ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 619/5717/23
провадження № 51 - 60 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221270000347
від 02 вересня 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки станиці Переяславська Брюховецького району Краснодарського краю, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимої,
за ст. 185 ч. 4, ст. 357 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2024 року
та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2024 року
ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 ч. 1, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_6 09 червня 2023 року близько 08 години 00 хвилин в квартирі АДРЕСА_3, в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8 заволоділа її банківською карткою, тобто офіційним документом, з якої того ж дня зняла в банкоматі 2 000 грн, тим самим таємно заволоділа зазначеними коштами, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволено, вирок місцевого суду змінено в частині призначення покарання.
Призначено ОСОБА_6 за ст. 357 ч. 1 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженою за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 1, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а в решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 4 КК України, закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Просить вважати ОСОБА_6 засудженою за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, виключити з указаних судових рішень посилання
на призначення ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 ч. 1 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 цього Кодексу.
Зазначає, що Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна
та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів"
(далі - Закон № 3886-IX) викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що така зміна в КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом`якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон
№ 3886-IX має зворотну дію в часі і поширюється на таємне викрадення чужого майна, сума якого не досягла 2 684 грн, зокрема й на вчинену ОСОБА_6 09 червня 2023 року крадіжку на суму 2 000 грн.
Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані обставини, усупереч
ст. 404 ч. 2 КПК України не вирішив питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_6
за ст. 185 ч. 4 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України з виключенням посилання на застосування статей 70, 75 КК України, що потягло обмеження прав ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу в частині необхідності виключення з судових рішень посилання на призначення ОСОБА_6 покарання
із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України та вважала, що в іншій частині судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій
за ст. 357 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України
про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року
№ 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесено зміни до Кодексу України
про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності
за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення
чи розтрати.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок
про застосування норми права: "Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений
ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими
для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння".
Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму
для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом
на 01 січня звітного податкового року.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнана судом винуватою
і засуджена за вчинення 09 червня 2023 року крадіжки грошей з банківського рахунку потерпілої на суму 2 000 грн.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 грн, тобто 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 342 грн.
Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України
на момент вчинення ОСОБА_6 злочину у 2023 році вартість викраденого майна,
з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила
2 684 грн (1 342 ? 2 = 2 684).
Отже, вартість майна, яке ОСОБА_6 викрала 09 червня 2023 року була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України.
За приписами ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до вимог ст. 479-2 ч. 3 КПК України за відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст. 284 ч. 2 п. 1-2 КПК України.
Відповідно до ст. 284 ч. 7 абз. 5 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст. 284 ч. 2 п. 1-2 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з положеннями ст. 434 ч. 1 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 цього Кодексу. Взявши до уваги позицію засудженого під час розгляду провадження в порядку, передбаченому ст. 479-2 ч. 3 КПК України, суд касаційної інстанції при цьому має керуватися ст. 440 КПК України.
За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу
і закриває кримінальне провадження.
На момент постановлення апеляційним судом ухвали від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 . Закон № 3886-IX діяв і підлягав застосуванню відповідно до вимог КПК України за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, за наявних обставин відповідно до вимог ст. 479-2 ч. 3 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 4 КК Українина підставі ст. 284 ч. 2 п. 1-2 КПК України підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду - в цій частині скасуванню.
У зв`язку з наведеним, з указаних судових рішень необхідно виключити посилання про призначення ОСОБА_6 покарання на підставі статей 70, 75 КК України та вважати її засудженою за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд