ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2025 року
м. Київ
справа № 343/1061/24
адміністративне провадження № К/990/32789/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №343/1061/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області
про скасування постанови
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Комарницький Едуард Григорович,
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року (головуючий суддя: Пліш М.А., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив:
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №873897 від 1 травня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дали - "КУпАП") та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погодившись із ухваленим рішенням суду у цій справі, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу на нього.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника - адвоката Комарницького Е.Г. повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 через свого представника звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 5 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено відповідачу 18 вересня 2024 року о 10:52 год.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги представника Кочеткова О.В. про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 131-3 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура; засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Верховний Суд неодноразово надавав правозастосовче тлумачення вказаним законодавчим нормам, зокрема, у постановах від 22 лютого 2019 року у справі №442/6779/16-а, від 20 серпня 2020 року у справі №824/965/19-а та від 20 грудня 2024 року у справі №200/4992/24.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №5076-VI ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої допомоги нова редакція (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text).
Згідно з пунктом 4 Положення №41 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до пункту 9 Положення №41 ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Пунктом 12.15 Положення №41 ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі "Адвокат" міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Повертаючи апеляційну скаргу як подану неналежною особою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що її подав до суду представник позивача - адвокат Комарницьким Е.Г. в електронній формі. Вказаний документ був сформований в системі "Електронний суд" та скріплений електронним цифровим підписом. Проте, як зазначив апеляційний суд, на підтвердження повноважень представника до апеляційної скарги додано ордер, який не підписано адвокатом та не посвідчений печаткою. За таких умов суд апеляційної інстанції встановив процесуальне порушення та ухвалою повернув апеляційну скаргу заявникові.
Тобто, зважаючи на відсутність підпису представника позивача на долученому до апеляційної скарги ордері, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
З такою позицією апеляційного суду, суд касаційної інстанції не погоджується, зважаючи на те, що у оскаржуваному судовому рішенні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами, серед яких був й спірний ордер адвоката, подано представником позивача через систему "Електронний суд", та підписано адвокатом Комарницьким Е.Г. шляхом накладення на нього електронно-цифрового підпису.
Тож, колегія суддів вважає, що доданий до апеляційної скарги ордер, скріплений електронним цифровим підписом із застосуванням системи "Електронний суд", вважається підписаним, та підтверджує повноваження адвоката Комарницького Е.Г. як представника ОСОБА_1 .
За подібних обставин касаційний суд у постанові від 6 листопада 2024 року в справі №483/346/24 підкреслив, що гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, зокрема, в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії рф проти України та введення воєнного стану на всій території України, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень підпункту 12.15 пункту 12 Положення №41 та порушення частин четвертої і сьомої статті 59 КАС України, призвело до безпідставного повернення апеляційної скарги представника Кочеткова О.В. на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Отже, ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий відповідно до Закону №5076-VI, що подається до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", вважається належним чином оформленим та підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи в суді, якщо такий ордер підписаний (засвідчений) кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) адвоката, який ідентифікує його особу, а відповідність ордера типовій формі, затвердженій Радою адвокатів України, та наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів може бути перевірена судом за допомогою загальнодоступних засобів, зокрема через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України.
Впровадження системи "Електронний суд" є важливим кроком на шляху до цифровізації правосуддя та забезпечення ефективного доступу до нього. Визнання юридичної сили документів, поданих в електронній формі та підписаних КЕП, є необхідною умовою функціонування цієї системи.
Закон №2155-VIII визначає, що КЕП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису. Відтак, накладення КЕП на електронний документ є аналогом його підписання власноруч.
До такого висновку за тотожних фактичних обставин у подібних процесуальних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі №300/7062/23.
Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) Rec(2001)3 "Щодо надання громадянам судових та інших юридичних послуг з використанням новітніх технологій" ("Recommendation Rec(2001)3 of the Committee of Ministers to member states on the delivery of court and other legal services to the citizen through the use of new technologies"; https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/rec_2001_3_2001_02_28.pdf) передбачає наступні положення: засоби зв`язку з судами й іншими юридичними установами слід якомога більше спростити, застосовуючи новітні технології; це передбачає за умови дотримання вимог безпеки й таємниці приватної інформації: можливість відкриття провадження за допомогою електронних засобів, можливість здійснення подальших процесуальних дій у середовищі електронного документообігу, можливість одержувати відомості про хід справи шляхом одержання доступу до судової інформаційної системи.
Рекомендація (КМРЄ) CM/Rec(2009)1 "Щодо електронної демократії (e-демократії)" (Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to member states on electronic democracy (e-democracy); https://www.coe.int/t/dgap/goodgovernance/activities/key-texts/recommendations/Recommendation_CM_Rec2009_1_en_PDF.pdf) містить наступні норми: електронна демократія охоплює, зокрема, електронний парламент, електронне законодавство, електронне правосуддя (С.35); електронне правосуддя - це використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у здійсненні правосуддя всіма зацікавленими сторонами судової системи з метою підвищення ефективності та якості надання публічних послуг, зокрема, особам та підприємствам; це включає електронне спілкування та обмін даними, а також доступ до судової інформації (С.38); оскільки судова система є ключовим компонентом демократії, електронне правосуддя є важливим аспектом електронної демократії; головною метою електронного правосуддя є підвищення ефективності судової системи та якості правосуддя; доступ до правосуддя є одним з аспектів доступу до демократичних інститутів та процесів; електронне правосуддя має підвищити якість судових послуг для людей та підприємств шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій для прискорення судових розглядів, підвищення загальної якості послуг та підвищення прозорості; електронне правосуддя має забезпечувати зручний доступ до юридичної та судової інформації для громадськості, включаючи ділову та фінансову спільноту, практикуючих юристів, судові органи та суди, з належною повагою до прав особи; електронне правосуддя має включати інформативні веб-сайти судів, національні та міжнародні портали, розвиток онлайнових систем "відстеження справ", використання методів відеоконференцзв`язку та стандартів для електронного обміну інформацією; щоб судова система могла ефективно функціонувати в епоху інформації, електронний обмін даними між установами всередині країни та за кордоном має бути юридично визнаний та широко використовуватися (G 46-49).
Регламент (ЄС) №910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року "Щодо електронної ідентифікації та довірчих послуг для електронних транзакцій на внутрішньому ринку (eIDAS)" (Regulation (EU) №910/2014 on electronic identification and trust services for electronic transactions in the internal market; https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2014/910/oj/eng) встановлює, що електронний підпис не може бути позбавлений юридичної сили чи прийнятності як доказ у судових процесах лише через те, що він в електронній формі або не відповідає вимогам для кваліфікованого електронного підпису; кваліфікований електронний підпис має юридичну силу, рівнозначну власноручному підпису (стаття 25); держави-члени, які вимагають використання електронного підпису для доступу до онлайн-послуг державних органів, повинні визнавати як кваліфіковані електронні підписи, так і ті, що відповідають відповідним сертифікатам. Це стосується адвокатів, які можуть використовувати підпис для представлення інтересів клієнтів у державних процесах (стаття 27); електронний документ не може бути позбавлений юридичної сили чи прийнятності як доказ у судових процесах лише через те, що він в електронній формі (стаття 46).
Згідно із затвердженими Європейською комісією з ефективності правосуддя (ЄКЕП) Керівні принципи щодо подання документів до суду в електронній формі та цифровізації судів CEPEJ(2021)15 (European commission for the efficiency of justice. Guidelines on electronic filing (e-filing) and digitalisation of courts; https://rm.coe.int/cepej-2021-15-en-e-filing-guidelines-digitalisation-courts/1680a4cf87) правила, закони та практики, що ґрунтуються на (та/або необхідні для) цифровізації, не повинні мати жодного негативного впливу або ставити під загрозу незалежність судової системи, суддів та адвокатів; для цілей електронного подання: всі судові документи мають оброблятися виключно в електронній формі (як електронні документи) з дотриманням автентичності, цілісності та конфіденційності; кваліфіковані електронні підписи (або еквівалентні послуги) слід застосовувати до певних типів правових актів для забезпечення їх автентичності та цілісності (статті 55-58).
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційну скаргу представника Кочеткова О.В. належить задовольнити, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2024 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд