ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа №480/1546/24
адміністративне провадження №К/990/48353/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Подобайло З.Г., суддів Чалого І.С., Ральченка І.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У лютому 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 03 січня 2024 року №ПШ 025821. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3028 грн судових витрат.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті 16 жовтня 2024 року подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
4. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 22 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року залишив без руху. Надав Державній службі України з безпеки на транспорті строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження з вказанням поважних причин пропуску строку та доказів в підтвердження протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
5. 04 листопада 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
6. Ухвалою від 11 листопада 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що право на оскарження судових рішень кореспондується з правом доступу до суду, що звернення сторони з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття судом апеляційної інстанції апеляційної скарги до розгляду. Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, зокрема, статей 251, 295 КАС України, оскільки не урахував доводів відповідача щодо поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження судового рішення є безпідставними та необґрунтованими. Державна служба України з безпеки на транспорті стверджує про наявність підстав для поновлення їй пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та відкриття апеляційного провадження у справі.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 09 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 13 березня 2025 року.
ІV. Джерела права й акти їхнього застосування
12. Приписами статей 13, 293 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.
13. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
14. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
16. За приписами частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2). Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
V. Позиція Верховного Суду
17. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №480/1546/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
18. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
19. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
20. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
21. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
22. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
23. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
24. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
26. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
27. Як випливає із матеріалів справи №480/1546/24, Державна служба України з безпеки на транспорті була обізнана про наявність судового провадження у цій справі.
28. Копію рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24 доставлено до електронного кабінету відповідача 14 травня 2024 року (18:55), що підтверджується довідкою відповідального працівника Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року про доставку електронного листа, а 16 жовтня 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Другого апеляційного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
29. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 22 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року залишив без руху. Надав Державній службі України з безпеки на транспорті строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження з вказанням поважних причин пропуску строку та доказів в підтвердження протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
30. Копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті 22 жовтня 2024 року (21:21), що підтверджується довідкою відповідального працівника Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року про доставку електронного листа.
31. 04 листопада 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому на обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції послалася на те, що 10 червня 2024 року, в установлений на подання апеляційної скарги строк, мали місце технічні збої у функціонуванні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд". Технічний збій, що відбувся при поданні апеляційної скарги підтверджується карткою руху заяви, що додається, а також скріном. Відповідач вчасно здійснив оскарження судового рішення (10 червня 2024 року), але з технічних проблем апеляційна скарга не була відправлена до суду, хоча представник відповідача був впевнений, що скарга відправилася. Скаржник указував про добросовісність та вчасність дій щодо оскарження рішення суду, а системні перебої та технічні помилки не залежали від волі скаржника. До того ж, згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, з 06 березня 2024 року місто Суми є територією, яка належить до зони можливих бойових дій, і працівники Укртрансбезпеки при оголошенні повітряної тривоги змушені значну частину робочого часу перебувати в укриттях, а тому не мають можливості виконувати свої функції. Разом із тим, головний спеціаліст відділу правової роботи в територіальних органах управління правової роботи територіальних органів Юридичного департаменту Олена Ситниченко, яка відповідальна за подання процесуальних документів, з 24 червня 2024 року по 07 липня 2024 року, з 20 вересня 2024 року по 03 жовтня 2024 року перебувала у відпустці з послідуючим відрядженням з 08 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2024 року, що підтверджується відповідними наказами. Наведені обставини, на переконання скаржника, є поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24.
32. Ухвалою від 11 листопада 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
33. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Посилаючись на практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, апеляційний суд, серед іншого, зауважив, що положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом. Суд апеляційної інстанції указав, що посилання на технічні збої в підсистемі "Електронний суд", які, як зазначає скаржник, відбувалися 10 червня 2024 року при поданні апеляційної скарги, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 16 жовтня 2024 року. При цьому, що скаржник не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності технічного збою в роботі підсистеми "Електронний суд", зокрема, електронного кабінету відповідача. Скаржник не надав копії листів (звернень) до Державного підприємства "Центр судових сервісів", копію відповіді цієї установи на звернення скаржника з підтвердженням факту наявності технічного збою в роботі електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті у червні 2024 року. Доказів некоректної роботи підсистеми "Електронний суд" за період з дати отримання скаржником оскаржуваного рішення суду до 16 жовтня 2024 року до матеріалів справи не надано. Посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведено в загальному, без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання скаржником своїх процесуальних обов`язків, а також без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, свою чергою, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Посилання відповідача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки зазначені обставини щодо повітряних тривог не носили постійного, безперервного характеру в період з 15 травня 2024 року (дата отримання копії оскаржуваного рішення суду) по 16 жовтня 2024 року (дата звернення з апеляційною скаргою). Щодо посилання відповідача на перебування у відпустці головного спеціаліста, суд апеляційної інстанції зазначив, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах установленого законодавством строку апеляційного оскарження. Організація роботи Державної служби України з безпеки на транспорті є суб`єктивним чинником та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників та не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Окрім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу належного врядування і не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж. З часу ухвалення судового рішення (08 травня 2024 року) до моменту подання апеляційної скарги (16 жовтня 2024 року) пройшло більше ніж 5 місяців і відповідач, будучи зацікавленим у реалізації свого права на апеляційне оскарження рішення суду, мав можливість цікавитися станом розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції та не був позбавлений можливості направити апеляційну скаргу за допомогою оператора поштового зв`язку. Таким чином, оцінивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені останнім обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій в конкретній справі, а тому в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.
34. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
35. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
36. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 11 листопада 2024 року, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що Державною службою України з безпеки на транспорті не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24.
37. Приписи статті 44 КАС України закріплюють обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
38. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
39. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а тому не підтверджують наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
40. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
41. Вирішуючи клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції правильно урахував тривалість пропущеного Державною службою України з безпеки на транспорті строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24 (копію цього рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 14 травня 2024 року (18:55), а апеляційну скаргу подано аж 16 жовтня 2024 року). Посилаючись на технічний збій 10 червня 2024 року в підсистемі "Електронний суд", у зв`язку з чим апеляційна скарга не була відправлена до апеляційного суду, скаржник не надав належних доказів на підтвердження факту наявності технічного збою та некоректної роботи підсистеми "Електронний суд", електронного кабінету відповідача у відповідний період часу, не навів таких обставин, які перешкодили йому своєчасно пересвідчитися в отриманні апеляційної скарги апеляційним судом, звернутися з апеляційною скаргою, у разі неможливості її подання в електронній формі, поштовим зв`язком, а також у більш стислий строк, а не аж через п`ять місяців після отримання копії рішення суду першої інстанції.
42. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
43. Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
44. Тож, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках, і, аналізуючи посилання Державної служби України з безпеки на транспорті на введений на території України воєнний стан й довготривалі повітряні тривоги, як на причину недотримання строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції слушно виходив із того, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, свою чергою, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Посилання відповідача на довготривалі повітряні тривоги, у зв`язку з чим працівники змушені перебувати в укриттях і не мають можливості виконувати свої функції, не можуть бути основною та безумовною підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади, який, до того ж, звернувся з апеляційною скаргою аж через п`ять місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції. Між тим, повітряні тривоги не носили постійного, безперервного характеру з дня отримання відповідачем копії рішення суду першої інстанції до дня звернення з апеляційною скаргою.
45. Перебування головного спеціаліста у відпустці, а потім у відрядженні, на що також посилається Державна служба України з безпеки на транспорті, як на причину пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не можна вважати такими обставинами, які відтермінували відповідачу встановлений законом строк на апеляційне оскарження судового рішення. За об`єктивним критерієм обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування недотримання строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою для органу державної влади. Відповідач є суб`єктом владних повноважень і повинен передбачати та забезпечувати безперебійне функціонування своїх відділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи, забезпечувати неухильне та своєчасне виконання обов`язків, установлених законом і судом, у тому числі щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
46. Отож, скаржник не навів обставин, які дійсно зумовлювали об`єктивну неможливість подання ним апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24 аж до 16 жовтня 2024 року.
47. Беручи до уваги наведене, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2024 року обґрунтовано відмовив Державній службі України з безпеки на транспорті у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року в справі №480/1546/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті не навела достатніх обґрунтувань та не надала допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
48. Зазначені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
50. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті без задоволення, а оскаржуваної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.