ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2025 року
Київ
справа №260/3131/24
адміністративне провадження №К/990/49378/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/3131/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Іванчулинець Д. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (головуючий суддя Ніколін В. В., судді: Гінда О. М., Матковська З.М.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВІС" (далі - позивач, ТОВ "РІВІС") звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100107/2 від 21 лютого 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000582 від 21 лютого 2024 року (том 1 а.с.1-11).
Позов було подано через підсистему "Електронний суд" представником позивача - адвокатом Литвином С. Й. За змістом позовної заяви було наведено попередній розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Так, згідно із вказаним розрахунком витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, становлять 7000 грн, з яких 1500 грн - послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, 3500 грн - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, 2000 грн - гонорар адвоката за представництво в суді.
У відзиві на позов Митниця заперечувала проти заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, вказуючи про її неспівмірність із цією категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Також вказувала на те, що ця справа є справою незначної складності (том 1 а.с.90-97).
У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Литвин С. Й., посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, зауважив, що ця справа є складною та, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, належний до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 7000 грн (том 1 а.с.147-154).
Рішенням від 28 червня 2024 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100107/2 від 21 лютого 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000582 від 21 лютого 2024 року (том 1 а.с.203-218).
11 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Литвин С. Й. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. До заяви долучив акт про виконання робіт від 12 березня 2024 року № 17/с, договір про надання правничої (правової) допомоги від 08 грудня 2023 року № 1, рахунок від 26 лютого 2024 року № 17/с/2024, платіжну інструкцію № 116 від 26 лютого 2024 року (том 1 а.с.221-227).
Додатковим рішенням від 29 липня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково. Стягнув на користь ТОВ "РІВІС" за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрати на професійну допомогу в розмірі 3500 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив (том 1 а.с.237-241).
Посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 904/8308/17, суд першої інстанції виснував, що визначені адвокатом в акті суми за роботи (послуги) та час, витрачений на них, не відповідає рівню складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Суд вказав, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належна до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у цій справі становить 3500 грн. Також за висновком суду першої інстанції розподілу згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягали витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу (том 2 а.с.1-3).
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року без змін (том 2 а.с.45-49).
Апеляційний суд вказав, що ця справа дійсно є справою незначної складності. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено значну кількість судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмета спору та аналогічними мотивами, що приведені в адміністративному позові, що спрощувало роботу адвоката при його підготовці. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції в частині та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень застосували норми КАС України, що врегульовують питання розподілу витрат на правничу допомогу, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18. Всупереч позиції Верховного Суду суди попередніх інстанцій не навели конкретних обставин стосовно того, які саме послуги адвоката не підлягали відшкодуванню, і жодним чином не мотивували свою позицію щодо присудження до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3500 грн. Скаржник наполягає, що у спірному випадку в акті виконаних робіт зазначено про надання ряду послуг, які не стосуються надання правової допомоги у суді.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці з метою перевірки доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу норми КАС України врегульовують наступним чином.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Питання, пов`язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 КАС України.
Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частина п`ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд