ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 454/854/23
провадження № 61-16814св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Веремчук О. А. від 29 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
від 12 листопада 2024 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 590, 70 доларів США.
2. Свої вимоги АТ КБ "ПриватБанк" мотивувало тим, що19 вересня
2007 року сторони уклали кредитний договір № CGS0GA00000071, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 24 912 доларів США на строк до
18 вересня 2017 року із сплатою процентів та комісії за користування кредитними коштами.
3. АТ КБ "ПриватБанк" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку банк просить стягнути у судовому порядку.
4. З урахуванням зазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № CGS0GA00000071 від 19 вересня 2007 року у розмірі
70 590, 70 доларів США, з яких станом на 28 грудня 2022 року: 20 318, 14 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 44 138, 38 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 050 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 2 084, 18 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з
19 листопада 2011 року по 19 травня 2012 року.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 лютого 2024 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № CGS0GA00000071 у розмірі
70 590, 70 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом
20 318, 14 дол. США; прострочених відсотків в сумі 44 138, 38 дол. США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом 4 050, 00 дол. США; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 2 084,18 дол. США.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов`язаний повернути борг банку, а останній вправі вимагати стягнення боргу включно зі штрафними санкціями з боржника. Відповідач порушив умови кредитного договору, не погасив заборгованість у добровільному порядку.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 лютого 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № CGS0GA00000071 у розмірі
26 166,10 дол. США. У задоволенні решти вимог відмовлено.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надсилання позичальнику повідомлення про повернення кредиту в повному обсязі є волевиявленням банку на розірвання договору, і у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. Отже, починаючи з 01 вересня 2011 року, банк не мав права нараховувати позичальнику проценти за користування кредитними коштами та пеню за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором та комісію, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії, які нараховані після 01 вересня 2011 року, є безпідставними. До задоволення підлягає позов лише в частині стягнення з відповідача, як з позичальника, заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 166, 10 доларів США, з якої: 20 025,17 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 5 330, 93 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 810 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.
9. Апеляційний суд встановив, що позивачем не було подано до суду першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених банком позовних вимог, а тому відсутні визначені законом підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, початок перебігу якої, як правильно вказує відповідач, розпочався 01 жовтня 2011 року і був перерваний зверненням банку у жовтні 2011 року з позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Про розгляд цієї справи відповідач був повідомлений, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення йому 16 листопада 2023 року копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження та не повідомив належним чином відповідача про розгляд справи. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у застосуванні наслідків пропуску позовної давності (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Заявник зазначає, що судом першої інстанції порушені вимоги пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційний суд на надав оцінки вказаним порушенням.
13. Заявник стверджує, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи. Ухвала про відкриття провадження не надсилалася йому судом першої інстанції.
14. Згідно з доводами касаційної скарги, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження призвів до порушення процесуальних прав відповідача та унеможливив в кінцевому результаті належним чином подання відзиву, заяви про застосування позовної давності та інших доказів у справі.
15. Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, повинен був би розглянути справу заново та вирішити питання застосування позовної давності, ухваливши своє судове рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 454/854/23.
17. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнята відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Відповідачем не доведено порушення апеляційним судом норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду. Належним доказом отримання адресатом поштового відправлення є рекомендоване повідомлення про вручення, тоді як витяг з сайту АТ "Укрпошта" щодо трекінгу відправлення є виключно відображенням відомостей про отримання, відправлення, пересилання, вручення чи не вручення поштового відправлення. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що йому не було вручено увалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. 19 вересня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" в особі Червоноградської філії "ПриватБанку" (кредитор, банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № CGS0GA00000071 у вигляді непоновлювальної лінії, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 22 500 доларів США на споживчі цілі та 2 412 доларів США на сплату страхових платежів, а всього: 24 912 доларів США, з терміном повернення до 18 вересня 2017 року та сплатою процентів, комісії (винагороди) за користування кредитними коштами, шляхом внесення щомісячних платежів у розмірах та порядку, визначеному цим договором.
20. Пунктом 2.3.3 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами договору, банк, на власний розсуд, має право:
а) розірвати договір у судовому порядку. В останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором; або:
б) згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.В останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язання у випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% кредиту; іншого істотного порушення умов договору.
21. Згідно з пунктом 4.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу.
22. Надання позичальнику кредиту у вказаному вище розмірі підтверджено ордером-розпорядженням від 19 вересня 2007 року.
23. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № CGS0GA00000071 від 19 вересня 2007 року, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1, станом на 28 грудня 2022 року існує заборгованість у розмірі 70 590, 70 доларів США, з яких: 20 318, 14 доларів США - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 44 138, 38 доларів США -залишок заборгованості за процентами; 4 050 доларів США - заборгованість з комісії; 2 084, 18 доларів США - загальна сума нарахованої пені за період з 19 листопада 2011 року по 19 травня 2012 року.
24. З долучених до апеляційної скарги судових рішень у цивільній справі
№ 2-1317/11 встановлено, що у жовтні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступниками якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ), ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № CGS0GA00000071 від 19 вересня 2007 року, яка станом на 28 вересня 2011 року становила 29 925, 07 доларів США і складалася з: 20 025, 17 доларів США - заборгованість за кредитом; 5 330, 93 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 810 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 304 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, та штрафи: 31,37 та 1 423,51 доларів США.
25. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CGS0GA00000071 від 19 вересня 2007 року у розмірі 29 925, 07 доларів США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
26. Згідно з вимогою-повідомленням № 30.1.0.0/2-70919LVQSL440 від 01 вересня 2011 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" вимагав від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги здійснити повернення суми кредиту у повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
28. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
32. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
33. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
34. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
35. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
36. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
37. За умовами договору у межах строку кредитування позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
38. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
39. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
40. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, пеню припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
41. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
42. Перелік справ, які підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
43. Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
44. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
45. Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
46. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
47. Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
48. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
49. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
50. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
51. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.
53. При вирішенні спору апеляційним судом було враховано, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом надсилання позичальнику повідомлення про повернення кредиту у повному обсязі, а тому, починаючи з
01 вересня 2011 року, банк не мав права нараховувати позичальнику проценти за користування кредитними коштами та пеню за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором та комісію.
54. Розмір заборгованості, яка стягнута судовим рішенням апеляційного суду, відповідачем не оскаржується, доводи касаційної скарги таких аргументів не містять. Водночас розмір заборгованості, визначений судом апеляційної інстанції, відповідає розміру заборгованості, встановленому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року у справі
№ 2-1317/11 (20 025,17 доларів США - заборгованість за тілом кредиту;
5 330,93 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 810 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом).
55. Слід зазначити, що апеляційним судом враховано доводи відповідача про те, що з урахуванням ціни позову, справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідача було повідомлено про розгляд справи.
56. Разом з тим, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у повному обсязі, як того вимагає пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції проводився у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з участю сторони відповідача. Апеляційним судом оцінено основні аргументи апеляційної скарги, а відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, які б унеможливлювали встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
57. Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності слід зазначити наступне.
58. Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
59. Статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
60. Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.
61. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
62. Отже, за загальним правилом, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
63. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
64. Апеляційний суд встановив, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року відкрито провадження у цій справі
№ 454/854/23.
65. Супровідним листом Сокальського районного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року за вих. № 454/854/23/16367/2023 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви у справі № 454/854/23 було направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 .
66. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштову кореспонденцію ОСОБА_1 отримав
16 листопада 2023 року (а. с. 26, 27). Вказані обставини свідчать, що про розгляд цієї справи у суді першої інстанції відповідач був повідомлений.
67. Презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні відповідного рекомендованого листа ОСОБА_1 не спростовано.
68. ОСОБА_1 не повідомив об`єктивні причини, які завадили йому подати до суду першої інстанції відзив на позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що позов і ухвала суду про відкриття провадження у справі були отримані відповідачем 16 листопада 2023 року, а рішення по суті спору було прийнято районним судом 29 лютого 2024 року.
69. Суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).
70. Слід зазначити, що на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина перша статті 44 ЦПК України).
71. Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта
статті 12 ЦПК України).
72. З урахуванням зазначеного, необхідно погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач не спростував наявності у нього заборгованості перед кредитором, а своїм процесуальним правом на звернення із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності у суді першої інстанції не скористався.
73. Колегія суддів, надаючи оцінку постанові апеляційного суду на предмет її законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов з дотриманням процесуальних норм цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.
74. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
75. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду, на які відповідач послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
76. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду