ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня2025 року
м. Київ
справа № 235/1547/24
провадження № 61-15665 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Конюшенко Ірина Данилівна, на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 29 травня 2024 року у складі судді Салькової В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви та її вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок військових дій загинув ОСОБА_2, мобілізований до лав ЗСУ в лютому 2023 року, з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Познайомились вони у 2016 році, з жовтня 2016 року вирішили жити разом як чоловік та дружина. На той час вона була вдовою, її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, але разом вони вже не жили. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.
Вказувала, що протягом спільного проживання з ОСОБА_2 вони вели спільне господарство, святкували свята, дні народження, планували спільне майбутнє, разом робили ремонт в оселі, мали спільний бюджет.
Сповіщення про загибель ОСОБА_2 № 02/8608 надійшло 03 листопада 2023 саме на її ім`я та адресу. В ньому повідомлялося про загибель її чоловіка, старшого солдата ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області. Сповіщення підписане ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 . Лікарське свідоцтво про смерть № 4517 від 20 червня 2023 року, довідка про причину смерті № 4517 та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 також видані саме їй як дружині, військовий квіток після загибелі чоловіка повернули теж їй.
У вересні 2023 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо виплати грошового забезпечення (нарахованого, але не отриманого до дня смерті) загиблого ОСОБА_2 .
Листом від 10 листопада 2023 року № 8144 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 їй відмовлено в здійсненні зазначених виплат, оскільки чинним законодавством не передбачене отримання цих коштів особами, які не мають ступеню спорідненості по відношенню до загиблого.
Зазначала, що встановлення факту спільного проживання із загиблим ОСОБА_2 необхідне для реалізації її прав на отримання грошового забезпечення, яке було нараховане, але не отримане ОСОБА_2, а також одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Стверджувала, що вона є єдиним членом сім`ї загиблого, будь-яких інших осіб, які б проживали із загиблим та вели спільне господарство на день його загибелі, немає. Вважала, що спір про право щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 або одноразової грошової допомоги відсутній, оскільки вона ще не є суб`єктом отримання грошового забезпечення або соціальної допомоги.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 09 вересня 2020 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 29 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в порядку цивільного позовного провадження.
Судові рішення мотивовані тим, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки при розгляді справи були встановлені обставини наявності у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 сина - ОСОБА_7, відомості про якого, його місце проживання, перебування або не перебування на утриманні батька заявниця в заяві не зазначила.
Враховуючи, що ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги після смерті батька, а також особою, яка в разі відсутності інших осіб має право на отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 згідно з пунктом 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, який необхідно вирішувати за правилами позовного провадження. Встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, породжуватиме певний правовий наслідок й впливатиме на права ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 листопада 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко І. Д. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/1547/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2025 року матеріали цивільної справи № 235/1547/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_2 ніяким чином не пов`язане із питаннями спадкування; заявниця не зверталась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, жодного спору з цього приводу немає, тому суди дійшли помилкових висновків про наявність спору про право.
Звертає увагу на те, що метою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою було встановлення факту того, що саме вона була членом родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2, тоді як повнолітні діти мають право на отримання грошового забезпечення лише у разі відсутності дружини та за умови спільного проживання із загиблим військовослужбовцем.
Вважає, що повнолітній син ОСОБА_2 - ОСОБА_7 не позбавлений можливості звертатись до відповідних органів за отриманням належних йому виплат після загиблого батька окремо від ОСОБА_1 .
Крім того, суд мав можливість залучити ОСОБА_7 заінтересованою особою у справі і в залежності від встановлених обставин зробити висновки про наявність або відсутність спору про справо.
Зазначає, що позиція суду про необхідність звернення з вимогами про встановленням факту спільного проживання у позовному провадженні унеможливлює пред`явлення ОСОБА_1 позову, оскільки, у такому випадку, стороною у справі повинен бути зазначений ОСОБА_7, а заявниця не має жодної інформації про цю людину.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду із заявою про встановлення фактуспільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання військового обов`язку, пов`язаного з проходженням служби у Збройних Силах України, заявниця вказувала, що встановлення такого факту є необхідним для отримання грошового забезпечення, яке було нараховане, але не отримане ОСОБА_2, а також одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до витребуваних на запит суду відомостей з Мирноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у Державному реєстрі актів реєстрації цивільного стану громадян наявні такі актові записи: про смерть № 652 від 11 вересня 2020 року, складений Токмацьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 ; про народження № 101 від 23 березня 1985 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, батьком якого зазначено ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Отже відомості про батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, збігаються з анкетними даними особи, факт наявності шлюбних відносин з яким просить встановити заявниця.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Конюшенко І. Д., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження -
це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів,
що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно
для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою
від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Заявник посилалася на те, що встановлення вказаного факту їй необхідно
для реалізації прав на отримання грошового забезпечення, яке було нараховане, але не отримане ОСОБА_2, а також одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Тобто іншого судового спору немає.
Заінтересованими особами заявницею вказано Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 .
Залишаючи подану ОСОБА_1 заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, який необхідно вирішувати за правилами позовного провадження. При розгляді справи судом встановлено наявність у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 сина - ОСОБА_7, якого заявниця не зазначила заінтересованою особою. Водночас у разі відсутності інших осіб син має право на отримання грошового забезпечення загиблого батька згідно з пунктом 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Отже, встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, породжуватиме певний правовий наслідок й впливатиме на права ОСОБА_7 .
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права
та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом
з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес
з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови
у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня
2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що остання звернулася до суду із заявою
про встановлення факту й визначила заінтересованими особами Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1, проте подана заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу впливає на права та обов`язки сина загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_7, якого заявниця не залучила до участі у справі.
Тобто ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, неправильно визначилася з учасниками справи, не вказала заінтересованою особою ОСОБА_7 .
Разом із цим, такі висновки не узгоджують з вищенаведеними нормами права
та правовими позиціями Верховного Суду, а не зазначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для залишення заяви без розгляду.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі
у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Отже суд з власної ініціативи мав можливість залучити ОСОБА_7 заінтересованою особою у справі і в залежності від встановлених обставин зробити висновки про наявність або відсутність спору про право.
Таким чином, суди попередніх інстанцій залишаючи заяву без розгляду, зокрема з підстав незалучення до участі у справі заінтересованої особи, зробили помилкові висновки, не врахували норми ЦПК України, зокрема частину третю статтю 294 ЦПК України.
Верховний Суд також ураховує, що суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, додатковою підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду зазначив те, що ОСОБА_7, не є заінтересованою особою у цій справі, а вирішення заяви стосується його прав та обов`язків, що також не узгоджується з вищенаведеними нормами права та судовою практикою Верховного Суду. Суд першої інстанції не вирішив заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог процесуального закону, зокрема не вирішив питання про належний склад учасників справи.
З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги у відповідній частині є обґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є передчасним. Судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на вищевказане,
визначитися з учасниками справи, звернути увагу на зазначені норми ЦПК України та правові висновки Верховного Суду.
Суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведеного та у порушення
частини п`ятої статті 12 ЦПК України не дотрималися вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання
їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400
ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.