П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/95/24
провадження № 11-296заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року (судді Кравчук В. М., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Чиркін С. М.) у справі № 990/95/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2";
- зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення ОАСК від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2" та прийняти рішення в порядку частини п`ятої статті 96 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та пункту 17 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; далі - Регламент ВККС).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення зборів суддів ОАСК від 25 грудня 2023 року цього ж дня він направив до ВККС звернення за № 03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2", підставою для чого стали висловлювання голови ВККС ОСОБА_2 на брифінгу, що відбувся 21 грудня 2023 року, щодо деяких суддів ліквідованого ОАСК, які, за доводами позивача, не відповідають стандартам етичної поведінки членів ВККС, визначеним частиною дев`ятою статті 94 Закону № 1402-VIII, і порушують його права як судді та голови ОАСК.
3. Однак ВККС, як доводив позивач, не виконала вимоги частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII і пункту 17 Регламенту ВККС щодо прийняття рішення за наслідком розгляду його звернення, а отже, допустила протиправну бездіяльність.
4. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування відзиву представник відповідача, зокрема, зазначив, що
Законом № 1402-VIII визначено дискреційні повноваження щодо внесення подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії за наявності встановлених Комісією підстав такого звільнення на підставі відповідного рішення Комісії, а Регламентом ВККС -підстави та порядок внесення окремих питань до розгляду на пленарному засіданні Комісії. Отже, Комісія в межах повноважень, визначених Законом № 1402-VIII, самостійно визначає перелік питань, які підлягають розгляду, та черговість їх розгляду. Як пояснив представник відповідача, оскільки члени Комісії за результатом голосування у засіданні 29 лютого 2024 року не затвердили до розгляду питання про розгляд листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, то Комісія не ухвалювала рішення, передбачене пунктом 104 параграфу 8 розділу І Регламенту ВККС.
5. Крім того, представник відповідача зазначив, що Комісія рішенням від 27 березня 2024 року № 93/зп-24 звільнила ОСОБА_2 з посади члена ВККС за власним бажанням, що унеможливлює застосування положень частини шостої статті 96 Закону № 1402-VIII до спірних правовідносин.
Обставини справи
6. На виконання рішення зборів суддів ОАСК від 25 грудня 2023 року позивач склав звернення до ВККС від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2"(далі - звернення від 25 грудня 2023 року).
У цьому зверненні мовилося про те, що 21 грудня 2023 року в українському національному інформаційному агентстві "УНІАН" відбувся брифінг за участю голови ВККС ОСОБА_2 з питань наявності у нього громадянства російської федерації. Під час брифінгу ОСОБА_2 пов`язав розкриття інформації про його можливе російське громадянство з початком кваліфікаційних процедур, у тому числі щодо деяких суддів ліквідованого ОАСК, та вимагав надання йому охорони через побоювання фізичної розправи.
У звернення також зазначалося, що колектив суддів ОАСК, дотримуючись презумпції невинуватості, рішуче засуджує дії осіб, які, перебуваючи на посаді судді та маючи громадянство інших країн, на порушення пункту 2 частини сьомої статті 126 Конституції України та пункту 3 частини першої статті 97
Закону № 1402-VIII добровільно не звільнилися та продовжують працювати на займаних посадах в органах та установах системи судоустрою, чим підривають довіру до судової влади в цілому.
Крім того, у зверненні судді ОАСК висловили осуд щодо публічних звинувачень колективу ОАСК без наведення будь-яких доказів чи обставин. Автори звернення вважали озвучену інформацію емоційною, маніпулятивною і такою, що не відповідає дійсності, та наголосили, що судді не можуть бути об`єктом такої довільної, публічної інтерпретації суспільно-значимих подій з боку судді - керівника ВККС.
На думку авторів звернення, поведінка ОСОБА_2 підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади та є свідченням недотримання ним етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВККС.
На підставі зазначено автори звернення спонукали Комісію надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 і у разі встановлення підстав для його звільнення з посади, визначених пунктом 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання про звільнення його з посади члена ВККС.
7. Зазначене звернення надійшло до ВККС 28 грудня 2023 року.
8. 15 лютого 2024 року до ВККС надійшов лист від 15 лютого 2024 року
№ 03-18/5066/24 за підписом голови ОАСК ОСОБА_1, у якому він просив надати інформацію щодо розгляду його листа від 25 грудня 2023 року.
9. Листом від 5 березня 2024 року № 36-1352/24 Комісія повідомила позивача про те, що в засіданні ВККС 29 лютого 2024 року було внесено пропозицію включити до переліку питань розгляд листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року за підписом голови ОСОБА_1 щодо вимоги надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 . За результатами обговорення цієї пропозиції члени Комісії не встановили підстав для розгляду листів від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року. Зазначене питання за результатами голосування членів Комісії затверджено до розгляду не було.
10. 11 березня 2024 року на адресу Комісії надійшов запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати витяг з протоколу засідання Комісії від 29 лютого 2024 року про включення до переліку питань щодо розгляду листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, копію технічного запису засідання, проект рішення та копію ухваленого рішення, інформацію щодо доповідача за вказаними листами та особи, яка визначала дату, час і місце проведення засідання Комісії щодо розгляду вказаних листів, перелік питань, що виносилися на засідання, та дату оприлюднення вказаної інформації на вебсайті Комісії, інформацію щодо порядку розгляду вказаних листів та норм законодавства, якими керувалася Комісія під час їх вирішення.
11. Листом Комісії від 15 березня 2024 року № В-1593/24 позивачу роз`яснено, за яким порядком розглядалися листи від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, та повідомлено, що перелік внесених для розгляду на засіданні Комісії 29 лютого 2024 року питань був оприлюднений на вебсайті Комісії 28 лютого 2024 року. Також позивачу повідомлено, що у засіданні Комісії 29 лютого 2024 член ВККС ОСОБА_3 вніс пропозицію включити до переліку питань розгляд вказаних листів, це питання Комісія не затвердила до розгляду, з огляду на що рішення за результатами голосування членів Комісії щодо внесення вказаного питання до розгляду не ухвалювалось. Крім того, позивачу роз`яснено порядок направлення витягу із протоколу засідання та копії технічної фіксації засідань.
12. Вважаючи протиправною бездіяльність ВККС щодо розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
14. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон № 1402-VIIIне визначає для ВККС процедуру розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Комісії, однак частково ця процедура визначена Регламентом ВККС. При цьому суд першої інстанції зауважив, що на час виникнення спірних правовідносин Регламент ВККС не передбачав докладної процедури розгляду такого звернення, зокрема, щодо попередньої, до розгляду на засіданні Комісії, перевірки його обґрунтованості.
15. Разом з цим, проаналізувавши чинну на час виникнення спірних правовідносин редакцію Регламенту ВККС та зваживши на положення пунктів 5, 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, а також потребу в захисті авторитету правосуддя, суд першої інстанції виснував, що у разі надходження до ВККС звернення з вимогою внести до ВРП подання про звільнення члена ВККС, Комісія повинна була таке звернення розглянути по суті: оцінити його на предмет наявності підстав для звільнення члена ВККС та вирішити питання про внесення відповідного подання або про відмову у внесенні подання, якщо за результатами розгляду звернення виявиться, що такі підстави відсутні.
16. За висновком суду першої інстанції, не розглянувши звернення від 25 грудня 2023 року та не прийнявши за результатом його розглядом відповідного рішення, Комісія ВККС припустилася бездіяльності, оскільки не прийняла рішення у пленарному складі не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання звернення, як це передбачено пунктом 17 Регламенту ВККС.
17. Водночас суд першої інстанції зауважив, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладненою діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту. Таким чином, сама лише констатація бездіяльності ВККС, яка виявилася у зволіканні з розглядом і вирішенням звернення позивача, не відповідає вимогам ефективного способу захисту, оскільки не здатна відновити право позивача на розгляд звернення.
У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що метою звернення позивача до ВККС було надання оцінки діям ОСОБА_2 і внесення до ВРП подання про звільнення його з посади члена Комісії. Однак на час звернення позивача до суду із цим позовом ОСОБА_2 вже був звільнений з посади члена ВККС, а отже, Комісія вже не мала повноважень оцінювати його дії на предмет дотримання етичних стандартів, які застосовуються до суддів, як складової професійної етики члена ВККС. Таким чином, бездіяльність Комісії щодо своєчасного розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, за висновком суду першої інстанції, припинилася з дня звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВККС, тобто 27 березня 2024 року, і до звернення позивача до суду (2 квітня 2024 року).
18. З огляду на те, що позивач обрав способом захисту свого порушеного права, як зауважив суд першої інстанції, саме визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо прийняття рішення за зверненням від 25 грудня 2023 року та зобов`язання ВККС розглянути по суті це звернення і прийняти рішення, однак з 27 березня 2024 року ВККС не має повноважень вирішувати питання про внесення подання про звільнення колишнього члена Комісії ОСОБА_2 з посади, то суд першої інстанції зазначив, що не може зобов`язати ВККС вчинити дії, які не ґрунтуються на законі та не відповідають її повноваженням на час вирішення справи, відтак вимога позивача щодо зобов`язання Комісії розглянути звернення від 25 грудня 2023 року не відповідає чинним повноваженням ВККС і не може бути задоволеною.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що зволікання з розглядом звернення не мало вагомих наслідків для прав та інтересів позивача, оскільки можливість оцінки дій та висловлювань судді ОСОБА_2 на предмет суддівської етики в загальному порядку не втрачено.
19. У підсумку суд першої інстанції виснував, що в контексті обставин цієї справи бездіяльність ВККС не може бути визнана протиправною, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
20. 9 грудня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року, в якій він стверджує про наявність усіх підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з одночасним ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог.
21. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наполягає, що Комісія самоусунулася від розгляду звернення від 25 грудня 2023 року та надання оцінки поведінці її члена ОСОБА_2, а отже, без належних нормативних підстав не виконала свої повноваження, встановлені частиною п`ятою статті 96
Закону № 1402-VIII і пунктом 17 Регламенту ВККС, щодо прийняття рішення про внесення ВРП подання про звільнення члена Комісії ОСОБА_2 з посади, що свідчить про протиправність бездіяльності ВККС. Однак, на переконання скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам у межах заявлених позовних вимог, не враховав повноваження Комісії, встановлені частиною п`ятою статті 96 Закону № 1402-VIII і пунктом 17 Регламенту ВККС.
22. На противагу висновку суду першої інстанції про те, що приписи статті 96
Закону № 1402-VIII застосовні лише до чинних членів ВККС, скаржник зазначає, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду члена ВККС, одночасно обіймав і посаду судді, а тому зобов`язаний був дотримуватися норм Кодексу суддівської етики.
Скаржник доводить, що згідно із частинами шостою та сьомою статті 62
Закону № 1402-VIII у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Крім того, на підставі частини п`ятої статті 84, частини четвертої статті 79-5 Закону № 1402-VIII у разі виявлення фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, ВККС може звернутися до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті.
У цьому контексті скаржник покликається і на положення частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" та пункт 3 частини першої статті 3, частину другу статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", переконуючи, що ВККС має повноваження щодо проведення перевірки у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, та/або направлення звернення до ВРП для його вирішення.
На підставі зазначеного скаржник стверджує, що суд першої інстанції протиправно втрутився у дискрецію ВККС, зробивши висновок щодо рішення, яке мала прийняти ВККС за результатами розгляду звернення, і відповідно незаконно визначив спосіб захисту порушених прав позивача.
23. ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що на підставі пункту 6 частини першої статті 5 КАС України він у подальшому може звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача (суб`єкта владних повноважень) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
24. Крім того, скаржник наполягає, що у позові він просив суд зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення, а не прийняти конкретне рішення, чого, як він уважає, не врахував суд першої інстанції.