УХВАЛА
10 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 990/368/24
Провадження № 11-114заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати рішення ВРП від 07 листопада 2024 року №3263/0/15-24 про відмову звільнити ОСОБА_1 з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді та зарахувати до стажу, що дає право на відставку, п`ятирічний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (статті 69, 137 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів").
Вимоги мотивує тим, що ВРП, коли розв`язувала питання про наявність у неї необхідного стажу судді, не додала до стажу роботи на посаді судді період її навчання за заочною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
За позицією позивачки, натепер приписи законодавства та правові висновки Верховного Суду, на які покликалася ВРП у спірному рішенні, носять дискримінаційних характер та свідчать про погіршення становища суддів, які були призначені на посаду до прийняття Закону України від 02 червня 2016 року № 402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VІІ).
Зауважила, що застосування приписів абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII призводить до порушення принципу "єдиного статусу суддів" та нерівного забезпечення гарантій, зокрема, матеріальних та соціальних, для суддів, призначених у різний час.
З огляду на те, що приписи статей 69 та статті 137 Закону №1402-VIII діяли під час її роботи на посаді судді, то, на її думку, вона набула передбачених ними гарантій та прав, оскільки у неї, як у судді, виникли правомірні сподівання на отримання права на звільнення з посади судді у відставку із зарахуванням стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
ОСОБА_1 не погодилася з цим рішенням і через підсистему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга подана у строк, установлений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, із дотриманням передбаченого статтею 297 цього Кодексу порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 цього Кодексу.
Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження нема.
Керуючись статтями 119, 292, 295, 300, 301, 304 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду