ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 520/6631/22
адміністративне провадження № К/990/28195/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №520/6631/22
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час його вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, прийняту в складі головуючого судді Мельникова Р.В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Курило Л.В., суддів Ральченка І.М., Мельнікової Л.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України "Про застосування до працівників Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" від 22.07.2022 №422 в частині застосування до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України "По особовому складу" від 03.08.2022 №978 о/с;
- поновити інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді з 03.08.2022;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.08.2022 по день набрання рішенням суду про поновлення законної сили.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. Провадження за нововиявленими обставинами
3. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами.
4. В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначив, що підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами є істотні обставини для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Так, підставою та предметом дослідження службового розслідування, за результатами якого позивача було притягнуто до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності та звільнено з лав поліції, була ймовірна причетність працівників управління патрульної поліції в Харківській області до протиправних дій, які кваліфікуються за ознаками частини четвертої статті 185 Кримінального кодексу України. По вказаному факту, на час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій, Державне бюро розслідувань лише порушувало кримінальне провадження, де проводились слідчі та розшукові дії.
5. Однак 12.06.2023 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №62022170020000179 від 21.03.2022 за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України за відсутністю складу кримінального правопорушення. Ураховуючи факт закриття кримінального провадження, що було підставою для проведення службового розслідування щодо позивача, яким встановлені тотожні обставини вчинення дисциплінарного проступку, позивач позбавлений можливості у будь-який інший спосіб, крім подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, спростувати ці обставини під час розгляду іншої справи, оскільки такої іншої справи не може бути з огляду на те, що суди вже надали оцінку всім спірним правовідносинам.
6. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
7. Судові рішення мотивовані тим, що підставою для звільнення позивача з лав Національної поліції України є вчинення ним дисциплінарного проступку, а не обставини проведення досудового розслідування або притягнення позивача до кримінальної відповідальності, тому прийняття постанови про закриття кримінального провадження, якою встановлено відсутність складу злочину, передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
9. У касаційні скарзі позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що постанова від 12.06.2023 про закриття кримінального провадження №62022170020000179 не є нововиявленою обставиною та не має жодного стосунку до розгляду цієї адміністративної справи. Однак відмовляючи в задоволенні позовних вимог по суті, суди посилались тільки на ті докази, які були отримані посадовими особами Державного бюро розслідувань в рамках кримінального провадження №62022170020000179. Так, підставою та предметом дослідження службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено з лав поліції, була ймовірна причетність працівників управління патрульної поліції в Харківській області до протиправних дій, які кваліфікуються за ознаками частини четвертої статті 185 Кримінального кодексу України. Позивач посилається на те, що саме постанова про закриття кримінального провадження повністю спростувала ці докази і довела, що позивач не мав жодного відношення до факту крадіжки і відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ця крадіжка взагалі була, оскільки потерпілий не надав фінансово-бухгалтерських документів на "нібито" викрадене майно та під час свого допиту взагалі зазначив, що з 24.02.2022 ним на волонтерських засадах неодноразово передавалась продукція на потреби Збройних Сил України, а тому ці обставини унеможливили встановити вартість та розмір збитків. Тобто, дисциплінарна комісія та Департамент патрульної поліції Національної поліції фактично перебрали на себе функції обвинувачення чим, всупереч вимогам статті 62 Конституції України, порушили принцип презумпції невинуватості, а суд в свою чергу не в повному обсязі з`ясував обставини справи, формально підійшов до судового розгляду при розгляді заяви за нововиявленими обставинами.
10. Також позивач зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, вкладені у постановах від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі №484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15, від 22.05.2024 у справі №210/3278/22, від 20.05.2019 у справі №821/1180/18.
V. Позиція інших учасників справи
11. Департамент патрульної поліції Національної поліції надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Губської О.А., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
13. Касаційне провадження відкрито для перевірки доводів скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень.
14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 10 грудня 2024 року №1383/0/78-24 призначено повторний автоматизований розподіл цієї касаційної скарги у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2024 року № 16). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А.
15. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 13 березня 2025 року.
VII. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
16. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17. Частина перша статті 361. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
18. Частина друга статті 361. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
19. Частина четверта статті 361. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
20. Частина шоста статті 361. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
21. Частина четверта статті 368. За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
23. Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
24. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
25. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
26. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
27. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
28. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
29. Тобто перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
30. У цій справі як на підставу для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року за нововиявленими обставинами позивач посилався на пункт 1 частини другої статті 361 КАС України.
31. На думку позивача факти, які викладені у постанові Територіального управління Державного бюро розслідувань від 12.06.2023 про закриття кримінального провадження №62022170020000179, мають істотне значення і свідчать про невинуватість позивача та інших посадових осіб патрульної поліції, а також об`єктивно підтверджують їх непричетність до подій крадіжки взуття, які слугували підставою для призначення і проведення службового розслідування щодо позивача, за результатами якого його було звільнено з лав Національної поліції, а тому ці доводи мали істотне значення при розгляді адміністративної справи та повинні були бути враховані при ухваленні судового рішення.
32. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року.
33. Щодо тверджень позивача про те, що прийняття постанови про закриття кримінального провадження, якою встановлено відсутність складу злочину, передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України, є нововиявленою обставиною, то суди попередніх інстанцій правильно встановили, що наказом начальника Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП від 31.05.2022 було призначено службове розслідування з метою встановлення обставин можливого скоєння окремими працівниками управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України. Так, службовим розслідуванням було встановлено, що в період часу з 12:21 по 14:46 20.03.2022 під час дії на території України режиму воєнного стану працівники поліції, серед яких був і позивач, за відсутності достатніх підстав для застосування превентивного поліцейського заходу, передбаченого п.п.1-3 ч.1 статтею 38 Закону України "Про Національну поліцію" проникли до володіння, а саме магазину, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Квітки-Основ`яненка, 11, звідки винесли без дозволу власника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 майно, чим грубо порушили права та інтереси вказаної особи, що стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження №62022170020000179 від 21.03.2022, а також призвело до набуття громадського резонансу в соціальних мережах, що підриває авторитет Національної поліції України.
34. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування від 29.06.2022 та рекомендовано відповідно до частини 6 статті 20 Дисциплінарного статуту порушити перед начальником Департаменту патрульної поліції клопотання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
35. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 22.07.2022 №422 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18, частини 2 статті 24, п.п. 1-3 частини 1 статті 38 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, визначеної частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2 та 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, абз. 2 - 4 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, пп. 1, 6 та 10 п. 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції інспектора УПП в Харківській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 22.11.2018 №5217, відповідно до п. 7 ч. 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
36. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в ході службового розслідування було встановлено факт безпідставного застосування превентивного поліцейського заходу та перебування працівників поліції, в тому числі позивача, без виникнення надзвичайної ситуації у приміщенні за адресою: місто Харків, вулиця Квітки-Основ`яненка, 11, що стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не факт здійснення крадіжки.
37. Вина позивача у скоєнні кримінального правопорушення під час службового розслідування не встановлювалась. Натомість службовим розслідуванням встановлено наявність у діях позивача ознак порушення службової дисципліни. Саме вчинення дисциплінарного проступку позивачем стало підставою для його звільнення зі служби.
38. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ухвалення компетентним органом постанови від 12.06.2023 про закриття кримінального провадження №62022170020000179 від 21.03.2022 не є нововиявленою обставиною та не стосується розгляду цієї адміністративної справи.
39. Стосовно доводів касаційної скарги про ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування правових висновків Верховного Суду, вкладених у постановах від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі №484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15, від 22.05.2024 у справі №210/3278/22, від 20.05.2019 у справі № 821/1180/18, Верховний Суд зазначає наступне.
40. Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин.
41. Розглядаючи це питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
42. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
43. Отож, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника щодо застосування правових висновків Верховного Суду, вкладених у постановах від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі №484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15, від 22.05.2024 у справі № 210/3278/22, від 20.05.2019 у справі № 821/1180/18, оскільки висновки у цій справі зроблені у неподібних до вказаних справ правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи та, відповідно, не повинні були застосовуватися судами в оскаржуваних судових рішеннях.
44. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач посилається на постанови Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі №484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15, якими суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
45. Крім того у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №210/3278/22 та від 20.05.2019 у справі №821/1180/18 перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не здійснювався.
46. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
47. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані судові рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.