ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 759/23963/23
Провадження № 61-15364св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року в складі колегії суддів Євграфової Є. П., Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
у справі за позовом органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, треті особи: Святошинський районний в м. Києві центр соціальних служб, Центр соціально-психологічної реабілітації виконавчого органу Київської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - орган опіки та піклування) звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідачів аліменти в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на користь особи або закладу, де перебуватиме дитина, для її утримання до досягнення повноліття.
Вказував на невиконання відповідачами належним чином батьківських обов`язків. Дитина проживає разом із матір`ю, яка веде асоціальний спосіб життя. За направленням Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради від 18 серпня 2023 року малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. З батьками дитини неодноразово проводились профілактично-роз`яснювальні бесіди щодо недопущення неналежного виконання батьківських обов`язків, ретельного прибирання квартири, доцільності відвідування дитиною дошкільного навчального закладу. Відповідачі не виконали жодної рекомендації Служби у справах дітей, продовжують і далі зловживати алкогольними напоями, для дитини не створені відповідні умови проживання, розвитку та виховання.
12 лютого 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 7 частини першої статі 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
01 квітня 2024 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь закладу, де перебуватиме дитина, аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції вважав доведеним ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, оскільки як під час спільного проживання із ОСОБА_2 та сином, так і після того, коли з початку 2022 року вони не проживали разом, він не піклувався про фізичний і духовний розвиток свого сина, хоча перешкод йому ніхто не чинив. Враховуючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини та створення їй умов для нормального розвитку та виховання, суд визнав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
04 вересня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд визнав необґрунтованим висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських права ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3, оскільки він не містить відомостей про ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків саме ОСОБА_1 . Жоден із поданих позивачем доказів не містить відомостей зловживання ОСОБА_1 алкоголем чи наявності в нього інших негативних звичок. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є особою з вищою освітою, не перебуває на обліку в нарколога, за місцем роботи характеризується позитивно, має невеликий, але стабільний дохід, надавав фінансову підтримку дитині, проте вона витрачалась ОСОБА_2 не за призначенням.
Усі акти обстеження умов проживання, що додані до позовної заяви, складались за місцем проживання дитини із матір`ю, яка померла до відкриття провадження в справі, й не містять жодних фактів щодо батька дитини - ОСОБА_1 .
Смерть матері ОСОБА_2 для шестирічного ОСОБА_3 є втратою близької особи, що була поряд із народження, тому позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав за встановлених обставин не відповідатиме інтересам дитини.
16 вересня 2024 року додатковою постановою Київського апеляційного суду компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн. Стягнуто з органу опіки та піклування на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 026,00 грн за подачу апеляційної скарги.
У додатковій постанові апеляційний суд вказав, що, ураховуючи, що апеляційну скаргу було задоволено на користь ОСОБА_1, за подання апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 026,00 грн (вимоги про позбавлення батьківських прав) з органу опіки та піклування, та компенсовано за рахунок держави витрати із сплати судового збору в розмірі 4 026,00 грн (вимоги про стягнення аліментів).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 листопада 2024 року Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19, про те, що проживання батька протягом значного часу на території іншої держави без участі у вихованні дітей, піклуванні про них тощо, а також обізнаність про їхню важку життєву ситуацію, пов`язану зі смертю матері, - достатні підстави для позбавлення його батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) як підстави для позбавлення батьківських прав, за умови, коли батьку було достеменно відомо про те, що матір залишає дитину в небезпечному для дитини стані та не вживає жодних дій для захисту прав та інтересів його дитини.
Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, які свідчать про низький рівень батьківського потенціалу ОСОБА_1, підтверджують його самоусунення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Оскаржуючи додаткову постанову апеляційного суду, заявник вказав, що відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяв, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, що апеляційний суд не врахував та безпідставно стягнув з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим 10 липня 2018 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (т. 1, а. с. 7).
Центром соціальних служб Святошинської в м. Києві державної адміністрації, Службою у справах сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Службою у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації та його Центром соціально-психологічної реабілітації дітей з батьками малолітнього ОСОБА_3 неодноразово проводилась робота як консультативного, так і попереджувального характеру щодо виховання дитини, створення належних умов проживання.
21 липня 2023 року листом № 412/07 Центру соціальних служб Святошинської в м. Києві державної адміністрації повідомлено, що під час надання соціальних послуг ОСОБА_2 часто знаходиться в нетверезому стані, в квартирі не дотримано санітарно-гігієнічних норм, дитина часто буває голодна та має хворобливий вигляд. Фінансово родина перебуває в скрутному становищі, матір не виявляє зацікавленості в працевлаштуванні (т. 1, а. с. 13).
22 червня 2023 року педагогічними працівниками інклюзивно-ресурсного центру складено висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини ОСОБА_3, відповідно до якого умови проживання в сім`ї - відомості не вказані; антропометрічні навички відповідають середньому рівню фізичного розвитку, загальний емоційний фон позитивний; потребує корекційно-розвиткових занять з логопедом, розвитку комунікативних навичок; наявні функціональні труднощі помірного ступеню прояву; рекомендований рівень підтримки в закладі освіти - 3 (т. 1, а. с. 29).
09 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про тимчасове влаштування дитини до спеціалізованого закладу (т. 1, а. с. 14).
14 серпня 2023 року батько дитини - ОСОБА_1 надав Службі у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації письмові пояснення про неможливість повноцінно виховувати дитину у зв`язку з поганими стосунками з матір`ю дитини (т. 1, а. с. 23).
16 серпня 2023 року ОСОБА_4 (матір ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (батько ОСОБА_1 ), 17 серпня 2023 року ОСОБА_6 (матір ОСОБА_2 ) надали Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації пояснення про те, що вони за станом здоров`я не мають змоги забрати онука на проживання (т. 1, а. с. 100-102).
У направленні № Ц120-В/3 від 17 серпня 2023 року до відділення загальної соціально-психологічної реабілітації Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї Києва причиною направлення малолітнього ОСОБА_3 зазначено: "мати зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги дитині, дитина потребує подальшого проходження соціально-психологічної реабілітації" (т. 1, а. с. 18).
18 серпня 2023 року Службою у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації дитину ОСОБА_3 передано до Комунального некомерційного підприємства "Дитяча клінічна лікарня № 3" (т. 1, а. с. 19, 20).
Згідно з психолого-педагогічною характеристикою та висновком Центру соціально-психологічної реабілітації дітей за час перебування дитини в закладі з 18 серпня 2023 року батьки відвідували дитину, але під час зустрічей дитина емоційно дистанціюється від рідних, що свідчить про низький рівень емоційної прив`язаності. Мати під час відвідування нічого не приносить з домашніх речей або гостинців, тримає дистанцію з дитиною, спостерігається низький рівень батьківської компетентності.
Відповідно до протоколу засідання з представниками служб у справах дітей та соціальних служб м. Києва від 07 вересня 2023 року, на якому був присутній ОСОБА_1, встановлено, що останній працює, однак має проблеми із житлом у зв`язку із матеріальним становищем. Зазначив, що хоче покращити свій майновий стан, забезпечити задовільні умови для проживання дитини та повернути хлопчика в сім`ю. Психолог повідомила про психологічний стан хлопчика, що проходить адаптаційний період в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Начальник відділу профілактично-правової роботи Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної державної адміністрації повідомила, що мати не виконує батьківських обов`язків щодо дитини, квартира, у якій проживає матір та сестра, перебуває у занедбаному стані, брудна, наявні таргани, відсутні меблі, матір проявляє холодне ставлення щодо дитини. Головний спеціаліст відділ профілактичної роботи служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної державної адміністрації зазначила, що матір проявляє холодне ставлення до дитини, хлопчик перебуває у занедбаному стані. За результатами обговорення встановлено необхідність покращення житлово-побутових умов та надання можливості їх обстеження, термін виконання 1 місяць. Протокол підписаний ОСОБА_1 (т. 1, а. с 121, 122).
У своїх поясненнях від 06 жовтня 2023 року до Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 зобов`язався покращити умови проживання дитини, влаштувати ОСОБА_3 до дитячого садочку і підтримувати матір дитини (т. 1, а. с. 24).
28 листопада 2023 року згідно з висновком Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 25 жовтня 2023 року прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 39-41).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (т. 1, а. с. 59).
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звертався до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про передачу сина йому на виховання, вказуючи про створення нормальних умов за місцем проживання із батьками за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 132).
Відповідно до довідки від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 працює у філії "Трамвайно ремонтно-експлуатаційне депо ім. Шевченка" на посаді дорожньою-колійного робітника з 07 серпня 2020 року. Відповідно до характеристики з місця роботи проявив себе як старанний спокійний працівник, трудову дисципліну не порушував, має вищу освіту (у 2009 році закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури) (т. 1, а. с 134, 135).
15 лютого 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації отримано заяву від ОСОБА_1 про проведення обстеження житла за адресою: АДРЕСА_1 для визначення придатності умов проживання для дитини.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 21 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання створені частково, квартира потребує ретельного прибирання та косметичного ремонту, захаращена речами, в кімнатах відсутні шпалери, відсутнє окреме спальне місце для дитини та стіл для занять. Є шафа без речей, журнальний стіл з мінімальним набором канцелярії. За результатом бесіди встановлено, що зі слів ОСОБА_4 (1957 року народження, власник, матір ОСОБА_1 ) для дитини та батька ОСОБА_1 звільнили одну кімнату. Через фінансову скруту та зайнятість покращити умови проживання важко; всі речі, якими захаращена квартира, надані церковними храмами, які вона відвідує. ОСОБА_4 та ОСОБА_1, як зазначено в акті, від його підписання відмовились (т. 1, а. с. 193, 194).
Відповідно до довідки закладу Дошкільної совіти комбінованого типу "Перші сходинки", ОСОБА_3 зарахований до списку спеціальної групи з 27 грудня 2023 року (т. 1, а. с. 165).
Відповідно до довідки Київської міської наркологічної клінічної лікарня "Соціотерапія" № 492239 від 28 лютого 2024 року ОСОБА_1, 1980 року народження, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).
Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).
Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).
Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти росії", заява № 70879/11)
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Судова практика в цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22 (провадження № 61-9249св24)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Стаття 263 ЦПК України визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, третя та шоста статті 367 ЦПК України).
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що справа не містить відомостей про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. Суд вважав, що, звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських ОСОБА_1, позивач знехтував виваженою та ґрунтовною підготовкою, збором необхідної доказової бази, обставин окремого проживання батька ОСОБА_1 не врахував. Факт заперечення ОСОБА_1 проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання ним апеляційної скарги, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про його інтерес до дитини.
Із такими висновками Верховний Суд не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність належних та допустимих доказів як для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, так і для відмови в задоволенні позову, з огляду на таке.
Як вже зазначалося, суд має діяти в забезпечення найкращих інтересів дитини.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів, з огляду на достатність та взаємозв`язок для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що якщо відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, ще не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Так, у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено висновок, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
У справі № 459/3411/18 (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (провадження № 61-10531св21)) суди вирішили позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, керуючись тим, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися, як достатня підстава для відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування (або незастосування) крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Апеляційний суд не врахував та не надав належну оцінку доводам позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 переїхав від родини в лютому 2022 року в час повномасштабного вторгнення військ рф в Україну, саме в той час, коли родина ( ОСОБА_2 та дитина) потребували найбільшої його допомоги та захисту.
Відповідачу було достеменно відомо, що мати дитини веде асоціальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, не забезпечує їх спільній дитині належних умов життя: дитина спала на розкладному кріслі, на брудній постільній білизні, зовнішній вигляд дитини неохайний, дитячий одяг у мінімальній кількості, потребував прання, недостатня кількість продуктів харчування. Мати дитини ОСОБА_2 спала на брудному матраці в кухні на підлозі серед кухонного приладдя, а кухонні меблі були відсутні. У ванній кімнаті відсутня можливість приймати гігієнічні процедури, на стінах цвіль та грибок. Такі обставини встановлені соціальною службою під час обстеження умов проживання дитини з матір`ю 09 червня 2023 року, і цього ж дня було складено акт про те, що в квартирі знаходились сторонні люди, які були оголені та розпивали алкогольні напої, що відбувалось на очах малолітньої дитини (т. 1, а. с. 40).
Довідкою Святошинського районного в м. Києві центру соціальних служб від 21 липня 2023 року також було підтверджено, що ОСОБА_2 часто знаходиться у нетверезому стані, в квартирі не дотримуються санітарно-гігієнічні норми, дитина часто буває голодна та має хворобливий вигляд. Фінансово родина перебуває у складних життєвих обставинах та в скрутному матеріальному становищі (т. 1, а. с. 13).
Згідно з психолого-педагогічною характеристикою та висновком Центру соціально-психологічної реабілітації дітей на момент влаштування в центр 18 серпня 2023 року в дитини спостерігалась глибока педагогічна та фізична занедбаність, дитина мала порушення мовлення, фізичний стан та рівень когнітивних здібностей не відповідав віку. Спостерігався низький рівень навиків повноцінної харчової поведінки та самообслуговування, фізично слабкий стан, що може свідчить про те, що дитині в родині не приділяли достатньої уваги. Під час відвіданя батьками дитина була від них емоційно дистанційована, що свідчило про низький рівень емоційної прив`язаності (т. 1, а. с. 26, 27).
На момент зарахування на цілодобове перебування дитина мала вагу, меншу норми відповідно до таблиці Всесвітньої організації охорони здоров`я № 4, що свідчить про неповноцінне задоволення потреб дитини в харчуванні.
Під час роботи з дитиною було встановлено, що дитина не вміє тримати столові прибори та ними користуватись. Крім того, у хлопця (якому станом на серпень 2023 року виповнилося 5 років) не був сформований ковтальний рефлекс (твердої їжі), оскільки дитина вдома звикла вживати лише дитячі суміші, які надавались як гуманітарна допомога під час перебування родини під соціальним супроводом Святошинського районного центру соціальних служб. ОСОБА_1 у судових засіданнях підтвердив, що спостерігав "якісь відхилення у сина", тобто знав про критичних стан дитини, проте ніяких дій не вживав.
Відповідно до протоколу засідання з представниками Служб у справах дітей та соціальних служб м. Києва від 07 вересня 2023 року № 8 ОСОБА_1 було встановлені вимоги: покращити житлово-побутові умови та надати можливість обстеження умов. Практичним психологом було неодноразово наголошено відповідачу щодо необхідності взаємодії зі Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, однак відповідач ігнорував рекомендації фахівців (т. 1, а. с. 119-122).
Отже, ОСОБА_1 неодноразово надавалися випробувальні терміни та рекомендації щодо усунення складних життєвих обставин, проте жодних дій ним не вчинялося.
Водночас з метою обстеження умов проживання за адресою відповідача (за заявою 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 ) за завчасним попередженням 06 та 09, 13 лютого 2024 року членами комісії Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації здійснювався виїзд до помешкання, проте двері комісії відкриті не були, відповідач послався на те, що власниками квартир є його батьки і вони заборонили йому відчиняти двері квартири (т. 1, а. с. 98, 99).
Члени комісії Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації тільки 21 лютого 2024 року змогли потрапити до місця проживання відповідача, згідно з актом обстеження умов проживання було встановлено, що умови проживання створені лише частково, квартира потребує ретельного прибирання та косметичного ремонту, захаращена речами, в кімнатах відсутні шпалери, відсутнє окреме спальне місце для дитини та стіл для занять. Є шафа без речей, журнальний стіл з мінімальним набором канцелярії. За результатом бесіди встановлено, що зі слів ОСОБА_4 (1957 року народження, власник, матір ОСОБА_1 ) для дитини та батька ОСОБА_1 звільнили одну кімнату. Через фінансову скруту та зайнятість покращити умови проживання важко; всі речі, якими захаращена квартира, надані церковними храмами, які вона відвідує. ОСОБА_4 та ОСОБА_1, як зазначено в акті, від його підписання відмовились (т. 1, а. с. 193, 194).
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Згідно з висновком Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 25 жовтня 2023 року прийнято рішення від 28 листопада 2023 року про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сумніви апеляційного суду в обґрунтованості такого висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідач не був позбавлений права надати необхідні пояснення, які б спростовували висновки уповноваженого органу, зокрема обставини, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України (див. постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 11 грудня 2024 року в справі № 199/5456/23 (провадження № 61-12046св24)).
Отже, не можна вважати, що апеляційний суд повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам у справі, поведінці батька, виклав мотиви та аргументи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності надання дитині можливості висловити свою думку зі спірного питання.
У статті 171 СК України закріплено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Частина друга статті 171 СК України містить випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить, зокрема вирішення питання про позбавлення батьківських прав.
Зважаючи на вікову категорію малолітньої дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання її думки. Коли суд бажає вислухати думку дитини та не травмувати психіку дитини і уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності (див. постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15-ц, від 18 грудня 2023 року в справі № 523/21283/21, від 31 липня 2024 року в справі № 752/13450/22 та ін.).
Верховний Суд зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно до її віком і зрілості. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. У кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із врахуванням її віку та можливості висловити її думку.
На час ухвалення постанови апеляційним судом дитині виповнилося 6 років, проте суд не вжив заходів з метою заслухати думку дитини.
У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
У зв`язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду достатньою мірою викладено мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України"; "Суомінен проти Фінляндії").
У силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що внаслідок не повного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене апеляційний судом рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
З урахуванням наведеного підлягає скасуванню і додаткова постанова апеляційного суду про компенсацію ОСОБА_1 за рахунок держави та органу опіки та піклування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на обґрунтовані доводи позивача, що відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинні на час звернення до суду з позовом та на момент подання апеляційної скарги) судовий збір не справлявся за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Отже, у справах, в яких особа діє з метою захисту прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, судовий збір не справляється.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду