ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа №380/10904/24
адміністративне провадження № К/990/42303/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 (суддя-доповідач Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за спірні періоди, розрахованому виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, та зобов`язання вчинити відповідні дії.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 адміністративний позов задоволено повністю.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 12.09.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 залишено без руху з підстав несплати судового збору, встановлено скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
5. Представник військової частини НОМЕР_1 подав заяву про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.
6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №380/10904/24 повернуто скаржнику.
7. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, покликавшись на порушення норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, відмовляючи військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та повертаючи апеляційну скаргу скаржнику з підстав несплати судового збору, апеляційний суд не врахував принцип забезпечення балансу між інтересами держави у стягненні судового збору та інтересами заявника щодо доступу до суду.
8.1. Відповідач вважає, що необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати своє право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й, відповідно, неможливість виконати зобов`язання перешкоджає особі звернутися до суду апеляційної інстанції, наведене становить "потенційне обмеження" права на доступ до правосуддя й у більшості справ.
8.2. Тому, на думку відповідача, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті національним судам доцільно його задовольняти й порушувати провадження в справі.
9. Ухвалою від 08.01.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо підстав для повернення апеляційної скарги.
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
12. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України.
13. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
14. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
15. Абзацом 1 частини першої статті 169 КАС України обумовлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
16. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (абзац 1 частини другої статті 169 КАС України).
17. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
18. Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 17.09.2024 про залишення апеляційної скарги без руху надіслано та доставлено до електронного кабінету військової частин НОМЕР_1 17.09.2024 о 19:00. Ураховуючи, що судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, тому вважаємо, що днем вручення ухвали від 17.09.2024 відповідачу є 18.09.2024.
19. Таким чином, встановлений судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 закінчувався 30.09.2024.
20. На виконання вимог ухвали від 17.09.2024 представник відповідача 27.09.2024 подав заяву про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги, яку обґрунтував тим, що військовою частиною вживаються всі належні та необхідні заходи для сплати судового збору в цій справі, а саме: направлено заявку на довольчий орган для виділення коштів з детальним розрахунком потреби в коштах за бюджетною програмою на 2024 рік та розрахунки, які обґрунтовують зміни показників видатків бюджету за бюджетною програмою на 2024 рік, проте процедура отримання відповідних коштів потребує додаткового часу.
21. Відмовляючи в задоволенні заяви про продовження процесуального строку та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставами для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати чи продовження (надання нового) строку, встановленого судом для усунення недоліку апеляційної скарги в частині надання документа про сплату такого.
21.1. Також апеляційний суд зауважив, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.
21.2. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої відповідачем заяви, оскільки достатніх і належних доказів неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги апеляційному суду не представлено, а також достатньо не обґрунтована необхідність надання додаткового строку для сплати судового збору.
21.3. Таким чином, ураховуючи, що скаржником не виконані всі вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 298 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України та повернув апеляційну скаргу.
22. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для продовження відповідачу процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги з огляду на таке.
23. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
24. Продовження процесуального строку - це надання судом додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути вчинена в установлений строк.
25. Метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконання процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується.
26. Умови та порядок продовження процесуальних строків визначено статтею 121 КАС України, аналіз якої дає підстави для висновку, що заявити про продовження процесуального строку учасник справи може до його закінчення, а про задоволення або відмову в задоволенні такого клопотання суд, який установив процесуальний строк, постановляє ухвалу.
27. Суд зазначає, що хоча частина друга статті 121 КАС України установлює право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом у межах процесуального закону із належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
28. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №640/16029/19.
29. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у заяві про продовження процесуального строку зазначив, що військовою частиною вживаються необхідні заходи для сплати судового збору, на підтвердження чого долучено розрахунок та додаткову заявку-розрахунок від 20.09.2024 з додатком 2.
30. З огляду на вказані докази Верховний Суд констатує, що відповідач почав вчиняти дії, спрямовані на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, лише 20.09.2024, тобто вже після отримання ухвали від 17.09.2024 про залишення апеляційної скарги без руху.
31. Іншими словами, після отримання 16.08.2024 копії рішення суду першої інстанції та маючи намір оскаржувати його в апеляційному порядку, відповідач свідомо, будучи обізнаним з вимогами процесуального закону в частині необхідності сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою до суду та тривалою процедурою отримання відповідних бюджетних коштів, не вчиняв жодних дій для забезпечення сплати судового збору до 20.09.2024.
32. Таким чином, зазначене не підтверджує наміру відповідача своєчасно виконати обов`язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, що, у свою чергу, не свідчить про його добросовісну поведінку.
33. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неналежними наведені відповідачем підстави для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та, як наслідок, дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
34. Міркування і твердження відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскарженому судовому рішенні.
35. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
36. З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати не розподіляються.
37. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд