Постанова
Іменем України
29 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 686/20292/23
Провадження № 61-3246св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка),
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
за касаційною скаргою відповідачки на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2023 року, ухвалене суддею Карплюком О. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка продала відповідачці належну їй земельну ділянку. Стверджувала, що цей продаж відбувся під впливом тяжкої обставини: позивачка є особою похилого віку та мала намір встановити пам`ятники для двох її померлих синів, на що не мала коштів, бо єдиним джерелом доходу є пенсія; на утриманні позивачки перебуває син, який є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійного лікування. Наголошувала, що уклала договір із відповідачкою на вкрай невигідних для себе умовах, бо довелося продати земельну ділянку за 45 000,00 грн, хоча її ринкова ціна на той час становила 711 520,00 грн. Тому просила суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним як правочин, який вчинений під впливом тяжкої обставини.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов обґрунтованим. Виснували, що позивачка уклала договір купівлі-продажу під впливом тяжкої обставини (похилий вік, слабкий стан здоров`я, складне матеріальне становище) та на вкрай невигідних умовах (продаж за суттєво нижчою ціною, ніж ринкова).
3. Із таким висновком судів відповідачка не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що наведені позивачкою факти не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним як правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини.
4. З огляду на зміст оскаржених судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи мотивував суд відхилення аргументів відповідачки щодо відсутності у позивачки на момент укладення договору купівлі-продажу тяжкої обставини та стосовно того, що умови останнього не були вкрай невигідними. Вирішив, що висновок про задоволення позовної вимоги є передчасним. Апеляційний суд має мотивувати прийняття або відхилення аргументів відповідачки проти позову.
(2) Зміст позовної заяви
5. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим Ігорем Вікторовичем договір купівлі-продажу земельної ділянки, який вона 17 липня 2019 року уклала з відповідачкою (далі - договір купівлі-продажу). Мотивувала так:
5.1. Позивачка була власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6810100000:02:002:0167 і площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
5.2. Ту ділянку позивачка продала відповідачці на підставі договору купівлі-продажу. Уклала його під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах (стаття 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), чим відповідачка скористалася:
- продаж відбувся за 45 000,00 грн (оцінку земельної ділянки на той час не проводили). Однак згідно зі звітом від 18 липня 2023 року № 12/23 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який підготував суб`єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - звіт про оцінку) станом на 17 липня 2019 року вартість тієї ділянки становила 711 520,00 грн;
- у 2005 році помер чоловік позивачки, а у 2017 році - два її сини. На утриманні залишився ще один син, який має статус особи з інвалідністю ІІІ групи та часто хворіє;
- позивачка є особою похилого віку (82 роки на час підписання договору купівлі-продажу). Отримує мінімальну пенсію. Інших доходів не має;
- відповідачка є власницею суміжної земельної ділянки. Знаючи про скрутне матеріальне становище позивачки та потребу у встановленні пам`ятників для померлих синів, відповідачка скористалася її пригніченим станом і переконала укласти договір купівлі-продажу за заниженою ціною;
- волевиявлення позивачки не було вільним і не відповідало її внутрішній волі під час укладення договору купівлі-продажу;
- відповідачка так і не сплатила позивачці 45 000,00 грн за договором купівлі-продажу.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 6 листопада 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: стягнув із відповідачки на користь позивачки 1 073,60 грн судового збору. Мотивував так:
6.1. Правочин можна визнати недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо він вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства й інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчинити такий правочин добровільно, без насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не вчинила б узагалі або не вчинила б на таких умовах.
6.2. У позивачки помер чоловік і двоє синів. Залишився ще один син, який має інвалідність третьої групи. Позивачка (1941 р. н.) має похилий вік. Її пенсія у 2018 році склала 1687,23 грн щомісячно, а у 2019 - 1 967,23 грн - 2 000,00 грн. У сина в 2019 році щомісячна пенсія складала 1 497,00 грн - 1 564,00 грн. З огляду на це договір купівлі-продажу позивачка уклала під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Підстав для застосування позовної давності немає.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
7. 1 лютого 2024 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу відповідачки залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:
7.1. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому її волевиявлення не вважається вільним, не відповідає її внутрішній волі.
7.2. У 2017 році у позивачки померли двоє синів. Протягом двох років вона не могла назбирати кошти на встановлення пам`ятників. Відповідачка була обізнана про цю ситуацію та запропонувала продати земельну ділянку за 45 000,00 грн, а за них встановити пам`ятники. Позивачка розуміла, що ціна за земельну ділянку дуже низька, проте, враховуючи вік і стан здоров`я, хвилювалася та переживала, що могили синів залишаться без пам`ятників. Тому була вимушена погодитися на таку угоду.
7.3. Суд першої інстанції, враховуючи вік позивачки (82 роки), слабкий стан здоров`я, розмір її пенсії станом на 2019 рік (до 2000,00 грн), обґрунтовано вважав, що позивачка продала земельну ділянку під впливом тяжкої для неї обставини.
7.4. Відповідачка, будучи як власниця суміжної земельної ділянки обізнаною про важкі життєві обставини позивачки, скористалася ситуацією та придбала земельну ділянку за 45 000,00 грн, тоді як вартість останньої відповідно до звіту про оцінку складала 711 520,00 грн. Дані цього звіту відповідача не спростувала.
7.5. Позивачка уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання юридичних наслідків, обумовлених договором. Тому суд першої інстанції правильно виснував, що цей договір слід визнати недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 1 березня 2024 року відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
9. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
10. 21 травня 2024 року відповідачка надіслала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
11. 10 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачці строк на усунення недоліків.
12. 28 червня 2024 року відповідачка усунула недоліки у повному обсязі.
13. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та витребування справи із суду першої інстанції.
14. 20 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:
15.1. Суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 404/5790/16-ц, від 29 травня 2023 року у справі № 756/10782/19, від 3 серпня 2022 року у справі № 363/4381/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 11 січня 2020 року у справі № 761/22687/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 910/5906/18, Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
15.2. Укладаючи договір купівлі-продажу, позивачка підтвердила її намір укласти його саме на викладених у ньому умовах. Це підтверджує зміст пункту 13 договору купівлі-продажу. Бажання позивачки продати земельну ділянку може підтвердити свідок ОСОБА_4 .
15.3. Позивачка тривалий час не могла продати цю ділянку через її конфігурацію і наявність обмежень (ліній електропередачі та тепломережі). Відповідачка погодилася на придбання земельної ділянки лише тому, що остання межує із земельною ділянкою матері відповідачки.
15.4. Вартість земельної ділянки, яка вказана у договорі купівлі-продажу, відповідає вартості ідентичних земельних ділянок, які відчужені у 2019 році у місті Хмельницькому. На цей час вартість земельної ділянки згідно з нормативною грошовою оцінкою складає 3 066,00 грн, а її оціночна вартість - 17 509,22 грн (витяг із технічної документації і довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості є у матеріалах справи).
15.5. Позивачка не довела, що на час укладення договору купівлі-продажу мала складне матеріальне становище:
- позивачка ніколи не перебувала на утриманні її синів;
- 14 лютого 2020 року вона подарувала її синові житловий будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1, а 2 лютого 2021 року - квартиру АДРЕСА_2 .
15.6. Звіт про оцінку не є належним доказом, оскільки у ньому немає вказівки про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
(2) Позиції інших учасників справи
16. Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.