ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 487/2960/23
провадження № 61-8756св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Миколаєва, в складі судді Микульшиної Г. А., від 04 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О., від 15 травня 2024 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, в складі судді Микульшиної Г. А., від 04 березня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О., від 15 травня 2024 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О., від 24 травня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі у вихованні дитини.
2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 17 березня 2017 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб в якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_4 .
3. У квітні 2023 року ОСОБА_2 без його відома та дозволу разом з дочкою залишила територію України та виїхала до Словацької Республіки, чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою, шляхом відібрання та вимкнення засобів зв`язку і безпідставно відмовляється повертатись з дитиною до місця постійного проживання.
4. Посилаючись на те, що досягти домовленості про побачення з дитиною не вдається, а вжиті ним заходи щодо мирного вирішення питання про добровільне повернення відповідачкою малолітньої дочки до постійного місця проживання в Україні не дали результатів, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визначити умови здійснення ним права на особисте виховання доньки шляхом особистого і безперешкодного спілкування з нею за місцем її проживання в Україні, кожні три місяці у році, а також подорожувати разом з дитиною за згодою останньої та домовленістю з матір`ю; особистого і безперешкодного спілкування з дочкою засобами дистанційного зв`язку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня
2024 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- з 01 липня кожного року протягом 21 календарного дня - за місцем проживання батька;
- святкові дні (день народження батька, день народження дитини, Різдво, Новий Рік, Великдень) - протягом 7 календарних днів почергово за місцем проживання кожного з батьків або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця), починаючи з наступного після постановлення рішення суду Різдва за місцем проживання батька.
Порядок виконання способу участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відстрочено на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.
На час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, у цей період за кордоном зобов`язано матір дитини ОСОБА_2 організувати спілкування дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного вівторка, четверга та суботи з 19:00 год. протягом 30 хвилин. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
6. Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами у справі - батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, існує спір щодо участі батька у вихованні дочки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
7. Суд встановив, що після запровадження в Україні воєнного стану
ОСОБА_2 з дочкою змінила місце проживання і на час вирішення спору проживає в Словацькій Республіці; матір не надала належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дочки; з огляду на вказане суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
8. Суд вказав на необхідність врахувати рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дочкою, постійне проживання дитини на час вирішення спору на території Словацької Республіки, графік навчання, повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну і запровадження на території України воєнного стану.
9. Керуючись приписами статті 267 ЦПК України, з метою убезпечення дитини від загроз життю та здоров`ю, суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення на період дії в Україні воєнного стану та перебування дитини за кордоном.
10. Натомість у цей період суд зобов`язав матір організувати спілкування дочки з батьком в режимі відеозв`язку кожного вівторка, четверга та суботи з 19:00 год. протягом 30 хвилин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2024 року змінено шляхом викладення абзацу 5 та 6 резолютивної частини рішення суду в такій редакції:
"Відстрочити виконання рішення в частині зустрічей батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України до закінчення дії воєнного стану на території України.
Зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 організувати спілкування дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19:00 год. до 20:00 год.".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке має реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком. Однак, в силу об`єктивних причин, реальні можливості спілкування між батьком і дитиною в таких умовах звужуються.
13. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд звернув увагу, що дія воєнного стану на території України не може бути перешкодою для батька у спілкуванні та зустрічі з дочкою не на території України, а крім того не перешкоджає спілкуванню за допомогою відеозв`язку.
14. Наданий ОСОБА_2 висновок Уряду праці, соціальних справ та сім`ї м. Нітра Словацької Республіки стосовно дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_4 апеляційний суд оцінив критично, оскільки він ґрунтується на ситуації, яка склалася у зв`язку з відсутністю спілкування дочки з батьком, а також конфліктними між батьками.
15. Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду
від 24 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
644,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
16. Врахувавши положення статті 141 ЦПК України та з огляду на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 644,16 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові, а також скасувати додаткову постанову апеляційного суду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
19. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.
20. У червні 2024 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2024 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
23. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
24. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що під час розгляду справи він надавав інформацію, що стосується предмета спору, зокрема фотознімки, з яких вбачається, що він проводив багато часу з дочкою до її виїзду за кордон. На цих матеріалах дитина виглядає щасливою, задоволеною та доглянутою.
26. Також у справі є запис його розмови із дочкою, з якого вбачається, що дитина бажає повернутись до батька.
27. Крім того він надсилав дочці грошові кошти, телефонував через відеозв`язок, проте ОСОБА_2 забороняла дитині спілкуватись з ним.
28. Вважає, що визначений судами порядок та спосіб його участі у вихованні дитини є недостатнім і не відповідає принципам розумності, справедливості, збалансованості інтересів всіх учасників сімейних відносин та пріоритетному інтересу дитини. При цьому суди не усунули йому перешкод у спілкуванні з дитиною.
29. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 711/6649/17, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, у справі № 758/5545/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що за час спільного життя ОСОБА_1 застосовував до неї насильство, свідком чого була їх дочка.
31. Вказує, що посилання позивача на те, що вона чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною не відповідає дійсності, оскільки після постановлення судом ухвали про забезпечення позову, шляхом зобов`язання не перешкоджати батьку у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_1 у період з серпня 2023 року по березень 2024 року жодного разу не зателефонував дочці.
32. Вважає, що позов ОСОБА_1 спрямований на те, щоб чинити психологічний тиск на неї, оскільки вона не погоджується подарувати позивачу належний їй житловий будинок.
33. Звертає увагу, що дочка ставиться до батька негативно.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. Із 17 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
35. Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
36. Малолітня ОСОБА_4 із батьками зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
37. Суди встановили, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням росії в Україну та запровадженням воєнного стану, ОСОБА_2 разом з дочкою виїхала до Словацької Республіки, де вони отримали тимчасовий захист, проживають на час вирішення справи і мають дозвіл на перебування.
38. У відповідності до договору про надання житла біженцям, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 проживають у місті Нітра Словацької Республіки у приміщенні, яке обладнане всім необхідним для дитини.
39. ОСОБА_4 відвідувала в навчальному році 2022/2023 четвертий клас дитячого садку, зарахована на дошкільне виховання та навчання 13 вересня 2022 року на постійній щоденній основі.
40. Дирекція дитячого садка в м. Нітрі повідомила, що ОСОБА_4 відвідує його також і у 2023/2024 навчальному році. Дитина приїхала з України до Словаччини разом з матір`ю ОСОБА_2 та братом. Дирекція не може коментувати сімейну ситуацію, оскільки дитину до дитячого садка приводить і забирає брат, який ще недостатньо опанував словацьку мову. За інформацією, яку дирекція має від дитини, батько залишився в Україні працювати.
41. Повідомленням Спортивного клубу при Спортивній восьмирічній гімназії Нітри від 18 жовтня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, є членом секції сучасної гімнастики.
42. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня
2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
43. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18 серпня 2023 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 . На цей час дитина проживає з матір`ю ОСОБА_13 на території Словацької Республіки де має тимчасовий прихисток і відвідує дитячий садок. Батько дитини ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_1 де створені належні умови для дитини. Відповідно до інформації Миколаївського міського центру соціальних служб
від 31 липня 2023 року№ 25249/74.01-16/23-2 підстав, які б перешкоджали батьку ОСОБА_1 виконувати батьківські обов`язки, не виявлено.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
47. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
48. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття
7 Конвенції про права дитини).
49. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
50. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
51. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
52. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
53. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
54. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
55. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 "Терещенко проти України"), в якому Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, Судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
56. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
57. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
58. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
59. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
60. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
61. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").
62. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
63. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
64. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
65. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
66. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
67. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
68. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
69. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами розглядуваної справи - батьками малолітньої ОСОБА_4, 2018 року народження, існує спір щодо участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею, який батькам не вдалося вирішити у позасудовому порядку.
71. Дитина зареєстрована у м. Миколаєві, проте після повномасштабного вторгнення росії в Україну та запровадження воєнного стану, разом із матір`ю виїхала до Словацької Республіки, де отримала тимчасовий захист і проживає на час ухвалення оскаржених судових рішень.
72. ОСОБА_1, який проживає окремо від дочки, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на необхідність забезпечення йому права на спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
73. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідив та оцінив надані сторонами докази, встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення в судовому порядку способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
74. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції правильно врахували рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дочкою, а також відсутність об`єктивних відомостей, які б підтверджувати факт негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дочки.
75. Апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
76. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23.
77. При цьому апеляційний суд, з урахуванням обставин встановлених у розглядуваній справі, в межах своєї компетенції, з метою врахування найкращих інтересів дитини, відстрочив виконання рішення суду в частині зустрічей батька з дитиною на території України до закінчення дії воєнного стану на території України, передбачивши натомість щоденне спілкування батька з дитиною в режимі відеозв`язку.
78. Судове рішення, яке б свідчило про незаконне перебування дитини у Словаччині і передбачало примусове повернення дитини в Україну відсутнє.
79. Верховний Суд зауважує, що військова агресія росії проти України, воєнний стан та пов`язані з ним обмеження, об`єктивно впливають на обсяг і способи спілкування не лише позивача із дочкою, а й багатьох інших батьків з їх дітьми, які також вимушено, внаслідок війни, опинилися за межами України.
В цій ситуації обов`язок обох батьків полягає в тому, щоб підтримати дитину, мінімізувати психологічний тиск на неї пов`язаний із сімейними конфліктами, налагодити комунікацію та співпрацювати в інтересах дитини.
80. Апеляційний суд правильно зауважив, що особисті неприязні стосунки між батьками, не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні з дитиною, тому із батьків, який проживає окремо, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.
81. Той із батьків, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а інший не повинен перешкоджати у цьому, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини (див. постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі
№ 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).
82. Верховний Суд також звертає увагу, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.
83. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (див. рішення у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
84. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
85. Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії", 07 серпня 1996 року).
86. У § 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня
2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
87. Висновки судів по суті вирішення спору, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18,
від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі та висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 711/6649/17, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, у справі № 758/5545/18 на, які посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі.
88. Оскільки при прийнятті постанови від 15 травня 2024 року апеляційний суд не вирішив питання розподілу судових витрат, додаткова постанова, якою стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 644,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги відповідає правилам розподілу судових витрат визначеним статтею 141 ЦПК України.
89. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
90. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
91. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду