ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2025 року
м. Київ
справа № 686/21758/16-ц
провадження № 61-10337св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк"
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Михайла Миколайовича на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року, ухвалене у складі судді Стефанишина С. Л., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 236 438,69 доларів США.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 21 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 10-29/4883, за яким відповідач отримав кредит у сумі 110 000 доларів США зі сплатою 11,75 % річних та кінцевим терміном повернення - до 20 грудня 2032 року, згідно з графіком погашень.
Взяті зобов`язання відповідач належно не виконував, у зв`язку з чим станом на 07 липня 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 236 438,69 доларів США, із яких: 103 140 доларів США - тіло кредиту, 82 430,11 доларів США - проценти, 12 859,15 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 38 009,43 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 236438,69 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 5 873 597,64 грн та судовий збір у розмірі 88 103,96 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря М. М. про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року залишено без задоволення.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав доведеною суму боргу, яку позичальник мав сплатити банку.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач був належно повідомлений про розгляд справи і мав можливість у суді першої інстанції реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, визначені статтями 43, 49 ЦПК України, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду тощо. Проте ОСОБА_1 у суд першої інстанції не з`явився і цими правами не скористався.
Пославшись на положення частин першої, третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні правові підстави для визнання поважною причин неподання до суду першої інстанції письмових доказів, поновлення заявнику цього строку та долучення до справи письмових доказів, поданих ним разом з апеляційною скаргою. Тому не прийняв до уваги посилання заявника щодо неправильності зробленого банком розрахунку заборгованості за кредитом, як таке, що не ґрунтується на доказах.
Крім того, суд апеляційної інстанції, за відсутності заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції, спростував посилання заявника на пропуск позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за певний період.
Апеляційний суд також вказав, що будучи належно повідомленим про розгляд цієї справи, відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень проти вирішення спору Хмельницьким міськрайонним суді відповідно до пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції (якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду), тому відсутні правові підстави для прийняття таких заперечень проти вирішення спору апеляційним судом та залишення позову з цих підстав без розгляду.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 366/1088/16-ц (провадження № 61-17516св18) та у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16.
Суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на справедливий судовий розгляд, оскільки відхилив клопотання про застосування строків позовної давності, з тих підстав, що заява про це не була подана до суду першої інстанції, однак не врахував, що суд першої інстанції справу розглянув за відсутності повідомленого відповідача.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції), а саме правовідносин, які склалися, щодо можливості прийняття чи не прийняття судом першої інстанції на етапі перегляду заочного рішення та прийняття чи не прийняття судом апеляційної інстанції на етапі апеляційного оскарження заочного рішення заперечення проти вирішення спору в суді на підставі третейського застереження.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та не дослідив зібрані у справі докази: вимогу банку від 20 вересня 2010 року, відповідь від 26 березня 2024 року, трудову книжку відповідача, відповідь від 20 березня 2024 року.
Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача. Не встановив місце проживання/реєстрації відповідача чи його поштової адреси.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2007 року ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" уклали кредитний договір № 1029/4883, відповідно до якого отримав у кредит кошти у розмірі 110 000 доларів США на умовах, визначених договором, строком - до 20 грудня 2032 року.
Згідно з пунктом 6.2. договору кредиту у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону "Про третейські суди", домовилися про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В. М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02001, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості, вказаному у цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у цьому пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Станом на 07 липня 2016 року розмір заборгованості за договором кредиту склав 236 438,69 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 5 873 597,64 грн, із яких: 103 140 доларів США - кредит; 82 430,11 доларів США - проценти; 12 859,15 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 38 009,43 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів.
Встановлено, що примірник позовної заяви з додатками, судова повістка на 09 грудня 2016 року, які направлені за зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 : с. Немиченці Хмельницького району Хмельницької області, повернута оператором АТ "Укрпошта" до суду з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".
Поштове відправлення із судовою повісткою на 23 січня 2017 року, які направлені за зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 : с. Немиченці Хмельницького району Хмельницької області, повернута оператором АТ "Укрпошта" до суду з відміткою: "за відмовою адресата від одержання".
У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 виклав клопотання застосування строків позовної давності ( том1, а.с.109-123).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара М. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону заочне рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи
У касаційній скарзі представник відповідача, зокрема, виклав доводи про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності інформації про належне повідомлення ОСОБА_1 про час дату, час, місце розгляду справи, що позбавило його права подати заперечення, докази, розрахунок заборгованості, заяву про застосування позовної давності, а суд апеляційної інстанції цих порушень не виправив.
Колегія суддів не може погодитися з цими доводами касаційної скарги з огляду на таке.
Згідно з частиною п`ятою статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до частини восьмої статті 76 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 27 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).
Адреса відповідача ОСОБА_1, зазначена в позові: с. Немиченці Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 2 том 1), співпадає з його адресою, вказаною в кредитному договорі (а. с. 16 том 1), та з адресою його офіційної реєстрації, встановленої судом першої інстанції (а. с. 29 том 1).
Ураховуючи наведене та те, що судові повістки про день, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, що призначався на 09 грудня 2016 року і 23 січня 2017 року, надіслані на зазначену в позові адресу офіційної реєстрації відповідача, були повернені до суду з відмітками: "за зазначеною адресою не проживає" та "за відмовою адресата від одержання", що відповідно до частини восьмої статті 76 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, свідчить про вручення повісток в день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток і особа вважається повідомленою, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про належне повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_1 про судові засідання, призначені судом на вказані дати.
Отже, відповідач мав можливість у суді першої інстанції реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, визначені статтями 43, 49 ЦПК України, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду тощо. Проте він у суд першої інстанції не з`явився і цими правами не скористався.
Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.