав, рівень доходу відповідача не дозволяє йому ні придбати такий житловий будинок, ні здійснити ремонт підвищеного комфорту.
Наприкінці 2018 року позивачка запропонувала сину укласти договір купівлі-продажу вказаного будинку на своє ім?я, відповідач спочатку погодився, проте у призначений день та час син до нотаріуса не з?явився та телефоном повідомив, що договір укладати не буде. Через три місяці після розмови, коли позивачка перебувала в м. Кривому Розі, відповідач, маючи комплект ключів від будинку, вселився до нього, змінив замки та почав там проживати.
У наступному позивачка дізналася, що її син продав зазначені житловий будинок та земельну ділянку за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Враховуючи зміну предмета та підстав позову, позивачка просила:
- визнати частково недійсним у частині покупця укладений 17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І. В., реєстровий номер 707, перевівши право покупця за цим договором на неї;
- визнати частково недійсним у частині покупця укладений 17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210800000:01:029:0204, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І. В., реєстровий номер 708, перевівши право покупця за цим договором на неї;
- усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом її вселення до будинку;
- витребувати житловий будинок та земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210800000:01:029:0204, розташовані на АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
01 квітня 2024 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І. В., реєстровий номер: 707, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_3 .
Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 3210800000:01:029:0204, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І. В., реєстровий номер: 708, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_3 .
Витребувано житловий будинок та земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 3210800000:01:029:0204, що розташовані на АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У іншій частині позову відмовлено.
29 серпня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено та протилежного не доведено відповідачами, що фактично права та обов?язки покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу виконала позивачка, оскільки саме ОСОБА_3 проводила оплату за майно, домовлялася про істотні умови договору купівлі-продажу.
Встановивши, що ОСОБА_3 не підписувала договір купівлі-продажу від 27 вересня 2019 року, на підставі якого право власності на земельну ділянку та житловий будинок перейшло до ОСОБА_4, ОСОБА_1, спірне майно вибуло з її володіння поза її волею, а тому може бути витребуване від останнього набувача на підставі положень статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Щодо вимоги про усунення ОСОБА_3 перешкод у користуванні житловим будинком шляхом її вселення в будинок, суди відмовили, оскільки позивачка жодним чином не обґрунтувала таку вимогу та не навела підстав для її задоволення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного повернення судом першої інстанції справи до стадії підготовчого провадження і прийняття ним заяви ОСОБА_3 про зміну предмета позову та доказів апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки можливість повернення справи до стадії підготовчого провадження підтверджена висновком Верховного Суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20.
Спірне майно було відчужено ОСОБА_2 вже після звернення ОСОБА_3 до суду з цим позовом, а тому задоволення первісних вимог без залучення до участі в справі нових співвласників та пред`явлення до них вимоги про витребування майна не призвело б до кінцевої мети позивача та не забезпечило б ефективний спосіб захисту її прав.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги ОСОБА_1
05 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій просить їх в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що суди не врахували висновки, висловлені в постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 522/14890/16, про те, що, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним;
- Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15-ц, Верховного Суду від 20 травня 2024 року в справі № 227/3574/20, від 15 травня 2024 року в справі № 359/5801/21, від 01 червня 2022 року в справі № 372/2157/19, про те, що нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Судами попередніх інстанцій не визнано спірні договори фіктивними, а також не визнано жодну з частин спірних договорів недійсною;
- Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 201/2832/19, про те, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину;
- Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 334/7687/21, про те, що в статті 217 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності окремих частин правочину. Окремою частиною правочину в контексті статті 217 ЦК України є окрема частина змісту правочину (договору), тобто його умова. Водночас недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Слід враховувати, що під час задоволення позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсним.
У позовній заяві позивачка посилалася на статтю 217 ЦК України, проте суд першої інстанції одночасно застосував її зі статтею 234 ЦК України. Вказані статті є взаємовиключними, і таке застосування є нелогічним, адже правочин може бути визнаний фіктивним тільки в цілому, а не окремо в якійсь його частині. Правовий механізм, передбачений вказаними статтями, не передбачає можливості зміни суб`єктивного складу учасників шляхом переведення прав чи покладення обов`язків на осіб, які не були сторонами такої угоди.
Суд першої інстанції безпідставно повернув розгляд справи до стадії підготовчого провадження після його закриття, не взявши до уваги, що таке можливо лише у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20, від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20).
У цій справі таку обставину не встановлено, оскільки спірне майно було відчужено відповідачем 27 вересня 2019 року (про що було відомо позивачці, оскільки в жовтні 2019 року вона оскаржила ці договори в суді), а підготовче засідання в справі закрито 16 березня 2023 року, тому позивачка впродовж трьох років не була позбавлена можливості змінити позовні вимоги.
Водночас суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивачки про одночасну зміну і предмета, і підстави позову, що суперечить висновкам, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року в справі № 922/54/19 від 11 листопада 2020 року в справі № 922/53/19.
Суди не врахували висновки Верховного Суду, сформульовані в постановах від 18 січня 2023 року в справі № 170/129/21, від 14 квітня 2021 року в справі № 520/17947/18, щодо долучення доказів в справі. Надані позивачкою докази на підтвердження заявлених нею вимог прийняті судом першої інстанції з порушенням вимог статей 43, 83, 95 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
08 січня 2025 року через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Проскурні Т. В., які по суті є доповненнями до касаційної скарги, поданими поза строком, визначеним у статті 398 ЦПК України, тому суд залишає їх без розгляду.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги ОСОБА_2
02 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скрипчук М. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Послався на те, що суди не врахували правового висновку, викладеного в:
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 522/14890/16, про те, що, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним;
- постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15-ц, про те, що нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Судами попередніх інстанцій не визнано спірні договори фіктивними, а також не визнано жодну з частин спірних договорів недійсною;
- постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року в справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року в справі № 6-1026цс16, постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 742/1913/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 303/292/17, від 30 березня 2020 року в справі № 524/3188/17, про те, що, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладення правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином;
- постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 357/3132/15-ц, про те, що для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суди встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників;
- постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц, від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц, про те, що, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Проскурні Т. В. залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
У січні 2025 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Скрипчука М. Є. залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Послалася на те, що нею обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, зокрема, про витребування майна з чужого незаконного володіння, а оскільки відчуження відповідачем спірного житлового будинку та земельної ділянки відбулося після звернення позивачки з цим позовом, то повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження було забезпеченням їй доступу до суду.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову узгоджуються з висновками Верховного Суду в постановах 18 листопада 2021 року в справі № 753/11597/18, від 23 вересня 2019 року в справі № 428/10638/16-ц про те, що якщо під час вирішення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У 2017 році ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за допомогою ріелтора ОСОБА_7 займалися пошуком будинку та вели перемовини щодо придбання будинку в АДРЕСА_1
16 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено попередній договір (т. 1, а. с. 241, 242), відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_5 зобов`язалася продати ОСОБА_3, а ОСОБА_3 зобов`язалася купити у ОСОБА_5 об?єкти нерухомості, а саме: земельну ділянку площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Калинушкою О. О. 04 березня 2017 року за реєстровим № 1400; житловий будинок з відповідними господарськими спорудами загальною площею 149,5 кв. м, житловою площею 69 кв. м, що зведений на зазначеній земельній ділянці
У пункті 2 попереднього договору сторони домовилися, що договори купівлі-продажу мають бути укладені та нотаріально посвідчені в строк до 18 липня 2017 року на загальну суму 3 411 489,95 грн, що еквівалентно 115 000,00 дол. США.
Відповідно до пункту 3 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 148 325,65 грн, що в еквівалентно 5 000,00 дол. США.
17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,05 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11).
17 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими спорудами загальною площею 149,5 кв. м, житловою площею 69 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10).
Відповідно до умов зазначених договорів, підписанням цих договорів сторони підтверджують факт повного розрахунку за договорами та відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об?єктів купівлі-продажу.
Свої фінансові можливості на придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_3 підтвердила копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Дует Плюс-КР" на суму 1 383 159,00 грн.
Поїздку до м. Кривого Рогу за грошовими коштами для розрахунку повної суми вартості майна ОСОБА_3 підтвердила копією посадочного документа № AEBD-Е36С-0001 на ім?я ОСОБА_3 з відправленням "Київ-Пасажирський" 16 липня 2017 року о 17 год. 22 хв. та прибуттям у "Кривий Ріг-Головний" о 23 год. 09 хв., та копією посадочного документа № E7F5-E2CD-0002 на ім?я ОСОБА_3 з відправленням "Кривий Ріг-Головний" 17 липня 2017 року о 06 год. 17 хв. та прибуттям у "Київ-Пасажирський" о 12 год. 09 хв.
01 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнобуд-КР" укладено договір № 25 про надання послуг поточного ремонту приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 1 179 957,35 грн.
ОСОБА_6 укладав договори підряду щодо облаштування будинку за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить: договір від 12 жовтня 2017 року № 12 про виконання та установки прибудинкової тераси та квитанція до прибуткового ордеру та товарний чек на суму 117 000,00 грн; замовлення № 1709 від 28 вересня 2017 року на поставку провітрювача на суму 24 057,00 грн; специфікація від 02 листопада 2017 року на доставку плитки на суму 4 619,36 грн; договір від 10 вересня 2017 року на виконання столярних робіт та квитанція до прибуткового ордеру на суму 81 300,00 грн; договір від 10 жовтня 2017 року на виконання столярних робіт та прибутковий ордер на суму 123 000,00 грн; договір купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року меблів для кухні на суму 160 930,00 грн; акт приймання-передачі від 21 грудня 2017 року; договір купівлі-продажу від 14 серпня 2017 року меблів "КАРИНА" та товарні чеки; акт приймання-передачі від 27 жовтня 2017 року на суму 59 370,00 грн; договір купівлі-продажу від 27 листопада 2017 року меблів на суму 27 000,00 грн; товарний чек та акт приймання-передачі від 27 листопада 2017 року; накладна на суму 40 000,00 грн від 15 лютого 2018 року на захисні ролети на будинок; видаткова накладна на ванну на суму 21 722,34 грн від 30 червня 2017 року, видаткова накладна на душову кабіну на суму 25 501,98 грн від 15 липня 2017 року; видаткова накладна на радіатори на суму 8 709,00 грн від 09 вересня 2017 року; видаткова накладна на радіатор на суму 1 250,40 грн від 11 вересня 2017 року; видаткова накладна на панель на суму 4 152,78 грн від 30 червня 2017 року; видаткова накладна на радіатор на суму 3 364,80 грн від 14 вересня 2017 року; видаткова накладна на компакт-біде на суму 4 838,63 грн від 09 серпня 2017 року; видаткова накладна на водонагрівач на суму 6 553,68 грн від 11 вересня 2017 року; видаткова накладна на душову колону на суму 3 739,00 грн від 11 вересня 2017 року; видаткова накладна на кондиціонер на суму 20 094,90 грн від 08 серпня 2017 року; видаткова накладна на кухонну мийку на суму 1 498,00 грн від 14 вересня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційні провадження в справі відкриті з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права
Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження в справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).
Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року в справі № 910/7103/21 виснував, що відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу, як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
З посиланням та цей правовий висновок Касаційного господарського суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20 зазначив, що позивач до суду першої інстанції подавав заяву про повернення в підготовче засідання з метою зміни предмету позову, проте суди виснували про відсутність підстав для такого повернення, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи. Верховний Суд виснував, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач подав позов до зміни власника спірної квартири та її поділу на дві окремі квартири, тому зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог за неналежного складу відповідачів. Верховний Суд зазначив про можливість повернення на підготовче засідання у разі наявності обґрунтованих підстав для цього.
Із матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що в серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції із позовом про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки в частині покупця і переведення прав покупця за цими договорами на неї, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, які чиняться ОСОБА_2, шляхом вселення. Послалася на вимоги статей 203, 217, 316, 317, 319, 321, 391 ЦПК України (т. 1, а. с. 2-7).
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій додатково зазначила тільки про те, що нею не подано будь-якої іншої позовної заяви до вказаних нею відповідачів з тим самим предметом спору та з тих самих підстав (т. 1, а. с. 33-38).
22 січня 2020 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження справі, призначено підготовче судові засідання на 21 квітня 2020 року о 12 год.
21 квітня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з впроваженням додаткових протиепідемічних заходів, розгляд справи перенесено на 29 липня 2020 року о 15 год. (т. 1, а. с. 55).
У червні 2020 року до суду звернулася представник ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т. В. із заявою, в якій повідомила, що з 27 вересня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками спірних житлового будинку та земельної ділянки, що підтвердила інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просила залучити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 третіми особами в справі (т. 1, а. с. 66, 67).
У відповіді на відзив відповідача, поданої до суду в липні 2020 року, ОСОБА_3 підтвердила, що обізнана про те, відповідач відчужив спірне нерухоме майно іншим особам - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 101). Просила викликати вказаних осіб в судове засідання як свідків (т. 1, а. с. 103).
У звязку з неявкою 29 липня 2020 року всіх учасників процесу, які беруть участь в справі, розгляд справи було перенесено на 18 листопада 2020 року о 14 год. (т. 1, а. с. 163).
18 листопада 2020 року справу було перенесено на 12 лютого 2021 року о 14 год., засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції (т. 1, а. с. 180).
12 лютого 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до участі в справі № 367/6134/19 як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача. У справі оголошено перерву до 28 квітня 2021 року 10 год. 30 хв.
12 квітня 2021 року представник ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т. В. подала до суду пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позову.
16 березня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 28 квітня 2023 року о 10 год.
25 квітня 2023 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження, залучити до участі в справі як співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та задовольнити заяву про зміну предмета позову в справі шляхом доповнення позовною вимогою про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі статей 387, 388 ЦК України (т. 1, а. с. 208-231).
22 червня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження задоволено.
26 жовтня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області прийнято заяву позивачки про зміну предмета позову шляхом його доповнення.
Як вже зазначалося, у постановах від 16 грудня 2021 року в справі № 910/7103/21, від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20 Верховний Суд вказав на можливість повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження.
У цій справі суд першої інстанції не встановив, яку обставину відповідач ОСОБА_2 приховав, і яка б давала підставу для необхідності її з`ясування на стадії підготовчого провадження та повернення до цієї стадії після призначення справи до судового розгляду по суті.
Позивачка зазначила, що не мала можливості правильно сформулювати позовні вимоги, ураховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 відчужив спірне майно 27 вересня 2019 року, тобто після звернення позивачкою до суду в цій справі.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що з моменту подачі позивачкою уточненого позову в жовтні 2019 року до закінчення підготовчого провадження справи в березні 2023 року позивачка була обізнана про відчуження її сином спірних житлового будинку і земельної ділянки, про що повідомляли набувачі майна - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 шляхом подання в червні 2020 року клопотання про залучення їх як третіх осіб в справі, і що позивачка особисто підтвердила у відповіді на відзив, поданій до суду в липні 2020 року.
Крім того, інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритої для доступу, підтверджено, що в жовтні 2019 року ОСОБА_3 подавала до Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву про визнання недійсними договорів від 27 вересня 2019 року про купівлю-продаж спірних житлового будинку та земельну ділянку, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 (справа №367/8026/19).
Отже, у позивачки було достатньо часу (до березня 2023 року) для зміни позовних вимог упродовж більше трьох років, поки справа перебувала на стадії підготовчого провадження, і поважних причин, чому позивачка не могла за цей час звернутися до суду з клопотанням про зміну позовних вимог, вона не наводить.
Тому Верховний Суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що позивачкою було доведено існування вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження справи.
Обґрунтованими є і посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 на недопустимість одночасної зміни судом предмета та підстав позову.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Велика Палата Верховного Суду у свої постановах неодноразово зазначала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (див. постанови від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) та ін.).
Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (юридичне обґрунтування позову) - юридичну кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно надати правову кваліфікацію спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 904/2258/20, від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19 та ін.).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23) та інші).
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання в справі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Водночас під час подання такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві під час звернення з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження в справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зазначила, що, оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви в підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Поданням заяви про зміну предмета позову доповнення позовною вимогою про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чудового незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі статей 387, 388 ЦК України відповідно до правового висновку Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) ОСОБА_3 було змінено не лише предмет позовних вимог, а і його підстави, викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог, заявлено вимоги до інших осіб, про за своєю суттю є новим позовом.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернули, неправильно застосували норми процесуального права та не врахували сталу практику Верховного Суду.