УХВАЛА
12 березня 2025 року
місто Київ
справа № 646/5482/24
провадження № 14-28зц25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року та 03 лютого 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Червонозаводського районного суду м. Харкова, третя особа - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
1. ОСОБА_1 у травні 2024 року звернувся до суду з позовом до Червонозаводського районного суду м. Харкова, в якому просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10 000 000,00 грн.
2. Рішенням від 27 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, Комінтернівський районний суд м. Харкова, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Ухвалами від 16 грудня 2024 року та 03 лютого 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повернув касаційні скарги на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у зв`язку з неусуненням заявником недоліків скарг.
4. ОСОБА_1 01 березня 2025 року через систему "Електронний суд" подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року і 03 лютого 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
5. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у прийнятті касаційної скарги потрібно відмовити та повернути її заявникові з огляду на такі міркування.
6. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 і частина друга статті 19 Конституції України).
7. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду
(частина перша статті 36, пункти 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів").
8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 згаданого Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
9. Судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України).
10. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
11. Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України. Так, у частині першій статті 391 ЦПК України закріплено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.
12. Відповідно до змісту статей 393, 394 ЦПК України повноваження прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження має Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Відкриття касаційного провадження передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, зокрема й сплати судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.
13. Порядок передання справи до Великої Палати Верховного Суду передбачений у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України (ці приписи викладено в параграфі 3 глави 2 розділу V "Касаційний розгляд" ЦПК України). Згідно з наведеними правилами саме після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.
14. За змістом касаційної скарги, поданої до Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 не погоджується як із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, так і з ухвалами Верховного Суду від 16 грудня 2024 року та 03 лютого 2025 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити власний позов.
15. Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (крім перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до глави 3 розділу V ЦПК України), оскільки зазначені рішення є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають, а також не передбачає вирішення учасником справи питання про передачу Великій Палаті Верховного Суду на розгляд цивільної справи за межами повноважень, передбачених ЦПК України.
16. Отже, через невстановлення правових підстав для розгляду поданої касаційної скарги ОСОБА_1 . Великою Палатою Верховного Суду у її прийнятті потрібно відмовити та повернути заявникові. Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки він реалізував право на оскарження судового рішення у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
17. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).
18. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання
з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуть для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, параграф 53).
19. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо немає "пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства"
(Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).
20. Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98,
параграф 53).
21. Звернення до Великої Палати Верховного Суду з проханням про здійснення ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів трьох інстанцій, коли немає для цього визначеної процесуальним законом підстави. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду