ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/386/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
ліквідатор ТОВ "Тега" - арбітражний керуючий Пурій Р. П.
представник АТ "Укртрансгаз" - Кравченко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тега" - арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича (вх.№9620/2024)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024
у складі колегії суддів: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Скрипчук О. С.
та на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2023
у складі судді Рочняк О. В.
у справі № 909/386/21
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тега",
ВСТАНОВИВ
На розгляд суду постало питання покладення на засновників боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тега" (далі - ТОВ "Тега").
2. Згідно зі статутом ТОВ "Тега" учасниками товариства є ОСОБА_1, розмір внеску до статутного капіталу 10 250,00 грн, що становить 50% статутного капіталу та ОСОБА_2 розмір внеску до статутного капіталу 10 250,00 грн, що становить 50% статутного капіталу.
3. ОСОБА_1 також був керівником ТОВ "Тега".
4. 23.04.2018, як встановив суд апеляційної інстанції, ТОВ "Тега", в особі директора Піцика Ігоря Романовича на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень посвідченого приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу Мельничук Р.Л. зареєстрованого в реєстрі за №403, продало в рівних частинах заінтересованим щодо ТОВ "Тега" особам, а саме: ОСОБА_3 (на момент укладення договору перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 (на момент, укладення договору перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ) нежитлові приміщення площею 162,9 кв.м, які належали ТОВ "Тега" та розташовані в підвалі будинку на АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську.
5. Як зазначено у п. 3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.04.2018, продаж вчинено за 300 612 гривень. Така вартість нежитлових приміщення визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-кого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Вказану суму Покупці передали Продавцю безпосередньо до підписання цього договору. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні нежитлові приміщення, за їх розсудом визначена у цьому договорі вартість саме цих нежитлових приміщень є справедливою і відповідає їх дійсній вартості.
6. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ТОВ "Тега" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2017 №0004421401, №0004471401.
7. Так, 20.12.2017 постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.06.2017 в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 054 552,02 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.06.2017 в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 047 400,75 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. 17.04.2018 постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 809/1294/17 апеляційну скаргу ГУ ДФС в Івано-Франківській області задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі №809/1294/17 в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
9. 15.05.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою у справі №809/1294/17 відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ "Тега" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 809/1294/17; відмовив ТОВ "Тега" в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 809/1294/17; витребував з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу № 809/1294/17.
10. На час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції рішення у справі №809/1294/17 не ухвалив.
11. 20.05.2021 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області за заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відкрито провадження у справі №909/386/21 про банкрутство ТОВ "Тега".
12. 27.07.2021 згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області визначено кредиторські вимоги боржника:
- Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в розмірі 4 540 грн - вимоги першої черги, в розмірі 1 741,86 грн - вимоги четвертої черги та 46 073,26 грн - вимоги шостої черги;
- Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в розмірі 54 000 грн - вимоги першої черги, в розмірі 1 996 914,13 грн - вимоги третьої черги, в розмірі 2 295 760,49 грн - вимоги шостої черги.
13. Судами встановлено, що зі звіту розпорядника майном боржника про проведену роботу в процедурі розпорядження майном ТОВ "Тега" вбачається, що за наслідками надісланих запитів у органи реєстрації майнових та інших прав суб`єктів господарювання, в частині заходів спрямованих на пошук виявлення та повернення майна боржника станом на момент даного звіту надано інформацію про банківські рахунки ТОВ "Тега". Дані про залишок коштів по рахунку відсутні через не надання інформації посадовими особами боржника та через відмову банківськими установами у наданні інформації розпоряднику майна.
14. У своєму звіті ліквідатор зазначає, що будь-яке майно, установчі та правовстановлюючі документи, а також бухгалтерські документи, інша документація банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності керівником та засновниками банкрута йому не передавались, про їх місцезнаходження не повідомлялось.
15. З активів боржника, які встановлено розпорядником є зареєстровані відповідно до наявних в базах даних Єдиного державного реєстру МВС України два транспортні засоби, а саме: ЗАЗ 110557 1197, (2005), білий, ( АТС 001956, 24.10.2006) та Ford Courier 1300, (1994), білий (ХМС 292690, 16.10.2004). Місцезнаходження транспортних засобів розпоряднику майна не відомо. Інших активів боржника не встановлено.
16. 11.10.2021 Господарський суд Івано-Франківської області постановою визнав банкрутом ТОВ "Тега", відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Тега" призначив арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича.
17. 23.05.2023 ліквідатор ТОВ "Тега" арбітражний керуючий Пурій Р. П. подав до Господарському суду Івано-Франківської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Тега" на осіб, що були засновниками та виконували повноваження керівників товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Тега"; стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Тега" 4 554 300,08 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Тега".
18. Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Пурій Р. П. вважає, що дії засновників та директора ТОВ "Тега", у результаті підписання завідомо невигідного для ТОВ "Тега" договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, свідчать про факт прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу діяльність товариства, що призвело до фінансових збитків та втрат, значно погіршили рівень забезпечення зобов`язань кредиторів ТОВ "Тега", призвели до критичного погіршення платоспроможності підприємства, що обумовило не погашення заборгованості за розрахунками з бюджетом та іншими кредиторами, що в свою чергу дає підстави вважати про наявність економічних ознак дій щодо доведення до банкрутства з вини його засновників (учасників) у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
19. Ліквідатор звертає увагу також на невиконання директором ТОВ "Тега" ОСОБА_1, а також засновником (учасником) юридичної особи ТОВ "Тега" ОСОБА_2 законних вимог ліквідатора, зокрема в частині надання (передачі) на здійснені запити документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність, що свідчить про наявність у діях (або бездіяльності) посадових осіб боржника та його засновників (учасників) фактів перешкоджання у виконанні повноважень арбітражного керуючого ліквідатора та про приховування інформації, що відображає дійсну господарську чи фінансову діяльність.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
20. 27.09.2023 ухвалою Господарського суду відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Тега" арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, що були засновниками боржника та виконували обов`язки керівників боржника: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням до банкрутства.
21. Суд дійшов висновку, що ліквідатором не доведено, яким чином вчинені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дії вплинули та пов`язані з виникненням обставин неплатоспроможності боржника, доведення його до банкрутства, відтак в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності належить відмовити.
22. 29.02.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст складено 20.11.2024) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2023 у справі № 909/386/21 залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції виходив зі спростування доводів ліквідатора про те, що директор ТОВ "Тега" не вчиняв заходів для покращення фінансово-господарського становища підприємства та недопущення банкрутства, а також відсутності реалізації об`єктів ліквідаційної маси і розрахунків з кредиторами як підстави для застосування субсидіарної відповідальності.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. 16.12.2024 (через підсистему "Електронний суд") ліквідатором ТОВ "Тега" арбітражним керуючим Пурієм Р. П. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить: скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2023 у справі №909/386/21; прийняти нове рішення, яким заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, що були засновниками боржника та виконували обов`язки керівників боржника: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, задовольнити; покласти субсидіарну відповідальність на зазначених осіб та стягнути з них солідарно на користь ТОВ "Тега" 4 554 300,08 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.
25. Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
26. Ліквідатор ТОВ "Тега" вважає, що ухвалені рішення прийняті з наданням невірної оцінки обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та із застосуванням норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постанові від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 щодо непередання ліквідатору первинних фінансових документів боржника як підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності,
- у постанові від 11.04.2023 у справі № 904/5911/15 стосовно надання належної оцінки судом бездіяльності керівника, засновників банкрута в частині дотримання та виконання вимог законодавства щодо надання первинної бухгалтерської та іншої документації про господарську діяльність банкрута,
- у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 щодо доведення особою, яка притягується до відповідальності своєї добросовісності задля спростування правової презумпції субсидіарної відповідальності, а також про те, що не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (правочинів),
- у постанові від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20) щодо доведення відповідачем відсутності своєї вини,
- у постанові від 11.04.2023 у справі № 904/5911/15 про те, що звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
27. Ліквідатор стверджує, що дії засновників та директора ТОВ "Тега" у результаті дій спрямованих на умисне ухилення від сплати податків та в подальшому підписання завідомо невигідного для підприємства договору, яким позбавлено суб`єкта господарської діяльності володіння оперативними активами для проведення обов`язкових розрахунків, свідчать про факт прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків та втрат, значно погіршили рівень забезпечення зобов`язань кредиторів, призвели до критичного погіршення платоспроможності підприємства, що обумовило не погашення заборгованості за розрахунками з бюджетом та іншими кредиторами, що в свою чергу дає підстави вважати про наявність економічних ознак дій щодо доведення до банкрутства з вини його засновників (учасників) у тому числі з вини керівника боржника. Також наголошує, що невиконання директором ТОВ "Тега" ОСОБА_1 та засновником ОСОБА_2 законних вимог ліквідатора, зокрема в частині надання (передачі) документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність, свідчить про наявність у діях (або бездіяльності) посадових осіб боржника та його засновників (учасників) фактів перешкоджання у виконанні повноважень арбітражного керуючого - ліквідатора та про приховування інформації, що відображає дійсну господарську чи фінансову діяльність.
28. Скаржник доводить, що суд першої та апеляційної інстанцій надали пріоритет саме доводам відповідачів, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки вимогам, доказам (доводам) позивача, що свідчить про порушення судами ст.ст. 2, 7, 11, 13, 42, 73-79, 86, 96, 236 ГПК України.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
29. 03.02.2025 (на електронну адресу суду) та 06.02.2025 (засобами поштового зв`язку) від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, стверджуючи про законність висновків судів попередніх інстанцій та недоведення ліквідатором протиправної поведінки субсидіарних відповідачів та причинного зв`язку.
30. 10.02.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін. Вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та такими, що зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів у справі. ОСОБА_1 стверджує про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності та про законність ухвалених судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання покладення на засновників боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.
33. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
34. Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
35. Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
36. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
37. Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), яка була постановлена після ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень та висновки в якій підлягають врахуванню у подібних правовідносинах, з огляду на приписи ч. 4 ст. 300 ГПК України, а саме:
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;
- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).
38. Щодо розміру субсидіарної відповідальності Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав наступне.
39. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
40. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).
41. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).
42. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Судова палата зазначила про таке.
43. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
44. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).
45. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).
46. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
47. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
48. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (п. 9.34. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21)).
49. Надаючи оцінку поданій ліквідатором заяві про покладення субсидіарної відповідності на учасників банкрута за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства, судами попередніх з`ясовано, що у звіті ліквідатор, зокрема, зазначає, що будь-яке майно, установчі та правовстановлюючі документи, а також бухгалтерські документи, інша документація банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності керівником та засновниками банкрута йому не передавались, про їх місцезнаходження не повідомлялось. За боржником відповідно до даних Єдиного державного реєстру МВС України зареєстровано два транспортних засоби, а саме: ЗАЗ 110557 1197, (2005), білий, (АТС 001956, 24.10.2006) та Ford Courier 1300, (1994), білий (ХМС 292690, 16.10.2004). Місцезнаходження транспортних засобів арбітражному керуючому не відомо. Інших активів боржника не встановлено.
50. При цьому, як встановили суди, докази реалізації зареєстрованих за банкрутом транспортних засобів відсутні. Як вказав суд першої інстанції, суду також не надано доказів, які б свідчили про те, що ліквідатор намагався встановити місцезнаходження належних банкруту транспортних засобів, в тому числі і шляхом звернень у відповідні органи для їх розшуку.
51. Ліквідатор ТОВ "ТЕГА", звертаючись із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника визначає її розмір сумою визнаних судом вимог кредиторів - 4 554 300,08 грн, проте, ним не сформовано та не реалізовано ліквідаційну масу.
52. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
54. Положення ч. 1 ст. 61 КУзПБ визначають, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; формує ліквідаційну масу. Норми КузПБ також надають широке коло повноважень комітету кредиторів у ході здійснення провадження про банкрутство боржника, у тому числі щодо надання згоди на продаж майна боржника.
55. Відтак, Суд звертає увагу, що ліквідатор не позбавлений права ініціювати перед комітетом кредиторів питання щодо виключення із ліквідаційної маси банкрута певного майна, у випадку недоцільності чи неперспективності пошуку цього майна або його неліквідності.
56. Крім того, відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2021 кредиторами банкрута у цій справі є АТ "Укртрансгаз" (вимоги в розмірі 4 540 грн - першої черги, в розмірі 1 741,86 грн - четвертої черги та 46 073,26 грн - шостої черги) та Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (вимоги в розмірі 54 000 грн - першої черги, в розмірі 1 996 914,13 грн - третьої черги, в розмірі 2 295 760,49 грн - шостої черги).
57. Як встановив суд апеляційної інстанції, у провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перебуває справа №809/1294/17, предметом розгляду в якій є оскарження ТОВ "Тега" податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 27.06.2017 в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.
58. Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо не завершення судового провадження у справі №809/1294/17, що може мати наслідком істотну зміну розміру кредиторських вимог до боржника, а також щодо не завершення формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, відтак і неможливість остаточно визначити розмір субсидіарної відповідальності, правомірною та законною є відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та стягненні заявленої ліквідатором суми субсидіарної відповідальності, оскільки така вимога є передчасною.
59. При цьому, висновки судів про те, що подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності можливе не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси і розрахунків з кредиторами, узгоджуються із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та відповідають їм.
60. Доводи ліквідатора в касаційній скарзі про не передання відповідачами ліквідатору первинних фінансових документів боржника, не спростування ними презумпції субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута як підстав для задоволення заяви ліквідатора, а також про те, що подання заяви про субсидіарну відповідальність є елементом принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора із посиланням на загальні висновки Верховного Суду у такій категорії справ, колегія суддів відхиляє, оскільки такі аргументи не спростовують встановлених судами обставин та висновків щодо передчасності подання такої заяви у цій справі.
61. Твердження скаржника про порушення судами норм процесуального закону, оскільки суди, на думку ліквідатора, надали пріоритет доводам відповідачів, не надавши належної оцінки доказам та доводам ліквідатора, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки такі фактично спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу ст. 300 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
62. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а тому Суд відмовляє в задоволенні скарги.
63. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
64. Верховний Суд вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.