ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 201/7848/21
провадження № 61-18305св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2023 року у складі судді Федоріщева С. С., до якої включено заперечення на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 червня 2023 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В. і касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУДКСУ у Дніпропетровській області), Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
ОСОБА_1 позов мотивувала тим, що 22 березня 2021 року інспектор управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області ДПП) лейтенант поліції ОСОБА_2 склав стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274, за яким вона, нібито, 13 лютого 2021 року о 17 год 51 хв, керуючи в м. Дніпрі в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська автомобілем "Peugeot 5008", номерний знак НОМЕР_1, порушила вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху і здійснила зіткнення із автомобілем "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Зазначала, що під час складання зазначеного протоколу вона надала пояснення про те, що Правил дорожнього руху не порушувала та зі змістом зазначеного протоколу не згодна.
Вказувала, що Ленінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 18 травня 2021 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрив за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Вважала, що у зв`язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності через складання протоколу вона має право на захист її порушених прав шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
На думку позивача, склад цивільного правопорушення, вчиненого проти позивача службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень, включає: протиправне рішення інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо притягнення її (за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення) до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП; протиправну дію інспектора щодо опитування позивача 22 березня 2021 року, як особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, із порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист) та конвенційного права на заборону катування; матеріальну та моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 вказаними протиправними діями інспектора; причинний зв`язок між протиправними діяннями інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 та завданою майновою та моральною шкодою - саме у зв`язку із протиправним притягненням позивача до адміністративної відповідальності.
Наголошувала на тому, що вона була вимушена брати особисту участь у п`яти судових засіданнях в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська та в Дніпровському апеляційному суді з метою доведення відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, отримувати професійну правову допомогу та понесла додаткові витрати у зв`язку із необхідністю збору доказів її невинуватості та сплати комісійних платежів банку, неодноразово відривалася від своїх звичних занять, тривалий час відчувала душевні страждання та негативну емоційну пригніченість через протиправне притягнення до адміністративної відповідальності та порушення її конвенційних прав у зв`язку із незаконними діяннями службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Послалася на те, що витратила 189 267,95 грн на висновок експертного дослідження і гонорар адвоката.
Вважала, що моральна шкода полягає у тривалих глибоких душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, фрустрації та у приниженні честі та гідності, яких вона зазнала у зв`язку із протиправним притягненням її до адміністративної відповідальності. Розмір завданої їй моральної шкоди оцінила в 600 000,00 грн.
Дійшла висновку, що демонстративне ставлення до неї як до особи, яка, начебто, скоїла ДТП та намагається уникнути відповідальності призвело до її приниження, залякування, зменшення здатності до морального супротиву та завдало таких негативних емоційних переживань та тривалого руйнівного стресу, що обумовило необхідність виклику до підрозділу поліції швидкої допомоги для надання невідкладної медичної допомоги.
Зазначила, що під час збору доказів інспектор поліції відмовився приймати від неї докази щодо дійсних обставин ДТП та докази, які виправдовували позивача, для долучення їх до адміністративних матеріалів, що є порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист), вчинене цією службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень.
Позивач просила суд:
- стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на її користь в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (через складання 22 березня 2021 року інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274) матеріальні збитки, що дорівнюють грошовій сумі в розмірі 189 267,95 грн;
- стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, що супроводжувалось порушенням конвенційних прав на справедливий суд та заборону катувань, грошову суму в розмірі 600 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням від 31 січня 2022 року, яке Дніпровський апеляційний суд залишив без змін постановою від 17 травня 2022 року, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував. Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 07 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 675,37 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 100,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалою від 16 червня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська виправив допущену у вступній та резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року помилку. Ухвалив вважати правильною у третьому абзаці резолютивної частини суму моральної шкоди, присудженої до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - "20 100,00 грн (двадцять тисяч сто гривень)".
Надаючи оцінку діям відповідача - інспектора ОСОБА_2, місцевий суд зазначив, що він на підставі наявності в нього тих самих матеріалів, що й у експерта, в межах своєї власної компетенції, а також в рамках своїх повноважень обґрунтовано припустив вірогідність наявності в обох учасників дорожньо-транспортної пригоди дій, що перебувають у причинному зв`язку із настанням цієї ДТП, та склав протоколи про адміністративне правопорушення відносно обох учасників цієї пригоди - позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3, направивши їх в подальшому на розгляд до суду. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська звернув увагу, що інспектор ОСОБА_2 вчиняв додаткові дії в межах своїх процесуальних можливостей, спрямовані на усунення суперечностей в поясненнях учасників цієї ДТП. Так, звернувшись до ТОВ "АТБ-Маркет", він отримав відеозапис з камер відеоспостереження, встановлених на одному з магазинів цього товариства, розташованого поблизу місця ДТП на вул. Київській у м. Дніпрі.
Враховуючи інформацією, отриману інспектором ОСОБА_2 з відеозапису камер відеоспостереження та виходячи з аналізу ДТП, що міститься в експертизі № 3179/3180-21, суд дійшов висновку про те, що відповідач - інспектор ОСОБА_2 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 діяв правомірно, в межах своєї компетенції та процесуальних можливостей, виходячи з обсягу наявних в його розпорядженні доказів.
Суд вказав на те, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи доводи ОСОБА_1 про те, що 22 березня 2021 року відповідач - інспектор ОСОБА_2, з метою примушення її діяти всупереч її волі, протиправно спонукав її до визнання вини в зазначеному ДТП, залякував, незаконно піддавав її інтенсивному психологічному тиску та поводженню, принижуючи її гідність.
Слідчий СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Редько В. Д. неналежним чином задокументував обставини події ДТП на місці зіткнення автомобілів при його огляді, чим, на думку суду, допустив службову недбалість та бездіяльність. На переконання суду, саме відповідач - держава Україна не спромігся організувати через свої органи, до яких належить й СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, належне оформлення ДТП за участю позивача ОСОБА_1 та повноту фіксації слідової інформації при огляді місця пригоди відповідними службовими особами.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з обставини справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивач, вимог розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, розмір моральної шкоди в сумі 20 100,00 грн є достатнім для відшкодування.
Стосовно відшкодування матеріальних збитків, понесених позивачем ОСОБА_1 під час проведення відносно неї провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вважав частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення витрат, понесених нею на оплату експертизи у розмірі 675,36 грн, адже за допомогою висновку експерта позивач намагалася довести свою невинуватість, що відповідає принципу змагальності сторін.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення грошових коштів на оплату гонорару адвоката у справі № 205/2848/21, суд першої інстанції вказав, що встановити реальний характер надання правової допомоги адвокатом Негольшовим С.М., її обсяг та якість а, відтак, і обґрунтованість розміру заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, об`єктивно спроможний лише суд, у провадженні якого перебувала відповідна справа про адміністративне правопорушення.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 16 червня 2023 року стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд погодився із тим, що надані адвокатом Негольшовим С. М. документи можна визнати належними доказами на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, які має понести позивач ОСОБА_1, та такі судові витрати дійсно пов`язані саме із розглядом даної справи. Разом із цим, суд першої інстанції, проаналізувавши перелік та складність наданих адвокатом послуг, вважав за можливе застосувати принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. Суд також врахував той факт, що адвокат Негольшов С. М., надаючи правову допомогу позивачу, у судових засіданнях систематично та послідовно припускався порушень приписів пункту 11 частини першої статті 9 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", і така поведінка має ознаки стійкої зневаги до цього Закону.
Постановою від 28 листопада 2023 року Дніпровський апеляційний суд апеляційні скарги представника ОСОБА_1, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Департаменту патрульної поліції на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року задовольнив частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року, з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року про виправлення описки, змінив в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку із провадженням про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи не містять належних доказів понесення таких витрат, а отже у суду відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача 188 577,59 грн витрат на оплату гонорару адвоката у справі про адміністративне правопорушення № 205/2848/21.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Департаменту патрульної поліції про те, що вони є неналежними відповідачами у даній справі, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Постановою від 28 листопада 2023 року Дніпровський апеляційний суд апеляційні скарги ГУДКСУ у Дніпропетровській області та представника ОСОБА_1 задовольнив частково. Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Стягнув з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 553,00 грн.
Ухвалюючи постанову, апеляційний суд вказав на безпідставність стягнення місцевим судом витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України, а також на помилковість незастосування судом положень пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, встановивши, що відповідачем, якому підзвітне та підконтрольне УПП в Дніпропетровській області (працівником якого було складено протокол про адміністративне правопорушення) є Департамент патрульної поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з нього на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам (2,63%) - 7 553,00 грн (287 186,41 х 2,63%).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
22 грудня 2023 року Стельмах І. В., який діє від імені Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що є правонаступником Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року, до якої включено заперечення на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у зазначеній справі.
У касаційній скарзі посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення від 07 червня 2023 року, ухвалу від 16 червня 2023 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 листопада 2023 року скасувати, цивільну справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга також містить клопотання про розгляд справи за участі уповноваженої особи.
25 грудня 2023 року Негольшов С. М., який діє від імені ОСОБА_1, через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у зазначеній справі.
У касаційних скаргах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд:
- скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у незадоволеній частині заявлених позовних вимог. Ухвалити нове рішення про стягнення з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на її користь грошових коштів у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди в тому розмірі, у стягненні якого з держави Україна на її користь відмовив місцевий суд, з висновками якого також погодився суд апеляційної інстанції;
- скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року в частині визначеної судом суми судових витрат, що підлягає стягненню
на її користь з Департаменту патрульної поліції та ухвалити нове рішення про стягнення з держави Україна судових витрат в розмірі 279 633,41 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1, витребував справу із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
30 січня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою від 27 червня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про участь у судовому засіданні, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою від 31 липня 2024 року Верховний Суд зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 335/6977/22.
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року поновив касаційне провадження у справі.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 24 лютого 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вказує, що приймаючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення законодавчих норм, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість зроблених на їх підставі висновків.
Посилається на те, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не врахували тієї обставини, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не є належним відповідачем у справі за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами.
Зазначає, що згідно Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, до повноважень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції не належить нагляд та контроль за органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду.
Стверджує, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 532/9076/16-ц,
від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 про те, що суд відмовляє у позові, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та за відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним.
Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів спричинення моральної шкоди позивачу саме державою Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), та судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено вид завданої ОСОБА_1 моральної шкоди як того вимагає чинне законодавство.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, вказує, що відмовляючи у стягненні з держави Україна на її користь збитків у розмірі 15,00 грн в якості компенсації понесених нею витрат для відновлення порушеного права, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно протлумачили норми пункту 3 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Так, на переконання позивача, вказаною нормою громадянинові мають відшкодовуватись необмежені переліком інші витрати, сплачені ним. При цьому законом не висуваються вимоги щодо доведення неминучості фактично сплачених громадянином комісій банку, адже, як вказує позивач, здоровий глузд та капіталістичний спосіб господарювання передбачає їх неодмінне стягнення при сплаті платником будь-якого безготівкового платежу через мережі комерційних фінансових установ.
Посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19. Зазначає, що Негольшов С. М. надавав позивачу комплексну професійну правничу допомогу за нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо її захисту як особи, яка незаконно притягалася до адміністративної відповідальності. Наголошує, що понесені позивачем витрати у розмірі 188 577,59 грн, у стягненні яких з держави Україна на її користь суд відмовив, є не судовими витратами, пов`язаними із розглядом справи про адміністративне правопорушення, а є доказово підтвердженими майновими збитками ОСОБА_1, понесеними нею для відновлення свого права, порушеного інспектором ОСОБА_2 під час незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач вказує, що суди необґрунтовано відмовили у відшкодуванні на її користь 279 900,00 грн в якості грошового відшкодування невідновлювальних психологічних страждань та емоційної пригніченості та не застосували норми статей 3, 56
та 1174 ЦК України, настанови, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року, Hokkanen v. Finland від 23 вересня 1994 року, Van der Leer v. the Netherlands від 21 лютого 1990 року та інших, а також висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, якою скасовано додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року та ухвалено нове рішення про стягнення з Департаменту патрульної поліції на її користь судових витрат у розмірі 7 553,00 грн, посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16-а, від 17 березня 2021 року у справі № 751/2946/18
та від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20.
Крім того, позивач у касаційній скарзі посилається на неправильність зроблених апеляційним судом розрахунків при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, а також наголошує, що нею у відповідності до норм частини третьої статті 12 ЦПК України належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу адвоката по справі № 201/7848/21.
Зазначає, що висновок апеляційного суду щодо покладення на державну установу, де проходить службу деліквент, а не безпосередньо на державу Україна, суми несправедливо зменшеного розміру витрат на правничу допомогу не відповідає нормам частини першої статті 1174 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційні скарги від учасників справи до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що 22 березня 2021 року інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274 стосовно ОСОБА_1 .
За змістом протоколу, 13 лютого 2021 року о 17 год 51 хв водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Peugeot 5008", номерний знак НОМЕР_1, в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська у м. Дніпрі, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки і безпечного об`їзду перешкоди, яку могла об`єктивно виявити, через що скоїла зіткнення з автомобілем марки "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався попереду.
У ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, внаслідок чого водію ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода і тілесні ушкодження.
Постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою від 22 червня 2021 року Дніпровський апеляційний суд постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року у справі № 205/2848/21 залишив без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов до наступних висновків.