Постанова
Іменем України
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 587/3625/23
провадження № 61-1113св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова Сумщина", приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", яка підписана представником Бонтлабом Василем Васильовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року в складі судді Гончаренко Л. М., та постанову Сумського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2023 року ТОВ "Спектр-Агро" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ТОВ "Зернова Сумщина", приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів, скасування рішень про державну реєстрацію прав, та поновлення записів про право власності.
Позов мотивований тим, що 07 травня 2021 року між ТОВ "Спектр-Агро" та ТОВ "Зернова Сумщина" укладено договір поставки № 70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та договір поруки № П/70/21-С.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року, яке набрало законної сили 16 березня 2023 року, у господарській справі № 920/939/22 стягнуто в солідарному порядку з ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр Агро" 1 188 452,63 грн основного боргу, 94 555,24 грн відсотків за користування товарним кредитом, 70 510,30 грн 56% річних, 314 77,81 грн пені, 109 422,87 грн штрафу та 24 529,79 грн витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М. від 22 вересня 2023 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року. На сьогодні грошові зобов`язання відповідачів, що виникли на підставі вказаного наказу, не виконані. 11 січня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 уклала договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастрові номери 5924784600:04:002:1418 та 5924784600:05:005:1573, відповідно до яких власником земельних ділянок стала ОСОБА_2 .
Позивач уважав, що ОСОБА_1, маючи на меті невиконання рішення суду у справі № 920/939/22, вжила заходів щодо відчуження належного їй нерухомого майна у вигляді земельних ділянок шляхом укладення вказаних договорів купівлі-продажу. Тому зазначені договори є фраудаторними, тобто вчиненими боржником ОСОБА_1 на шкоду кредитору ТОВ "Спектр-Агро" Ціна договору є значно заниженою, відповідачами порушено та не дотримано вимоги статей 203, 215, 234 ЦК України, оскільки до цього часу рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року залишається невиконаним.
ТОВ "Спектр-Агро" просило:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5924784600:04:002:1418) від 11 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І. В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152189 та серії НСТ №152190, та зареєстрований в реєстрі за номером 4;
застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66071205 від 11 січня 2023 16:49:14, приватний нотаріус Марченко І. В., Сумський міський нотаріальний округ, Сумська область, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №48955683 від 11 січня 2023 13:15:41 за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 5924784600:04:002:1418), загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, із місцем її розташування Сумська область, Сумський район, Юнаківська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2570964759080, та поновити запис про право власності № 2570964759080 від 22 лютого 2022 року за ОСОБА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5924784600:05:005:1573) від 11 січня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І. В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152191 та серії НСТ №152192, та зареєстрованого в реєстрі за номером 5;
застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66071450 від 11 січня 2023 17:07:18, приватний нотаріус Марченко І. В., Сумський міський нотаріальний округ, Сумська область, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №48955879 від 11 січня 2023 13:21:56 за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 5924784600:05:005:1573), загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, із місцем її розташування Сумська область, Сумський район, Юнаківська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2570953359080, та поновити запис про право власності № 2570953359080 від 22 лютого 2022 року за ОСОБА_1 ;
судові витрати покласти на відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року в задоволенні позову ТОВ "Спектр-Агро" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_1 або ТОВ "Зернова Сумщина" на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу. В момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами було дотримано вимоги статті 203 ЦК України, дані договори було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Також не надано жодних даних щодо того, яким саме чином спірним правочином були порушені права позивача, відсутні докази, що станом на час подання позову виконавче провадження завершене та судовий наказ було повернуто позивачу без виконання, відсутні докази, що приватним виконавцем було вчинено всі дії щодо розшуку майна боржника і чи були оскаржені дії приватного виконавця щодо невиконання в повній мірі вимог Закону України "Про виконавче провадження", що саме через укладення спірного договору позивачу була завдана певна шкода, як кредитору. Крім того, суду не надано доказів, що у відповідачів відсутнє інше нерухоме майна, на яке позивач може звернути стягнення для виконання наказу Господарського суду Сумської області;
за таких обставин, суд вважає що позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в цій справі та існування передбачених приписами статті 203 ЦК України обставин, які в силу статті 215 ЦК України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 січня 2025 року:
апеляційну скаргу ТОВ "Спектр-Агро" залишено без задоволення;
рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин віднесено: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Ці обставини мають перевірятися у сукупності, оскільки кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність. Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло;
так, оспорювані правочини вчинені дійсно у період, коли тривало провадження у справі за позовом ТОВ "Спектр-Агро" до ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Але сама по собі ця обставина ще не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів. Позивачем не надано суду доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_1 чи ТОВ "Зернова Сумщина" на момент укладення оспорюваних правочинів. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що відчуження спірної нерухомості було здійснено саме з метою невиконання майбутнього судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваних правочинів;
стосовно контрагента за оспорюваними договорами, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази пов`язаності осіб продавця ( ОСОБА_1 ) і покупця ( ОСОБА_2 ), чи що вони є родичами. В апеляційній скарзі позивач стверджує про заниження ціни продажу нерухомого майна, проте для підтвердження або спростування цієї обставини, слід знати дійсну вартість продажу цього майна або подібного йому, підтверджену належними і допустимими доказами, на момент укладення оспорюваного правочину. Водночас, позивачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження ринкової вартості спірних земельних ділянок суду не надано, а лише зазначено, що з інформації, отриманої з веб-ресурів "ProZorro", ДП "СЕТАМ" та "OLX" вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення є значно вищою. Проте, за відсутності належних доказів ринкової вартості саме спірних земельних ділянок, доводи позивача про заниження ціни договору є лише його припущеннями, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;
крім того, ціна договорів (24 900 грн) узгоджується з оціночною вартістю об`єктів нерухомості відповідно до пункту 2.3 оспорюваних правочинів. Вказана оціночна вартість земельних ділянок зазначена у Витягах із Єдиної бази даних звітів про оцінку про реєстрацію електронної довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованих приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. Наявність оплати сторонами не оспорюється;
позивач вказує на те, що після відчуження спірних земельних ділянок у власності ОСОБА_1 не залишилося майна, на яке можна звернути стягнення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 в рахунок повного погашення заборгованості перед ТОВ "Спектр-Агро", водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надає. Позивач посилається на неврахування місцевим судом висновків Верховного Суду, викладених у його постановах щодо того, які правочини повинні кваліфікуватися фраудаторними, проте саме по собі вказане не свідчить про невідповідність оспорюваних правочинів у справі, рішення в якій переглядається, критеріям їх оцінки в контексті фраудаторності, оскільки кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину та зловживання правом. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін:
враховуючи вартість земельних ділянок в розмірі 49 800 грн ця справа є малозначною в силу положень пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України постанова в цій справі касаційному оскарженню не підлягає.
Аргументи учасників справи
21 січня 2025 року ТОВ "Спектр-Агро" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Бонтлабом В. В., на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 січня 2025 року, в якій просило:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;
стягнути з відповідачів судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
мотиви та доводи, котрим суди керувалися під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, по-перше, у повному обсязі є ідентичними та збігаються із текстом відзиву/заперечення Відповідачів на позов, структури його викладення та порядку черговості наведення мотивів, по-друге, зміст та сутність оскаржених рішень не містять посилання на фактичні обставини порушеного права Позивача та обраний ним же спосіб захисту шляхом визнання договорів недійсними саме із врахуванням ознак їх фраудаторності. по-третє, зміст та сутність оскаржених рішень не містять підстав та порядок відхилення судом посилання на укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 січня 2023 року на шкоду кредитору (позивачу) із врахуванням уникнення та ухилення від виконання раніше взятого на себе Відповідачем-1 грошового зобов`язання на підставі цивільно-правового правочину;
поза увагою суди залишили доводи, матеріально-правову та процесуальну позицію позивача, зміст та сутність відповідного позову вих. №25-1/12 від 25 грудня 2023 року про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 січня 2023 року. Судами не взято до уваги недобросовісні дії відповідачок під час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 січня 2023 року, котрі свідчать про уникнення та ухилення від виконання раніше взятого на себе Відповідачем-1 (поручителем) грошового зобов`язання на підставі цивільно-правового правочину;
на підставі та із врахуванням імперативних приписів положення статті 368 ЦПК України, апеляційним судом розгляд справи за апеляційною скаргою позивача здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження. Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку загального позовного провадження, справа малозначною не визнавалась, предметом позовних вимог у справі є визнання договорів купівлі-продажу недійсними, а не стягнення заборгованості за спірними договорами. Скаржник вважає неприйнятним та неправомірним (посилання суду апеляційної інстанції про неможливість касаційного оскарження судових рішень;
у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов`язання згідно договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, 08 листопада 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умови чинного законодавства України та погоджених умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року. Позивач зазначає та просить врахувати, що в силу обов`язкових приписів норм ГПК України, як на адресу ТОВ "Зернова Сумщина", керівником котрого є ОСОБА_1, так і на адресу ОСОБА_1, було скеровано примірник позовної заяви із додатками. Відтак, ОСОБА_1, укладаючи договір поруки та підписуючи особисто від імені ТОВ "Зернова Сумщина" як його керівник, була обізнана із настанням строку виконання грошового зобов`язання 15 серпня 2022 року. Відповідно до Ухвали Господарського суду Сумської області від 11 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 920/939/22 за позовом ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про стягнення із ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умови чинного законодавства України та погоджених умов договору;
ОСОБА_1 станом на початок листопада 2022 року була обізнана із наявністю подання відповідного позову до суду та існуванням відкритого судового провадження у справі №920/939/22 у зв`язку із ухиленням від виконання та невиконанням, зокрема, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання згідно договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року. Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року по справі №920/939/22, частково задоволено позов до ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умови чинного законодавства України та погоджених умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року задоволено. 22 березня 2023 року на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року по справі №920/939/22, котре набрало законної сили, судом було видано відповідний наказ;
відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу від 22 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року по справі №920/939/22 про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача суми коштів у загальному розмірі 1 518 948,64 грн. На сьогодні грошові зобов`язання ОСОБА_1 у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання згідно рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року по справі № 920/939/22, котре набрало законної сили, в тому числі й згідно договору поруки № П/№70/21-С від 07 травня 2021 року не виконане. Підтвердженням даному є, зокрема та не обмежуючись, достовірні (офіційні) дані із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до котрих розміщено та надано Заявником до суду у відповідності до даних Постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Як підтверджено документами та доказами матеріалів цієї справи, у власності ОСОБА_1 в період із 22 лютого 2022 року по 11 січня 2023 року перебувала земельні ділянки. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 5924784600:04:002:1418 та за кадастровим номером 5924784600:05:005:1573 виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 22 лютого 2022 року за реєстровим № 264 та за реєстровим № 266, та відповідно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 лютого 2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2570964759080 та 2570953359080 відповідно;
позивач просить врахувати, що обов`язковість внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачена Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкції з організації примусового виконання рішення, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження. Позивач, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року по справі №920/939/22 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М., а також були розміщенні в даній системі, Позивач довідався про зміну (зменшення) майнового стану ОСОБА_1 станом на січень 2023 року у вигляді продажу/відчуження належного майна на користь ОСОБА_2
оспорювані договори купівлі-продажу земельної ділянки вчинені після настання та порушення строків необхідності виконання грошових умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, а також після відкриття провадження у справі №920/939/22 та не задовго до ухвалення рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року по справі № 920/939/22 про задоволення позову.
ОСОБА_1 як із 07 травня 2021 року та 15 серпня 2022 року, так і із листопада 2022 була обізнана про порушення умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки № П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, а також про розгляд Господарським судом Сумської області справи № 920/939/22 за позовом ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про стягнення із ТОВ "Зернова Сумщина" та ОСОБА_1 суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умови чинного законодавства України та погоджених умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки № П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, де ОСОБА_1 також мала статус відповідача, а отже могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку постановлення на користь позивача судового рішення та його подальшого виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та інші цінності. Як наслідок та маючи на меті не виконання рішення суду у справі № 920/939/22 у майбутньому, напередодні та після порушення строків необхідності його виконання, ОСОБА_1 вжила заходів щодо відчуження належного їй нерухомого майна у вигляді вказаних земельних ділянках, шляхом укладення 11 січня 2023 року відповідних договорів купівлі-продажу, передавши відповідне майно за ними ОСОБА_2 ;
позивач вважає за необхідне звернути увагу суду до ціни договорів купівлі-продажу означених вище земельних ділянках. Так, відповідно до пункту 2.1. договорів купівлі-продажу, продаж кожної вищевказаної земельної ділянки вчинено за 24 900 грн, які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок покупця. Позивач звертає увагу, на те, що кошти ОСОБА_1 після отримання за результатами відчуження нерухомого майна на користь Позивача не вносились - заборгованість в межах виконання договірних зобов`язань та в межах справи №920/939/22, за період із січня 2023 року по сьогодні не здійснювалась - що вкотре свідчить про умисел та свідоме завчасне небажання ОСОБА_1 взагалі на виконання договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року та Рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року по справі №920/939/22. Оцінка належної вартості об`єкту даного договору не була здійснена/підтверджена із урахуванням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність";
враховуючи усталену практику Верховного Суду, укладення оспорюваного правочину до відкриття виконавчого провадження та внесення Відповідача-1 до Єдиного реєстру боржників не виключає визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_1, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами. Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, с, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Варто зазначити, що аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у Постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 лютого 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2025 року вказано, що:
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16; від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20; від 08 січня 2025 року у справі № 760/21831/18; від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц; від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17; від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18; від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19; від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18; від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18; від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16; від 06 жовтня 2022 року у справі № 902/1023/19 (902/163/22); від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17; від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18; від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18; від 22 травня 2024 року у справі № 924/408/21 (924/287/23); від 03 червня 2020 року у справі № 464/5990/16-а; від 16 квітня 2018 року у справі № 12/57; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17; від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16; від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18; від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15; від 29 серпня 2019 року у справі № 910/23428/17; від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17; від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18; від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17.
Фактичні обставини
07 травня 2021 року між ТОВ "Спектр-Агро" та ТОВ "Зернова Сумщина" укладено договір поставки №70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року в справі № 920/939/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109175263):
позов ТОВ "Спектр-Агро" задоволено частково.
стягнуто в солідарному порядку з ТОВ "Зернова Сумщина" та з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" 1 188 452,63 грн основного боргу, 94 555, 24 грн відсотків за користування товарним кредитом, 70 510,30 грн - 56% річних, 31477,81 грн пені, 109 422,87 грн та 24 529,79 грн витрат зі сплати судового збору.
У справі № 920/939/22, зокрема, встановлено, що:
07 травня 2021 року між ТОВ "Спектр-Агро" (далі - кредитор, постачальник), ОСОБА_1 (поручитель,) та ТОВ "Зернова Сумщина" (далі - боржник, покупець) укладено договір поруки № П/70/21-С.
22 березня 2023 року на примусове виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 16 березня 2023 року, Господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ.
22 вересня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/939/22, виданого 22 березня 2023 року.
На цей час грошові зобов`язання відповідачів, що виникли на підставі вказаного наказу, не виконані.
11 січня 2023 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:04:002:1418, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І.В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152189 та серії НСТ №152190, та зареєстрованого в реєстрі за номером 4.
11 січня 2023 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5924784600:05:005:1573, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Марченко І. В. на нотаріальних бланках серії НСТ №152191 та серії НСТ №152192, та зареєстрованого в реєстрі за номером 5.
Відповідно до пункту 2.1. договорів купівлі-продажу11 січня 2023 року, продаж кожної вказаної земельної ділянки вчинено за 24 900 грн, які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок покупця.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11 листопада 2022 року в справі № 920/939/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107264410) відкрито провадження.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:
"позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України".
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
фіктивного (стаття 234 ЦК України);
такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що:
"цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)".
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).
Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).
Касаційний суд вже зауважував, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).
Цей суд звертав увагу, що:
відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження № 61-7737св24));
мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22 (провадження № 61-1582св23));
застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при відмові в задоволенні позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів суди вважали, що позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_1 або ТОВ "Зернова Сумщина" на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу. В момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами було дотримано вимоги статті 203 ЦК України, ці договори було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Також не надано жодних даних щодо того, яким саме чином спірним правочином були порушені права позивача, відсутні докази, що станом на час подання позову виконавче провадження завершене та судовий наказ було повернуто позивачу без виконання, відсутні докази, що приватним виконавцем було вчинено всі дії щодо розшуку майна боржника і чи були оскаржені дії приватного виконавця щодо невиконання в повній мірі вимог Закону України "Про виконавче провадження", що саме через укладення спірного договору позивачу була завдана певна шкода як кредитору. Крім того, суду не надано доказів, що у відповідачів відсутнє інше нерухоме майна, на яке позивач може звернути стягнення для виконання наказу Господарського суду Сумської області. Позивачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження ринкової вартості спірних земельних ділянок суду не надано, а лише зазначено, що з інформації, отриманої з веб-ресурів "ProZorro", ДП "СЕТАМ" та "OLX" вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення є значно вищою. Проте, за відсутності належних доказів ринкової вартості саме спірних земельних ділянок, доводи позивача про заниження ціни договору є лише його припущеннями, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, ціна договорів (24 900 грн) узгоджується з оціночною вартістю об`єктів нерухомості відповідно до пункту 2.3 оспорюваних правочинів. Вказана оціночна вартість земельних ділянок зазначена у Витягах із Єдиної бази даних звітів про оцінку про реєстрацію електронної довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованих приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. Наявність оплати сторонами не оспорюється;
в позові ТОВ "Спектр-Агро", зокрема, вказувало, що ОСОБА_1 станом на початок листопада 2022 року була обізнана із наявністю подання відповідного позову до суду та існуванням відкритого судового провадження у справі № 920/939/22 у зв`язку із ухиленням від виконання та невиконанням, зокрема, взятого на себе зобов`язання згідно з договором поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року. 22 березня 2023 року на примусове виконання Рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі №920/939/22, котре набрало законної сили, судом було видано відповідний наказ. На сьогодні грошові зобов`язання ОСОБА_1 у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі №920/939/22, яке набрало законної сили, в тому числі й згідно з договором поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, не виконані. Підтвердженням даному є, зокрема достовірні (офіційні) дані із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до котрих розміщено та надано Заявником до суду у відповідності до даних Постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2. Сутність, зміст та обставини (підстав звернення до суду із даним позовом) порушення права Позивача щодо можливості задоволення законних вимог у відповідності до Рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі №920/939/22, котре набрало законної сили, а також наявного договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, із врахуванням фраудаторності укладення та існування договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Відповідачами. ТОВ "Спектр-Агро", ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року у справі №920/939/22 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М. Позивач довідався про зміну (зменшення) майнового стану Боржника станом на січень 2023 року у вигляді продажу/відчуження належного майна боржнику. ТОВ "Спектр-Агро" зазначає та просить врахувати те, що на сьогодні в державі розроблено та існують цілий ряд та значна кількість інформаційних, відкритих, достовірних та публічних сайтів (порталів), котрі створено/розроблено державними інституціями, а також приватними структурами виключно на базі збору, аналізу та дослідження офіційних державних реєстрів та баз, що, в свою чергу, надають можливість ознайомитись не лише із діяльністю тих чи інших державних органів (наприклад, в призмі існування державних закупівель (на базі державного замовлення) на тендерній основі створено систему електронних публічних закупівель та продажів "Ргоzогго"), система продажу арештованого майна на ДП "СЕТАМ", та різного роду рекламно-комерційні ресурси продажу майна на розсуд самих же продавців, тощо. Так, позивачем, зокрема із інформації, отриманої веб-ресурсі (сервісах) "Ргоzогго", ДП "Сетам" та "ОLХ", встановлено, що мінімальна вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га за наслідками проведеної оцінки такого майна незалежними експертами становить не менше 95 000,00 грн., а реальна кінцева вартість/ціна продажу аналогічного роду земельних ділянок на офіційних сайтах "Ргоzогго" та ДП "Сетам" є вищою, ніж в середньому 200 000,00 грн. Отож, зазначена сторонами ціна договору у сумі 24 900,00 грн є значно заниженою, висновок щодо її формування згідно з пунктом 2.3. договору не мотивовано та належним чином об`єктивно не висвітлено(том 1, а. с. 1 - 22)
у запереченні на позовну заяву в суді першої інстанції представник Шапаренко Є. І., зокрема вказувала, що позивач сам не скористався правом забезпечення позову для можливості подальшого його виконання. Обов`язок та зацікавленість у забезпеченні виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/939/22 про стягнення коштів, яке полягає у пошуку майна чи коштів, які забезпечать виконання рішення, лежить саме на позивачеві (стягувачеві), але зовсім не на боржникові - відповідачеві у справі. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із договорів купівлі-продажу, предметом договорів є земельні ділянки несільськогосподарського призначення, тому доводи представника Позивача стосовно нібито штучно заниження вартості земельних ділянок не підтверджені жодними письмовими доказами або актами цивільного законодавства, а інформація з веб-порталів "Ргоzогго", ДП "Сетам" та "ОLХ" не є належним джерелом визначення експертної оцінки земельних ділянок для вчинення нотаріальної дії нотаріусом (а. с. 207 - 212, том 1);
суди не врахували, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна;
суди не звернули уваги, що застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент, із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того, чи відповідала ціна, вказана в договорі, ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок);
суди по суті не перевірили чи існують підстави для кваліфікації оспорюваних правочинів як вчинених всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), зокрема, чи використовували учасники цивільного обороту приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та для зменшення обсягу боржника (поручителя), чи відповідала ціна, вказана в договорі, ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів належить скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Касаційний суд вже вказував, що під час відкриття касаційного провадження у справі Верховний Суд не встановив наявність підстав для віднесення справи до категорії малозначних, оскільки, крім майнових вимог (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), були заявлені й немайнові вимоги, і суд не визнав цей спір справою незначної складності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року в справі № 127/29138/18 (провадження № 61-12007св19)).
Касаційний суд погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно вказав, що ця справа є малозначною в силу положень пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України постанова в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, оскільки в справі, окрім майнових вимог, є і немайнові вимоги (зокрема, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення записів про право власності), і суди не визнали цю справу малозначною на підставі 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.