ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 640/11999/19
касаційне провадження № К/9901/16649/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Споживчого товариства "УТФ" (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00003781402 від 22.03.2019, №00003801402 від 22.03.2019, №00003811402 від 22.03.2019 повністю; № 00003791402 від 22.03.2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2455860,95 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 27.02.2019 № 144/26-15-14-02-01-14/30839403, на підставі висновків якого Управлінням були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Русінтер", ТОВ "Євроторг", ТОВ "Вігол Агро", ТОВ "Зенмех", ТОВ "Агросвіт Центр", ТОВ "Юг-Агроінвест К", ТОВ "Компані-Груп", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності іншим суб`єктам господарювання, що також підтверджено відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, тоді як висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях. Щодо залишків товарів на складі Товариство зазначило, що контролюючим органом не були враховані подані позивачем документи.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №00003781402 від 22.03.2019, №00003801402 від 22.03.2019, №00003811402 від 22.03.2019; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 00003791402 від 22.03.2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2455860,95 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що в акті перевірки не наведено жодних обставин, а в процесі розгляду справи контролюючим органом не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність здійснених Товариством господарських операцій із ТОВ "Русінтер", ТОВ "Євроторг", ТОВ "Вігол Агро", ТОВ "Зенмех", ТОВ "Агросвіт Центр", ТОВ "Юг-Агроінвест К", ТОВ "Компані-Груп" цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, тоді як подані позивачем первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, облікові регістри, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення оспорюваних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Також, суди виходили з того, що надані Товариством документи спростовують доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо залишків товарів, оскільки товар, який знаходився на залишках у Товариства станом на 31.12.2017 та на 30.09.2018, був використаний ним у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 21.07.2020 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення рішень, які суперечать вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що усі контрагенти позивача мали ознаки нереальності, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Також, скаржник зазначив, що суди не надали належної правової оцінки тому, що податкові накладні, виписані від імені контрагентів позивача особами, які стверджують про непричетність до господарської діяльності, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит, а статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Решта доводів контролюючого органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки. Крім того, скаржник вказав, що надані позивачем документи стосовно залишків товарів були виписані у період, який не входив до періоду перевірки, з огляду на що такі обставини не спростовують висновків, встановлених під час перевірки.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.03.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.03.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом від 27.02.2019 року №144/26-15-14-02-01-14/30839403, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого Товариством було занижено податок на прибуток на загальну суму 2846774,00 грн. (у тому числі: за 2017 рік - 1942544,00 грн., за 9 місяців 2018 року - 904230,00 грн.); пунктів 198.1, 198.3, 5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2467759,00 грн. (в тому числі: квітень 2017 року - 326606,00 грн., травень 2017 року - 621324,00 грн., червень 2017 року - 448546,00 грн., липень 2017 року - 12451,00 грн., серпень 2017 року - 26625,00 грн., жовтень 2017 року - 254258,00 грн., вересень 2018 року - 777949,00 грн.) та завищення рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" у вересні 2018 року на суму 140588,00 грн; пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що мало вираз у тому, що Товариством не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 133729,00 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 22.03.2019: №00003781402, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об`єднань доходи на 2846774,00 грн - за податковим зобов`язанням та на 711694,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00003791402, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2467759,00 грн - за податковим зобов`язанням та на 616940,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00003801402, яким Товариству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 140588,00 грн; №00003811402, яким до Товариства було застосовано штраф за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового Кодексу України, податкових накладних/розрахунку коригування у сумі 66864,50 грн.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що одним із постачальників, з якими позивач мав господарські правовідносини, було ТОВ "Русінтер". Вказані відносини були спрямовані на отримання від підприємства сільськогосподарського товару - сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику позивача - ТОВ "Протексім".
Відповідно до договору №26 від 26.04.2017 ТОВ "Русінтер" зобов`язувалося в порядку та на умовах, визначених в специфікаціях, поставити позивачу сільськогосподарський продукт - сою.
Товар був поставлений та належним чином прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000137 від 27.04.2017, РН-0000141 від 29.04.2017, № РН-0000143 від 05.05.2017, № РН-0000142 від 04.05.2017, № РН-0000155 від 02.06.2017, № РН-0000156 від 04.06.2017, № РН-0000160 від 10.06.2017, а також рахунками-фактурами до них.
Транспортування даного товару відбулось на підставі товаро-транспортних накладних: №22 від 27.04.2017, № 23 від 29.04.2017, № 28 від 04.05.2017, №29 від 05.05.2017, № 41 від 01.06.2017, №45 від 03.06.2017, №49 від 10.06.2017.
Якість поставленого товару була підтверджена результатами дослідження, проведеного Виробничо-технічною лабораторією ТОВ "Протексім" від 27.04.2017, 29.04.2017, 04.05.2017, від 05.05.2017, 02.06.2017, 04.06.2017, 10.06.2017.
Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів позовної заяви, що знайшло своє відображення і у акті перевірки, в якому зазначено, що дебіторська заборгованість відсутня.
За результатами зазначених господарських операцій, ТОВ "Русінтер" були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні: №38 від 27.04.2017, № 42 від 29.04.2017, № 1 від 04.05.2017, № 2 від 05.05.2017 № 2 від 04.06.2017, № 1 від 02.06.2017 року, № 5 від 10.06.2017 року.
Походження вказаного товару підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: копією договору купівлі-продажу №2701/1 від 27.01.2017 між ТОВ "АФ "Копенкувате" та ТОВ "Русінтер";копією звіту про площа та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року за формою №29-сг, яку ТОВ "АФ "Копенкувате" подано до управління статистики. Даним звітом підтверджується, що ТОВ "АФ "Копенкувате" в 2016 році займалось обробкою землі та є виробником сільськогосподарської продукції, в т.ч. і сої, яку в подальшому було реалізовано на адресу ТОВ "Русінтер"; копіями накладних, відповідно до яких ТОВ "АФ "Копенкувате" відпущено, а ТОВ "Русінтер" одержано сою: №12 від 20.02.2017, № 14 від 01.03.2017, № 24 від 26.04.2017, № 27 від 03.05.2017, № 29 від 05.05.2017, № 36 від 01.06.2017, № 37 від 03.06.2017.
Отриманий від ТОВ "Русінтер" товар був реалізований позивачем на адресу ТОВ "Протексім", відповідно до договору № 26 від 26.04.2017.
В обґрунтування донарахування податкових зобов`язань по контрагенту ТОВ "Русінтер" контролюючий орган посилається на анулювання даному підприємству свідоцтва платника ПДВ 15.06.2018 та внесення його до "Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва" - 20.09.2018.
Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили вказані доводи контролюючого органу як безпідставні, оскільки взаємовідносини Товариства із ТОВ "Русінтер" відбувались у травні-червні 2017 року, тобто за рік до обставин, на які посилається відповідач.
Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Євроторг" відбулись на підставі договору №22 від 22.03.2017.
На виконання вказаного договору ТОВ "Євроторг" було поставлено сою, відповідно до специфікацій, яка була прийнята позивачем відповідно до видаткових накладних №35 від 28.03.2017, № 36 від 29.03.2017, №39 від 19.04.2017, а також рахунками-фактурами до них: №35 від 27.03.2017, № 36 від 29.03.2017, № 339 від 19.04.2017.
Поставка товару відбувалась на умовах EXW - елеватор ТОВ "Торговий дім "Зернотрейд".
Про виконання обов`язку ТОВ "Євроторг" по поставці сої свідчать наступні документи: - складські квитанції на зерно, виписані складом ТОВ "Торговий дім "Зернотрейд" №726 від 28.03.2017, № 731 від 03.04.2017, № 749 від 19.04.2017; - картки аналізу зерна №192 від 27.03.2017, № 192 від 19.04.2017; акти приймання-передавання зерна на склад №35 від 03.04.2017, №47 від 19.04.2017.
За результатами зазначених господарських операцій ТОВ "Євроторг" було виписано та зареєстровано податкові накладні:№ 1 від 28.03.2017, № 2 від 29.03.2017.
Щодо походження вказаного товару, яке ставилося під сумнів податковим органом, підтверджується довідкою ТОВ "Євроторг" за вих №29/1 від 29.03.2017.
В подальшому, отриманий від ТОВ "Євроторг" товар на підставі договору поставки №22 від 22.03.2017 був реалізований позивачем ТОВ "Агротрейд-2000".
Зазначений товар був належним чином прийнятий ТОВ "Агротрейд-2000", що п