ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 522/8836/23
провадження № 61-9384св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа- Приморський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Троянською Іриною Вадимівною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2023 рокуу складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам, зупинення стягнення по аліментам.
Позовна заява мотивована тим, що він з 20 листопада 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2, який було розірвано 27 серпня 2015 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/7293/15). У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року у справі № 522/23943/20 з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання синаОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від усіх видів (заробітку) доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 грудня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що 30 жовтня 2015 року він уклав шлюб з ОСОБА_4, від якого у них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Посилався на те, що під час видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не було враховано та не подано інформації про наявність на його утриманні другої неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
Позивач також просив урахувати те, що, його із ОСОБА_6 сім`я є багатодітною, оскільки на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважав, що оскільки його матеріальний стан змінився у зв`язку із народженням сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та те, що на його утриманні перебувають дружина і троє неповнолітніх дітей, тому вказане відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням.
Крім того, згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовською О. Л. станом на 01 березня 2023 року у виконавчому провадженні ВП № 65001735 за ним рахується заборгованість за період з січня 2021 року до лютого 2021 року у розмірі 61 121,92 грн
Позивач зазначав, що заборгованість зі сплати аліментів виникла через його безробіття, внаслідок військових дій на території України та необхідності виїзду з багатодітною родиною за межі України, а тому наявні всі підстави для звільнення його від сплати аліментів та заборгованості по них.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року у справі № 522/23943/20 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частки до 1/8 частки заробітної плати (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року у справі № 522/23943/20;
- звільнити його від заборгованості по аліментам у розмірі 61 121,92 грн у виконавчому провадженні ВП № 65001735
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального стану з часу присудження з нього аліментів на дитину, внаслідок чого підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.
Суди попередніх інстанцій урахували, що народження у позивача другої дитини та перебування на його утриманні двох дітей від іншого шлюбу, відбулися до ухвалення судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, зобов`язання щодо утримання дітей ОСОБА_9 здійснює її колишній чоловік та біологічний батько дітей від першого шлюбу - ОСОБА_10, що не обмежує позивача у можливості утримувати сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому суди дійшли висновку, що позивач не довів наявність обставин, які мають істотне значення для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, відповідно до вимог частини другої статті 197 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Троянська І. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зменшення розміру аліментів задовольнити.
В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Троянською І. В., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Троянською І. В., мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважають, що суди не дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовної вимоги про зменшення розміру аліментів.
Посилається на те, що районний суд порушив вимоги пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України, оскільки справи у спорах про зменшення розміру аліментів мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у справі спір виник із сімейних відносин та стосувався зменшення розміру аліментів, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, що на підставі пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагу докази щодо погіршення його майнового стану та не врахували, що його діти мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька. При цьому зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Троянська І. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також представник ОСОБА_1 - адвокат Троянська І. В. зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 20 листопада 2010 року до 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2015 року у справі № 522/7293/15 (а. с. 15).
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 30 січня 2014 року (а. с. 17).
30 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції 30 жовтня 2015 року за актовим записом № 1934, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданим Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 27 грудня 2017 року (а. с. 20).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4, виданого 13 березня 2019 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради Зудін О. А. та ОСОБА_6 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а. с. 19).
Судовим наказом Приморського районного суду м. Одесивід 03 лютого 2021 року у справі № 522/23943/20 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від усіх видів (заробітку) доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 грудня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 16).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Троянською І. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що під час видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не було враховано народження у нього ІНФОРМАЦІЯ_5 сина - ОСОБА_5 та те, що на його утриманні перебувають дружина і троє неповнолітніх дітей.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що на час винесення наказуПриморським районним судом м. Одеси від 03 лютого 2021 року у справі у справі № 522/23943/20 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у нього вже була спільна із ОСОБА_6 дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, тому обставина народження дитини, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, оскільки вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір яких у цій справі оспорює позивач.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що суди, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану після визначення судовим наказом Приморським районним судом м. Одеси від 03 лютого 2021 року розміру аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, саме те, що суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України), хоча і заслуговують на увагу, але з урахуванням конкретних обставин та предмету доказування в таких категоріях справ, таке процесуальне порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України.
Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
При цьому, Верховний Суд ураховує, що апеляційна скарга на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2023 року не була обґрунтована вказаним порушенням районним судом норм процесуального права, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Районний суд ухвалив рішення повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не всі процесуальні порушення є підставою для скасування законного судового рішення (пункт 139 постанови № 14-31цс22, пункт 69 постанови № 14-36цс21).
Отже, є безпідставним посилання ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 жовтня 2020 року у справі № 682/2454/22-ц.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, а саме те, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Троянською І. В., фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, неправильним, на її думку, встановленням обставин справи, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду