iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 752/5900/21

провадження № 61-9512св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа- Науково-виробнича фірма "Стромкомплект",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 08 жовтня 1987 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 752/6326/16-ц.

Під час шлюбу за договорами купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108 та № 227БВ108 та інвестиційними договорами про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-ф-ГС та № 35-ф-ГС, укладеними 30 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", придбані майнові права на квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_5 (будівельні номери № НОМЕР_5 та НОМЕР_6).

На підставі попереднього договору купівлі-продажу від 26 червня 2015 року придбані машиномісця № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_7.

У 2016 році будинок введений в експлуатацію, однак свідоцтва про право власності на вказані об`єкти нерухомості не видані.

Вказував, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, сторони не дійшли згоди щодо поділу майна та вважав, що спірне майно підлягає поділу між ними в ідеальних частках.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суду порядку поділу майна подружжя виділити у його власність:

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 );

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 );

- 1/2 частини машиномісця за номером АДРЕСА_7 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_7 );

- 1/2 частини машиномісця за номером АДРЕСА_10 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_10 );

- 1/2 частини машиномісця за номером АДРЕСА_11 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_11 ).

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила суд визнати за нею право власності на таке майно:

- майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ), загальною площею 58,06 кв. м;

- майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 ), загальною площею 63,17 кв. м;

- на машиномісця: № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- машиномісце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартири АДРЕСА_15 та АДРЕСА_16 та квартиру АДРЕСА_17 .

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 08 жовтня 1987 року між нею та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 752/6326/16-ц. Під час шлюбу сторони набули майнові права та право власності на вказане нерухоме майно, це майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак сторони не дійшли згоди щодо поділу цього майна та вважала, що спірне майно підлягає поділу між ними в натурі.

Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року, ухваленим у складі судді Машкевич К. В., позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3, поштова адреса: квартира АДРЕСА_3 );

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5, поштова адреса: квартира АДРЕСА_5 );

- 1/2 частини машиномісця за № НОМЕР_2, проектною площею 21,69 кв. м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу на АДРЕСА_1 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_20 );

- 1/2 частини машиномісця за номером АДРЕСА_11 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_11 );

- квартиру АДРЕСА_23, загальною площею 88,90 кв. м.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 ), (поштова адреса: квартира АДРЕСА_3 );

- 1/2 частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ), (поштова адреса: квартира АДРЕСА_5 );

У решті зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що сторони під час шлюбу набули майнові права на таке майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_5 ), загальною площею 58,06 кв. м; на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 ), загальною площею 63,17 кв. м; машиномісця № НОМЕР_2 та АДРЕСА_24 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_3 ); машиномісце АДРЕСА_25, та право власності на квартиру АДРЕСА_23, загальною площею 88,90 кв. м, які є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу шляхом визнання за кожним права власності на 1/2 частини цього майна.

Установивши, що квартира АДРЕСА_26, квартира АДРЕСА_27 та машиномісця НОМЕР_9 та НОМЕР_8 на АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 на підставі договорів дарування, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що вказане нерухоме майноє особистою приватною власністю ОСОБА_1, а тому не підлягає розподілу, як спільне сумісне майно подружжя.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасовано з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - НВФ "Стромкомплект", про поділ майна подружжя залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - НВФ "Стромкомплект", про поділ майна подружжя залишено без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що інвестор ОСОБА_2 у будь-який спосіб набула майнові права (тотожні праву власності) на спірні об`єкти нерухомості (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), обставини про наявність майнових прав як спільного майна подружжя є недоведеними, а вимога про поділ таких майнових прав - є передчасною.

Попередній договір, укладений 06 червня 2015 року між ТОВ НВФ "Стромкомплект" та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1, згідно з яким сторони погодили до 26 червня 2016 року укласти договір купівлі-продажу машиномісць № НОМЕР_2 та 65 на АДРЕСА_1 та машиномісця № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1,не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на вказане майно, сторони не надали доказів укладення до 26 червня 2016 року основного договору на умовах, визначених у попередньому договору, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2 належать на праві власності вказані машиномісця, та, відповідно, відсутні правові підстави для поділу цього майна.

Апеляційний суд зазначив, що сторонами не оспорюється та визнається наявність у ОСОБА_2 майнових прав на квартири НОМЕР_1, НОМЕР_5 та права власності на машиномісця № НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 за вказаною вище адресою, однак саме лише зазначення сторонами у первісному та зустрічному позовах наявності у ОСОБА_2 прав на нерухоме майно без підтвердження таких обставин належними доказами є недостатнім для ухвалення судового рішення про їх поділ.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поділу квартир АДРЕСА_15 і АДРЕСА_16 та квартири АДРЕСА_27 шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вказані квартири, апеляційний суд виходив із того, що квартира АДРЕСА_16 та квартира АДРЕСА_27 є особистою власністю ОСОБА_1, а тому не підлягають поділу. Квартира АДРЕСА_23 є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1, а тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самарцев Я. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_23, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, не врахував, що вказана квартира придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2003 року, тобто під час шлюбу сторін, і договір купівлі-продажу не містить застережень про те, що квартира придбана ОСОБА_1 за особисті кошти, а тому апеляційний суд помилково відмовив у поділі цієї квартири.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ майнових прав на нерухоме майно, апеляційний суд не врахував, щокошти за спірні об`єкти нерухомості були повністю сплачені. Жодна із сторін не ставила під сумнів питання оплати за об`єкти нерухомості, а тому не було підстав доводити цей факт у суді та подавати докази. Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загальноприйнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України, тобто з моменту 100 % оплати коштів позивачем, тобто 30 червня 2015 року (квитанції про оплату коштів за вказані об`єкти нерухомості додані до касаційної скарги). У 2016 році будинок введено в експлуатацію, однак свідоцтво про право власності на вказані об`єкти не видано, а тому майнові права на вказані об`єкти нерухомості підлягали поділу між сторонами.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) та у постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-44цс11, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-727цс16.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 жовтня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірванорішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 752/6326/16-ц, що набрало законної сили 31 жовтня 2016 року.

Квартира АДРЕСА_23 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 березня 2003 року.

Квартира АДРЕСА_16 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 12 травня 2004 року № 1331.

Квартира АДРЕСА_27 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 25 листопада 2020 року № 3694.

06 червня 2015 року ТОВ НВФ "Стромкомплект" та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 уклали попередній договір, пунктом 1 якого визначено, що сторони зобов`язуються у строк до 26 червня 2016 року на умовах і в порядку, що встановлені цим попереднім договором, укласти договір купівлі-продажу машиномісць за будівельним номером: АДРЕСА_30 м. Києві.

30 червня 2015 року між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", який діяв від імені і за рахунок ТОВ "Компанія з управління активами "Ваш інвестиційний партнер" (довіритель), та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108.

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: найменування емітента: ТОВ НВФ "Стромкомплект", ЄДРПОУ 04946783, вид та характеристика: облігації цільові, забезпечені, вид виконання зобов`язань за цінними паперами: об`єкт нерухомості (квартира) у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_31 - АДРЕСА_1, кількість цінних паперів: 6 317 шт., номінальна вартість однієї: 132 грн, загальна номінальна вартість: 833 844,00 грн, договірна вартість однієї: 332,04 грн, загальна договірна вартість: 2 097 496,68 грн, номер лота: 187.

30 червня 2015 року між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", який діяв від імені і за рахунок ТОВ "Компанія з управління активами "Ваш інвестиційний партнер (довіритель), та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108.

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: найменування емітента: ТОВ НВФ "Стромкомплект", ЄДРПОУ 04946783, вид та характеристика: облігації цільові, забезпечені, вид виконання зобов`язань за цінними паперами: об`єкт нерухомості (квартира) у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_31 - АДРЕСА_1, кількість цінних паперів: 5 806 шт., номінальна вартість однієї: 132 грн, загальна номінальна вартість: 766 392,00 грн, договірна вартість однієї: 332,04 грн, загальна договірна вартість: 1 927 824,24 грн, номер лота: 188.

30 червня 2015 року ТОВ НВФ "Стромкомплект" (забудовник) та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 (інвестор) уклали договір про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-Ф-ГС.

Згідно з пунктом 2.1 договору цим договором визначається порядок виконання інвестором і забудовником зобов`язань, які передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів і інформацією про випуск, а також порядок погашення лота облігацій і передачі інвестору об`єкта нерухомості.

Пунктом 2.2 цього договору визначено, що предметом договору є передача інвестором об`єкта нерухомості в погашення повністю сплаченого інвестором лота облігацій у порядку, в строки та на умовах, які встановлені договором та інформацією про випуск.

Об`єкт нерухомості передається інвестору у строки, зазначені у договорі, однак у будь-якому разі після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з дотриманням порядку та погашення облігацій, передбаченою інформацією про випуск за договором (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено характеристики об`єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск: квартира НОМЕР_5 у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9, кількість кімнат - 1.

Плановий термін завершення будівництва і прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року. Строк погашення облігацій відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів України - з 31 грудня 2016 року до 31 березня 2017 року (пункт 2.5 договору).

Пунктом 2.6 договору визначено, що підтвердженням права власності інвестора на лот облігацій є відповідна виписка з рахунку, видана депозитарною установою інвестора щодо наявності лота облігацій на рахунку у цінних паперах інвестора, а також документи, що підтверджують оплату інвестором вартості лота облігацій. Забудовник залишає за собою право перевіряти достовірність і дійсність наданих інвестором документів способом, який буде визначатися на розсуд забудовника. У кожному разі виписка з рахунку повинна бути складена за формою, затвердженою депозитарною установою інвестора, і містити підписи уповноважених осіб та печатку депозитарної установи інвестора.

Пунктом 3 договору визначено умови та порядок передачі інвестору об`єкта нерухомості.

Після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, емітент письмово, за адресою, вказаною у договорі, інформує про це інвестора і надає дані щодо фактичної загальної площі об`єкта нерухомості, отримані за результатами технічної інвентаризації БТІ (пункт 3.1 договору).

Погашення облігацій відбувається шляхом передачі об`єкта нерухомості за актом приймання-передачі об`єкта нерухомості, обраного інвестором та зазначеного в пункті 2.4 договору. Погашення облігацій можливе лише за умови пред`явлення забудовнику (емітенту) лота облігацій, зазначеного в пункті 2.4. договору (пункт 3.2 договору).

Погашення облігацій здійснюється на підставі даних реєстру власників цінних паперів, який за розпорядженням забудовника (емітента) складається депозитарієм на кінець дня, що передує даті початку погашення облігацій, і надається забудовнику (емітенту) на дату початку погашення. При погашенні облігацій інвестор зобов`язаний протягом строку погашення облігацій, зазначеного в інформації про випуск, підписати з емітентом акт пред`явлення облігацій до погашення, на підставі якого перерахувати належний йому лот облігацій зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах забудовника (емітента). В акті пред`явлення облігацій до погашення зазначаються суми, строки і реквізит рахунків на які, згідно з пунктами 3.4. та 3.7. договору, необхідно здійснювати доплату чи повернених вартості різниці площ об`єкта нерухомості, що з`ясувалася за результатами обмірів БТІ (пункт 3.3 договору).

30 червня 2015 року ТОВ НВФ "Стромкомплект" (забудовник) та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 (інвестор) уклали договір про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 35-Ф-ГС.

Пунктом 2.4 договору визначено характеристики об`єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск: квартира НОМЕР_6 у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9, кількість кімнат - 1.

Всі інші умови договору № 35-Ф-ГС є аналогічними умовам договору № 34-Ф-ГС.

22 березня 2017 року ТОВ НВФ "Стромкомплект" (забудовник) та ОСОБА_2 склали акти про пред`явлення цінних паперів до погашення до договорів про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-Ф-ГС та № 35-Ф-ГС, якими визначено обов`язок інвестора перерахувати до 30 березня 2017 року з рахунку в цінних паперах інвестора на рахунок забудовника цінні папери: цільові іменні облігації (пункт 1 акта).

Пунктом 3 акта передбачено обов`язок забудовника протягом 5 робочих днів компенсувати інвестору вартість різниці площі, виходячи з номінальної вартості цінних паперів, а також визначено, що після складення та підписання цього акта, проведення розрахунків, передбачених пунктом 3 цього акта, та надання інвестором копії підписаного ним договору з експлуатуючою організацією відповідно до пункту 4.2 договору, забудовник зобов`язується у порядку погашення цінних паперів передати інвестору за номінальною вартістю, а інвестор - прийняти об`єкт нерухомості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Я. Ю. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

................

Перейти до повного тексту