ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6679/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Хрипун О. О., Мальченко А. О.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 (суддя Лиськов М. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП"
до Міністерства оборони України
про відшкодування збитків на суму 56 307 148, 25 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Рух справи
1.1. У квітні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю " ФЕРСТ ГРУП " (далі - ТОВ "ФЕРСТ ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 56 307 148,25 грн збитків та інфляційних втрат.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" 4 871 622, 94 грн інфляційних втрат та 51 435 525,31 грн збитків, а також 794 500,00 грн витрат з оплати судового збору.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ " ФЕРСТ ГРУП" до Міністерства оборони України про стягнення 51 435 525,31 грн збитків. У частині задоволення вимог про стягнення 4 871662,94 грн інфляційних втрат рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 залишено без змін.
1.4. 24.01.2022 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 видано накази.
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬГІР" (далі - ТОВ "АЛЬГІР") про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником через ненадання заявником первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
1.6. 07.05.2024 від ТОВ "АЛЬГІР" до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, в якій заявник просив замінити стягувача у наказі Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/6679/21 про стягнення 4 871 622,94 грн інфляційних втрат, а саме ТОВ "ФЕРСТ ГРУП " замінити на ТОВ "АЛЬГІР".
У заяві товариство вказувало на те, що 01.09.2022 між ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСОН ЮК" (далі - ТОВ "ЕКСОН ЮК"/новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 010922, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору право грошової вимоги на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21.
За рішенням єдиного учасника ТОВ "ЕКСОН ЮК" від 24.10.2023 № 24/10/23 змінено назву ТОВ "ЕКСОН ЮК" на ТОВ "АЛЬГІР".
Посилаючись на статтю 601 Цивільного кодексу України заявник вказував на те, що сторонами на виконання пункту 2.1 договору від 01.09.2022 № 010922 було укладено договір про зарахування зустрічних позовних вимог від 30.09.2022, за умовами якого зобов`язання ТОВ "ЕКСОН ЮК" (нова назва - ТОВ "АЛЬГІР") в частині сплати первісному кредитору суми у розмірі 4 871 622,94 грн припиняються у зв`язку з їх зустрічним зарахуванням.
У свою чергу, зобов`язання ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" перед ТОВ "ЕКСОН ЮК" (нова назва - ТОВ "АЛЬГІР"), які припинилися згідно з договором про зарахування зустрічних позовних вимог, виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.12.2021 № 0912/2021/001, який було укладено між ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" (первісний кредитор), ТОВ "ЕКСОН ЮК" (новий кредитор) та ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" (боржник).
Умовами договору від 09.12.2021 № 0912/2021/001 передбачено, що первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги за договором поставки від 03.09.2018 № 010309, укладеним між первісним кредитором ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" та боржником (ТОВ "ФЕРСТ ГРУП").
Ураховуючи викладене заявник вказував на те, що до нього перейшло право вимоги до боржника на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21, надавши до заяви копії вказаних договорів.
1.7. Міністерство оборони України подало до суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, а саме договору про відступлення права вимоги від 01.09.2022 № 010922, договору про зарахування зустрічних позовних вимог від 30.09.2022, договору про відступлення права вимоги від 09.12.2021 № 0912/2021/001, договору поставки від 03.09.2018 № 010309 та додаткової угоди до нього від 04.02.2020, платіжної інструкції від 05.02.2020 № 595, посилаючись на необхідність встановлення дійсності та справжності вказаних документів.
1.8. У відзиві на заяву про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником Міністерство оборони України просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на відсутність підстав для здійснення правонаступництва через ненадання заявником первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
1.9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 призначено до розгляду заяву ТОВ "АЛЬГІР" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/6679/21 та зобов`язано ТОВ "АЛЬГІР" надати суду оригінали договору про відступлення права вимоги №010922 від 01.09.2022, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, договору про відступлення права вимоги №0912/2021/001 від 09.12.2021, договору поставки №010309 від 03.09.2018 та додаткової угоди до нього від 04.02.2020, платіжної інструкції від 05.02.2020 № 5953.
1.10. ТОВ "АЛЬГІР" 27.05.2024 на виконання ухвали суду подано оригінали документів.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, задоволено заяву ТОВ "АЛЬГІР", здійснено на стадії виконання судового рішення у справі № 910/6679/21 заміну сторони (стягувача) ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" його процесуальним правонаступником - ТОВ "АЛЬГІР" в частині стягнення з Міністерства оборони України 4 871 622, 94 грн інфляційних втрат.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент подання заяви про заміну сторони правонаступником, право вимоги перейшло від ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" до ТОВ "АЛЬГІР".
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 скасувати, а справу направити на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та порушенням судами норм процесуального права, а саме частини 3 статті 2, статей 7, 11, 13-15, пунктів 1-3 частини 1 статті 42, пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 925/859/16 щодо порушення принципу змагальності у зв`язку із ненаданням матеріалів справи (оригіналів документів) для ознайомлення);
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20 щодо порушення принципу змагальності при доказуванні обставин справи;
- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі 925/2028/15 щодо порушення права на юридичну рівність учасників судового процесу перед законом і судом);
- у постанові Верховного суду України від 28.03.2017 у справі № 800/527/16 щодо порушення права на вмотивованість судового рішення.
Також скаржник вказує про оскарження судових рішень з підстав, передбачених у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами попередньої інстанції було порушено норми процесуального права, що в результаті унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що проявилось, зокрема у ненаданні представнику Міністерства оборони України матеріалів справи (оригіналів документів) для ознайомлення до винесення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення (матеріали справи були надані на ознайомлення після постановлення оскаржуваної ухвали).
Заявник касаційної скарги вказав на те, що представником Міністерства оборони України до початку судового засідання у суді першої інстанції 29.05.2024 через підсистему "Електронний суд" було подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 910/6679/21 та заявлено прохання про відкладення (перенесення) дати судового розгляду на іншу дату, яке було зареєстроване за дві години до початку судового засідання.
У судовому засіданні представник Міністерства оборони України повідомив суд, що ним було подано до суду клопотання про надання для ознайомлення матеріалів судової справи та навів аргументацію для його задоволення, вказавши на необхідність ознайомлення з матеріалами справи з метою визначення підстав для проведення судово-технічної експертизи для визначення давності наданих оригіналів письмових документів, оскільки визначення давності наданих оригіналів письмових документів має важливе значення для вирішення справи, адже ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі № 904/1262/23 було відкрито провадження про банкрутство ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" та призначено розпорядника майна. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 ліквідовано юридичну особу - ТОВ "ФЕРСТ ГРУП", а ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 відкрито провадження у справі № 904/1202/23 про банкрутство ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" з призначенням розпорядника майна.
Таким чином, на думку Міністерства оборони України, будь-яке складення та підписання документів від імені уповноважених осіб ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" та ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" протягом останнього року може розцінюватись як складення та підписання неуповноваженими особами, а тому встановлення давності складення документу має важливе значення для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому документі.
Проте з матеріалами справи № 910/6679/21 та оригіналами витребуваних документів представник Міністерства оборони України ознайомився лише 31.05.2024, тобто через два дні після судового засідання та постановлення ухвали про заміну сторони у виконавчому документі.
Скаржник зазначає, що постановлення ухвали про заміну сторони у виконавчому документі без надання матеріалів справи, зокрема, оригіналів витребуваних документів для ознайомлення представнику Міністерства оборони України та можливості заявити заперечення/клопотання щодо наданих оригіналів документів, суперечить основним засадами (принципам) господарського судочинства, визначеним частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а саме рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
При цьому ознайомившись з наданими матеріалами, представник Міністерства оборони України установив невідповідність оригіналів наданим копіям документів щодо відтиску печатки та зазначення прізвищ уповноважених на підписання осіб.
Проте судом першої інстанції не встановлено належним чином обставин справи, а саме: не надано належної уваги невідповідності наданих заявником до суду оригіналів документів, наданим копіям, не з`ясовано реальність та дійсність господарських операцій з відступлення прав вимоги за договорами.
Отже, суд першої інстанції не дослідив належним чином подані заявником докази, а суд апеляційної не відреагував належним чином на вказані процесуальні порушення.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АЛЬГІР" просить залишити її без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, акцентуючи увагу на чинності наданих заявником договорів, які досліджені судами, якими ухвалено законні судові рішення.
Саме лише прагнення заявника касаційної скарги здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
ТОВ "АЛЬГІР" також акцентує увагу на тому, що позивача у справі - ТОВ "ФЕРСТ ГРУП", на користь якого ухвалено судове рішення у даній справі, вже ліквідовано.
Отже, скасування судових рішень про заміну стягувача у виконавчому документі та відмова у здійсненні такої заміни призведе до фактичної неможливості виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, при тому, що правочини щодо заміни кредитора не визнані недійсними та є чинними.
Вказане підтверджує, що відмова суду у заміні кредитора у виконавчому документі з підстав, зазначених відповідачем, була б можливою виключно у випадку визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.09.2022 № 010922.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.
За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
4.3. Суди установили, що у заяві про правонаступництво ТОВ "АЛЬГІР", що 01.09.2022 між ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" (первісний кредитор) та ТОВ "ЕКСОН ЮК" (новий кредитор/назву якого змінено на ТОВ "АЛЬГІР") було укладено договір про відступлення права вимоги № 010922, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредиторові, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21.
За змістом пункту 1.2 договору від 01.09.2022 № 010922, згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора до Міністерства оборони України (далі - боржника) в обсязі боргового зобов`язання, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21, а саме інфляційних нарахувань у сумі 4 871 622,94 грн.
Згідно з пунктом 1.3 договору від 01.09.2022 № 010922 первісний кредитор підтверджує, що оплата боржником за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21 інфляційних нарахувань у сумі 4 871 622,94 грн, здійснена не була.
Відповідно до пункту 1.4 договору від 01.09.2022 № 010922 сторони погодили, що новий кредитор відповідно до пункту 1.1 цього договору приймає від первісного кредитора право вимоги від боржника оплати на загальну суму 4 871 622,94 грн.
Договір від 01.09.2022 № 010922 набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору від 01.09.2022 № 010922 за передане право вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 4 871 622,94 грн.
4.4. За змістом статей 512, 513, 515 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).
4.5. Також, статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Суди попередніх інстанцій установили, що керуючись положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, сторонами на виконання пункту 2.1 договору від 01.09.2022 № 010922 був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, відповідно до якого зобов`язання ТОВ "ЕКСОН ЮК" (нова назва - ТОВ "АЛЬГІР") за договором від 01.09.2022 № 010922 в частині сплати первісному кредитору суми в розмірі 4 871 622,94 грн припиняються у зв`язку з їхнім зустрічним зарахуванням.
Зобов`язання ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" перед ТОВ "ЕКСОН ЮК" (нова назва - ТОВ "АЛЬГІР"), що були припинені на підставі договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 0912/2021/001 від 09.12.2021, який був укладений між ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" (первісний кредитор), ТОВ "ЕКСОН ЮК" (новий кредитор) та ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" (боржник).
Так, відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги № 0912/2021/001 від 09.12.2021 первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 010309 від 03.09.2018 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником, а боржник зобов`язується виконати зобов`язання перед новим кредитором.
У пункті 1.4 договору № 0912/2021/001 від 09.12.2021 встановлено, що за цим договором сторони погодили, що новий кредитор, відповідно до пункту 1.1 цього договору, приймає від первісного кредитора право вимоги від боржника оплати за основним договором на загальну суму 10 000 000,00 грн.
За умовами договору поставки від 03.09.2018 № 010309 (основний договір) та додаткової угоди від 04.02.2020 до договору поставки ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" як постачальник взяло на себе зобов`язання передати ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" як покупцю паливо дизельне на загальну суму 10 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 666 666,67 грн.
У пункті 2 додаткової угоди умови оплати становлять 100% передоплата, а у пункті 3 додаткової угоди строк поставки визначено протягом 10 календарних днів з моменту здійснення 100% оплати товару покупцем.
На виконання розділу 4 договору поставки та пункту 2 додаткової угоди, ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" було перераховано на рахунок ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" грошові кошти, а саме 100% передоплати за договором у загальному розмірі 10 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.02.2020 № 5953.
ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" не виконало зобов`язання з поставки товару та всупереч умовам договору не здійснило повернення сплаченої ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ" попередньої оплати у встановлені додатковою угодою від 04.02.2020 строки.
Зазначене право вимоги до ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" було відступлено відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 09.12.2021 № 0912/2021/001.
Отже, звертаючись з заявою про заміну сторони правонаступником ТОВ "АЛЬГІР" вказувало, що за договором про відступлення права вимоги № 010922 від 01.09.2022 до нього перейшло право грошової вимоги до боржника - Міністерства оборони України в обсязі боргового зобов`язання, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21, а саме інфляційних нарахувань у сумі 4 871 622,94 грн.
4.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 (заява № 43382/02) вказується таке: "Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21.04.1998, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13.06.2006)".
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/6679/21 підлягає виконанню і, відповідно, позивач - ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" набуло статусу стягувача, а Міністерство оборони України набуло статусу боржника.
Статтею 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
4.7. Суди попередніх інстанцій надавши оцінку наданим ТОВ "АЛЬГІР" доказам дійшли висновку про наявність у цьому випадку достатніх підстав для здійснення заміни сторони (стягувача) - ТОВ "ФЕРСТ ГРУП" його правонаступником - ТОВ "АЛЬГІР" у справі № 910/6679/21.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив клопотання представника Міністерства оборони України про необхідність призначення у справі технічної експертизи оригіналів документів, що містяться в матеріалах справи, вказавши на те, що всупереч пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України заявником належним чином не обґрунтовано необхідність спеціальних знань для з`ясування обставин справи, без яких встановити такі обставини неможливо, та не доведено сукупності визначених вказаною нормою умов для призначення у справі судової експертизи.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що необхідність встановлення давності вчинення договору про відступлення права вимоги від 01.09.2022 № 010922, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, договору про відступлення права вимоги від 09.12.2021 № 0912/2021/001, договору поставки від 03.09.2018 № 010309 та додаткової угоди до нього від 04.02.2020 не входять до предмету доказування у справі.
4.8. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73-80, 86 Господарського процесуального кодексу України.
4.9. Посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків Верховного Суду викладених у наведених у касаційній скарзі постановах щодо застосування, зокрема статей 73, 74, 79, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про наявність підстав для здійснення правонаступництва у справі, яка розглядається, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.10. Доводи заявника касаційної скарги про надання судом першої інстанції матеріалів справи для ознайомлення представнику Міністерства оборони України після судового засідання не беруться до уваги, оскільки ухвалу місцевого суду було переглянуто відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України із наданням судом апеляційної інстанції оцінки всім доводам та доказам сторін і такі доводи скаржника не спростовують висновків судів.
4.11. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі.