ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/10641/22
адміністративне провадження № К/990/30004/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (головуючий суддя - Слободонюк М.В)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Полотнянко Ю.П.)
у справі №120/10641/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп"
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області
про визнання протиправною та скасування постанови.
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп" (далі - ТОВ "Юнісев Груп") звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 337768 від 21 листопада 2022 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що уповноваженими особами Відділу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) за результатами перевірки транспортного засобу марки "VOLVO", моделі "FH 13/480", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки "ПП", моделі "JANMIL NWIS", реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 та яким керував водій ОСОБА_2 встановлено порушення вимог абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф.
3. Зазначає, що на момент складання акту ТОВ "Юнісев Груп" не було автомобільним перевізником вказаного перевезення, а тому в силу вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не може бути притягнутий до адміністративно-господарської відповідальності, оскільки не є суб`єктом будь-яких порушень.
4. Оскільки ТОВ "Юнісев Груп" не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, то правові наслідки для застосування до нього штрафних санкцій відсутні.
5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 21 листопада 2022 року № 337768 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп".
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісев Груп" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
6. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2023 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач Білак М.В., судді: Губська О.А., Жук А.В.
8. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл вказаної касаційної скарги.
10. За наслідками повторного автоматизованого розподілу від 10 грудня 2024 року справу № 120/10641/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач Білак М.В., судді: Жук А.В., Мацедонська В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами встановлено, що 22 вересня 2022 року о 13:10 год у пункті габаритно-вагового контролю: Київська область А/Д Р-030 с. Проліски, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "VOLVO", моделі "FH 13/480", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки "ПП", моделі "JANMIL NWIS", реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 та яким керував водій ОСОБА_2 .
12. Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення ним вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених пунктом 22.5 ПДР України (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у разі неподільного вантажу), а саме - навантаження на строєну вісь складає 13,280 т при допустимих 11,500 т.
13. За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 332278 від 22 вересня 2022 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0058906 від 22 вересня 2022 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0040159 від 22 вересня 2022 року.
14. Зазначені матеріали в подальшому були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням позивача.
15. Згідно з письмовим повідомленням Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 03 листопада 2022 року, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 21 листопада 2022 року.
16. 15 листопада 2022 року ТОВ "Юнісев Груп" на електронну адресу відповідача надіслало письмові пояснення за вих. № 14 від 15 листопада 2022 року, у яких викладені доводи заявника щодо спростування факту здійснення ним 22 вересня 2022 року перевезення вантажу та із запереченнями щодо притягнення його до відповідальності, оскільки ТОВ "Юнісев Груп" не здійснювало цього перевезення та не має жодного відношення до спірної події, тому не може вважатися автомобільним перевізником.
17. За результатами розгляду відповідних матеріалів, відповідачем винесено постанову від 21 листопада 2022 року № 337768, згідно з якою за порушення вимог статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 цього ж Закону.
18. При цьому, визначаючи статус позивача як автомобільного перевізника, відповідач враховував відомості, що зазначені в наданій водієм товарно-транспортній накладній № 000006 від 22 вересня 2022 року, що виписана ТОВ "Сервісагро-Полтава-Плюс" (замовник, вантажовідправник) та в графі "Автомобільний перевізник" вказано ТОВ Юнісев Груп.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач безпідставно притягнув позивача до адміністративно-господарської відповідальності згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт".
20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ТОВ "Юнісев Груп" здійснювало перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовувало транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.
21. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише з посилання на відомості зазначені в ТТН №000006 від 22 вересня 2022 року за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме ТОВ "Юнісев Груп", здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи. Товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
23. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновок викладений у постанові Верховного Суд від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21, відповідно до якої відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм за Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" покладається на автомобільних перевізників. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт"). Дані про особу перевізника встановлюються з товарно-транспортної документації, яка має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), визначену Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14 жовтня 1997 року №363 та додатку до Правил: прізвище, ім`я, по батькові Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача. Верховний Суд погодився з тим, що надання послуги з перевезення вантажу може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника, коли йдеться про застосування відповідальності за порушення габаритно-вагових норм.
24. Скаржник вважає, що у цій справі під час проведення рейдової перевірки водієм надану товарно-транспортну накладну № 000006 від 22 вересня 2022 року в графі автомобільного перевізника якої, вказано ТОВ "Юнісев Груп". Отже, факт надання послуг з перевезення вантажу саме позивачем підтверджується наданою під час перевірки товарно-транспортною накладною № 000006 від 22 вересня 2022 року.
25. У цьому випадку, на думку скаржника, помилковою є позиція судів попередніх інстанцій, що товарно-транспортна накладна - це документ на вантаж, а не документ, який містить дані про належного автомобільного перевізника.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
27. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з винесенням Укртрансбезпекою постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).
29. Ключовим у цій справі є питання, яке належить з`ясувати суду, чи є ТОВ "Юнісев Груп" автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та, відповідно, особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону, яка визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
30. Такими документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, згідно з частиною другою статті 48 Закону № 2344-III, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
31. Отже, приписи статті 48 Закону № 2344-III не визначають вичерпного переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, що у свою чергу не виключає необхідність встановлення та перевірки інших документів, передбачених законодавством.
32. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки 22 вересня 2022 року о 13:10 год у пункті габаритно-вагового контролю: Київська область А/Д Р-030 с. Проліски, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "VOLVO", моделі "FH 13/480", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки "ПП", моделі "JANMIL NWIS", реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 та яким керував водій ОСОБА_2 . За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки та акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
33. За наслідками розгляду відповідних матеріалів, відповідачем винесено постанову від 21 листопада 2022 року № 337768, згідно з якою за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 цього ж Закону.
34. Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається на відсутність його вини у спірних правовідносинах, оскільки жодний його працівник або службова особа не перебували на території Київської області 22 вересня 2022 року, не керували транспортним засобом марки "VOLVO", реєстраційний номер: НОМЕР_1, та не перевищували габаритно-вагових норм.
35. Щодо транспортного засобу марки "VOLVO", реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, яким керував водій ОСОБА_2, то позивач зазначив, що жодних господарсько-правових відносин у ТОВ "Юнісев Груп" з власником вказаного транспортного засобу та/або з водієм не має та не було, будь-які документи які б підтверджували перевізника даного перевезення в особі ТОВ "Юнісев Груп" за актом проведення перевірки №332278 відсутні.
36. У свою чергу, відповідач наполягав на тому, що перевізником транспортного засобу, який перевірявся, є саме ТОВ "Юнісев Груп", посилаючись на відомості зазначені в товарно-транспортній накладній.
37. Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що докази, які б підтверджували за ТОВ "Юнісев Груп" статус автомобільного перевізника у спірній ситуації відсутні, тому притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III здійснено відповідачем безпідставно.
38. Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки щодо правомірності/протиправності прийняття відповідачем спірної постанови.
39. Суд не повинен обмежуватись лише встановленими доказами, без перевірки достовірності наданих сторонами у справі доказів. Якщо відповідач не встановив обставин на підтвердження фактів у спірних правовідносинах, то це обов`язок суду згідно з принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
40. Враховуючи підстави позову та доводи учасників справи в цій справі суди мали з`ясувати, чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III.
41. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
42. Тобто, законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів саме із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
43. Законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.
44. Отже, для підтвердження наявності статусу "автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу" у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.
45. Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.
46. Аналогічний підхід щодо встановлення автомобільного перевізника сформовано Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/15732/22.
47. Вирішуючи питання про наявність у особи статусу "автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу" у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III, судам необхідно дослідити докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне), та на підставі них встановити наявність такого статусу.
48. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
49. Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, відповідно до якого автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а дані про особу перевізника встановлюються з товарно-транспортної документації, яка має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) колегія суддів зазначає таке.
50. Так, у вказаній справі судами встановлено, що транспортний засіб, який перевірявся переданий позивачем в оренду, договір оренди є чинним та недійсним не визнавався. Тому, суди дійшли висновку, що автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ в межах спірних правовідносин є саме наймач, а не позивач.
51. Водночас, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій вказаних обставин не встановили та обмежились лише висновком про відсутність в матеріалах справи доказів, що саме позивач здійснював перевезення вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовувало транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.
52. Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суд від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21 знайшли часткове підтвердження.
53. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
54. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
55. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
56. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
57. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд