ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 520/4930/24
адміністративне провадження № К/990/50072/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Любчич Л. В., Присяжнюк О. В., Спаскіна О. А., у справі № 520/4930/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 00062900719, № 00062950719, № 00063010719, № 00063110719.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 липня 2024 року позовні вимоги задовольнив повністю. Додатковим рішенням від 24 липня 2024 року суд першої інстанції стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду та додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" також подало до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
За результатами апеляційного розгляду Другий апеляційний адміністративний суд постановами від 28 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні апеляційних скарг Головного управління ДПС у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" і залишив без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та додаткове рішення від 24 липня 2024 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" подало 12 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 листопада 2024 року подану заяву залишив без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно із зазначеною вище нормою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які сторона подає до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Апеляційний суд встановив, що ані у поданих до суду апеляційної інстанції документах, ані у судових засіданнях позивач не повідомляв про намір звернутися до суду із заявою про відшкодування витрат. Тому заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду, оскільки вона була подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу, і до ухвалення постанови позивач про це не висловлювався. Більше того, з дня ухвалення постанови апеляційного суду (28 жовтня 2024) до дня подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення (12 листопада 2024 року) сплинуло понад п`ять днів, що також є підставою для залишення без розгляду поданої заяви.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач вказував про необхідність стягнення з відповідача судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, ще при поданні позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у суді першої інстанції. Таким чином, на думку позивача, з матеріалів справи можна встановити його намір подати клопотання про відшкодування судових витрат, а тому це не потребує додаткової згадки про це окремо безпосередньо у документах, поданих до апеляційного суду.
При цьому, позивач акцентує увагу, що у процесуальному законодавстві не визначено обов`язку зазначати про намір подання клопотання про відшкодування судових витрат окремо в кожній інстанції.
Крім цього, скаржник покликається на те, що ним не було пропущено строк подання доказів понесених судових витрат, встановлений частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник зазначає, що відлік п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду необхідно розпочинати з дня складення повного судового рішення, тоді як суд апеляційної інстанції помилково обчислив зазначений строк від дня проголошення судового рішення та складення скороченого рішення.
Верховний Суд ухвалою від 22 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України визначено: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Також в зазначеній справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Застосовуючи зазначені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів висновує: якщо до завершення розгляду апеляційної скарги учасник справи не заявив суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.
Аналізуючи доводи позивача, що зазначення про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є достатнім і під час розгляду справи у судах вищих інстанцій, суд зазначає, що порушення під час провадження у суді першої інстанції питання про розподіл судових витрат, зокрема тих, які пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, адресується суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу і робить це в межах викладених в ній доводів і вимог (стаття 308 КАС України). З цією метою цей суд апеляційної інстанції вивчає апеляційну скаргу та додані до неї документи, а не клопотання, висловлені у позовній заяві чи в заявах, поданих суду першої інстанції.
З огляду на зазначене, положення частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити про необхідність розподілу витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, безпосередньо суду апеляційної інстанції до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. При цьому факт подання подібних клопотань під час провадження у суді першої інстанції не має для суду апеляційної інстанції жодного процесуального значення.
Спірне питання у цій справі також стосується тлумачення та застосування порядку обчислення початку п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Як вже було зазначено вище, позивач вважає, що цей строк має обчислюватися з дня складання повного судового рішення, оскільки у зазначеній нормі не конкретизовано, з якого саме виду судового рішення - скороченого чи повного - починається обчислення строку.
Тому, подавши заяву про ухвалення додаткового судового рішення протягом п`яти днів з дня складення повного судового рішення, позивач уважає, що не пропустив встановленого строку.
Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з положеннями статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є саме дата його проголошення. Отже, позивач, за умови повідомлення суду про намір подати клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, мав би право подати цю заяву не пізніше 04 листопада 2024 року включно, проте вона була подана лише 12 листопада 2024 року, що, окрім зазначеного раніше, також є підставою для залишення заяви без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача та уважає правильними висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Частина п`ята статті 250 КАС України чітко встановлює, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення незалежно від того, проголошується повний текст судового рішення чи лише його скорочена форма (вступна та резолютивна частини). Єдиним винятком є ухвалення рішення в порядку письмового провадження, коли датою ухвалення рішення вважається дата його складення.
У цій справі суд апеляційної інстанції розглядав апеляційні скарги у відкритому судовому засіданні та 28 жовтня 2024 року проголосив скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини). Тож саме 28 жовтня 2024 року є датою ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду, а отже саме з цього дня необхідно розпочинати відлік п`ятиденного строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Той факт, що позивач не був присутній на оголошенні судового рішення 28 жовтня 2024 року, не впливає на початок перебігу строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України. Процесуальний закон прямо не ставить початок відліку цього строку у залежність від того, чи був учасник справи присутній під час проголошення судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що у нормах КАС України окремо передбачено випадки, коли початок перебігу певного процесуального строку ставиться у залежність від дати складення повного тексту рішення або від факту вручення цього рішення учаснику справи. Наприклад, частина перша статті 295 КАС України визначає, що строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення (якщо у судовому засіданні проголошено лише скорочене рішення). Так само частина друга цієї статті передбачає право учасника справи на поновлення пропущеного строку з дня вручення йому повного тексту судового рішення.
Це логічно пов`язується з тим, що учаснику справу для підготовки доводів і вимог апеляційної скарги необхідно знати мотиви, з яких суд першої інстанції ухвалив відповідне судове рішення, а тому, для цього необхідно ознайомитися з повним судовим рішенням.
Натомість позивач не аргументував, з якою саме метою для підготовки доказів понесених судових витрат йому було необхідне повне судове рішення, адже розмір витрат, хоча й може залежати від результату апеляційного розгляду, який вже можна встановити зі скороченого судового рішення, проте це жодним чином не може залежати від змісту мотивувальної частини рішення суду.
Таким чином, стаття 139 КАС України, яка встановлює окремий п`ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат, прямо не пов`язує його перебіг із моментом складення повного судового рішення чи його вручення учаснику справи. Тому, такий строк обчислюється саме з дня ухвалення (проголошення) судового рішення незалежно від дати складення повного тексту (за умови дотримання вимоги щодо попереднього повідомлення суду про намір подати таке клопотання).
Колегія суддів акцентує увагу, що скорочена постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року була без затримок внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також доставлена до електронного кабінету позивача у системі "Електронний суд". Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" мало належну можливість ознайомитися з результатом апеляційного розгляду та не було позбавлене можливості вчасно подати докази понесених судових витрат (за умови дотримання вимоги щодо попереднього повідомлення суду про намір подати таке клопотання).
З огляду на викладене, є правильним висновок суду апеляційної інстанції, що позивач, подаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, не дотримався вимог частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки:
- не заявив про свій намір надати додаткові докази судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції до ухвалення відповідної постанови;
- навіть за умови належного повідомлення суду про намір надати додаткові докази, фактично подав заяву про ухвалення додаткового рішення поза межами встановленого п`ятиденного строку з дня ухвалення (проголошення) постанови апеляційного суду.
Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" не підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд