ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 351/2390/23
провадження № 51-3230км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 1 травня 2024 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чорноморська Одеської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 9 квітня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого з місць позбавлення волі 9 жовтня 2020 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК.
Вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та сторони захисту, вирок суду в частині призначеного покарання змінив, визначив вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою засудженого та не призначив розгляд цієї скарги. Крім того, під час апеляційного розгляду суддя-доповідач не доповів доводи апеляційної скарги засудженого, а навпаки наголосив на тому, що останній апеляційну скаргу не подавав. Також, згідно з записом судового засідання від 1 травня 2024 року, висновки суду, проголошені у цьому засіданні, суттєво відрізняються від тих, що викладені у резолютивній частині повного тексту оскаржуваної ухвали. Тобто, забувши про скаргу засудженого, після проголошення рішення, суд свідомо змінив зміст резолютивної частини ухвали, чим створив ілюзію щодо й розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7, чого на справді здійснено не було. Отже, суд апеляційної інстанції незаконно відмовив ОСОБА_7 у праві доступу до правосуддя, оскільки не розглянув його апеляційну скаргу, а також не розглянув клопотання про участь засудженого в судовому засіданні.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Проте колегія суддів убачає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог дотримався не в повному обсязі.
Так, вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Не погодившись із вироком суду прокурор, засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, що наявні в матеріалах справи.
Зокрема, в апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначав про неправильну кваліфікацію судом його дій за ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 186 КК. Стверджував, що він був переконаний в тому, що за його діями ніхто не спостерігав, жодного окрику на свою адресу він не чув, коли він сідав на велосипед поблизу нікого не було та потерпілу він не бачив. Крім іншого, вважав, що судом не надано належної оцінки його показанням та свідків, які спростовують показання потерпілої.
Засуджений просив провести апеляційний розгляд за його участю в режимі відеоконференції з державної установи виконання покарань, повторно дослідити письмові докази та його показання, а також перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 186 КК на ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до положень ст. 398 КПК, отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 401 КПК, після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.
У ст. 405 КПК визначено, що апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з`ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.
Для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій надається слово особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ухвалою апеляційного суду від 22 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження лише за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_6, а ухвалою від 4 березня 2024 року закінчено проведення підготовчих дій і призначено апеляційний розгляд за скаргами прокурора та захисника на 15 квітня 2024 року.
Тобто, в порушення вищенаведених норм кримінального процесуального закону, рішення про відкриття апеляційного провадження за скаргою засудженого ОСОБА_7 судом не приймалось та апеляційна скарга останнього до розгляду призначена не була.
В подальшому, розгляд кримінального провадження було перенесено та учасникам надіслано повідомлення про відкладення апеляційного розгляду за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_6 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 на 1 травня 2024 року.
Як убачається із звукозапису судового засідання апеляційного розгляду від 1 травня 2024 року, суддя-доповідач у необхідному обсязі доповів зміст оскарженого судового рішення, а також доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та захисника ОСОБА_6 . Далі, прокурор та захисник висловили доводи на підтримку своїх апеляційних скарг, а після виходу із нарадчої кімнати судом була проголошена резолютивна частина ухвали, відповідно до якої апеляційні скарги прокурора та захисника задоволено частково, а вирок щодо ОСОБА_7 змінено в частині призначеного покарання.
Отже, з матеріалів кримінального провадження убачається, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 не була предметом розгляду апеляційного суду. При цьому суд у повному тексті ухвали виклав протилежні висновки зазначивши, що розглянув також й апеляційну скаргу ОСОБА_7 .
Крім того, попри те, що в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просив провести розгляд за його участю в режимі відеоконференції, суд під час апеляційного розгляду зазначив, що клопотань про участь у розгляді від ОСОБА_7 не надходило, а встановити відеозв`язок з державною установою виконання покарань не виявилось за можливе.
У підсумку колегії суддів вважає, що вищенаведені порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені апеляційним судом, є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторони захисту та з дотриманням положень гл. 31 КПК ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Враховуючи доводи касаційної скарги захисника, вона підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, Суд уважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд