ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 361/3950/17
Провадження № 61-13023св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року в складі колегії суддів Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки і чоловіка без укладення шлюбу, визнання права власності на частку спільного сумісного майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи заяви про зміну предмета позову, збільшення і зменшення позовних вимог, просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2003 року до 18 жовтня 2015 року та визнати за нею право власності на наступне майно:
- частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частку земельної ділянки площею 0,0168 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:00:017:0098, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати спільною сумісною власністю сторін автомобіль Hyundai Santa Fe, загальний універсал-В, НОМЕР_2, об`єм двигуна 2359 кв. м, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн як грошову компенсацію вартості належної частки цього автомобіля, отриманих відповідачем одноосібно грошових коштів від продажу ним самостійно без її згоди цього транспортного засобу;
- частку земельної ділянки площею 0,1206 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220880900:05:003:0021, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Безуглівка;
- частку земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221280801:01:072:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- частку земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221280802:06:002:0029, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Залісся;
- частку земельної ділянки площею 0,1252 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221280802:06:002:0030, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Залісся;
- частку житлового будинку, житловою площею 32,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- частку квартири АДРЕСА_4, загальною площею 41,50 кв. м;
- частку грошових коштів, що знаходяться в усіх банківських установах, де клієнтом є відповідач ОСОБА_2, станом на 18 жовтня 2015 року;
- частку грошових коштів, сплачених у Житлово-будівельний кооператив "Гетьманський Бровари".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
03 квітня 2024 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами факту її проживання однією сім`єю з відповідачем як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу на час набуття останнім у власність спірного майна, не підтвердила наявності спільного побуту та спільного бюджету, притаманних подружжю взаємних прав та обов`язків, участі позивачки коштами в придбанні майна, спільної праці в будівництві житлового будинку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
26 серпня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року визнано неподаною та повернуто.
Апеляційний суд керувався тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, а саме: надати належним чином оформлену редакцію апеляційної скарги, додавши до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Копія цієї ухвали була доставлена до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ОСОБА_1 18 липня 2024 року, про що свідчить звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
15 серпня 2024 року до апеляційного суду надійшла належним чином оформлена редакція апеляційної скарги ОСОБА_1, до якої додано копію скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Однак позивачка не виконала вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору, що відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для повернення апеляційної скарги заявниці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, в якій просить її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України особа, які подала касаційну скаргу, послалася на те, що жодної процесуальної ухвали про залишення її касаційної скарги без руху з Київського апеляційного суду вона не отримувала.
Суд апеляційної інстанції помилково вважав подану нею другу апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року заявою на усунення недоліків її вперше поданої апеляційної скарги, та безпідставно повернув її на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України у зв`язку з неусуненням недоліків.
Інших доводи учасників справи
У січні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Петренко С. В. через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін. Послалася на те, що твердження ОСОБА_4 про те, що вона не отримувала ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, спростовується наявністю в неї з 05 січня 2024 року зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
Позивачка отримала ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху 18 липня 2024 року через офіційний електронний кабінет, проте не вчинила дій, спрямованих на своєчасне та повне виконання вимог ухвали, тому апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявниці.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94).
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частинами першою, другою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Форма і зміст апеляційної скарги передбачені в статті 356 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається скаржнику.
Із матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року складений і підписаний 05 липня 2024 року (т. 7, а. с. 188), направлений ОСОБА_5 та доставлений до її електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 08 липня 2024 року 9:00:35 (т. 7, а. с. 190).
06 травня 2024 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року, в якій повідомила, що має намір оскаржити рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року, проте те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду першої інстанції, нею буде детально викладено після ознайомлення та вивчення повного тексту оскаржуваного рішення (т. 7, а. с. 193-195).
17 липня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду цю апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дні отримання ухвали: 1) надання належним чином оформленої апеляційної скарги; 2) подання копій скарги та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи; 3) надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12 960,00 грн.
18 липня 2024 року зазначену ухвалу суду було направлено на електрону адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїнова Р. В., а також в електронний кабінет ОСОБА_1, зареєстрований нею в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. ОСОБА_1 отримала ухвалу суду 18 липня 2024 року о 16:30:37 згідно зі звітом про направлення вихідної кореспонденції до електронного кабінету заявниці (т. 7, а. с. 211).
07 серпня 2024 року, тобто в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду, ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду з іншою апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року, в якій зазначила, що ознайомилася з направленим їй повним текстом рішення суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, просила скасувати та ухвалити нове рішення в справі на підставі обґрунтувань, викладених в мотивувальній частині її апеляційної скарги (т. 7, а. с. 214-218).
26 серпні 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуло.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) виснувала, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а, отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі, поданій 07 серпня 2024 року, були відсутні посилання на те, що вона направлена на усунення недоліків апеляційної скарги, поданої у травні 2024 року, апеляційний суд мав залишити без руху апеляційну скаргу для уточнення, яку саме апеляційну скаргу підтримує заявниця.
Натомість апеляційний суд передчасно повернув обидві апеляційні скарги заявниці 26 серпня 2024 року, чим порушив право на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
ЄСПЛ у справі "Воловік проти України" (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Апеляційний суд не врахував зазначеного та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.