ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/31868/18-ц
провадження № 61-5955св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня
2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Євграфової Є. П., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 02 листопада 2009 року у м. Севастополі АР Крим між ОСОБА_2 і АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDN10000708203177 Вклад "Копилка детям", на виконання умов якого на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 внесено 5 783,84 євро, що підтверджується квитанцією від 02 листопада 2009 року № 189824313 Tr.N CAGRAGR000000022739741. Процентна ставка за вказаним договором становить 12,5 % річних. Відповідно до пунктів 2, 3 договору банківського вкладу
від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 отримувачем вкладу за вказаним договором є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вступає у користування вкладом на наступний день після досягнення 18-річного віку та може розпоряджатися вкладом на власний розсуд.
У зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунок ОСОБА_2 було заблоковано банком, нарахування процентів припинено. З метою отримання доступу до належних ОСОБА_2 коштів та нарахованих за ними процентів він неодноразово звертався до банку з вимогами поновити доступ до рахунку, але ці вимоги банком не були виконані.
На підставі пункту 9 договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до
АТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій повідомила про розірвання договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177
з 05 березня 2018 року, а також просила повернути суму вкладів та виплатити проценти, проте банк повідомив про неможливість виконання вимог позивачки.
Оскільки з 05 березня 2018 року договір банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 вважається розірваним та відповідач повинен був виплатити суму вкладу з нарахованими процентами, проте цього не зробив, то ОСОБА_1, з урахуванням неодноразових заяв про збільшення позовних вимог, остаточно просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь суму вкладу за договором банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 у розмірі 5 783,84 євро; проценти за користування банківським вкладом за період часу з 02 листопада 2009 року до 01 березня
2022 року у розмірі 18 222,52 євро, 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у розмірі 1 547,18 євро за період часу
з 05 березня 2018 року до 01 березня 2022 року та 21 371 363,03 грн пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", розрахованої за період із 05 березня 2018 року до 01 березня
2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року
у складі судді Григоренко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 у розмірі 5 783,84 євро; проценти за користування банківським вкладом у розмірі 6 029,76 євро; 3 % річних у розмірі 521,50 євро.
В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" в дохід держави 185,86 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що закриття відокремлених підрозділів АТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим та міста Севастополя не є правовою підставою для невиконання відповідачем зобов`язань за договором від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177, оскільки вказаний договір укладений ОСОБА_2 з АТ КБ "ПриватБанк", а не з відокремленими підрозділами останнього. Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати процентів та вкладів клієнтам банку. Суд вважав, що невиконання АТ КБ "ПриватБанк" своїх зобов`язань щодо повернення сум банківського вкладу та сплати процентів є порушенням умов укладеного
з ОСОБА_2 договору та вимог законодавства України. Оскільки відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження повернення позивачці суми вкладу та виплати нарахованих процентів за договором банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 не надав, то суд дійшов висновку що, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 у розмірі 5 783,84 євро
є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Урахувавши умови договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 і факт дострокового його розірвання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування депозитним вкладом підлягають частковому задоволенню на суму
6 029,76 євро (5 799,68 євро + 230,08 євро), виходячи з такого:
у період з 03 листопада 2009 року до 08 листопада 2017 року проценти розраховуються за ставкою 12,5 % річних, а оскільки позивачка звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 з 05 березня 2018 року, то останній строк дії договору складав період із 09 листопада 2017 року до 10 листопада
2018 року, відтак, за період з 09 листопада 2017 року до 04 березня 2018 року проценти розраховуються за ставкою 6,25 % річних (12,5 % х 0,5). Кількість днів знаходження вкладу в банку, за які нараховуються проценти у розмірі 12,5 % -
з 03 листопада 2009 року до 08 листопада 2017 року, становить 2 928 календарних дні, отже, розмір процентів на суму вкладу становить: 5 783,84 євро х 12,5 % х 2 928 днів : 365 днів = 5 799,68 євро. Кількість днів знаходження вкладу в банку, за які нараховуються проценти у розмірі 6,25 % - з 09 листопада 2017 року до 04 березня 2018 року, становить 116 календарних дні, отже, розмір процентів на суму вкладу становить: 11 583,52 євро х 6,25 % х 116 днів : 365 днів = 230,08 євро.
Місцевий суд зазначив, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу зобов`язання між сторонами є припиненими та проценти на суму вкладу не нараховуються.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання - повернення вкладу та процентів на суму вкладу, вимоги позивачки про застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України та стягнення
з відповідача 3 % річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов`язання суд визнав обґрунтованими. При цьому суд вказав, що оскільки позовна вимога щодо стягнення 3 % річних заявлена позивачкою станом на 29 вересня 2021 року, стороною відповідача заявлено клопотання про застосування позовної давності,
а порушення є триваючим, то нарахування та стягнення 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу
від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 суд рахував за період
з 29 вересня 2018 року до 29 вересня 2021 року, тобто за 1097 дні. Суд навів розрахунок 3 % річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеним сторонами договором банківського вкладу за період часу з 29 вересня 2018 року до 29 вересня 2021 року, тобто за 1 097 днів: 5 783,84 євро х 3 % х 1 097 днів : 365 = 521,50 євро.
Оскільки договір банківського вкладу від 02 листопада 209 року № SAMDN10000708203177 є розірваним з 05 березня 2018 року, що сторонами не заперечувалося, то суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що з указаної дати між сторонами припинилися договірні правовідносини за договором банківського вкладу, та вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення пені у розмірі 3 %, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивачка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог
від 21 жовтня 2021 року, просила стягнути пеню на підставі частини п`ятої
статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", розраховану за період часу з 05 березня 2018 року до 01 березня 2022 року, тобто поза межами дії договору банківського вкладу.
Суд відхилив доводи представника відповідача про те, що АТ КБ "Приватбанк"
є неналежним відповідачем у справі, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 надав згоду на переведення боргу на
ТОВ "ФК "Фінілон" відповідач не надав, а тому саме АТ КБ "ПриватБанк"
є боржником за вказаним договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року
в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних відповідно до статі 625 ЦК України та в частині стягнення судового збору змінено шляхом збільшення розміру стягнутої суми з 521,50 євро до 1 409,76 євро за період із 05 березня 2018 року до 23 лютого 2022 року та збільшення судового збору з 185,86 грн до 7 204,00 грн.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції по суті спору без змін, вказав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову
в задоволенні позову про стягнення пені відповідно до частини п`ятої
статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за заявлений позивачкою період, оскільки у зв`язку з розірванням договору банківського вкладу за заявою вкладника від 26 лютого 2018 року з 05 березня 2018 року між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини. Також, вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення грошових коштів у встановленому судом розмірі, врахувавши невиконання банком покладених на нього зобов`язань з повернення коштів за договором банківського вкладу на вимогу вкладника, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми вкладу в розмірі
5 783,84 євро. Погодився апеляційний суд й із висновком районного суду про те, що розмір процентів, нарахованих за договором банківського вкладу, які підлягають стягненню, становить 6 029,76 євро.
Разом з тим суд апеляційної інстанції не погодився із розміром суми стягнення 3 % річних, посилаючись на те, що ОСОБА_1 остаточно просила стягнути
з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 1 547,18 євро, які розраховані за період із 05 березня 2018 року до 01 березня 2022 року. Таким чином, визначаючи початок строку, за який потрібно здійснювати нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та помилково вказав, що цей строк починається з 29 вересня 2018 року, чим у свою чергу допустив порушення диспозитивності цивільного судочинства. Беручи до уваги наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що початком періоду, за який здійснюється нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України,
з урахуванням меж заявлених вимог, є 05 березня 2018 року. Вирішуючи питання кінцевого дня періоду, за який нараховується 3 % річних, апеляційний суд урахував введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та вказав, що вони мають нараховуватися до
23 лютого 2022 року.
Зазначене стало підставою для зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині суми та періоду стягнення 3 % річних із відповідача на користь ОСОБА_1, а також збільшення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 10 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18 (аналіз статті 205 ЦК України свідчить, що волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися в: певних діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі. Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 205 ЦК України)), від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;
(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)), від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності), від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи), від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14 (в частині визначення та обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних (стаття 625 ЦК України), яка повинна обмежуватися останніми трьома роками, які передували подачі позову) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не вказав чому саме не приймає докази, надані банком.
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що АТ КБ "ПриватБанк" було надано суду належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачкою згоди на переведення боргу від ПАТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон". З огляду на фактичну наявність договору про переведення боргу
від 17 листопада 2014 року, який був укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та
ТОВ "ФК "Фінілон", ураховуючи його обов`язковість для сторін і те, що такий договір не було визнано недійсним у судовому порядку та він залишається чинним і обов`язковим для банку, у відповідача немає підстав виконувати зобов`язання перед позивачкою; саме ТОВ "ФК "Фінілон" є належним боржником за депозитним договором, на підставі якого вкладником вносилися кошти на відповідний банківський рахунок, та належним відповідачем у справі.
Не погоджується відповідач із розміром присуджених до стягнення процентів, посилаючись на неправильність розрахунків, оскільки суди не врахували витяг
з електронного додатку до договору про переведення боргу, в якому відображений розмір вкладу разом із процентами станом на 17 листопада 2014 року, та не врахували пункт 4 договору вкладу від 02 листопада 2009 року. Банк навів на підставі цього свій контррозрахунок.
Також заявник вказує, що банк у відзиві просив застосувати наслідки пропуску позовної давності, проте апеляційний суд неправомірно вважав, що таке прострочення є триваючим правопорушенням та стягнув із банка 3 % річних за період з 05 березня 2018 року до 23 лютого 2022 року. Розрахунки суду першої інстанції в цьому контексті є правильними.
Окрім цього, не погоджується заявник і з розміром стягнутого судового збору, посилаючись на те, що суд не врахував, що позовні вимоги задоволені частково, тому розмір судового збору належить стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У травні 2024 року до Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення правової проблеми щодо застосування статей 228, 513, 520, 521, 654, 1059 ЦК України у спірних правовідносинах для надання відповіді на питання: чи є договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та
ТОВ "ФК "Фінілон" в письмовій формі за можливої відсутності згоди кредитора (-ів) на його укладення, нікчемним на підставі статей 228, 520, 654, 1059 ЦК України; або чи є договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" в письмовій формі, оспорюваним.
Відзиви на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 757/31868/18-ц із Печерського районного суду м. Києва, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 757/31868/18-ц.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2009 року у м. Севастополі АР Крим між ОСОБА_2 (клієнт)
і ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір банківського вкладу № SAMDN10000708203177 Вклад "Копилка детям", згідно з пунктом 1 якого сума вкладу складає 5 783,84 євро, на строк 12 місяців до 02 листопада 2010 року включно. Сума регулярного надходження на вклад - 0,00 євро. Процентна ставка за вкладом становить 12,5 % річних.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору банківського вкладу від 02 листопада
2009 року № SAMDN10000708203177 отримувачем вкладу за вказаним договором є ОСОБА_1 (далі - отримувач), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вступає у користування вкладом на наступний день після досягнення 18-річного віку та може розпоряджатися вкладом на власний розсуд.
У пункті 4 договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 передбачено, що нарахування процентів за вкладом починається з першого робочого дня, наступного за днем надходження грошових коштів на вклад та здійснюється за кожний календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у році, за ставкою, вказаною у пункті 1 з урахуванням пунктів 7 та 9 цього договору.
Згідно з пунктом 7 договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 у разі, якщо у строк, не пізніше дня закінчення строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу (письмово у відділенні банку, або по телефону клієнтської підтримки ) вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 цього договору. При цьому обчислення нового строку вкладу та нового мінімального строку вкладу починається від дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
У пункті 9 договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 сторони погодили, що вони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства, попередивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта, клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти за неповний строк вкладу, нараховані на таких умовах, зокрема: при поверненні у період більше трьох до шести місяців з дати початку/продовження строку вкладу, проценти нараховуються, виходячи з діючої процентної ставки за вкладом, помноженої на коефіцієнт 0,5.
У пункті 10 договору банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 зазначено, що у випадку розірвання договору
з ініціативи отримувача, останньому видається сума вкладу та виплачуються проценти, нараховані відповідно до умов договору, за фактичний строк користування вкладом.
На виконання вказаного договору ОСОБА_2 вніс грошові кошти на вкладний рахунок, відкрий в АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 5 783,84 євро, що підтверджується копією квитанції від 02 листопада 2009 року № 189824313 Tr.N CAGRAGR000000022739741.
26 лютого 2018 року ОСОБА_1 направила АТ КБ "ПриватБанк" заяву про розірвання депозитного договору від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177 та повернення коштів, в якій просила розірвати договір банківського вкладу від 02 листопада 2009 року № SAMDN10000708203177
з 05 березня 2018 року та видати вклад і нараховані проценти.
Вказана заява банком отримана 02 березня 2018 року.
У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог від 22 липня 2021 року представник відповідача Кобзар Ю. Б. просила застосувати до позовних вимог про стягнення 3 % річних позовну давність.