ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 905/1435/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О.В.,
Донецької обласної прокуратури - Сущенка В.А.,
Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області - не з`явився,
Мангушської селищної ради Донецької області- не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 (у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Істоміна О.А., Попков Д.О.)
та рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2021 (суддя Чернова О.В.)
у справі № 905/1435/20
за позовом Керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації Донецької області та Мангушської селищної ради Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія"
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Керівник Маріупольської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Мангушська РДА, правонаступником якої є Маріупольська районна державна адміністрація Донецької області (далі - Маріупольська РДА) та Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (далі - Мелекінська сільська рада, правонаступником якої є Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області (далі - Мангушська селищна рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія" (далі - ТОВ "Осмостехнологія") про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 6,5975 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не використовує земельну ділянку, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, за цільовим призначенням та не сплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди, що є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2024 року Перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1435/20 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2024.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2024 зупинено касаційне провадження у справі № 905/1435/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 918/391/23.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 поновлено провадження у справі № 905/1435/20 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.02.2025.
Маріупольська РДА, Мангушська селищна рада, ТОВ "Осмостехнологія" у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв зазначених учасників щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що 09.02.2009 між Першотравневою районною державною адміністрацією (далі - Першотравнева РДА; орендодавець) та ТОВ "Осмостехнологія" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно з розпорядженням голови Першотравневої РДА від 05.11.2008 № 499 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,5975 га, яка знаходиться на території Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області за межами населеного пункту, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, для будівництва та подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу за актом про передачу та прийом в оренду протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору; договір укладено терміном на 49 років (до 09.02.2058) (пункти 1.1, 2.1, 3.1, 5.1, 6.5).
За умовами пунктів 2.1-2.3 договору на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна; земельна ділянка, яка передається в оренду, немає такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (1423984400:07:000:1028), що зайнята поточним будівництвом, становить 778 311,76 грн до введення об`єкта в експлуатацію, 3 891 558,79 грн після вводу об`єкта в експлуатацію. Грошова оцінка земель встановлена рішенням Першотравневої районної ради від 24.10.2008 № 5/21-297 та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразка (пункти 2.4, 4.1 договору).
Орендна плата за землю (платіж) згідно з вищезазначеними рішеннями сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітній) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 4.2 договору).
Орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; своєчасно вносити орендну плату за землю (пункти 9.2.1-9.2.2 договору).
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, складеною у письмовій формі; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункти 11.4, 11.5 договору).
За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона не доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункти 12.1-12.2 договору).
Договір набуває чинності на підставі статті 18 Закону України "Про оренду землі" після його підписання сторонами та державної реєстрації у Першотравневому райвідділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" (пункт 13.2 договору).
Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або проект землеустрою з обстеження меж земельної ділянки у випадках, передбачених законом (пункт 13.5 договору).
Договір підписано сторонами без зауважень та застережень, скріплено печатками сторін та зареєстровано у Першотравневому райвідділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040916600003 від 11.03.2009.
ТОВ "Осмостехнологія" звернулося до Першотравневої РДА та Мелекінської сільської ради із заявою б/н від 01.08.2016 з проханням провести комісійну перевірку земельної ділянки, що передана в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009, та за результатами перевірки скласти відповідний акт про фактичне невикористання земельної ділянки орендарем з квітня 2014 року у зв`язку з знаходженням на території земельної ділянки фортифікаційних споруд.
На цю заяву Мелекінська сільська рада надала відповідь у листі від 01.08.2016 № 497 про те, що остання не має прав та обов`язків відносно земельної ділянки площею 6,5975 га та повідомила про необхідність звернутися до Мангушської РДА.
Мангушська РДА відповідно до листів № 01/25-1095 від 16.08.2016 та № 01/25-1132 від 25.08.2016 звернулася до Керівника оперативно-тактичного угрупування "Маріуполь" щодо погодження актів встановлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки, відповідно до договору оренди земельних ділянок, зокрема, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, площею 6,5975га.
Штаб оперативно-тактичного угрупування "Маріуполь" у листі від 23.03.2017 № 777/3/4867 повідомив, що зазначена земельна ділянка біля бази відпочинку "Машинобудівельник" з 2014 року по теперішній час використовується у військових цілях у зв`язку з проведенням антитерористичних дій.
ТОВ "Осмостехнологія" у листі б/н від 31.03.2017 звернулося до Першотравневої РДА та Мелекінської сільської ради з проханням звільнити його від сплати оренди за період з січня 2014 року по час закінчення проведення антитерористичних дій. Направлення цього листа підтверджується наявними у матеріалах справи експрес-накладними АТ "Укрпошта".
27.10.2017 відповідач звернувся до Мангушської РДА та Мангушської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та повідомив, що з квітня 2014 року підприємство не може фактично користуватися орендованими земельними ділянками, оскільки вони зайняті військовослужбовцями та використовуються у військових цілях у межах проведення антитерористичних дій, що підтверджується листом Штабу оперативно-тактичного угрупування "Маріуполь" від 23.03.2017 № 777/3/4867.
ТОВ "Осмостехнологія" звернулося до Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України з листом б/н від 31.05.2018, у якому зазначило, зокрема, про неможливість використання земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 у цивільних цілях на даний час. ТОВ "Осмостехнологія" просило провести заходи щодо розмінування та звільнення від військового обладнання зазначених земельних ділянок та повідомити про можливість подальшого безпечного використання земельних ділянок.
У листі від 15.06.2018 № 313/6/4108 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України повідомила відповідача, що на території Донецької та Луганської областей з 30.04.2018 розпочато операцію Об`єднаних сил Збройних Сил України із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у зв`язку з чим відповідно до інформації, отриманої зі штабу Об`єднаних сил, використання зазначених земельних ділянок на даний час неможливо.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.03.2019 № 58/106-19 земельна ділянка 1423984400:07:000:1028 знаходиться у межах АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.01.2020, складеного слідчим СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області за участю двох понятих, на земельній ділянці з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 загальною площею 6,5977 га зростає очерет, будь-які будови або фундаменти відсутні, будь-які будівельні роботи не проводилися; огляд проводився в денний час доби. До цього протоколу додані фотознімки земельної ділянки.
У матеріалах справи міститься рапорт старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Ф. від 03.01.2020, за яким у ході проведення ОРЗ була отримана інформація, що невстановлена особа на земельних ділянках кадастрові номери 1423984400070001028, 1423984400070000754, розташованих на території Мелекінської сільської ради, незаконно вчинила самовільне будівництво та без правовстановлюючих документів зайняла зазначені земельні ділянки.
У листі Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 14.05.2020 № 1005-4/571 наведено інформацію, що відповідно до даних реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, за замовником ТОВ "Осмостехнологія" будь-яка інформація щодо реєстрації документів про початок виконання будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, відсутня.
Відповідно до акта виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020, яке проведено комісією у складі: Букіна Д.І. заступника голови Мелекінської сільської ради з виконавчої роботи; Непотачевої І.А. землевпорядника Мелекінської сільської ради; Алдошиної Т.Г. спеціаліста юрисконсульта Мелекінської сільської ради, встановлено, що ТОВ "Осмостехнологія" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1028 загальною площею 6,5975 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (для будівництва та подальшого функціонування готельного торгівельно-розважального комплексу) на підставі договору оренди, укладеного з Першотравневою РДА (нині Мангушська РДА), який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040916600003 від 11.03.2009. Також встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, огорожа відсутня, фортифікаційні споруди військових відсутні, ділянка є пустирем, на якій зростає очерет. До акта додані фотознімки місцевості.
Зазначені в акті виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020 обставини Мелекінська сільська рада підтвердила у листі від 24.11.2020 № 495.
Відповідно до наданого прокурором листа № 48271/10/05-99-10-01-09 від 11.06.2020 Головного управління ДПС у Донецькій області станом на 09.06.2020 за ТОВ "Осмостехнологія" загальна заборгованість з орендної плати за земельну ділянку становить 228 068,60 грн. Борг нарахований за період з 02.03.2017 по 14.02.2020. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з позначкою "орендна плата" ТОВ "Осмостехнологія" подавались за земельні ділянки з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1028 та 1423984400:07:000:0751, а саме: на 2015 рік 13.02.2015 на загальну суму 51 704,61 грн; на 2016 рік 16.02.2016 на загальну суму 74 048,85 грн; на 2017 рік 17.02.2017 на загальну суму 78 504,21 грн; на 2018 рік 18.02.2018 на загальну суму 78 501,7 5грн (14.02.2020 надана уточнююча податкова декларація на зменшення нарахованої суми (тобто, за 2018 рік нараховано 0,00грн); на 2019 рік 04.06.2020 на суму 0,00грн; на 2020 рік 04.06.2020 на суму 0,00грн. За період з 01.01.2016 по 04.06.2020 згідно з даними інтегрованої картки платника податків ТОВ "Осмостехнологія" сплата орендної плати з юридичних осіб відсутня.
Відповідачем до матеріалів справи також надано лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України №370/2/8676 від 14.12.2020, відповідно до якого використання спірної земельної ділянки для будівництва на даний час неможливо, оскільки вона використовується в інтересах Збройних Сил України для забезпечення національної безпеки і оборони в ході проведення операції Об`єднаних сил.
У листі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України від 18.12.2020 № 370/2/8862 наведено інформацію, за якою на сьогоднішній день на території Донецької та Луганської областей продовжується операція Об`єднаних сил Збройних Сил України. Земельна ділянка, зокрема, площею 6,5977г а, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, не входить до переліку очищених/розмінованих ділянок територій Донецької та Луганської областей, які пройшли зовнішній контроль якості розмінування, та передані місцевим органам самоврядування. З огляду на що, Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України не вбачає можливості проведення обстеження земельних ділянок, що не пройшли зовнішній контроль якості розмінування.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій у листі №02-18099/174-1 від 14.12.2020 на адвокатський запит представника відповідача повідомила, що земельна ділянка (кадастровий номер 1423984400:07:000:1028) використовується у військових цілях; піротехнічні підрозділи ДСНС до виконання робіт щодо очищення (розмінування) від вибухонебезпечних предметів вказаної ділянки не залучались.
Прокурором долучено до матеріалів справи лист Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України № 370/2/3973 від 05.05.2021, за змістом якого за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельних ділянках, зокрема, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, військові підрозділи не розміщені, огорожа відсутня.
Прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.02.2009 та зобов`язання ТОВ "Осмостехнологія" повернути земельну ділянку площею 6,5975 га, обґрунтовуючи вимоги систематичною несплатою відповідачем орендної плати та невикористанням земельної ділянки відповідно до умов договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення тим, що не здійснення відповідачем будівництва на орендованій земельній ділянці та несплата орендної плати зумовлені об`єктивними причинами, які виникли не з його вини, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
У поданій касаційній скарзі прокурор на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався, зокрема, на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (статей 525, 526, 530, 416, 610, 611, 629, 651, частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), пункту "д" частини 1 статті 141, статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 14 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 13, 15, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі") та порушенням норм процесуального права (статей 10-13, 55, 73-74, 76-80, 86, 236 ГПК).
Також прокурор зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду та Верховного Суду України:
стосовно того, що навіть систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є достатньою підставою для розірвання такого договору, тобто факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору (постанови від 07.10.2020 у справі № 313/780/19 та від 31.07.2020 у справі № 479/1073/20, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 20.11.2019 у справі № 549/178/17, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 28.09.2016 у справі № 6-977цс16, від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12, від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17);
стосовно того, що питання звільнення від плати за користування майном може розглядатися при вирішенні спору про стягнення такої плати, а не при вирішенні спору про розірвання договору у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, тобто об`єктивна безпосередня неможливість використовувати передане у найм майно розглядається як підстава для звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16);
стосовно того, що невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд є підставою для припинення права землекористування (постанова від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17);
стосовно того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК (постанова від 13.02.2018 № 925/1074/17);
стосовно того, що мета надання земельної ділянки в оренду для здійснення будівництва визначеного договором об`єкта нерухомого майна - готельного торгівельно-розважального комплексу є такою, що слугує загальносуспільному інтересу. Невиконання умов договору оренди землі порушує принцип раціонального використання земельної ділянки. Незабудова земельної ділянки прямо порушує істотні умови договору та законні інтереси територіальної громади (постанова від 24.10.2019 у справі № 905/799/18);
стосовно того, що свідома та тривала бездіяльність відповідача, який не розпочав оформлення дозвільної та проектної документації на будівництво з 2009 року (самостійно зазначено відповідачем у поясненнях від 03.11.2021), а нездійснення забудови земельної ділянки, як умови договору, є самостійною підставою для настання відповідальності (постанова від 14.06. 2023 у справі № 910/3570/22);
стосовно того, що обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц);
викладені у постановах від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19, від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 07.05.2020 у справі № 904/299/16, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 14.06.2023 у справі № 910/3570/22, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 справа № 915/646/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження у справі № 905/1435/20 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/391/23.
Суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Як у пункті 73 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, так і в пункті 6.66 постанови від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах.
Суд касаційної інстанції вважає, що наразі під час касаційного перегляду судових рішень у справі, що розглядається, в силу частини 4 статті 300 ГПК врахуванню підлягає остання правова позиція, сформульована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної повної несплати орендної плати або часткової несплати (істотної чи неістотної недоплати) орендної плати; співвідношення підстав припинення права користування земельною ділянкою, визначених пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК (систематична несплата орендної плати), частини 2 статті 651 ЦК (зміна чи розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом).
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 2 статті 792 ЦК).
Правилами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК, ЦК, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
За загальним правилом частини 1 статті 651 ЦК, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини 2 статті 651 ЦК, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині 2 статті 651 ЦК, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини 2 статті 651 ЦК як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК, пункт "д" частини 1 якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК (систематична несплата орендної плати), та правила частини 2 статті 651 ЦК, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України "Про оренду землі").
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та інші).
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 ЦК суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
У контексті частини 2 статті 651 ЦК систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначила, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК, а загальне правило частини 2 статті 651 ЦК - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Узагальнюючи наведені у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
- пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК;
- поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі (подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).
У справі, що розглядається, прокурор протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій обґрунтовував свої вимоги наявністю в діях відповідача порушень умов договору оренди та вимог законодавства щодо сплати орендної плати, заборгованість по якій станом на час звернення до суду із цим позовом становила 228 068, 60 грн; за твердженням прокурора, на підтвердження чого останнім надано відповідні докази, прострочення сплати орендної плати за користування земельною ділянкою мало місце протягом 2016-2020 років. Прокурор наголошував на тому, що наявні у матеріалах справи докази невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону "Про оренду землі", умов договору оренди землі, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, порушення прав та інтересів територіальної громади, свідчать про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку власнику.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, що розглядається, обмежившись посиланням на не доведення прокурором підстав для розірвання договору, залишили поза увагою положення статей 236, 237, 267, 270, 282 ГПК щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності в контексті обов`язків орендаря щодо використання орендованої земельної ділянки відповідно до договору і закону та залишили поза увагою те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди землі у виді повної несплати орендної плати є підставою для його розірвання.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки підставам поданого прокурором позову в інтересах держави в особі відповідних органів, а також доводам і поданим на їх підтвердження доказам того, що орендар майже чотири роки належно та добросовісно не виконував свої обов`язки, визначені договорами оренди, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов`язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов`язань.
Водночас судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що з урахуванням встановлених обставин справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.
Отже, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій за обставин належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, мали процесуальну можливість з огляду на предмет і підстави заявленого прокурором позову встановити з вірогідністю (стаття 79 ГПК) наявність/відсутність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, надати оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності (стаття 86 ГПК), у тому числі щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати, і в залежності від встановленого - вирішити спір відповідно до закону.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ці суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора за наведених у судових рішеннях обставин.
Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах, передбачених статтею 300 ГПК, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд