ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 260/9213/23
провадження № К/990/33082/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Чинадіївського селищного голови Андрушка Володимира Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бухтоярової Оксани Василівни на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (в складі головуючого судді - Микуляка П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (в складі колегії суддів: головуючого судді - Кухтея Р.В., суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.) у справі №260/9213/23,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду із позовом до Чинадіївського селищного голови Андрушка В.М., в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Чинадіївського селищного голови щодо не збереження (не присвоєння) ОСОБА_1, керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев`ятого рангу посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021;
- зобов`язати Чинадіївського селищного голову внести зміни до розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021 та №22-к від 27.03.2023 та зберегти (присвоїти) ОСОБА_1, керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., а також 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження в справі за цим позовом.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 витребувано від Чинадіївської селищної ради:
- належним чином завірені копії розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021 та №22-к від 27.03.2023 про встановлення рангу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 ;
- інформацію щодо ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженнями №53-к від 08.02.2021 та №22-к від 27.03.2023.
4. 19 березня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та надано позивачу строк для подання заяви з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у вказаній справі є дії щодо внесення змін до розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021 та №22-к від 27.03.2023; отже, днем виникнення підстав для звернення до суду є 08.02.2021, а до суду адміністративний позов надійшов 23.10.2023 року, з порушенням місячного строку звернення до суду.
6. Суд першої інстанції також звернув увагу на доводи позивачки про неознайомлення із розпорядженням голови Чинадіївської селищної ради №53-к від 08.02.2021 про збереження 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Зазначив, що такі твердження позивачки виявились хибним, оскільки на вимогу суду відповідачем було надано розпорядження голови Чинадіївської селищної ради №53-к від 08.02.2021, з якого вбачається, що позивачка була ознайомлена із таким у день його винесення - 08 лютого 2021 року.
7. Адвокатом Данько О.О., як представницею позивачки, до суду першої інстанції було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої зазначила, що у встановлений законом порядок із розпорядженням №53-к від 08.02.2021 про збереження їй 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування та № 22-к від 27.03.2023 про присвоєння 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування ознайомлена не була. Вказала, що позивачка була призначена на посаду державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та приступила до виконання своїх функціональних обов`язків 01.02.2021, та в силу яких щоденно опрацьовувала і підписувала велику кількість документів та допускає, що підписала розпорядження № 22-к від 08.02.2021, не ознайомившись із його змістом; про сумлінну процесуальну поведінку позивачки та необізнаність із змістом даного розпорядження свідчить її письмове звернення до Чинадіївського селищного голови у червні 2023 року з проханням надати копію розпорядження про присвоєння їй рангу посадової особи місцевого самоврядування, а також надати копію трудової книжки, яка на момент звернення із зазначеним листом у розпорядженні ОСОБА_1 не була.
8. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 КАС України.
9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Суд першої інстанції зазначив, що позивачкою до суду не надано жодних доказів поважності пропуску строку звернення. Суд також не прийняв до уваги подану представницею позивачки заяву, оскільки жодних фактів, які б слугували підставою для поновлення строку звернення в такій заяві зазначено не було та вказав, що факт підписання графи "З розпорядженням ознайомлена" позивачкою не заперечується, а її доводи про неознайомлення з підписаним розпорядженням суд не прийняв і вважав такі надуманими.
10. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що судом першої інстанції було надано можливість та час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку та надання доказів на підтвердження цих обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
11. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, представниця позивачки звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №260/9213/23 і передати справу повністю для продовження розгляду в суд першої інстанції.
12. Скаржниця вважає, що судами попередніх інстанцій було проігноровано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд першої інстанції протримав у своєму провадженні справу 5 місяців для того щоб залишити позовну заяву без розгляду за умови, що відповідач не подавав заяву про застосування строків давності. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку кожному її аргументу в оскаржуваній постанові.
13. Представниця позивачки переконує, що ранг державних службовців є видом спеціальних звань, які встановлюються з метою мотивації, визнання заслуг та особистого внеску, що мають важливе значення для розвитку держави; саме тому доплата за ранг має лишитися невід`ємною складовою системи оплати праці. З огляду на це вважає, що в спірних правовідносинах має місце триваюче правопорушення, адже 9-го рангу її ніхто не позбавляв, а отже строк звернення до суду пропущеним не є ні 6-ти місячний (в п.2 позовної заяви позивачка просить внести зміни до 2-х розпоряджень про які їй стало відомо в червні 2023 року, а до суду звернулася 23.10.2023), ні строк в один місяць (бо з розпорядженнями ознайомилася в суді). Зазначає, що розпорядженнями, які фактично є предметом справи, порушуються права позивачки і на отримання недоплачених коштів як різницю в оплаті за 9 ранг (при оплаті за 14 ранг та 13-й).
14. Скаржниці зазначає, на момент виникнення спірних правовідносин частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом не обмежувався будь-яким строком, чого не було враховано судом першої інстанції.
15. Представниця позивачки також зауважує, що в наявній в матеріалах справи копії розпорядження від 27.03.2023 відсутній підпис про ознайомлення позивачкою, що виключає пропуск строків звернення до суду. На переконання скаржниці, судами попередніх інстанцій помилково кваліфіковано спірні правовідносини щодо проходження публічної служби, а не щодо оплати праці.
16. Скаржниця також указує на дію карантину та воєнного стану в Україні за період виникнення спірних правовідносин. Додатково зазначає, що про порушення прав дізналася 12.10.2023, а саме із листа Національного агентства України з питань державної служби.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу представниці позивачки, а оскаржувані судові рішення - без змін.
18. Також представниця позивачки звернулася до Верховного Суду із клопотанням про приєднання аргументів щодо забезпечення єдності судової практики, в якому, поряд з іншим, посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 23.06.2022 у справі №380/1721/20, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, а також на висновки, викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 09.10.2024 у справі №260/211/24.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Касаційна скарга представниці позивачки до Верховного Суду надійшла 26.08.2024.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.
21. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бухтоярової Оксани Василівни на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №260/9213/23.
22. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, а ухвалою Суду від 13.03.2025 - відмовлено в задоволенні заяви представниці позивачки в частині вирішення питання про участь у судовому засіданні.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
26. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
27. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
28. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
29. Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
30. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
31. За правилами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
32. У справі, що розглядається, представниця позивачки оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
33. У категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.
34. Варто зазначити, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
35. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
36. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
37. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
39. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
40. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
41. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
42. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
43. З наведеного убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
44. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
45. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
46. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
47. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
48. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
49. Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
50. Предмет позову у цій справі пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, а саме визнання протиправною бездіяльності Чинадіївського селищного голови щодо не збереження (не присвоєння) ОСОБА_1, керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев`ятого рангу посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021; зобов`язання Чинадіївського селищного голову внести зміни до розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021 та №22-к від 27.03.2023 та зберегти (присвоїти) ОСОБА_1, керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021.
51. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, із розпорядженням голови Чинадіївської селищної ради №53-к від 08.02.2021 року позивачка була ознайомлена у день його винесення - 08 лютого 2021 року, що підтверджується її підписом у графі "З розпорядженням ознайомлена". Наведене свідчить про обізнаність позивачки з порушенням її прав 08 лютого 2021 року, що дозволяло реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку, встановленого процесуальним законодавством.
52. Водночас, звертаючись із цією позовною заявою до суду, позивачка зазначала, що 15 червня 2023 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про внесення змін, зокрема, до розпорядження №22-к від 27.03.2023 та отримала відмову від 23.06.2023 за №02-19/1065. Отже, позивачці було відомо про наявність та зміст спірних у цій справі розпоряджень, а отже і про порушене право.
53. Разом з тим, з вказаним позовом до суду позивачка звернулася до суду 23 жовтня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
54. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом (аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 580/11259/21).
55. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
56. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).
57. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 "Осман проти Сполученого Королівства", заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 "Круз проти Польщі", заява №28249/95).
58. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
59. Додатково оцінюючи зазначені позивачкою підстави пропуску строку звернення з адміністративним позовом, Суд зазначає, що звернення позивачки за роз`ясненнями до Національного агентства України з питань державної служби і очікуванням відповіді не є поважною причиною, оскільки про існування одного зі спірних розпоряджень позивачка була обізнана щонайменше з 08 лютого 2021 року. Очікування відповіді роз`яснення від Національного агентства України з питань державної служби не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, як і небажання або незнання позивачкою про можливість такого оскарження з тих чи інших причин.
60. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, факт підписання графи "З розпорядженням ознайомлена" саме 08 лютого 2021 року позивачкою не заперечується, а доводи про не ознайомлення із підписаним розпорядженням є необґрунтованими.
61. Щодо доводів скаржниці, що у спірних правовідносинах має місце триваюче правопорушення, Суд зазначає, що прийняття розпоряджень головою Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021, за №22-к від 27.03.2023 є завершеною дією, а саме по собі невчинення відповідачем дій щодо внесення змін до цих розпоряджень не робить вказані спірні правовідносини триваючими.
62. Також безпідставними є посилання позивачки, що вказаний спір є фактично спором, пов`язаним з оплатою праці, а отже згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України її право на звернення до суду з цим позовом не обмежено будь-яким строком, оскільки в даному випадку предметом оскарження є саме невчинення відповідачем дій щодо внесення змін до розпоряджень голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021, за №22-к від 27.03.2023 та збереження (присвоєння) ОСОБА_1, керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021, що не є спором пов`язаним з оплатою праці.
63. Щодо доводів скаржниці про те, що заяву про поновлення строку звернення до суду першої інстанції було подано адвокатом формально, без узгодження із нею, то ці доводи є безпідставними, оскільки до заяви про поновлення строку адвокатом Данько О.О. долучено ордер на надання правничої допомоги серії АО №1101941 від 29.09.2023, згідно з яким ОСОБА_1. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 27.09.2023 уповноважила адвоката Данько О.О. надавати їй правову допомогу у Закарпатському окружному адміністративному суді. В ордері, зокрема, вказано, що Договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
64. Щодо доводів скаржниці про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки спірні розпорядження прийнято під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, Суд зазначає наступне.
65. 27 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
66. Тобто, на момент звернення позивачки до суду з цим позовом, на території України не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 122 КАС України.
67. Стосовно посилань на введення військового стану, колегія суддів зазначає наступне.
68. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
69. Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
70. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
71. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
72. Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.11.2022 (справа №990/115/22), суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини введення в Україні воєнного стану можуть бути визнані такими, що унеможливили дотримання строку звернення до суду із позовом, але за умови підтвердження таких доводів належними доказами.
73. Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку.
74. З приводу посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 193 КАС України, протримав у своєму провадженні справу 5 місяців для того щоб залишити її позовну заяву без розгляду та таким чином порушив щодо неї принцип верховенства права, колегія суддів зазначає, що оскільки указане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, то відсутні підстави для скасування такого судового рішення з цих підстав.
75. Інші доводи представниці позивачки не є поважними підставами пропуску строку звернення до суду, та висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, не спростовують.
76. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що вказані в заяві причини пропуску строку не є поважними, оскільки не позбавляли можливості позивачці звернутися до суду в установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України строк.
77. Висновки, викладені у цій постанові відповідають висновкам, що містяться у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі №260/9212/23, правовідносини та обставини в якій є подібними до спірних.
78. При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржниці на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №380/1721/20, від 19.10.2022 у справі №420/14701/20, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №990/29/22, оскільки висновки, викладені в таких судових рішеннях на вирішення питання поважності причин пропуску строку у спірних правовідносинах не впливають і наведених вище висновків не спростовують.
79. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
80. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
81. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
82. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
83. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
84. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,