ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 755/2715/24
провадження № 51-78км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040000129 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2024 за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі й на підставі положень ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, яке має виконуватися самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 січня 2024 року о 21:00 неподалік будинку № 12 по вул. Тампере в м. Києві знайшов коробку із сірниками, всередині якої знаходились три таблетки білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон), помістив їх до кишені та незаконно зберігав при собі без мети збуту.
В той же день о 21:30 за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 12-А, працівниками поліції було зупинено ОСОБА_7, який добровільно видав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон), загальною масою 0,066 г.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого, кваліфікацію його дій, вид та розмір призначеного покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року за апеляційною скаргою прокурора, не виправив помилки, допущеної судом першої інстанції, щодо безпідставного призначення остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, не врахувавши при цьому висновок об`єднаної палати ККС ВС, викладений у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20.
Ураховуючи викладене, вважає, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У запереченні захисник ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу частково. Просила касаційний суд змінити судові рішення і самостійно усунути зазначену вище помилку у правозастосуванні.
Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до змісту ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі прокурор не оскаржує судові рішення у частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 309 КК України, вид і розмір призначеного за цією частиною статті Особливої частини КК України покарання.
Що стосується тверджень прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеному у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК Українищодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі й на підставі положень ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, за який ОСОБА_7 засуджений вироком у цьому провадженні до покарання, яке належить відбувати реально, він учинив 22 січня 2024 року, тобто до засудження за указаним вище попереднім вироком.
За таких обставин у цьому разі положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок, зокрема попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, й новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Зазначені помилки, які допустили суди нижчих інстанцій при призначенні ОСОБА_7 покарання, та на яких наголошує у своїй касаційній скарзі прокурор, можливо усунути в касаційному порядку шляхом зміни судових рішень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень ч. 2 ст. 433 КПК України.
Тому касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні в частині призначеного ОСОБА_7 покарання.
Керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд