ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2025 року
м. Київ
справа № 641/8879/20
провадження № 61-9683св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач -Акціонерне товариство "Харківобленерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") про визнання показів електролічильника недійсними, здійснення перерахунку незаконно нарахованих коштів, захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 липня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг з електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував на те, що він належним чином виконував умови договору - заборгованості не мав, завжди допускав контролерів для перевірки лічильника.
Зазначав, що відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства України, а саме постанови Кабінету Міністрів України № 28 від 31 липня 1996 року "Про затвердження Правил користування електричною енергією" та не провів періодичну повірку лічильника, внаслідок чого у червні 2019 року лічильник вийшов з ладу та почав показувати невірні покази, а підприємство відповідача безпідставно нарахувало борг у розмірі 4 000,00 грн.
Вказував на порушення його права на якісне обслуговування засобів обліку. Зазначав, що він неодноразово звертався зі скаргами на дії відповідача і тільки у грудні 2019 року, тобто з семирічним запізненням, йому було замінено лічильник. Планова повірка обліку електроенергії при цьому зроблена не була.
Позивач вказував на те, що після виявлення ним несправності лічильника, він викликав електрика, який при перевірці ніяких сторонніх підключень не виявив, але вказав, що лічильник повинні міняти вже давно, в написанні акта-претензії йому відмовлено, але, за місяць лічильник накрутив 2 000 кВт, що свідчить про його несправність. 23 грудня 2019 року він звертався з листом до підприємства відповідача з вимогою про проведення перерахунку необґрунтовано нарахованої заборгованості, але позитивної відповіді не отримав.
Зазначав, що протиправні дії відповідача, а саме неякісне обслуговування приладу обліку, відмова провести перерахунок незаконно нарахованих коштів за лічильником, який заборонено до користування, призвели до його депресії, пов`язаної з неможливістю довести свою правоту. Суму причиненої моральної шкоди позивач оцінює 1 000 000 грн.
З урахуванням зазначеногота уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив судвизнати покази електролічильника № 648258 за адресою: АДРЕСА_2, недійсними з 01 червня 2019 року до 11 грудня 2019 року, у зв`язку з його невідповідністю метрологічному законодавству України; зробити перерахунок незаконно нарахованих коштів за вказаним лічильником, виходячи з його середнього споживання електроенергією, тобто 200 кВт за місяць за період з 01 червня 2019 року до 11 грудня 2019 року, а саме визнати покази приладу обліку від 31 грудня 2016 року останніми та такими що відповідають дійсності, на підставі яких зробити помісячний перерахунок від 01 січня 2017 року до заміни лічильника 11 грудня 2019 року; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2024 року, ухваленим у складі судді Сілантьєвої Е. Є., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано покази електролічильника № 648258, який був розташований за адресою: АДРЕСА_3, за період з 01 червня 2019 року до 11 грудня 2019 року, недійсними.
Зобов`язано АТ "Харківобленерго" провести перерахунок спожитої електроенергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, за період з 01 червня 2019 року до 11 грудня 2019 відповідно вимог пункту 2.3.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року.
Стягнуто з АТ "Харківобленерго" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з АТ "Харківобленерго" на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, щоАТ "Харківобленерго" як виконавець послуг із надання електричної енергії не виконало свій обов`язок щодо повірки засобів обліку, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг за користування електричною енергією позивачем.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на необхідність проведення перерахунку з розрахунку середньомісячного споживання електроенергії у розмірі 200 кВт не знайшло свого підтвердження, оскільки сторонами не надано даних щодо середньомісячного споживання електричної енергії позивачем.
Суд вважав доведеним, що протиправні дії АТ "Харківобленерго", якими були порушені права споживача на отримання належних послуг, призвели до необхідності застосування позивачем додаткових зусиль для пристосування та організації свого побуту, переживання дискомфорту, порушення усталеного повсякденного порядку, що свідчить про спричинення позивачу моральної шкоди і дають йому право на відшкодування такої шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ "Харківобленерго" задоволено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Харківобленерго" про визнання показів електролічильника недійсними, здійснення перерахунку незаконно нарахованих коштів, захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незняття відповідачем контрольних показань приладу обліку та відсутність періодичної повірки електролічильника призвела до викривлення його даних та, як результат, неправильного нарахування обсягів спожитої електроенергії, а також позивач не надавав доказів спричинення йому діями відповідача моральної шкоди, що виключає його право на її відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач, не повіривши прилад обліку електричної енергії, надавав протягом тривалого часу послугу з недоліком, тобто послугу, яка не відповідає умовам договору та вимогам законодавства України, що свідчить про спричинення йому моральної шкоди.
Вказує на те, що до грудня 2019 року у нього був встановлений прилад обліку класу точності 2.5, такі приладу обліку заборонені до використання з 2012 року.
Суд першої інстанції надав оцінку вказаним обставинам, а тому дійшов правильного висновку про те, що порушення його прав споживача та наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд не врахував, що неповірений у встановленому законодавством порядку засіб обліку не повинен застосовуватись для розрахунку за електричну енергію, не дослідив докази, надані ним на підтвердження позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).
Доводи інших учасників справи
У липні 2024 року представник АТ "Харківобленерго" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав відповідь за відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2024 року представник АТ "Харківобленерго" подав заперечення на відповідь на відзив.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані позивачем та відповідачем відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, оскільки такі не передбачені нормами ЦПК України на стадії касаційного провадження, а по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 липня 2008 року між року ОСОБА_1 та АТ "Харківобленерго" укладений договір про користування електричною енергією № 1934197 за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами договору відповідач зобов`язується постачати електричну енергію на об`єкт позивача, а останній - своєчасно сплачувати електричну енергію.
Відповідно до змісту зазначеного договору позивачу встановлено однофазний прилад обліку А648258 ХС331СХ10АК СО-5(5-15) ГП 1978.
Згідно з пунктом 13 вказаного договору енергопостачальник зобов`язується проводити не менше як один раз на шість місяців контрольні знімання показань приладів обліку у споживача відповідно до затверджених графіків та проводити планові повірку, ремонт і заміну приладів обліку у терміни, встановлені нормативно-технічними документами.
Відповідно до відповіді ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" для лічильників типу СО-5 встановлено міжповірочний інтервал - вісім років.
Згідно з актом заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому секторі № 08688 від 24 липня 2019 року були встановлені показники лічильника - 2661.
В акті заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому секторі № 6 від 11 грудня 2019 року, складеному електромонтером Східного РВ, зазначено про проведення заміни лічильника А 648258, тип лічильника СО-5, клас точності 2,5, покази лічильника на дату складання акта - 4 739,2, на лічильник № 589142001301, тип лічильника ц76807 БО, клас точності - 1, покази лічильника на дату складання акта - 0000.
Згідно з протоколом засідання комісії інформаційно-консультаційного відділу інформаційної політики для роботи зі споживачами АТ "Харківобленерго" № 27 від 18 серпня 2021 року (далі - протокол), працівниками підприємства відповідача 11 грудня 2019 року за адресою позивача проведено планову заміну засобу обліку типу СО-5 (4.1 зн;5-15А:220V;1ф) № А648258, що знаходиться на балансі товариства (знято з показниками "4739") на засіб обліку типу ЦЄ6807Б-U 1Є Р5.1 Д.2 № 589142001301 (5.2.зн:560Ф; 220V;1ф) (встановлено з показниками "0000"). Лічильник було запаковано в сейф-пакет № 0391628, згідно з актом № 14605 заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому сектор від 11 грудня 2019 року.
За ініціативою ОСР прийнято рішення провести власну експертизу лічильника електричної енергії типу СО-5 № 648258, якій є власністю АТ "Харківобленерго", знятого 11 грудня 2019 року.
Згідно з протоколом споживачу запропоновано бути присутнім під час проведенням експертизи, але останній не з`явився.
За результатами проведеної експертизи складено протокол № 150 від 28 липня 2021 року, яким встановлено, що метрологічні характеристики лічильника СО-5 № 648258тт не відповідають встановленим вимогам до лічильників класу 2.5, при перевірці чутливості електролічильника встановлено, що лічильник не вимірює електричну енергію при струмі навантаження 0,05 А напрузі 220 В cos f=1. Також зазначено, що відповідно до пункту 5.13.1 Мінімальні вимоги до класу точності та функціональності ЗВТ у складі вузлів обліку під час проектування нового будівництва, модернізації, реконструкції, технічного переоснащення або капітального ремонту електроустановок, а також при встановлені на заміни ЗВТ, у залежності від рівня напруги та потужності для ТКО. Дозволяється використання ЗВТ вищого класу точності та функціональності. Клас точності для лічильника встановленого у належному споживачеві приміщенні має бути не нижче 2,0 (А). Враховуючи належність лічильника АТ "Харківобленерго", порушень з боку споживача не вбачається.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім, обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 7 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Водночас відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Правилами користування електричною енергією для населення, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, та втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 20 червня 2018 року передбачалось, що:
- споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін (пункт 3);
- електроустановки побутового споживача повинні бути забезпечені засобом обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію (пункт 8);
- споживання електричної енергії без засобів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами (пункт 9);
- засоби обліку встановлюються відповідно до вимог правил улаштування електроустановок. Засіб обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника (пункт 10);
- розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку (пункт 19);
- знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем. Передані побутовим споживачем та отримані у порядку, визначеному у договорі, та/або зняті електропостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку протягом періоду, що починається за два робочі дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій робочий день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця. Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця. Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів. Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим). Результати знятих уповноваженою особою електропостачальника (електророзподільного підприємства) показів засобу обліку обов`язково вносяться в абонентську книжку (розрахункову книжку) або зазначаються на корінці останнього розрахункового документа, наданого побутовим споживачем на перевірку, із зазначенням дати проведення зняття. У разі проведення побутовим споживачем розрахунків за спожиту електричну енергію згідно з показами встановленого на його об`єкті багатозонного засобу обліку обсяг спожитої електричної енергії визначається відповідно до питомої ваги обсягу електричної енергії, що спожита у відповідній зоні доби протягом розрахункового періоду, до загального обсягу спожитої електричної енергії в цьому періоді. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується побутовому споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Під час зняття показів засобу обліку представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства) проводиться контрольний огляд цього засобу обліку. У разі відмови побутового споживача в доступі до об`єкта споживача або незабезпечення побутовим споживачем безперешкодного доступу представників електропостачальника до засобу обліку для проведення ними зняття показів (контрольного огляду) такий факт фіксується в акті про недопуск. Складений акт про недопуск підписується представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства), присутніми під час проведення зняття показів засобу обліку (контрольного огляду), та побутовим споживачем. У разі відмови споживача від підпису представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства) про це зазначається в акті про недопуск. Акт про недопуск без підпису споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники електропостачальника (електророзподільного підприємства). Один примірник акта про недопуск надається побутовому споживачу особисто, а у разі його відсутності або відмови в отриманні надсилається засобами поштового зв`язку. У разі отримання побутовим споживачем акта про недопуск поштою дата доступу узгоджується ним з електропостачальником (електророзподільним підприємством) за телефонами, зазначеними у цьому акті, або кол-центру. Складений акт про недопуск є підставою для проведення відключення від електропостачання, якщо протягом п`яти робочих днів від дня отримання акта про недопуск побутовий споживач не забезпечить представникам електропостачальника (електророзподільного підприємства) доступ до свого об`єкта для обстеження засобу обліку та/або не узгодить з ними дату проведення зазначеного обстеження (пункт 21);
- оплата спожитої електричної енергії може здійснюватись, зокрема, за платіжними документами, які виписуються енергопостачальником (пункт 22);
- побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний надавати розрахункові документи на вимогу представників енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам засобу обліку. Забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред`явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об`єкта для обстеження засобу обліку, електроустановок та електропроводки (пункт 42).
Одним із обов`язків енергопостачальника, встановлених пунктом 38 ПКЕЕН, є проведення не менш як один раз на 6 місяців контрольного огляд засобів обліку у побутових споживачів відповідно до затверджених графіків.
Спеціальними нормативно-правовими актами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, є, зокрема, Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Статтею 17 Закону України від 05 червня 2014 року "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), врегульовано питання повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації.
Відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Частиною другою статті 17 Закону передбачено, що міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою статті 17 цього Закону передбачено, що суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб (далі - засоби вимірювальної техніки), на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) визначає Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 6 Порядку, періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок виконавців.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 передбачено договірні умови постачання електричної енергії на роздрібному ринку, постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку, постачання електричної енергії на роздрібному ринку, порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, права, обов`язки та відповідальність електропостачальника, права та обов`язки споживача, зокрема, споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати розрахункові документи на вимогу представників електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень або після отримання споживачем офіційного запиту відповідного учасника роздрібного ринку) для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам засобу комерційного обліку; забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку.
Відповідно вимог пункту 2.3.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року, у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку (у частині вимірювання обсягу електричної енергії та/або параметрів) не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електрично енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 311 від 14 березня 2018 року середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів).
У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установивши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незняття відповідачем контрольних показань приладу обліку та відсутність періодичної повірки електролічильника призвела до викривлення його даних та як результат неправильного нарахування обсягів спожитої електроенергії, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання показів електролічильника недійсними та зобов`язання відповідача провести перерахунок спожитої електроенергії.
Щодо суті вирішення спору про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надавав докази спричинення йому діями відповідача моральної шкоди, що виключає його право на її відшкодування.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізняються від тих, що установлені судом у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.